Постанова

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 554/3237/18

провадження № 61-3947св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2018 року у складі судді Андрієнко Г. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Абрамова П. С., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду посилаючись на те, що 07 жовтня 2017 року він став учасником ДТП. Того ж дня слідчим СВ ВП №2 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області Корсун П . І. затримано транспортний засіб, належний позивачу та доставлений до відділу поліції №2, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Стрітенська, 16. На момент вилучення автомобіль був технічно справний, про що свідчить протокол огляду транспортного засобу від 08 жовтня 2017 року.

10 жовтня 2017 року слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави (Тімошенко Н.В.) постановив ухвалу про задоволення клопотання слідчого СВ ВП №2 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області лейтенанта поліції Корсун П. І. у кримінальному провадженні за №12017170030001234 про накладення арешту, на вилучений в ході проведення огляду 08 жовтня 2017 року автомобіль марки «Volvo 850 GLT» сірого кольору, 1993 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 .

16 березня 2018 року ухвалою апеляційного суду Полтавської області скасовано ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави і постановлена нова. Накладено арешт на автомобіль марки VOLVO 850 GLT, номерний знак НОМЕР_1 , шляхом заборони його відчуження, користування, переобладнання та проведення ремонту пошкоджень після ДТП до проведення відповідних експертних досліджень. Автомобіль марки VOLVO 850 GLT, номерний знак НОМЕР_1 передано на зберігання власнику майна ОСОБА_1 .

Однак, слідчим СВ ВП № 2 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області Пятаченко О. В. автомобіль був переданий у технічно несправному стані.

Вважав, що технічна несправність та непридатність для користування сталася внаслідок неналежного зберігання речового доказу, а тому внаслідок неналежного зберігання автомобіля йому завдана матеріальна шкода в сумі 101037 грн 84 коп.

Однак, в добровільному порядку ГУ НП в Полтавській області не бажає відшкодувати завдану шкоду. У зв`язку з чим, позивач прохав стягнути з ГУНП у Полтавській області на свою користь матеріальну шкоду у сумі 101037 грн 84 коп., 500 грн за послуги евакуатора і 2000 грн витрати на проведення автотоварознавчого дослідження, а також моральну шкоду у сумі 50 000 грн та судові витрати в сумі 2710 грн 37 коп.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 101037 грн 84 коп., 500 грн за послуги евакуатора, 2000 грн витрати на проведення автотоварознавчого дослідження, а всього 103 537 грн 84 коп. завданої неправомірними діями та бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Стягнуто з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1035 грн 37 коп.

Після сплати відшкодування зобов`язано ОСОБА_1 передати автомобіль «Volvo 850 GLT» сірого кольору, 1993 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 на користь Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірних дій, що виразилися у незбереженні тимчасово вилученого майна позивачу завдано майнову шкоду, яка згідно звіту про оцінку транспортного засобу від 18 квітня 2018 року, складає 101037 грн 84 коп., послуги евакуатора 500 грн при транспортуванні технічно несправного автомобіля, проведення автотоварознавчого дослідження 2000 грн та підлягає стягненню з відповідача за рахунок коштів державного бюджету. У відшкодуванні моральної шкоди відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів її заподіяння.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що висновки суду є правильними, ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи і нормах матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 лютого 2019 року Державна казначейська служба України подала касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2018 рокута постанову Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відшкодування шкоди завданої неналежним зберіганням тимчасово вилученого автомобіля має відбуватися за рахунок коштів Головного управління Національної поліції в Полтавській області, оскільки саме слідчим СВ ВП №2 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, який є структурним підрозділом у складі ГУНП в Полтавській області в такому випадку не забезпечено схоронність вилученого транспортного засобу, а не за рахунок коштів державного бюджету України на підставі ст.1173 ЦК України, так як відсутня визначаюча підстава - факт незаконності рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу Державної казначейської служби України без задоволення, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2019 року без змін, оскільки судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 07 жовтня 2017 року близько 20 год. 30 хв. рухався по вул. Небесної сотні в м. Полтаві на власному автомобілі марки VOLVO 850, номерний знак НОМЕР_1 і скоїв ДТП.

07 жовтня 2017 року слідчим СВ ВП №2 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області затримано транспортний засіб, належний позивачу та доставлений до відділу поліції № 2, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Стрітенська, 16. На момент вилучення автомобіль був технічно справний, про що свідчить протокол огляду транспортного засобу від 08 жовтня 2017 року.

10 жовтня 2017 року слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави (Тімошенко Н. В.) постановив ухвалу про задоволення клопотання слідчого СВ ВП №2 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області лейтенанта поліції Корсун П. І. у кримінальному провадженні за №12017170030001234 про накладення арешту, на вилучений в ході проведення огляду 08 жовтня 2017 року автомобіль марки «Volvo 850 GLT» сірого кольору, 1993 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 .

16 березня 2018 року ухвалою апеляційного суду Полтавської області скасовано ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави і постановлена нова. Накладено арешт на автомобіль марки VOLVO 850 GLT, номерний знак НОМЕР_1 ., шляхом заборони його відчуження, користування, переобладнання та проведення ремонту пошкоджень після ДТП до проведення відповідних експертних досліджень. Автомобіль марки VOLVO 850 GLT, номерний знак НОМЕР_1 передати на зберігання власнику майна ОСОБА_1 .

На виконання ухвали апеляційного суду Полтавської області 13 квітня 2018 року автомобіль марки VOLVO 850 GLT, номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, 1993 року випуску, № шасі НОМЕР_2 передано старшим слідчим СВ ВП №2 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області Пятаченко О. В . на зберігання власнику майна ОСОБА_1 пошкодженим та у технічно несправному стані (запис у книзі речових доказів, розписка).

Під час ДТП в автомобілі було пошкоджене лобове скло. ОСОБА_1 та його батько ОСОБА_5 неодноразово зверталися до слідчого Корсуна П. І. , а потім Пятаченко О. В. з проханням надати доступ до автомобіля, щоб його можливо накрити спеціальною плівкою та унеможливити попадання вологи до салону, але їм було відмовлено. Слідчі також нічого не зробили щоб речовий доказ зберігався в належному стані. Внаслідок неналежного зберігання транспортного засобу в осінньо-зимовий період він прийшов в негідність, салон зацвів та автомобіль не міг пересуватися без автоевакуатора.

Згідно звіту № 4/2 про оцінку транспортного засобу від 18 квітня 2018 року складеного оцінювачем Морозовим В. С. вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLVO 850 2.3і Т5 (LS), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату оцінки складає 285997 грн 69 коп.

Величина матеріального збитку заподіяна власнику автомобіля VOLVO 850 2.3і Т5 (LS), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату оцінки дорівнює ринковій вартості на момент пошкодження, так як вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість ДТЗ на момент ушкодження і проводити відновний ремонт економічно недоцільно, отже величина матеріального збитку складає 101037 грн 84 коп.

Судом був оглянутий диск з відеозаписом наданий позивачем. З даного запису вбачається, що на час передачі автомобіля власнику в порядку виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2018 року автомобіль знаходився під сніговим покровом та салон знаходився в жахливому стані.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Октябрського районного суду міста Полтави.

09 липня 2019 року справа № 554/3237/18 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними свої повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок). Цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 5 Порядку умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Згідно із пунктом 20 Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.

Внаслідок неправомірних дій, що виразилися у незбереженні тимчасово вилученого майна позивачу завдано майнову шкоду, яка згідно звіту про оцінку транспортного засобу від 18 квітня 2018 року, складає 101 037 грн 84 коп., послуги евакуатора 500 грн при транспортуванні технічно несправного автомобіля, проведення автотоварознавчого дослідження 2000 грн та підлягає стягненню з відповідача за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди, оскільки відповідальними особами ГУ НП в Полтавській області не було вжито достатніх заходів для збереження речового доказу у кримінальному провадженні, а тому завдана у зв`язку із знищенням автомобіля матеріальна шкода повинна бути відшкодована державою.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційної інстанцій без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Виконання оскаржуваних судових рішень було зупинено ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2019 року. Тому у зв`язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити їх виконання.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2018 рокута постанову Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2018 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська