Постанова

Іменем України

07 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 554/6467/16-ц

провадження № 61-39782св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Шевченківський районний у м. Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2018 року у складі судді Тімошенко Н. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі

5 000,00 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він не є біологічним батьком ОСОБА_3 , оскільки до народження дитини він з ОСОБА_2 підтримували тісні стосунки, але однією сім`єю не проживали.

Посилаючись на наведене, просив виключити його, як батька, з актового запису про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 08 грудня 2011 року № 1300, здійсненого Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 207 ЦПК України.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 17 січня 2018 року № 24 вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком дитини - ОСОБА_3 , складає 99,9999 процентів, і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про виключення запису про нього, як батька, з актового запису про народження дитини задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що у встановленому законом порядку не було доведено факту відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, а факт батьківства ОСОБА_1 підтверджено висновком судово-генетичної експертизи. Висновок експерта щодо аналізу ДНК, покладений в основу оскаржуваного судового рішення, відповідає вимогам закону про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів у справі. Апеляційний суд відхилив посилання заявника на висновок експертного дослідження від 16 лютого 2018 року № 19/10-1/1-ЕД/18, зазначивши, що предметом молекулярно-генетичного дослідження судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_4 було встановлення генетичних ознак зразка букального епітелію ОСОБА_1 , натомість висновок судового експерта від 17 січня 2018 року № 24 грунтується на дослідженні препаратів ДНК, виділених зі зразків крові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та

ОСОБА_1 , що не є тотожними об`єктами дослідження. Зразки крові були відібрані у зазначених осіб безпосередньо у відділенні судово-медичної генетики Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» у присутності судового експерта, про що було складено акт відібрання біологічних зразків.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області

від 31 травня 2018 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотань про виклик експерта Івашина О. Х. для надання усних пояснень щодо його висновку від 17 січня

2018 року № 24, необхідність виклику якого обумовлена відсутністю у висновку експерта докладного опису процедури відбору крові та проведеного дослідження, що потребує додаткових пояснень спеціаліста. Крім того, суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про витребування з Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» додаткових відомостей до висновку експерта

від 17 січня 2018 року № 24, зокрема, таблиць результатів дослідження та електрофореграму ДНК-профілю, відомості про атестацію зазначеного закладу на проведення вимірювання показників об`єкту. Покладаючи в основу оскаржуваних судових рішень зазначений висновок експерта, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки висновку молекулярно-генетичної експертизи від 16 лютого 2018 року № 19/10-1/1-ЕД/18.

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому вона зазначала, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що з 27 листопада 2015 року

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Октябрського районного суду м. Полтави

від 24 травня 2016 року, що набрало законної сили 06 червня 2016 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08 грудня 2011 року Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області на підставі актового запису в Книзі реєстрації народжень від 08 грудня 2011 року № 1300, батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записаний ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку експерта від 17 січня 2018 року № 24 судово-медичної експертизи зразків крові ОСОБА_1 , дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , проведеної судово-медичним експертом відділення судово-медичної генетики КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» Івашиною О. Х. на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави

від 09 листопада 2017 року, громадянин ОСОБА_1 може бути біологічним батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої громадянкою ОСОБА_2 . Вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_3 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999 процентів.

Згідно з висновком експертного дослідження від 16 лютого 2018 року

№ 19/10-1/1-ЕД/18, проведеним судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_4 , встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (об`єкт № 1), які наведено в таблиці 1.1, додатку 1.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статті 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство, зокрема, особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.

Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (стаття 138 СК України), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року зауважив, що в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 процентів. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Перевіряючи доводи касаційної скарги про залишення поза увагою судів попередніх інстанцій висновка експертного дослідження від 16 лютого 2018 року № 19/10-1/1-ЕД/18, Верховний Суд вважає їх неспроможними, оскільки апеляційний суд надав належну оцінку зазначеному висновку, вказавши на те, що предметом молекулярно-генетичного дослідження судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_4 було встановлення генетичних ознак зразка букального епітелію ОСОБА_1 , тоді як висновок судового експерта від 17 січня 2018 року № 24 грунтується на дослідженні препаратів ДНК, виділених зі зразків крові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та

ОСОБА_1 та співвідношення їх між собою, що не є тотожними об`єктами дослідження.

Доводи касаційної скарги про те, що у висновку експерта від 17 січня 2018 року № 24 відсутній докладний опис процедури відбору крові та проведеного дослідження, є безпідставними, оскільки з вказаного висновку експерта вбачається, що зразки крові були відібрані у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 безпосередньо у відділенні судово-медичної генетики Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР»

09 січня 2018 року лаборантом у присутності судового експерта в одноразові пробірки, на етикетках яких зроблені відповідні написи: «мама ОСОБА_2 », «дитина ОСОБА_3 », «пр. папа ОСОБА_1 », одночасно був складений акт відібрання біологічних зразків у вищевказаних осіб.

Посилання заявника на те, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про виклик експерта ОСОБА_7 для надання додаткових пояснень та витребування з Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» додаткових відомостей до висновку експерта від 17 січня 2018 року № 24, є неспроможними, оскільки вказані клопотання були вирішені у визначеному процесуальним законом порядку, а зазначений висновок експерта є чітким, повним та обгрунтованим, що унеможливлює його подвійне тлумачення. Експерт

ОСОБА_7 має стаж роботи за фахом «Судово-медична імунологія» 12 років, спеціалізацію по генетиці лабораторній, 4-й кваліфікаційний клас судового експерта, сертифікат експерта № 000688 терміном дії до 25 грудня 2020 року та включена до державного Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, а тому відповідно до Закону України «Про судову експертизу» є особою, повноважною проводити такі експертизи.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження батьківства ОСОБА_1 відносно дитини

ОСОБА_3 , а отже відсутність підстав для задоволення його позовних вимог про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій правильно визначено характер правовідносин, вірно застосовано закон, що їх регулює, надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак