Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 554/46/16-ц
провадження № 61-8178св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Абрамова П. С., Кривчун Т. О., та до якої включено скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 березня 2020 року у складі судді: Чумак О. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2016 року.
Заява мотивована тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з 05 січня 2016 року та до досягнення повноліття дитиною. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 07 червня 2016 року.
Заявник зазначив, що 18 грудня 2019 року Октябрський районний суд м. Полтави по справі № 554/7183/17 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Шевченківського районного у м. Полтаві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про оспорювання батьківства і виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини, - задовольнив частково. Виключено з актового запису №1529 від 30 грудня 2015 року про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В задоволенні позову ОСОБА_2 до Шевченківського районного у м. Полтаві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відмовлено. Рішення по даній справі набуло законної сили 21 березня 2019 року.
У зв`язку з цим, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2016 року в справі № 554/46/16-ц про стягнення аліментів на дитину та дружину підлягає перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
ОСОБА_2 просив:
скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2016 року в справі №554/46/16-ц про стягнення аліментів на дитину та утримання дружини, у зв`язку з нововиявленими обставинами;
стягнути зі ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 830 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 450 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2016 року задоволено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2016 року у справі №2/554/86/2016 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, на які посилається заявник, є нововиявленими та істотними: оскільки 18 лютого 2019 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави виключено з актового запису № 1529 від 30 грудня 2015 року про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, відомості про батька ОСОБА_2 . Тому, ОСОБА_2 не є батьком дитини та не зобов`язаний сплачувати аліменти. Суд зробив висновок про необхідність задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, в зв`язку з чим відповідно до статті 429 ЦПК України скасував рішення суду від 25 травня 2016 року та постановив нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на доньку ОСОБА_6 .
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 березня 2020 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2019 року. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2019 року. Зупинено дію рішення до закінчення апеляційного розгляду.
Ухвала апеляційного суду мотивована, зокрема, тим, що при подачі апеляційної скарги скаржником заявлено письмове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку на оскарження обґрунтовується тим, що вона не приймала участь у перегляді судової справи та проголошенні рішення від 11 червня 2019 року, повний текст судового рішення отримала 20 лютого 2020 року. Наявність зазначених підстав підтверджується матеріалами справи (а. с. 226, 231-232, 236). Відповідно до ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин. З огляду на наведене та враховуючи положення статті 354 ЦПК України, апеляційний суд зробив висновок про те, що строк на апеляційне оскарження пропущений із поважних причин, а тому суд вважав за можливе його поновити.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2019 року скасовано та постановлено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину та дружину задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з 05 січня 2016 року та до досягнення повноліття дитиною. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при ухваленні рішення суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 у заяві, є нововиявленими та істотними. Проте постановою Полтавського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, яка є чинною, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Шевченківського районного у м. Полтаві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про оспорювання батьківства і виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини - скасовано та ухвалено у цій частині нове про відмову у задоволенні позову. У іншій частині рішення суду залишено без змін. Вказаною постановою встановлено, що за результатами проведеної експертизи вірогідність батьківства ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_6 становить 99,9999%. Тому колегія суддів при розгляді вказаної справи дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2, а. с. 46-51). Відповідно до частини четвертої статті 81 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Зазначене підтверджується копією висновку експерта за № 239, зробленого на підставі ухвали колегії суддів Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року по цивільній справі № 554/7183/17, наданого до апеляційної скарги ОСОБА_1 , який також покладено в основу постанови апеляційного суду від 16 березня 2020 року (том 2 а. с. 18-21). Таким чином, матеріалами справи достовірно підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_6 . Малолітня дитина сторін ОСОБА_6 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 . Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на її утримання. Зазначене узгоджується з положеннями статті 180 СК України, згідно якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Ваховуючи матеріальний стан відповідача ОСОБА_2 , який працює та отримує стабільний дохід, в тому числі пенсію, має рахунки у банківських установах; приймаючи до уваги вік дитини сторін ОСОБА_6 та її потреби, а також наявність у відповідача інших зобов`язань зі сплати аліментів, з урахуванням стану здоров`я малолітньої дитини сторін та платника аліментів, який є задовільним, виходячи з принципу рівності дітей на отримання ними матеріального забезпечення зі сторони батька колегія суддів приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання дитини сторін ОСОБА_6 , аліментів у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини певного віку.
Апеляційний суд вказав, що згідно статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка, батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати таку матеріальну допомогу. Таким чином, передбачене вказаною статтею право дружини не є безумовним, тобто його виникнення можливе лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Між тим, інформація про розмір доходу позивачки в матеріалах справи відсутня та до апеляційної скарги нею не додана. До того ж, на теперішній час дитина сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має повних 4 роки. Тоді як за змістом статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка, батька дитини до досягнення дитиною трьох років. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів із відповідача на її утримання, а також утримання під час вагітності за минулий час в розмірі 1/4 частини заробітку.
Аргументи учасників справи
У травні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду від 16 березня 2020 року та постанову апеляційного суду 14 квітня 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач по справі не був повідомлений про час та дату судового засідання у Полтавському апеляційному суді, яке відбулося - 14 квітня 2020 року, а тому і не був присутній під час винесення постанови від 14 квітня 2020 року.
Апеляційний судом було порушене право на захист порушеного права, а саме в частині неналежного повідомлення учасників справи про розгляд справи призначений на 14 квітня 2020 року.
У липні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу та постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив мотивований тим, що усі посилання на порушення Полтавським апеляційним судом норм процесуального і матеріального права по справі № 554/46/16-ц носять виключно формальний характер.
У січні 2021 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення, в якій просить врахувати постанову Верховного Суду від 16 листопада 2020 року в справі № 554/7183/17.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України);.
В ухвалі Верховного Суду від 24 червня 2020 рокувказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (апеляційний суд ухвалив судове рішення за відсутності відповідача, не повідомивши його належним чином).
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців (пункт 3 частини першої статті 176 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Тлумачення вказаної норми свідчить, що лише визначивши ціну позову і якщо вона не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб апеляційний суд може розглядати апеляційні скарги на рішення суду без повідомлення учасників справи.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
у справі позивач просила: стягнути із відповідача на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи від дня народження дитини і до досягнення нею повноліття; стягнути із відповідача аліменти на своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня народження дитини і до досягнення нею трирічного віку, а також на своє утримання під час вагітності за минулий час в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з липня 2015 року по грудень 2015 року (включно) (том, 1, а. с. 63). Тобто ціна позову в справі не визначена, оскільки заявлено вимоги про стягнення аліментів розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу);
ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27 березня 2020 року справу призначено до розгляду в приміщенні апеляційного суду без проведення судового засідання в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 14 квітня 2020 року. В ухвалі вказано, що предметом оскарження є рішення суду першої інстанції у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України вказана категорії справи розглядається в апеляційному порядку без виклику учасників справи. Підстави для застосування частини третьої статті 369 ЦПК України відсутні. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За таких обставин справу необхідно призначити до розгляду в апеляційному суді в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (том 2, а. с. 55 - 56). Тобто, апеляційний суд не визначив в ухвалі ціну позову з урахуванням, що заявлено вимоги про стягнення аліментів розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу);
сторонам не надсилалися повістки - повідомлення про виклик до суду на 14 квітня 2020 року;
За таких обставин, ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції 14 квітня 2020 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року скасувати.
Передати справу № 462/2906/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук