ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 554/3806/18

провадження № 61-7937св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - Кредитна спілка «Аккорд»,

суб`єкти оскарження: заступник начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби начальник Управління державної виконавчої служби міста Києва Чепурний Віталій Миколайович, начальник відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Гоцій Богдан Ігорович,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Кредитної спілки «Аккорд» на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на дії заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань Державної виконавчої служби начальника Управління державної виконавчої служби міста Києва - Чепурного В. М. та начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Гоцій Б. І.

Скаргу мотивувала тим, що рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 10 лютого 2009 року стягнено з Кредитної спілки «Аккорд» (далі - КС «Аккорд») на її користь 60 600 грн.

4 листопада 2009 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва відкрито виконавче провадження № 15771323 з виконання рішення суду, проте протягом 7 років державний виконавець не вчинив жодних дій щодо примусового виконання рішення суду.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 18 липня 2017 року вказану бездіяльність визнано неправомірною і зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва надати заявнику відповідну інформацію про хід виконавчого провадження.

28 липня 2017 року вона отримала лист від Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва, в якому повідомлено про закриття вказаного виконавчого провадження у 2014 році на підставі пунктів 2 та 4 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає такі дії незаконними.

Посилаючись на вказані обставини, просила про задоволення скарги.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його прийняття

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 12 грудня 2018 року, постановленою у складі судді Блажко І. О., скаргу задоволено частково.

Визнано дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Чепурного В. М. щодо закриття виконавчого провадження № 15771323 неправомірними.

Зобов`язано посадову особу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва задовольнити вимоги ОСОБА_1 та усунути порушення, а саме поновити виконавче провадження.

У іншій частині скарги відмовлено.

Суд першої інстанції вказував на те, що державний виконавець не діяв у межах своїх повноважень відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не вживав усіх заходів, спрямованих на своєчасне та повне виконання рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 10 лютого 2009 року, тому дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2019 року ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 12 грудня 2018 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу КС «Аккорд», подану її представником - Велікдановим С. К. , суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У квітні 2019 року КС «Аккорд» подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, оскільки суди не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною першою статті 449 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

На думку заявника, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду зі скаргою, оскільки про закриття виконавчого провадження їй стало відомо з вересня 2016 року під час розгляду Октябрським районним судом міста Полтави цивільної справи про зняття арешту з рахунків КС «Аккорд», а з відповідною скаргою вона звернулась у травні 2018 року. Таке процесуальне порушення суду першої інстанції не усунув і апеляційний суд.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 червня 2014 року затверджено мирову угоду, укладену КС «Аккорд» та ОСОБА_1 , за якою ОСОБА_1 отримала кошти у розмірі 10 090 грн, що стало підставою закриття виконавчого провадження.

Посилаючись на зазначене, КС «Аккорд» просила про задоволення касаційної скарги.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала на безпідставність її доводів. Зазначала, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, які мають значення справи для її правильного вирішення, надали належну оцінку зібраним у справі доказам і ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення.

З урахуванням зазначеного просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Октябрського районного суду міста Полтави матеріали справи № 554/3806/18.

Встановлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 10 лютого 2009 року стягнено КС «Аккорд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 60 600 грн.

4 листопада 2009 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва відкрито виконавче провадження № 15771323 з виконання вказаного судового рішення.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 18 липня 2017 року визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Сакун О. Б. і зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва задовольнити вимоги ОСОБА_1 про надання інформації про хід виконання виконавчого провадження.

З листа Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва від 28 липня 2017 року суди встановили, що на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва перебувало виконавче провадження № 15771323 з виконання рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 10 лютого 2009 року про стягнення з КС «Аккорд» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 60 600 грн.

26 грудня 2014 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 2 і 4 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Апеляційним судом також встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 червня 2014 року затверджено мирову угоду, укладену КС «Аккорд» та її кредиторами. ОСОБА_1 заперечувала щодо підписання будь-якої мирової угоди з КС «Аккорд».

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460 IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460 IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» у вказаній редакції Закону визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону, чинній на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» у тій же редакції Закону, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Зі змісту статті 447 ЦПК України вбачається, що підставою для звернення сторони виконавчого провадження до суду зі скаргою є порушення її прав чи свобод внаслідок рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

Частинами другою, третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення скарги, суди попередніх інстанцій встановили, що процедура укладення мирової угоди в процесі виконання судового рішення дотримана не була, рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, не скасовано і виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, судом не визнавався, тому дійшли висновку, що у державного виконавця не було правових підстав для закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частинами другою та четвертою статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» .

Враховуючи викладене та з урахуванням вимог закону, касаційний суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано частково задовольнили скаргу ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги стосовно пропуску ОСОБА_1 строку звернення з відповідною скаргою до суду касаційний суд відхиляє, оскільки, вирішуючи справу, суди встановили, що ОСОБА_1 про порушення своїх прав дізналась 15 травня 2018 року з листа заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань Державної виконавчої служби начальника Управління державної виконавчої служби м. Києва. Належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 з 2016 року була обізнана про постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, судам не надано і відповідний висновок судів попередніх інстанцій належними та допустимими доказами не спростований.

Відхиляє касаційній суд і доводи про залишення поза увагою судів ухвали Господарського суду міста Києва від 25 червня 2014 року, оскільки, як правильно встановили суди, не спростовує порушення державним виконавцем процедури, передбаченої статтею 372 ЦПК України у редакції, чинній на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, і мирова угода, затверджена у справі про банкрутство, не є тотожною за правовим змістом мировій угоді, укладеній у процесі виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, і тому не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року, , статтями 401 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кредитної спілки «Аккорд» залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук