Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 554/9353/18
провадження № 61-14795 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, прокуратура Полтавської області, Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області;
представник прокуратури Полтавської області - Харенко Володимир Миколайович;
представник Головного управління Національної поліції в Полтавській області - Котенка Михайло Михайлович;
представник Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області - Ропавка Анна Володимирівна ;
третя особа - Секретаріат уповноваженого Верховної ради з прав людини;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги прокурора прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2019 року у складі судді Материнко М. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2019 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо Головного управління Національної поліції в Полтавській області, прокуратури Полтавської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, третя особа - Секретаріат уповноваженого Верховної ради з прав людини, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Позовна заява мотивована тим, що рішення Полтавського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2015 року у справі № 545/1491/15-ц, що набрало законної сили, яким захищені її права та інтереси, порушені у результаті її незаконного звільнення з роботи, не виконується боржником - Полтавською обласною радою ані у добровільному порядку, ані у примусовому порядку відповідно до чинного законодавства.
За даним фактом за повідомленням департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 08 грудня 2015 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12015170040003566 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 382 КК України.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2018 року у справі № 554/6231/17, що набрало законної сили, яким також захищені її порушені права та інтереси у результаті її незаконного звільнення з роботи, не виконується боржниками: департаментом охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавською обласною радою.
Відомості за фактом умисного невиконання вказаного рішення суду, що набрало законної сили, внесено до ЄРДР за № 42018171010000173 від 12 червня 2018 року на підставі її заяви про кримінальне правопорушення.
Вказувала, що органами досудового розслідування та прокуратури не здійснено своєчасних необхідних процесуальних та слідчих дій з метою повного та неупередженого розслідування вказаного кримінального провадження та притягнення винних за невиконання рішення суду осіб (керівників органів юридичних осіб-боржників) до відповідальності. У зв`язку із чим рішення суду залишається невиконаним, порушення її трудових прав та інтересів, які повинні бути негайно поновленні на підставі рішення суду, триває та ефективний їх захист і відновлення не здійснюється.
Вказані кримінальні провадження неодноразово закривались постановами слідчих, при цьому прокурорами в порядку процесуального керівництва не здійснювалось жодних передбачених законом дій для належного контролю за органами досудового розслідування.
Зазначала, що вона, як потерпіла у кримінальних провадженнях, використовувала належне право на оскарження бездіяльності слідчого та прокурора, разом із тим, була вимушена з 2015 року (з моменту внесення відомостей в ЄРДР) звертатись із чисельними заявами до слідчого, процесуального прокурора та контролювати хід, повноту і своєчасність здійснення ними повторного розслідування, виконання ними своїх обов`язків, передбачених законом; зверталась до уповноважених органів із захисту прав людини та громадських організацій, однак кримінальні провадження закривались, рішення суду залишається без виконання.
Зазначала, що бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури їй завдано майнової та моральної шкоди. Майнова шкода полягає у витратах на лікування.
Моральна шкода виразилась у порушенні нормального укладу життя, що призвело до глибоких стресів, переживань та моральних страждань, які негативно вплинули на її здоров`я, і, як наслідок, перебування на тривалому коштовному лікуванні, що позбавило можливості реалізації своїх звичок і бажань, порушило звичайні суспільні та родинні зв`язки; моральні переживання мали прояв у виникненні зневіри у захисті її прав з боку держави загалом, зневіри бути поновленою на роботі, отримати трудову книжку із записом про роботу та отримувати у подальшому пенсію, тобто сподіватись що рішення суду буде виконане, а особи, які винні у невиконанні рішення суду, будуть встановлені під час досудового розслідування.
Ураховуючи викладене, позивач просила суд відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету України майнову шкоду у розмірі 178 889 грн та моральну шкоду у розмірі 1 млн грн, завдану бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Полтавській області та прокуратури Полтавської області під час здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12015170040003566 від 08 грудня 2015 року та № 42018171010000173 від 12 червня 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 178 889 грн на відшкодування майнової шкоди та 500 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправною бездіяльністю відповідачів та наслідками у вигляді завданої позивачу шкоди, а також розмір шкоди є доведеними, виходячи з того, що слідчими у кримінальному провадженні № 12015170040003566 допущено бездіяльність та порушено своєчасність здійснення своїх повноважень та без проведення повного та всебічного розслідування закрито кримінальне провадження. Бездіяльність виразилась у не вчиненні дій по встановленню осіб, уповноважених на виконання рішень судів, допущених до негайного виконання, та у подальшому без проведення необхідних слідчих та процесуальних дій при здійсненні досудового розслідування після відновлення закритого кримінального провадження № 12015170040003566 не відбулося відновлення порушених інтересів потерпілої ОСОБА_1 у попередній стан, а знову було закрите кримінальне провадження. Тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015170040003566, порушеного за фактом умисного невиконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року у справі № 545/1491/15-ц, що набрало законної сили, триває протягом трьох років і досудове розслідування за цей період неодноразово було закрито, а по відновленню провадження слідчим та прокурором так і не вчинено своєчасних необхідних слідчих і процесуальних дій зі встановлення осіб, відповідальних за невиконання рішення суду, допущеного до негайного виконання.
Позивачем доведено наявність моральних та душевних страждань через порушення нормального укладу життя, які негативно вплинули на її здоров`я, і, як наслідок, позивач потребувала лікування, що підтверджується письмовими доказами у справі: виписками з історії хвороби, консультативними висновками спеціалістів, листками непрацездатності. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив із засад розумності, поміркованості і справедливості, з урахуванням обставин справи та наслідків, що настали для позивача, яка зазнала душевних страждань унаслідок невиконання слідчим та прокурором своїх службових обов`язків. Відтак, наявні підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2019 року апеляційні скарги прокурора прокуратури Полтавської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби у Полтавській області відхилено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2019 року змінено в абзаці другому резолютивної частини в частині: «Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 …» (і далі по тексту) та викладено його у наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 …» (і далі по тексту). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що слідчими у кримінальному провадженні № 12015170040003566 допущено бездіяльність та порушено своєчасність здійснення своїх повноважень та без проведення повного та всебічного розслідування закрито кримінальне провадження. Бездіяльність виразилась у не вчиненні дій на встановлення осіб уповноважених на виконання рішень судів, допущених до негайного виконання та у подальшому без проведення необхідних слідчих та процесуальних дій при здійсненні досудового розслідування після відновлення закритого кримінального провадження № 12015170040003566, не відбулося відновлення порушених інтересів потерпілої ОСОБА_1 у попередній стан, а знову закрито кримінальне провадження. У порядку здійснення прокурорського нагляду за проведенням досудового розслідування прокурором не було вжито передбачених законом заходів, які він уповноважений вчинити своєчасно, допущено бездіяльність.
Тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015170040003566, порушеного за фактом умисного невиконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року № 545/1491/15-ц, що набрало законної сили, триває протягом трьох років і досудове розслідування за цей період неодноразово було закрито, а по відновленню провадження, слідчим та прокурором так і не вчинено своєчасних необхідних слідчих і процесуальних дій зі встановлення осіб, відповідальних за невиконання рішення суду, допущеного до негайного виконання.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2018 року у справі № 554/6231/17 скасовано постановою Верховного Суду від 23 січня 2019 року, проте рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року є таким, що залишене в силі в результаті його перегляду судами вищої інстанції і допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, а тому підлягаю обов`язковому виконанню.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, тому відповідно до статті 267 ЦПК України стягненню на користь позивача підлягає шкода за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У серпні 2019 року прокурор прокуратури Полтавської області, Головне управління Національної поліції в Полтавській області подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просили оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою прокурора прокуратури Полтавської області і витребувано цивільну справу № 554/9353/18 із Октябрського районного суду м. Полтави.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Полтавській області мотивована тим, що розмір відшкодування, визначений судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, неспівмірний з діяннями відповідачів, якими на думку ОСОБА_1 їй завдано моральної шкоди. Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції послався виключно на докази, які підтверджують факт понесення позивачем витрат на лікування, проте наявність причинно-наслідкового зв`язку між необхідністю такого лікування та вчиненням відносно неї неправомірних дій з боку відповідачів не встановив.
Касаційна скарга прокурора прокуратури Полтавської області мотивована тим, що сам факт скасування прийнятого в порядку КПК України процесуального документу про закриття кримінального провадження на підставі скарги позивача не є доказом заподіяння майнової та моральної шкоди позивачу.
Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Реалізація такого механізму як оскарження постанов слідчого у розумінні статті 23 ЦК України не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи.
ОСОБА_1 обґрунтувала свої вимоги про відшкодування моральної шкоди внаслідок бездіяльності відповідача, вважаючи процесуальні рішення та дії слідчого незаконними з огляду на ухвали слідчого судді.
Водночас, зазначене не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими, оскільки оскарження ОСОБА_1 процесуальних рішень слідчого є механізмом реалізації її права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.
ОСОБА_1 , крім однієї ухвали слідчого судді та копій її численних звернень до органів влади, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань, яких вона могла зазнати у зв`язку з процесуальними рішеннями органу досудового розслідування, тому правові підстави, передбачені статтями 1173 1174 1176 ЦК України, для відшкодування моральної шкоди відсутні. Із змісту ухвал суду, що винесені у межах кримінального провадження не вбачається встановлення вчинення саме прокуратурою Полтавською області неправомірності дії (бездіяльності) відносно позивача та наявності його вини, відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, прокурора вищого рівня, до компетенції якого згідно зі статтею 308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання слідчим (прокурором) розумних строків або допущення будь- яких інших процесуальних порушень, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні. Тобто ухвали судів у кримінальному судочинстві не є преюдиційними для суду цивільної юрисдикції, а всі складові елементи цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню позивачем на загальних підставах.
При цьому послалася на відповідну правову позицію Верховного Суду. Також посилалась на неправильне вирішення судом питання розподілу судових витрат.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційні скарги, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року у справі № 545/1491/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14 січня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільним і кримінальних справ України від 25 травня 2016 року, а також ухвалою Верховного Суду України від 21 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_1 до департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації та Полтавської обласної ради задоволено. Скасовано розпорядження голови Полтавської обласної ради «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» від 21 травня 2015 року № 97 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року у зв`язку з закінченням терміну дії трудового контракту (пункт 2 статті 36 КЗпП України). Скасовано наказ департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації від 21 травня 2015 року № 40-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року у зв`язку з закінченням терміну дії трудового контракту (пункт 2 статті 36 КЗпП України). Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року. Стягнуто з Полтавської обласної ради заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2015 року по 17 вересня 2015 року включно за 81 робочий день у сумі 32 882 грн 76 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення розміру заробітку за 1 місяць та в частині поновлення на роботі (а.с. 10-13, т. 1).
В частині поновлення ОСОБА_1 на роботі рішення суду добровільно не було виконано боржником, у зв`язку із чим виконавчий лист № 545/1491/15-ц, виданий 17 вересня 2015 року Полтавським районним судом Полтавської області, був пред`явлений стягувачем ОСОБА_1 до примусового виконання (а.с. 10, т. 2).
Виконавче провадження постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21 листопада 2018 року було закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із тим, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не було виконане боржником (Полтавською обласною радою). Повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення 19 листопада 2018 року скеровано державним виконавцем до слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві (а.с. 8, т. 1).
Із витягу з ЄРДР від 30 березня 2018 року убачається, що Полтавським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області на підставі вказаного повідомлення внесено відомості до ЄРДР за № 12015170040003566 від 08 грудня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 382 КК України (а.с. 20, т. 1).
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнано потерпілою та вручено останній пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого (а.с. 21, т. 1).
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2018 року у справі № 554/6231/17 позов ОСОБА_1 до департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації та Полтавської обласної ради треті особи: Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи, комунальне підприємство «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи Полтавської обласної ради», управління майном Полтавської обласної ради, виконуючий обов`язки директора комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи Полтавської обласної ради» Паламарчук Д. В., Національне агентство з питань запобігання корупції, Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Всеукраїнської Громадської Організації «Спілка громадський організацій України «Народна рада» про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення Полтавської обласної ради від 26 квітня 2017 року № 469 «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи», яке було прийняте на пленарному засіданні п`ятнадцятої сесії сьомого скликання.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 26 квітня 2017 року. Зобов`язано департамент охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 26 квітня 2017 року по 13 липня 2017 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» з 14 липня 2017 року.
