Постанова

Іменем України

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 554/3108/18-ц

провадження № 61-16361св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Національні інформаційні системи»,

третя особа - Міністерство юстиції України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 квітня

2019 року у складі судді Бугрій В. М. та постанову Полтавського апеляційного суду

від 29 липня 2019 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І.,

Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «НАІС»), третя особа - Міністерство юстиції України, про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, визнання незаконним та скасування запису у трудовій книжці.

Позов мотивовано тим, що 08 липня 2015 року на підставі наказу відповідача № 77-К прийнята на роботу виконуючим обов`язки директора Полтавської філії ДП «НАІС».

12 жовтня 2015 року наказом № 367-К ДП «НАІС» призначена на посаду директора Полтавської філії ДП «НАІС» на умовах контракту із 13 жовтня 2015 року по 12 жовтня 2016 року, із 13 жовтня 2016 по 12 жовтня 2017 року. Наказом від 06 жовтня

2017 року № 253-К із 13 жовтня 2017 року призначена на посаду директора Полтавської філії ДП «НАІС». На підставі наказу генерального директора ДП «НАІС» від 25 жовтня 2018 року 05 січня 2018 року № 2 проведено атестацію. 19 лютого

2018 року винесено наказ ДП «НАІС» від 19 лютого 2018 року № 58-к «Про результати атестації директора Полтавської філії ДП «НАІС». 13 квітня 2018 року відповідно до наказу ДП «НАІС» від 13 квітня 2018 року № 122-к її звільнено у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації згідно з

пунктом 2 статті 40 КЗпП України, підстава: рішення атестаційної комісії від 25 січня 2018 року та рішення профкому про надання згоди на звільнення.

Позивач вважала, що проведена атестація та подальше звільнення є незаконним. Зокрема вказувала, що чинний КЗпП України не передбачає умови та порядок проведення атестації та те, що метою проведення атестації є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на роботі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення з посади у зв`язку із службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей. Крім того, зазначила, що на посаді директора філії з новими посадовими обов`язками на дату проведення атестації - 25 січня 2018 року вона пропрацювала 1,5 місяці, тобто менше строку передбаченого положенням про атестацію, згідно з яким передбачається, що працівники підприємства, які пропрацювали на відповідній посаді менше одного року, не підлягають атестації. Натомість на підставі наказу генерального директора ДП «НАІС» від 05 січня

2018 року № 2 призначена атестація позивача, яка проведена 25 січня 2018 року з численними порушеннями. Під час атестації, яка проходила у формі співбесіди, атестаційна комісія не проводила оцінки її ділових якостей, не розглядала належність виконання посадових обов`язків та досягнутих результатів, що не відповідає

пунктам 15 та 20 Положення про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 року № 1571 та пунктом 3.12 Положення про проведення атестації працівників керівного складу ДП «НАІС», затвердженого наказом ДП «НАІС» від 13 вересня 2017 року № 263. Натомість комісією ставилися безліч питань, що безпосередньо не пов`язані з виконуваною нею роботою, всупереч статті 9 Закону України «Про професійний розвиток працівників». Лист обґрунтування результатів атестації від 02 лютого 2018 року позивач отримала від відповідача в електронному вигляді лише 05 лютого 2018 року у відповідь на який 06 лютого

2018 року направила заяву про незгоду з рішенням атестаційної комісії. Вважає, що необґрунтоване та упереджене рішення атестаційної комісії стало підставою для прийняття 19 лютого 2018 року наказу ДП «НАІС» від 19 лютого 2018 року № 58-к «Про результати атестації директора Полтавської філії ДП «НАІС» та наказу про звільнення позивача від 13 квітня 2018 року. При проведенні атестації, атестаційною комісією не прийнято до уваги значний стаж роботи позивача на посаді керівника філій державних підприємств, які здійснювали адміністрування Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України, її численні подяки та заохочення, належним чином не вивчено стан виконання планових показників роботи Полтавської філії ДП «НАІС», що у сукупності свідчить про те, що висновки атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді є необ`єктивними та безпідставними.

Вважала, що її звільнено без дотримання вимог КЗпП України, а саме не отримано письмову згоду на переведення позивача на іншу роботу, або відмову від такого.

У порушення вимог статті 47 КЗпП України наказу про звільнення позивачу не надано, з ним не ознайомлена, трудової книжки не видано та не надано розрахункового листа, де зазначено, яка сума належить до виплати.

Крім того, вважає, що діями відповідача їй завдано моральних страждань, які виразились у системному примушуванні до звільнення, проведенням незаконної атестації, розповсюдженням серед колег інформації про її низькі ділові та моральні якості, встановлення дискримінаційних умов оплати праці.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ ДП «НАІС» від 19 лютого 2018 року № 58-к «Про результати атестації директора Полтавської філії ДП «НАІС», визнати незаконним та скасувати наказ

ДП «НАІС» № 122-К про припинення трудового договору від 13 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, визнати незаконним та скасувати запис у трудовій книжці про її звільнення на підставі

пункту 2 статті 40 КЗпП України, поновити її на посаді директора Полтавської філії

ДП «НАІС». Стягнути з ДП «НАІС» середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період із 14 квітня 2018 року. Стягнути з ДП «НАІС» суму в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 42 000,00 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено незаконності дій відповідача під час проведення її звільнення, відповідно відсутності правові підстави для поновлення її на займаній посаді, скасування наказів та записів про звільнення у трудовій книжці з відшкодуванням середнього заробітку та моральної шкоди.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 червня

2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2019 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду

м. Полтави від 11 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 29 липня 2019 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем не дотримано процедури звільнення, зокрема отримання відповіді позивача щодо згоди на переведення та виникнення підстав для проведення процедури звільнення, оскільки відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Крім того, у порушення вимог статті 47 КЗпП України, у день звільнення не видано наказ про звільнення, трудову книжку та розрахунковий лист. Також позивач пропрацювала на керівній посаді менше одного року, а тому не підлягала атестації.

У жовтні 2019 року Міністерство юстиції Україниподало до суду відзив на касаційну скаргуОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

У жовтні 2019 року ДП «НАІС»подало до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України»

від 14 липня 1999 року № 1272, у редакції постанови Кабінету Міністрів України

від 15 червня 2015 року № 424, та наказу Міністерства юстиції України «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» від 25 червня 2015 року № 1059/5, адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, з 03 липня 2015 року визначено ДП «НАІС».

Згідно з пунктом 3.5 Статуту, підприємство діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності і функціонує як самостійний суб`єкт господарювання.

Відповідно до статуту ДП «НАІС» є державним комерційним підприємством, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України на підставі наказу від 07 травня 2015 року № 657/5 «Про створення державного підприємства «Національні інформаційні системи» та діє відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 липня 1999 року № 1272 (у редакції

від 15 червня 2015 року).

Згідно з чинним положенням статуту, предметом діяльності ДП «НАІС» є технічне та технологічне забезпечення створення, впровадження, супроводження та модернізація програмного забезпечення Систем, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України або інших органів державної влади згідно із законодавством.

Відповідно до положень статуту, на підставі наказу ДП «НАІС» від 02 липня 2015 року № 15 «Про створення Полтавської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи», створено Полтавську філію ДП «НАІС», що на цей час функціонує відповідно до Положення про Полтавську філію державного підприємства «Національні інформаційні системи», затвердженого наказом ДП «НАІС»

від 13 жовтня 2017 року № 293.

Згідно з наказом від 08 липня 2015 року ДП «НАІС» № 77-К ОСОБА_1 прийнята на роботу виконуючим обов`язки директора Полтавської філії ДП «НАІС».

Відповідно до наказу від 12 жовтня 2015 року № 367-К позивача призначено на посаду директора Полтавської філії ДП «НАІС» на умовах контракту із 13 жовтня

2015 року по 12 жовтня 2016 року, із 13 жовтня 2016 року по 12 жовтня 2017 року.

Згідно з наказом від 06 жовтня 2017 року № 253-К з 13 жовтня 2017 року позивач працювала на посаді директора Полтавської філії ДП «НАІС».

Наказом Міністерства юстиції України від 25 липня 2017 року № 2966/к «Про проведення атестації керівників державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства юстиції України» визначено керівникам відповідних державних підприємств забезпечити організацію та проведення атестації керівних працівників відповідних державних підприємств та поінформувати Департамент персоналу Міністерства юстиції України про результати атестації до 01 грудня

2017 року.

Наказом ДП «НАІС» від 13 вересня 2017 року № 263 «Про проведення атестації працівників керівного складу державного підприємства «Національні інформаційні системи» затверджено відповідне Положення про проведення атестації працівників ДП «НАІС», утворено атестаційні комісії з організації та проведення атестації працівників керівного складу ДП «НАІС», затверджено графіки проведення атестації працівників керівного складу ДП «НАІС».

Пунктом 1.3 Положення про проведення атестації працівників ДП «НАІС», затвердженого наказом ДП «НАІС» від 13 вересня 2017 року № 263 визначено, що атестація працівників підприємства - це процедура оцінки їх професійного рівня, ділових якостей, виконання ними посадових обов`язків, зазначених у положеннях про структурні підрозділи та посадових інструкціях, а також знання нормативно-правових актів, що застосовуються ними в поточній роботі, з метою визначення відповідності займаній посаді, забезпечення раціонального підбору та розстановки кадрів відповідно до кваліфікаційних вимог, підвищення ефективності їх діяльності.

Графіком проведення атестації керівних працівників філій ДП «НАІС» визначено дату проведення атестації працівників Полтавської філії, та зокрема, ОСОБА_1

на 23 листопада 2017 року, з яким вона ознайомлена 15 вересня 2017 року, що підтверджується листом ознайомлення з наказом ДП «НАІС» від 13 вересня 2017 року № 263.

Відповідно до вимог Положення, затвердженого наказом ДП «НАІС» від 13 вересня 2017 року № 263, а саме пунктів 3.2, 3.3, на кожного працівника, який підлягає атестації, складається відгук-характеристика та заповнюється атестаційний лист. Працівник, який підлягає атестації, не пізніше ніж за два тижні до атестації має бути ознайомлений з відгуком-характеристикою. Атестаційний лист і відгук-характеристика подаються до атестаційної комісії не пізніше ніж за тиждень до проведення атестації.

У зв`язку з тим, що працівники керівного складу Полтавської філії, що підлягали атестації, у тому числі і позивач, ознайомились із відгуками-характеристиками

14 листопада 2017 року, що підтверджується її підписом про ознайомлення, з метою реалізації працівниками права на ознайомлення із відгуком-характеристикою в двотижневий строк згідно з вимогами пункту 3.5 Положення, атестаційною комісією вирішено перенести дату проведення атестації працівників керівного складу Полтавської філії із 23 листопада на 20 грудня 2017 року, що підтверджується протоколом засідання атестаційної комісії № 3 із атестації працівників керівного складу філій ДП «НАІС» від 17 листопада 2017 року та наказом ДП «НАІС»

від 17 листопада 2017 року № 340 «Про результати засідання атестаційної комісії № 3 із атестації працівників керівного складу філій ДП «НАІС». Зі змістом вказаного наказу, та відповідно, щодо дати перенесеного засідання, позивач ознайомлена

20 листопада 2017 року, що підтверджується її підписом у аркуші ознайомлення із вказаним наказом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 станом на 20 грудня 2017 року перебувала на лікарняному, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу за грудень 2017 року та листком непрацездатності серії АДН № 706536, засідання комісії з метою проведення атестації позивача перенесено на 25 січня 2018 року, що підтверджується наказом ДП «НАІС» від 05 січня 2018 року № 2 «Про перенесення дати проведення атестації директора Полтавської філії ДП «НАІС» ОСОБА_1.» та протоколом засідання атестаційної комісії № 3 із атестації працівників керівного складу філій ДП «НАІС» від 20 грудня 2017 року № 77. Зі змістом вказаного наказу, та відповідно, щодо дати перенесеного засідання, позивач ознайомлена 10 січня

2018 року, після її виходу з лікарняного, що підтверджується підписом у листі ознайомлення.

25 січня 2018 року відбулось засідання атестаційної комісії з атестації працівників керівного складу філій ДП «НАІС», порядок денний якого передбачав атестацію директора Полтавської філії ДП «НАІС» ОСОБА_1 на предмет відповідності займаній посаді «директор філії». За результатом проведення атестації, комісією вирішено, що директор Полтавської філії ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді «директор філії». З атестаційного листа ОСОБА_1 також убачаються результати атестації, згідно з якими за підсумками голосування атестаційної комісії вирішено, що позивач не відповідає займаній посаді. У цьому атестаційному листі відображено рішення атестаційної комісії «не відповідає займаній посаді» та надано рекомендації перевести ОСОБА_1 за її згодою на іншу посаду, що відповідає її професійному рівню.

Результати атестації затверджені наказом ДП «НАІС» від 19 лютого 2018 року № 58-К «Про результати атестації директора Полтавської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи».

Листом від 20 лютого 2018 року № 698/11-18, отриманим позивачем 21 лютого

2018 року, що підтверджується власноручною розпискою позивача, ОСОБА_1 запропоновано такі посади: реєстратора сектору по підтримці інформаційних систем Миколаївської філії; завідувача сектору технічного супроводження Полтавської філії; завідувача сектору по підтримці інформаційних систем Чернівецької філії; адміністратора даних 1 категорії сектору по підтримці інформаційних систем Чернівецької філії.

Цим листом зобов`язано позивача прибути 27 лютого 2018 року о 14 год 00 хв до підприємства для узгодження питання про переведення за її згодою на одну із запропонованих вакантних посад. Також 15 березня 2018 року підприємством надано додаткові пропозиції щодо переведення.

Листом від 21 березня 2018 року № 1190/11-18 підприємство знову звернулося до позивача прибути до підприємства для вирішення питання переведення.

Листами від 23 та 26 березня 2018 року ОСОБА_1 підтвердила отримання пропозицій щодо переведення та вказала необхідність вирішення житлово-побутових проблем, а саме вирішення питання щодо оренди житла. Таким чином, позивачем не надано чіткої відповіді щодо її переведення, а саме згоди на переведення на конкретну посаду із списку запропонованих із 21 лютого по 26 березня 2018 року.

ДП «НАІС» листом від 26 березня 2018 року № 1275/11-15 надіслало подання про звільнення директора Полтавської філії ДП «НАІС» ОСОБА_1 до профспілкового комітету Профспілки працівників галузі інформаційного забезпечення «ПРОФІНФОРМ».

Зазначене подання ДП «НАІС» розглянуто профспілковим комітетом Профспілки працівників галузі інформаційного забезпечення «ПРОФІНФОРМ» 26 березня

2018 року, про що оформлено протокол № 12. У засіданні профспілкового комітету профспілки працівників галузі інформаційного забезпечення «ПРОФІНФОРМ» брала участь ОСОБА_1.

Профспілкою працівників галузі інформаційного забезпечення «ПРОФІНФОРМ» розглянуто подання генерального директора ДП «НАІС» Лур`є С. С. та надано згоду на звільнення (розірвання трудового договору) з директором Полтавської філії

ДП «НАІС» ОСОБА_1. з тієї причини, що на засіданні профкому не знайдено обґрунтованих причин для відмови, але за умови, якщо зазначена особа не напише відповідну заяву на переведення її на вакантну посаду до кінця граничного терміну (до 30 березня 2018 року).

Листом від 27 березня 2018 року № 255 голова профспілки працівників галузі інформаційного забезпечення «ПРОФІНФОРМ» повідомив ДП «НАІС» про прийняте рішення. Вказаний лист отримано ДП «НАІС» 27 березня 2018 року.

У встановлений профспілкою строк ОСОБА_1 не надала письмового підтвердження на переведення.

Відповідно до наказу ДП «НАІС» від 13 квітня 2018 року № 122-к ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації згідно з пунктом 2 статті 40 КЗпП України, підстава: рішення атестаційної комісії від 25 січня 2018 року та рішення профкому про надання згоди на звільнення.

Відповідачем позивачу неодноразово надсилалися листи щодо повідомлення її про звільнення, та підстави звільнення, та необхідності з`явитися до головного підприємства, у тому числі, щоб отримати трудову книжку, оскільки вона зберігалася у головному підприємстві за адресою: вул. Бульварно-Кудрявська, 4, м. Київ.

Так, листом від 13 квітня 2018 року № 1596/04-16, ДП «НАІС» знову повідомляло про звільнення ОСОБА_1 13 квітня 2018 року за пунктом 2 статті 40 КЗпП України на підставі наказу від 13 квітня 2018 року № 122-К та повідомляло про необхідність прибути до відділу кадрової роботи та підвищення кваліфікації державного підприємства «Національні інформаційні системи» для отримання трудової книжки за адресою: вул. Бульварно-Кудрявська, 4, м. Київ. Також повідомлялося, що у разі неможливості прибуття для власноручного отримання трудової книжки, підприємство просило надати письмову згоду для пересилання трудової книжки поштою.

Вказаний лист надісланий рекомендованими листами з повідомленням про вручення на дві адреси, вказані позивачем у особовій справі: АДРЕСА_1 (реєстроване поштове відправлення

№ 04050 1477072 0); АДРЕСА_2 (реєстроване поштове відправлення № 04050 1477071 2).

Листи підприємства від 07 травня 2018 року № 1963/04-16, аналогічні за змістом із листами від 13 квітня 2018 року № 1596/04-16 повернуті за закінченням строку зберігання. Ці листи також направлялися на адреси:

АДРЕСА_1 (реєстроване поштове відправлення № 04050 1477084 4); АДРЕСА_2 (реєстроване поштове відправлення № 04050 1477083 6).

У той же час, лист від 05 червня 2018 року № 2417/04-16 доставлений за адресою: АДРЕСА_3 , про яку стало відомо у зв`язку із розглядом судової справи щодо оскарження позивачем наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, сторонами якої були позивач та відповідач. Факт отримання вказаного листа підтверджується листом ОСОБА_1 від 25 червня 2018 року, отриманий ДП «НАІС».

У вказаному листі позивач просила надіслати їй на адресу: АДРЕСА_3 , копію наказу про звільнення від 13 квітня 2018 року, трудову книжку, розрахунковий лист, копію наказу про визнання дня звільнення (13 квітня 2018 року) недійсним. Також ОСОБА_1 просила виправити день звільнення у її трудовій книжці та сплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що підстави для задоволення її прохання щодо виправлення дати її звільнення та сплати середнього заробітку відсутні, ДП «НАІС» у цій частині відмовлено, проте направлено на її адресу листом від 05 липня 2018 року

№ 2989/03.2-16 такі документи: трудову книжку ОСОБА_1 із записом про звільнення згідно з наказом державного підприємства «Національні інформаційні системи» про припинення трудового договору від 13 квітня 2018 року № 122-К; копію наказу державного підприємства «Національні інформаційні системи» про припинення трудового договору від 13 квітня 2018 року № 122-К; розрахунковий лист щодо нарахованих та виплачених позивачу сум при звільненні.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3

статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (стаття 43

КЗпП «України»).

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестація проводиться за рішенням роботодавця, яким затверджуються положення про проведення атестації, склад атестаційної комісії, графік проведення атестації. Інформація про проведення атестації доводиться до відома працівників не пізніше ніж за два місяці до її проведення.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестації не підлягають: працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року; вагітні жінки; особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства; одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років; неповнолітні; особи, які працюють за сумісництвом. Законом чи колективним договором можуть установлюватися інші категорії працівників, які не підлягають атестації.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. У разі прийняття рішення про відповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві зарахувати його до кадрового резерву, присвоїти чергову категорію, встановити надбавку до заробітної плати або збільшити її розмір, організувати стажування на більш високій посаді або направити на підвищення кваліфікації з метою просування по роботі. У разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

У разі відмови працівника від переведення на іншу посаду чи роботу, що відповідає його кваліфікаційному рівню, або від професійного навчання за рахунок коштів роботодавця роботодавець за результатами атестації має право звільнити працівника відповідно до Кодексу законів про працю України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки кваліфікація ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді на підставі проведеної оцінки її професійного рівня кваліфікаційним вимогам і посадовим обов`язкам директора філії, а тому у роботодавця були правові підстави для припинення трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з неможливістю переведення, без її згоди, на іншу роботу.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не дотримано процедури звільнення, зокрема отримання відповіді позивача щодо згоди на переведення та виникнення підстав для проведення процедури звільнення, оскільки відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, не заслуговує на увагу, оскільки роботодавець діяв відповідно до вимог трудового законодавства та неодноразово пропонував вакантні посади, які відповідають професійному рівню ОСОБА_1 , проте остання не надала письмової згоди щодо її переведення.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що у порушення вимог статті 47 КЗпП України, у день звільнення не видано наказ про звільнення, трудову книжку та розрахунковий лист, є безпідставними, оскільки роботодавець неодноразово повідомляв позивача про необхідність з`явитися до ДП «НАІС» для отримання наказу про звільнення та трудової книжки, тобто така затримка у видачі документів відбулася не з вини роботодавця.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач пропрацювала на керівній посаді менше одного року, а тому не підлягала атестації, не заслуговує на увагу, оскільки

ОСОБА_1 працювала на посаді директора філії з 13 жовтня 2015 року, тобто більше одного року, а тому не підпадає під категорію працівників, які відповідно до статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» не підлягають атестації.

Розглядаючи зазначений позов, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічнодослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Щодо клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участі сторін

03 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Міністерства юстиції України у якому просив провести розгляд справи за участі представника Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

Керуючись статтями 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Міністерству юстиції України у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик