ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 552/3031/17
адміністративне провадження №К/9901/24614/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління поліції охорони в Полтавській області на постанову Київського районного суду м. Полтави від 9 червня 2017 року (суддя Васильєва Л.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (колегія суддів: Подобайло З.Г., Тацій Л.В., Григоров А.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом та просив:
визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Полтавській області Національної поліції України, щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі 300 прожиткових мінімумів, відповідно до ст.ст. 97, 99 Закону України «Про Національну поліцію», Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4;
зобов`язати Управління поліції охорони в Полтавській області Національної поліції України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 300 прожиткових мінімумів відповідно до ст.ст. 97, 99 Закону України «Про Національну поліцію», Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, що становить 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч гривень) 00 копійок.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 09.06.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління поліції охорони в Полтавській області Національної поліції України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених ст. 97, 99 ЗУ «Про національну поліцію», а також Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01. 016 за N 163/28293.
Зобов`язано Управління поліції охорони в Полтавській області Національної поліції України призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, відповідно до ст. 97, 99 ЗУ «Про національну поліцію», а також Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за N 163/28293 та направити наказ про призначення такої допомоги та розрахунок потреби в коштах для виплати ОСОБА_1 призначеної одноразової грошової допомоги до фінансового підрозділу Національної поліції за формою згідно з додатком 3 до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за N 163/28293.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 постанову Київського районного суду м. Полтави від 09.06.2017 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Полтавській області щодо не вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за заявою від 22.03.2017.
Зобов`язано Управління поліції охорони в Полтавській області вирішити питання про призначення і виплату позивачеві одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала в період проходження служби, за його заявою від 22.03.2017, а саме скласти відповідний висновок про призначення одноразової грошової допомоги та направити його на затвердження до Департаменту поліції охорони у відповідності до вимог Порядку № 4 з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач, ще до звернення позивача до суду, призначив позивачу грошову допомогу, відповідно до ст. 97, 99 Закону України «Про національну поліцію», а також Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затвердженого наказом МВС України від 11 січня 2016 року № 4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293 та направив всі необхідні матеріали про призначення такої допомоги до Департаменту поліції охорони. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом державної служби охорони затверджений не був і матеріали без виконання були провернуті на адресу відповідача листом від 28.04.2017 за № 1811/43/6/02-2017. Отже, бездіяльності відповідачем не допущено. Крім того вказує на помилковість висновку апеляційного суду щодо визначення розміру грошової допомоги, що становить 300 прожиткових мінімумів, оскільки станом на момент встановлення ІІ групи інвалідності розмір одноразової грошової допомоги становив 200 прожиткових мінімумів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 2007 року по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з листопада 2015 року по 31.01.2017 проходив службу в Національній поліції.
Наказом Управління поліції охорони в Полтавській області Національної поліції України від 31.01.2017 №11 ос ОСОБА_1 звільнений зі служби, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію».
Згідно свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області» № 348-С від 22.12.2016 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та встановлений причинний зв`язок захворювання пов`язаним з виконанням службових обов`язків, встановлено 80% втрати професійної працездатності
Відповідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії АВ №0860020 від 21.02.2017 позивачеві встановлена друга група інвалідності.
22.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.
07.04.2015 управлінням поліції охорони в Полтавській області сформовано та подано висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 320000 грн.
Однак вказаний висновок не затверджено.
Листами Управління поліції охорони в Полтавській області, Департаменту поліції охорони Національної поліції України від 20.04.2017 повідомлено позивача, що оскільки порядок призначення одноразової грошової допомоги поліцейським з числа колишніх працівників міліції потребує внесення змін до відповідних розпорядчих документів, тому виплата зазначеної допомоги буде проводитися після вирішення процедурних питань та за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених у державному бюджету на зазначені цілі для Національної поліції України, а виплата одноразової грошової допомогу при звільненні буде виплачена після надання довідки про те, що він перебуває на обліку.
Вважаючи відмову протиправно, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, підстави відмови відповідача у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги не ґрунтується на чинному законодавстві.
Скасовуючи постанову та ухвалюючи нове рішення апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не враховано розмір належної до виплати позивачу допомоги в сумі 320000,0грн., оскільки позивач має суб`єктивне право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому ІІ групи інвалідності, а відповідно до норм Закону України «Про національну поліцію» розмір такої допомоги встановлюється у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Також вважає, що ефективним способом захисту права є зобов`язання відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати відповідної допомоги.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).
Розділом XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII (із змінами) встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №580-VIII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок зазначених причин.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги ( надалі ОГД) в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016. ( надалі Порядок).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
У свою чергу, пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 4 встановлено, що одноразова грошова допомоги у разі втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України "Про Національну поліцію", особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.
За правилами пункту 1 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 2 розділу IV Порядку №4).
Згідно зі ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Згідно з ч. 1 ст. 99 Закону № 580-VIII (в редакції, що була чинною на день встановлення інвалідності та звернення позивача із заявою про виплату допомоги) розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності:
а) I групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
б) II групи - 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
в) III групи - 150 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
Законом України від 06.04.2017 №2004-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» внесено зміни до Закону №580-VIII, який набрав чинності 07.05.2017, зокрема внесено зміни до ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» стосовно розміру одноразової грошової допомоги поліцейським, та згідно якого при інвалідності II групи становить 300 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
Апеляційний суд, дійшов висновку, що розмір одноразової грошової допомоги має становити саме 300 розмірів прожиткового мінімуму - 480000 грн.
Колегія суддів не приймає доводів касаційної скарги, що відповідачем призначено одноразову грошову допомогу та не допущено протиправної бездіяльності, оскільки судами встановлено та відповідачем не спростовується факт подання позивачем належного пакету документів до Управління поліції охорони в Полтавській області для вирішення питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю та наявність права на отримання такої.
Проте внаслідок непогодження висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу її не виплачено, що не може вважатися належним виконанням покладених на відповідача повноважень.
Щодо розміру одноразової грошової допомоги колегія суддів зазначає таке.
Як вищезазначено згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Одноразова грошова допомоги у разі втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України "Про Національну поліцію", особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.
Тобто, названі законодавчі приписи чітко визначають момент, коли у особи виникає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №580-VIII (дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії), а також встановлюють, у якому порядку така допомога призначається і виплачується (в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги).
Колегія суддів враховує і те, що за приписами частини першої статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Названій правовій нормі Основного Закону України дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99.
У абзаці другому пункту 2 мотивувальної частини зазначеного Рішення вказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Також, у пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, ухваленого у справі №03/29-97 «Про офіційне тлумачення статей 58 78 79 81 Конституції України та статей 243-21 243-22 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата)» зазначено таке.
Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Системний аналіз наведених положень законодавства, з урахуванням вищезгаданих Рішень Конституційного Суду України, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачу спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (у даному випадку 27.02.2017), а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.
Натомість, право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 97 Закону №580-VIII, у розмірі, визначеному статтею 99 цього ж Закону в редакції, з урахуванням змін, внесених відповідно до Закону №2004-VІІІ, який діє з 07.05.2017, набудуть особи, інвалідність яким буде встановлена після цієї дати.
До аналогічних висновків дійшов неодноразово Верховний Суд у постановах від 13.06.2019 № 820/4528/18, від 09.10.2019 № 820/1382/18, від 08.11.2019 № 820/1386/18, у яких спірні правовідносини стосувались розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ за наслідками змін, внесених Законом №2004-VIII від 06.04.2017.
Також колегія суддів не застосовує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 417/4675/17, оскільки обставини справи відрізняються. В наведеній справі відповідачем самостійно визначено за позивачем розмір одноразової грошової допомоги, визначеної Законом №2004-VIII від 06.04.2017, на відміну від цієї справи.
Отже, в цій справі позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, визначеному ст. 99 Закону №580-VIII в редакції, чинній станом на дату встановлення позивачу інвалідності 27.02.2017), що становить 200-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Відтак, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.
Відповідно до статті 352 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись ст.ст. 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління поліції охорони в Полтавській області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року скасувати.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 9 червня 2017 року залишити в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук