ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 554/10781/19

провадження № 51-3391км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ( в режимі

відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 15 квітня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170040002311, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, на підставі ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 8 ч. 2 ст.115, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 358 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 15 квітня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за:

- п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років;

- ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

За ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011) ОСОБА_7 звільнено від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з 07 серпня 2019 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково.Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 99 020, 37 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 1 00 00 00 грн. у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 06 серпня 2019 року близько 22:53 год. навпроти входу до кафе «Ботанік», що по вул. Небесної Сотні, буд. 2 у м. Полтаві, став справляти природні потреби в людному місці на тротуарі, порушуючи громадський порядок і спокій громадян. Отримавши зауваження охоронця ТОВ «Еліт Гард» ОСОБА_9 , який виконував свої службові обов`язки з охорони вказаного кафе та прилеглої території, ОСОБА_7 дістав зі своєї сумки короткоствольну зброю та з метою заподіяння смерті ОСОБА_9 , у зв`язку з виконанням ним службового обов`язку, вистрелив йому в голову, від чого останній впав на землю, після цього ОСОБА_7 підбіг до потерпілого та майже впритул здійснив другий прицільний постріл у праву скроневу ділянку голови, спричинивши ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, ОСОБА_7 незаконно придбав та станом на 07 серпня 2019 року за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_2 зберігав бойові припаси: 507 гвинтівочних спортивно-мисливських патронів калібру 5,6 мм кільцевого запалення, 77 патронів «Флобера» калібру 22ВВ САР (6 мм) кільцевого запалення, 72 патрони «Флобера» калібру 22СВ САР (6 мм) кільцевого запалення, 17 патронів калібру 5,6 мм, а також вибухові речовини: 59,1 г. речовини на основі одноосновного нітроцелюлозного (бездимного) пороху та димного (чорного) пороху, 31,7 г. речовини на основі одноосновного димного (чорного) пороху, 1737,2 г. речовини на основі одноосновного нітроцелюлозного (бездимного) пороху.

Він же, на початку листопада 2012 року у м. Полтава знайшов офіційний документ паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02 серпня 2006 року Миргородським МРВ УМВС України у Полтавській області на ім`я ОСОБА_10 , який умисно підробив, шляхом змін первинного змісту документа, а саме: видалення первинної фотокартки та наклеювання на її місце іншої фотокартки із кольоровим зображенням ОСОБА_7 та зміни первинного запису року народження «1990» на наявний «1980», з метою подальшого використання підробленого документу підроблювачем за наявності потреби на підприємствах та установах недержавної форми власності, в тому числі для отримання переказів та поштових відправлень на ТОВ «Нова пошта», підготовки анкети на працевлаштування торговим медичним представником.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо нього та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Зазначає, що процесуальне керівництво з 07 серпня 2019 року здійснювалось неуповноваженим прокурором ОСОБА_11 тому, що у одній із постанов про призначення групи прокурорів від 07 серпня 2019 року такий прокурор включений, а у іншій відсутній.

Крім того, до проведення обшуку житла 07 серпня 2019 року залучався слідчий ОСОБА_12 , який не входив в групу слідчих.

Внаслідок проведення обшуку неуповноваженим слідчим та здійснення процесуального керівництва неуповноваженим прокурором усі зібрані докази у провадженні вважає недопустимими.

Виготовлення копій відеозаписів з камер відеоспостереження із системи «Безпечне місто», ФОП « ОСОБА_13 », ТОВ «Вакан Сервіс», закладу «Дабл Віскі», ТОВ «Нова пошта» здійснено без залучення спеціаліста, тому вони теж є недопустимими.

Місцевий суд порушив засаду безпосередності дослідження доказів тому, що поклав в основу вироку показання свідка ОСОБА_14 , відображені в протоколі огляду від 15.08.2019, однак безпосередньо свідка не допитав, крім того, послався на протокол огляду змісту ноутбука від 31.08.2019, проте ноутбук не дослідив.

Також, вважає недопустимими доказами показання свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 через те, що під час їх допиту суд фактично провів процедуру пред`явлення особи для впізнання, оскільки запитував у них прикмети, за якими вони впізнали засудженого.

Посилається на невідповідність вироку вимогам ст.370 КПК України через його незаконність та необґрунтованість.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції допущені місцевим судом порушення проігнорував, доводи апеляційної скарги обвинуваченого належним чином не перевірив і відповідей на них не дав.

Крім того, всупереч вимог ст.404 КПК України, безпідставно відмовив у клопотанні про повторне дослідження доказів.

Позиції інших учасників судового провадження

Від представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_17 надійшли заперечення, у яких вона, посилаючись на безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі засудженого, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги засудженого підтримав та просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 в суді касаційної інстанції, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, заперечувала проти її задоволення.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

За змістом ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими.

Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, оцінив докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 8 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 358 КК України, доведена поза розумним сумнівом.

Своївисновки місцевий суд обґрунтував відеозаписом з місця події, на яких зафіксовано особу, яка за усіма ознаками, а саме за статурою, характерною ходою, зачіскою, одягом, сумкою, відповідає ОСОБА_7 та котра вчинила два постріли у охоронця кафе «Ботанік»; відеозаписом з камер спостереження «Безпечне місто», на якому зафіксовано маршрут руху особи, яка за всіма ознаками зовнішності - одягом, взуттям, сумкою, зачіскою, статурою, характерною ходою схожа на особу, що в подальшому здійснила постріли у потерпілого. Ця особа разом з жінкою, що вочевидь тотожна за статурою, зачіскою, зростом дружині обвинуваченого ОСОБА_18 , рухалась з боку парку Перемоги на зупинку громадського транспорту «Небесної Сотні», де вони постояли приблизно 10 хвилин та пішли вулицею Небесної Сотні в бік вулиці Європейської. Все це відбувалось в період часу безпосередньо перед вбивством потерпілого; факт перебування ОСОБА_7 в момент інкримінованих дій в центральній частині міста Полтави в місцях, зафіксованих камерами відеоспостереження, підтверджується також інформацією про з`єднання абонентського номеру, вилученого в ОСОБА_7 , яке відбулося в межах дії станції, розташованої по АДРЕСА_3 ; показаннями свідка ОСОБА_19 , яка є сусідкою засудженого та зазначила, що ОСОБА_7 неодноразово вів себе агресивно по відношенню до сусідів та раніше здійснював постріли з пістолета в їх сторону. Також свідок на відеозаписах з місця події та з камер відеоспостереження «Безпечне місто» достовірно впізнала ОСОБА_7 за статурою, ходою, зачіскою та одягом, оскільки знає його тривалий час; показаннями свідка ОСОБА_16 , котра теж є сусідкою засудженого й також негативно характеризувала ОСОБА_7 , який схильний до конфліктів та проявляв агресію. На відеозаписах місця події та за маршрутом пересування свідок впізнала обвинуваченого і його дружину; показаннями свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які перебували поблизу кафе «Ботанік» в м. Полтава, чули постріл та бачили, як упав охоронець кафе. Після чого чоловік, схожий на обвинуваченого, здійснив ще один постріл в сторону потерпілого та пішов; даними висновку судово-медичної експертизи №38 від 04.06.2020 встановлено причину смерті потерпілого ОСОБА_9 , яка настала у результаті набряку головного мозку, внаслідок вогнепального поранення; дозвільною документацією на придбання зброї та довідкою про проходження служби у Збройних Силах й звільнення із них у званні «капітан запасу» підтверджено навички ОСОБА_7 на застосування зброї; протоколом огляду ноутбука засудженого від 31.08.2019 відповідно до якого, ОСОБА_7 вранці наступного дня після вчинення злочину, здійснював вхід зі свого ноутбука в мережу інтернет на сторінку висвітлення кримінальних новин Полтави; протоколом обшуку квартири від 07.08.2019 відповідно до якого, за місцем проживання засудженого виявлено та вилучено речі останнього, а саме : зброю, боєприпаси, вибухові речовини, а також паспорт на ім`я ОСОБА_10 ; висновками судово-імунологічної експертизи від 23.08.2019 та комплексної експертизи слідів рук, судово-медичної експертизи та експертизи зброї від 30.09.2019, встановлено, що на револьверах «Гром», «Сафарі», «WEIHRAUCH», «Альфа», пістолетах «Іж», «МР-38» виявлений піт може походити від ОСОБА_7 ; висновками судових експертиз №1283 від 13.09.2019, №128 від 09.09.2019, №194 від 27.09.2019, якими встановлено факт належності предметів, вилучених за місцем проживання засудженого, до бойових припасів та вибухових речовин; висновком судово-технічної експертизи документів №1274 від 11.09.2019, яким встановлено, що у вилученому за місцем проживання обвинуваченого паспорті на ім`я ОСОБА_10 маються ознаки змін первинного змісту документа та виявлено ознаки підроблення ; а також іншими доказами.

Оцінивши усі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 «поза розумним сумнівом».

Доводи касаційної скарги засудженого зводяться до його незгоди з оцінкою судом першої інстанції доказів, які покладені в основу вироку. За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Суд касаційної інстанції, дотримуючись принципу безпосередності дослідження доказів, не вправі давати їм власну оцінку. Повноваження суду в даному випадку зводяться до перевірки дотримання судами попередніх інстанцій вимог кримінального процесуального закону під час дослідження цих доказів, визнання їх допустимими чи недопустимими. При цьому касаційний суд, у першу чергу, звертає увагу на таку підставу визнання недопустимими доказів, як отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Саме з цієї позиції Суд перевіряє доводи засудженого ОСОБА_7 щодо недопустимості доказів, на підставі яких його було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено.

Суди попередніх інстанцій перевіряли доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, які є аналогічними доводам касаційної скарги засудженого, та обґрунтовано визнали їх безпідставними.

Так, доводи ОСОБА_7 про те, що обвинувальний вирок ґрунтується на недопустимих доказах, оскільки, на його думку, процесуальне керівництво у провадженні здійснювалось неповноважним прокурором ОСОБА_11 , не знайшли свого підтвердження.

Положеннями статті 37 КПК України визначено, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Суд неодноразово зазначав, що способом оформлення рішення про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні, за змістом норм 36 37 110 КПК України, є постанова керівника відповідного органу прокуратури, яка має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови.

У даному кримінальному провадженні, 07 серпня 2019 року, в день внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, першим заступником керівника Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_22 була винесена постанова про призначення групи прокурорів. Вказана постанова повністю відповідає визначеним у ст.110 КПК України вимогам до процесуального рішення у формі постанови, вона підписанаОСОБА_22 , є чинною та уповноважує прокурорів Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 (як старшого групи прокурорів) на здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Такі відомості не суперечать копії витягу з реєстру досудових розслідувань про рух даного кримінального провадження. Оригінал цієї постанови наявний у матеріалах справи, вона не скасована, а тому прокурор ОСОБА_11 відповідно до вимог закону наділений повноваженнями на участь у даному провадженні. Крім того, із матеріалів справи видно, що прокурорОСОБА_11 , який здійснював процесуальне керівництво на досудовому слідстві, затверджував обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні та приймав участь у розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Були предметом належної перевірки суду апеляційної інстанції й доводи засудженого про те, що до проведення обшуку житла 07 серпня 2019 року залучався неповноважний слідчий ОСОБА_12 , який не входив в групу слідчих.

Статтею 214 КПК України передбачено, що слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

У п.8 ч.1 ст. 3 КПК України визначено, що керівник органу досудового розслідування це начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Із матеріалів кримінального провадження убачається, що 07 серпня 2019 року заступником начальника Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області - начальником слідчого відділу ОСОБА_27 винесено постанову про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні групі слідчих СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області. Старшим слідчої групи призначено слідчу Полтавського ВП ОСОБА_28 . Обшук за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 проводила слідча ОСОБА_28 , що підтверджено протоколом обшуку від 07 серпня 2019 року. Вказана слідча дія проведена у відповідності до вимог ч.3 ст.233 КПК України із застосуванням аудіо- та відеозапису, й в подальшому легалізована ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 08 серпня 2019 року, якою слідчій ОСОБА_28 суд надав дозвіл на обшук квартири АДРЕСА_2 . Під час проведення слідчої дії були присутні, зокрема, поняті, власник квартири ОСОБА_18 , а також інші учасники, зазначені у протоколі. Протокол обшуку відповідає вимогам, передбаченим ст.104 КПК України. Жодних заяв та зауважень учасники обшуку та поняті не висловлювали. Той факт, що при проведенні обшуку був присутній слідчий СВ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_12 , який не включений до групи слідчих, не є істотним порушенням кримінального процесуального закону тому, що безпосередньо слідча дія проводилась слідчою ОСОБА_28 , котра є старшою слідчої групи у провадженні.

Суд неодноразово наголошував, що сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду (до прикладу, рішення ВС у справах № 125/2592/18, №236/4268/18).

Перевірялись під час апеляційної процедури й доводи захисту про те, що відеозаписи з камер відеоспостереження із системи «Безпечне місто», ФОП « ОСОБА_13 », ТОВ «Вакан Сервіс», закладу «Дабл Віскі», ТОВ «Нова пошта» слід було визнати недопустимими доказами, оскільки їх виготовлення здійснено без залучення спеціаліста.

Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації, зокрема, під час досудового розслідування з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування ( ст.71 КПК України).

Матеріали провадження свідчать, що правомірність установлення камер відеоспостереження системи «Безпечне місто», ФОП « ОСОБА_13 », ТОВ «Вакан Сервіс», закладу «Дабл Віскі», ТОВ «Нова пошта» підтверджено рішенням Полтавської міської ради від 21.12.2018, договорами підряду №26 від 21.09.2017, №25 від 14.06.2019, №44 від 02.04.2019 з додатками, сертифікатом відповідної системи від 24.01.2019. Копії відеозаписів з камер відеоспостереження отримані безпосередньо слідчим-криміналістом, з дозволу власників відеокамер, шляхом копіювання, що підтверджується відповідними документами у матеріалах кримінального провадження. Відсутність під час копіювання відеозаписів спеціаліста не є порушення вимог КПК України, оскільки для виконання таких дій не потрібні спеціальні знання. Відтак апеляційний суд вірно визнав неспроможними доводи апелянта про те, що ці докази отримані з порушенням вимог закону.

Крім того, ст. 307 ЦК України визначено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Не заслуговують на увагу твердження засудженого про недопустимість як доказів показань свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , через порушення судом першої інстанції порядку їх допиту.

Слід зауважити, що статтею 352 КПК України закріплено правила допиту свідка, зокрема, ч.12 передбачає, що після допиту свідка, йому можуть бути поставлені запитання, в тому числі, головуючим та суддями.

Тобто, головуючий суддя під час допиту свідків має право ставити запитання для уточнення і доповнення відповідей. Запитання головуючого повинні бути пов`язані з обставинами, які з`ясовувала та чи інша сторона.

Аналіз аудіозаписів перебігу судових засідань свідчить про те, що допит свідківОСОБА_15 та ОСОБА_16 у місцевому суді проведено у відповідності до вимог кримінального процесуального закону із дотриманням правил допиту, передбачених для судового розгляду. Той факт, що головуючий суддя задавав свідкам уточнюючі запитання з приводу прикмет, за якими вони впізнали обвинуваченого, жодним чином не суперечить правилам допиту. Тому порушення вимог КПК відсутні.

Стосовно доводів ОСОБА_7 про те, що суд у вироку послався на протокол огляду ноутбука, але безпосередньо ноутбук не дослідив, варто зазначити, що суд обґрунтував своє рішення протоколом огляду ноутбука «Леново», який складений органом досудового розслідування 31 серпня 2019 року та відповідно до вимог КПК України є самостійним джерелом доказу в розумінні статей 84 99 КПК України. Суд зауважує, що безпосередньо речовий доказ та протокол огляду цього речового доказу не є тотожними поняттями.

Водночас, місцевий суд належним чином відреагував на клопотання сторони обвинувачення про безпосереднє дослідження ноубука в судовому засіданні, задовольнивши його, однак, з технічних причин був позбавлений можливості його оглянути. Об`єктивна неможливість огляду речового доказу в судовому засіданні у цій справі компенсована іншими доказами, які були безпосередньо досліджені судом.

Твердження засудженого ОСОБА_7 про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України через відмову у повторному дослідженні доказів, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Нормами ст. 404 КПК України чітко регламентовано, що за клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Такими чином, сам факт непогодження сторони з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів не є підставою для їх повторного дослідження апеляційним судом.

Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 під час апеляційного перегляду просили повторно дослідити докази через неправильну, на їх думку, оцінку місцевим судом. З огляду на те, що сторона захисту не наводила жодних обґрунтувань того, що докази були досліджені судом першої інстанції не повністю чи з порушеннями, а підстав, передбачених частиною третьою статті 404 КПК України, для повторного їх дослідження апеляційним судом встановлено не було, тому суд правомірно відмовив у повторному їх дослідженні.

Обмежившись аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду. За результатами перегляду вироку, суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою зазначених доказів, даною місцевим судом, а відтак застосована ним процедура не суперечила встановленій статтею 23 КПК України засаді безпосередності судового розгляду.

При цьому, апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони захисту та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст.419 КПК України мотиви на їх спростування.

Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, вона в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, тому касаційні доводи засудженого в цій частині теж неприйнятні.

Разом із цим, доводи засудженого про недопустимість як доказу показань свідка ОСОБА_14 відображені в протоколі огляду від 15.08.2019, оскільки суд цього свідка безпосередньо не допитав, колегія суддів вважає слушними.

Згідно з ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

Водночас, нормами ч. 4 ст. 95 КПК України чітко регламентовано, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Крім того, ч. 2 ст. 23 КПК України передбачає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметами безпосереднього дослідження суду.

Отже, використання як доказу в обвинувальному вироку даних, що містяться у поясненнях ОСОБА_14 ( дочки засудженого), які остання надавала слідчому під час перегляду відеозаписів з місця події та з камер спостереження «Безпечне місто», на досудовому розслідуванні, є порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому ціпояснення є недопустимим доказом й підлягають виключенню з судових рішень.

Виключення з мотивувальної частини судових рішень зазначеного доказу не впливає на доведеність винуватості засудженого, оскільки його вина доведена сукупністю інших належних та допустимих доказів.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

Беручи до уваги викладене та, керуючись статтями 434, 436, 438, 441 442 КПК України, Суд вважає за необхідне змінити судові рішення.

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 15 квітня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 змінити, виключити з судових рішень посилання, як на доказ, на пояснення ОСОБА_14 надані нею слідчому під час огляду відеозапису.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_29 ОСОБА_3