Зобов`язано Полтавську обласну раду видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» з 14 липня 2017 року.
Зобов`язано департамент охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» з наданням робочого місця та фактичним допущенням до виконання обов`язків директора комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» з 14 липня 2017 року.
Стягнуто з Полтавської обласної ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 26 квітня 2017 року по 23 березня 2018 року включно, за 227 робочих днів в сумі 92 152 грн 92 коп., з розрахунку середньоденної заробітної плати, що становить 405 грн 96 коп.
Стягнуто з Полтавської обласної ради на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 20 квітня 2017 року по 26 квітня 2017 року у розмірі 1 623 грн 84 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення розміру заробітної плати за один місяць у розмірі 8 525 грн 16 коп. (а.с. 24-37, 38-44, т. 1).
Вказане рішення суду в частині негайного поновлення ОСОБА_1 також не було у добровільному порядку негайно виконане боржником.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2018 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2018 року в частині зобов`язання Полтавську обласну раду видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради з 14 липня 2017 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 554/6231/17 (провадження №61-41235св18) касаційні скарги Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи та Полтавської обласної ради задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
23 березня 2018 року Полтавським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області за заявою ОСОБА_1 від 12 червня 2018 року про кримінальне правопорушення за фактом умисного невиконання вказаного рішення суду внесено відомості до ЄРДР за № 42018171010000173 від 12 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 382 КК України (а.с. 50, т. 1).
У подальшому кримінальне провадження № 12015170040003566 від 08 грудня 2015 року та кримінальне провадження № 42018171010000173 від 12 червня 2018 року об`єднано в одне провадження за № 12015170040003566.
Досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснюється слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, а процесуальне керівництво - прокуратурою Полтавської області.
ОСОБА_1 03 квітня 2018 року зверталася до правоохоронних органів у передбаченому законом порядку із заявою про вчинення кримінального правопорушення керівником Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 , проте відомості до ЄРДР внесено не було.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2018 року у справі № 554/2362/18 зобов`язано уповноважену особу слідчого відділу Полтавського відділу поліції Національної поліції в Полтавській області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 03 квітня 2018 року про вчинення кримінального правопорушення керівником Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 та головою Полтавської обласної ради ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 172, частиною третьою статті 382 КК України.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2018 року у справі № 554/7141/18 зобов`язано уповноважену особу прокуратури Полтавської області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 21 серпня 2018 року про вчинення кримінального правопорушення слідчими та прокурорами за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 382 КК України за фактом безпідставного неодноразового закриття кримінальних проваджень.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року за скаргою ОСОБА_1 в порядку статті 303 КПК України постанову старшого слідчого слідчого відділу Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 03 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12015170040003566 скасовано (а.с. 71-72, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги прокурора прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 32, 60, 61, 66, 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зроблений висновок, що застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.
Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.
Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенціїпро захист прав і основоположних свобод людини позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Аналіз положень статей 23 1174 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Ураховуючи викладене, суди, визнавши доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, встановивши надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за її заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який для заявника демонструє ігнорування його доводів, дійшли обґрунтованого висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19 (провадження № 61-9220св20).
Разом з тим, колегія суддів, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди відповідно до характеру та розміру душевних страждань, з урахуванням вимог виваженості, розумності і справедливості, дійшла висновку про зміну розміру відшкодування моральної шкоди, встановивши його у розмірі 5 тис. грн.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи(стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, суди не врахували, що причинно-наслідковий зв`язок між діями чи бездіяльністю відповідачів та наслідками у вигляді завданої позивачу шкоди, а також розмір шкоди є недоведеними.
Квитанції та інші платіжні документи, надані позивачем на підтвердження придбання ліків (а.с. 212-240, т. 1), не доводять наявність причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та неправомірними діями (бездіяльністю) відповідачів. Відтак, вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди належними та допустимими доказами не підтверджено.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судових рішень в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги прокурора прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2019 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, прокуратури Полтавської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, третя особа - Секретаріат уповноваженого Верховної ради з прав людини, про відшкодування майнової шкоди відмовити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2019 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінити, визначивши його у розмірі 5 тис. гривень.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович