ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 554/9617/22

провадження № 51-2803км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221170001935, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ропча Княжпоготського району, Комі АР РФ, проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Короткий зміст оскарженого судового рішення

За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року вирок районного суду залишено без зміни.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 19 червня 2022 року приблизно о 15:00, знаходячись у торговій залі магазину "Чудо маркет", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вчинив спробу таємного викрадення продуктів харчування та алкогольних напоїв на суму 513,07 грн, які належали ТОВ «Таласа Трейд».

При цьому виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, не закінчив його, оскільки перетнувши лінію кас з викраденим майном, біля виходу з магазину був зупинений охоронцем.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції при формулюванні обвинувачення встановленого судом доведеним, взагалі не зазначено про факт вчинення обвинуваченим злочину в умовах воєнного стану та не вказано на підставі яких нормативно-правових актів його було введено та обізнаність ОСОБА_6 про їх дію. На вказані порушення суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув, тому вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме статей 412 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Мотиви Суду

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанцій, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

В контексті правових наслідків щодо правосудності вироку, що тягне порушення закону, традиційно виділяють умовні та безумовні підстави для його скасування.

До першої групи належать порушення, суттєвість яких визначає, власне, суд, враховуючи конкретні обставини справи.

Безумовність порушень, як правило, формалізована законодавцем шляхом закріплення певних істотних порушень кримінального процесуального закону, встановлення яких апріорі тягне скасування вироку суду.

У частині 2 ст. 412 КПК України передбачено безумовні (виключні) обставини, за яких судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: 1) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито; 2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду; 3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою.

На відміну від частини 2 статті 412 КПК у частині 1 цієї статті визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У процесуальній теорії суттєвість порушень закону визначається переважно з огляду на можливий вплив допущеного порушення на законність та обґрунтованість процесуального рішення, зокрема вироку суду.

Констатація істотності допущених порушень не ставиться в жорстку залежність від факту настання негативних наслідків, а допускається й у разі, якщо такі порушення не тільки перешкодили, а й могли перешкодити ухваленню судом законного та обґрунтованого рішення.

Водночас необхідність дотримання принципу правової визначеності, що є одним зі складових елементів верховенства права, заснованим на визнанні законної сили та неоспорюваності судових рішень, зумовлює необхідність дотримання розумного балансу між справедливістю та правовою стабільністю судових рішень.

Це означає, що необхідно досить обережно та уважно підходити до оцінки характеру наслідків допущених порушень на предмет їх впливу на загальну справедливість судового рішення, оцінити, чи є наслідки допущених порушень настільки серйозними, щоб заради їх усунення порушити режим правової визначеності.

Більш коректним виміром суттєвості порушень, допущених при ухваленні підсумкового процесуального рішення, видається справедливість прийнятого акта, адже остання є складним оцінним поняттям, що інтегрує в собі його загальну змістовну якість.

Використання, власне, справедливості як виміру суттєвості порушень дозволяє оцінити характер допущених порушень не із формальних позицій, а з точки зору реального впливу на характер та зміст ухвалюваного рішення.

Саме несправедливість судового рішення (а зовсім не його формальна невідповідність закону) створює таке становище, коли невиправлення судової помилки спотворює суть правосуддя, руйнує баланс конституційно значущих цінностей, в тому числі прав і законних інтересів засуджених та потерпілих, а отже суперечить конституційному імперативу, відповідно до якого права та свободи людини і громадянина є найвищою цінністю.

Зрозуміло, що в таких умовах стабільність судового рішення не є цінністю настільки значущою, щоб заради її збереження приносити у жертву права та свободи громадян, порушені несправедливим судовим рішенням.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» (fairness of the proceeding taken as a whole) не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Відповідно до положень ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Колегія суддів, перевіркою порушень вимог процесуального закону за доводами прокурора, не встановила таких обставин суттєвого і неспростовного характеру, які доводили б неправильність вироку, а також ухвали апеляційного суду, яку належить переглянути.

Так, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, в якій порушувалися питання незаконності вироку суду щодо ОСОБА_6 , апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення та, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив вирок районного суду без змін.

При цьому, спростовуючи доводи прокурора, апеляційний суд послався на те, що зі змісту вироку суду першої інстанції слідує, що ОСОБА_6 19 червня 2022 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України та його дії цим судом кваліфіковані як закінчений замах на викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Тобто дії засуджено кваліфіковані правильно та вірно зазначено і кваліфікуючу ознаку даного кримінального правопорушення - вчинене в умовах воєнного стану, що і не оспорювалось прокурором в апеляційній скарзі.

Що стосується посилань прокурора на не зазначення судом у рішенні на підставі яких актів введено воєнний стан та обізнаність ОСОБА_6 про їх дію, то апеляційний суд вірно зазначив, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, воєнний стан в Україні введено на 30 діб та Указами Президента України воєнний стан було продовжено.

Як правильно зазначив апеляційний суд, наведені вище Укази Президента України належним чином доведені до відому населення, яке перебуває на території України, а дія правового режиму воєнного стану в Україні є загальновідомим фактом, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність посилання у вироку суду на нормативні документи, якими введено та продовжено воєнний стан, не є істотним порушенням кримінального процесуального закону та не впливає на правильність установлених судом обставин та не може бути безумовною підставою для скасування по суті правильного судового рішення.

З такими висновками погоджується і колегія суддів і у підсумку зазначає, що порушення, на яке посилається прокурор, не є істотним, не перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення з урахуванням того, що розгляд провадження проводився у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, ОСОБА_6 , повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення - закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, не оспорював обставин його вчинення, як і інші учасники судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Оскільки істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3