№ 554/11212/14 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

06 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 554/11212/14-ц

провадження № 61-19903св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - виконавчий комітет Октябрської районної

в м. Полтаві ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Октябрської районної

в м. Полтаві ради, про обмін частини квартири за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Октябрської районної

в м. Полтаві ради, про обмін частини квартири.

Позовна заява мотивована тим, що він є єдиним сином ОСОБА_3 , яка 25 листопада 1998 року на підставі договору дарування подарувала йому 1/2 частину приватизованої квартири АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2009 року зобов`язано ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 за вищевказаною адресою та надати йому документи на гараж, автомобіль та копії банківських рахунків, що належали ОСОБА_3 , для отримання спадщини.

Проте до цього часу рішення не виконане, оскільки відповідач переховується.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 26 407,00 грн боргу та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ.

Виконавчі листи були направлені за місцем реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , однак відповідач змінив місце проживання.

24 грудня 2009 року Октябрським відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції в ході примусового виконання за виконавчим листом № 2-135/09, виданим 03 серпня 2009 року Октябрським районним судом м. Полтави, його вселено до квартири АДРЕСА_1 , передано йому на зберігання меблі та речі ОСОБА_2

Проте квартира не придатна для проживання, оскільки всі речі і меблі опечатані і знаходяться на зберіганні.

У результаті пошуків виконавчою службою місця перебування відповідача було встановлено, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд здійснити обмін частини спадщини: гараж за адресою: АДРЕСА_5 а, автогаражний кооператив «Восход», автомобіль марки ВАЗ 21-61, номерний знак НОМЕР_1 , копії банківських рахунків, що належали ОСОБА_3 , яку він повинен був отримати, та боргу у розмірі 26 407,00 грн станом на 1993 рік, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави

від 12 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Здійснено обмін частини спадщини (гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 а, автогаражний кооператив«Восход», автомобіль марки ВАЗ 21-61, номерний знак НОМЕР_1 , та копії банківських рахунків, що належали ОСОБА_3 ), яку повинен був отримати ОСОБА_1 та боргу у розмірі 26 407,00 грн (станом на 1993 рік) на 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємці мають право на розподіл спадкового майна відповідно до статей 1278 1280 ЦК України (у редакції 2004 року), а також кожен з співвласників у праві спільної часткової власності має право на виділення належної йому частки в натурі. Оскільки ОСОБА_1 не має можливості отримати частину спадщини після смерті своєї матері, через перешкоди з боку ОСОБА_2 , вона може бути зарахована в рахунок погашення, виділеної йому 1/2 частини квартири, що належить останньому на праві власності.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2017 року

у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , про закриття провадження за заявою відповідача про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада

2014 року відмовлено.

Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада

2014 року залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 вересня 2017 року цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави

від 09 серпня 2017 року повернуто до Октябрського районного суду

м. Полтави для виконання вимог частини другої статті 293 ЦПК України

2004 року.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Октябрської районної у м. Полтави ради, про обмін частини квартири повернуто заявнику.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 вересня 2017 року залишено без змін (провадження № 61-31352св18).

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави

від 17 липня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , задоволено.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2014 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 липня 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1760 грн, понесені ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги, компенсовано за рахунок держави.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , право власності на гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , автогаражний кооператив « Восход », ні за нею, ні за ОСОБА_2 у визначеному законом порядку зареєстровано не було, свідоцтво про право на спадщину на нього сторонам не видавалось. Отже, суд першої інстанції безпідставно включив зазначене нерухоме майно до переліку спадкового майна, частину якого повинен був отримати ОСОБА_1 .

Крім того, автомобіль марки ВАЗ 21-61, номерний знак НОМЕР_2 , 1988 року випуску, на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 1993 року зареєстрований на ім`я ОСОБА_2

Грошова оцінка як гаража, так і автомобіля, позивачем не проводилась, клопотання про призначення відповідної судової експертизи ним не заявлялось.

Вирішуючи питання про припинення права ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири та державної реєстрації права власності на вказану частину за ОСОБА_1 , суд першої інстанції у порушення статті 365 ЦК України не врахував, що частка, належна ОСОБА_2 , не є незначною. Також районний суд не встановив обставин та не навів доказів, які б свідчили про неможливість спільного володіння та користування сторонами вказаною квартирою, а також що припинення права ОСОБА_2 на належну йому 1/2 частину квартири не завдасть йому істотної шкоди, не визначив ринкову вартість квартири.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до частини другої статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При цьому можливість зарахування будь-яких інших грошових або майнових зобов`язань в рахунок виділення належної іншій особі частки норми вказаної статті не передбачають.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року (провадження № 61-19903св19) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Октябрської районної в м. Полтаві ради, про обмін частини квартири відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись, зокрема, на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року.

Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 554/11212/14-ц з Октябрського районного суду м. Полтави.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд по-іншому переоцінив факти, встановлені судами у остаточному рішенні районного суду від 17 лютого 2009 року. Апеляційний суд, попри визначеність національних судів з приводу належності до складу спадщини ОСОБА_3 автомобіля, який хоча і був зареєстрований на ОСОБА_2 , набутий під час подружнього життя зі спадкодавцем, тому належав до спільного сумісного майна, встановлює невизначеність цього майна як об`єкту спадкування, вказуючи на ще одну чергову необхідність нового судового розгляду цього питання.

Крім того, беручи до уваги доводи відповідача, апеляційний суд у своїй постанові переглядає остаточне рішення українських судів про сам процес прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_3 . При цьому чомусь двом рівним за чергою спадкоємцям суд надає різний правовий статус. Відзначаючи, що ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса щодо прийняття спадщини і таким чином отримав право на спадкування, апеляційний суд не вказує, що ОСОБА_6 також прийняв спадщину шляхом фактичного вступу у володіння нею - причіпом, що був об`єктом спадкування.

Крім того, ОСОБА_2 фактично отримав від нього вартість майна, що значно перевищує оціночну вартість частки, яку він вимагає від відповідача, перерахування ОСОБА_1 коштів на депозитний рахунок відповідача суперечило б принципу справедливості, оскільки ОСОБА_2 вже отримав і давно користується сумою компенсації.

Також заявник посилається на порушення судом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та неврахування прецедентних рішень Європейського суду з прав людини.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року правила Книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21 грудня 1993 року належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Згідно з спадковою справою № 193, відкритою Четвертою полтавською державною нотаріальною конторою, 23 травня 2001 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся її чоловік - ОСОБА_2 , на підставі чого йому видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 грудня 2001 року на спадкове майно, яке складалося із грошових заощаджень з належними виплатами та компенсаціями, які належали померлій на підставі ощадної книжки, а також 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

27 листопада 2002 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про включення в коло спадкоємців померлої ОСОБА_3 її сина - ОСОБА_1 , який пропустив строк для прийняття спадщини.

27 листопада 2002 року державним нотаріусом четвертої Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом в рівних частках на спадкове майно, що складається із причіпу модель іномарка, 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , який належав померлій ОСОБА_3 на підставі технічного талону № НОМЕР_4.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 550 ЦК УРСР встановлено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного майна.

Відповідно до частини першої статті 562 ЦК УРСР поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом.

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності по 1/2 частині належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріального компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України: від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс12, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-2784цс15 і підстав для відступлення від цієї позиції колегія суддів не знаходить.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що здійснення обміну частини спадщини між сторонами, завдасть відповідачу істотної шкоди та порушить принцип рівності прав співвласників, який забороняє обмеження прав одних співвласників за рахунок інших.

Доводи касаційної скарги щодо пропущення строку апеляційного оскарження судового рішення та невчинення апеляційним судом дій, передбачених статтями 357 358 ЦПК України, є безпідставними, оскільки відповідачем строк апеляційного оскарження не пропущено.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 231 ЦПК України 2004 року).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2017 року заяву представника відповідача - ОСОБА_5, про перегляд заочного рішення залишено без задоволення, апеляційна скарга на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2014 рокуподана представником відповідача - ОСОБА_5 , 19 серпня 2017 року, тобто у десятиденний строк, передбачений частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року.

У зв`язку з цим не заслуговують на увагу посилання заявника на прецедентні рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливого судового рішення, оскільки апеляційний суд, зважаючи на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, здійснив перегляд судового рішення, не порушуючи зазначених приписів Концвенції та норм процесуального закону.

Посилання касаційної скарги на порушення судом розумного строку розгляду справи не може бути підставою для скасування правильного по суті та законного судового рішення, оскільки відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність постанови апеляційного суду не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскількибули предметом дослідження судом апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.

В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

І. А. Воробйова

Б. І. Гулько