Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 556/1822/18
провадження № 61-13639св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до садово-городнього товариства «Пролісок», Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування протоколу загальних зборів садово-городнього кооперативу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року у складі судді Котик Л. О. та постанову Рівненського апеляційного суду
від 11 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: садово-городнє товариство «Пролісок», Старорафалівська сільська рада Володимирецького району Рівненської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- ОСОБА_2 ,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до садово-городнього товариства «Пролісок» (далі - СГТ «Пролісок»), Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області (далі - Старорафалівська сільська рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , з позовом,
у якому просила:
визнати незаконним та скасувати протокол загальних зборів
СГТ «Пролісок» від 15 травня 2000 року № 3 в частині виключення ОСОБА_1 з членів цього товариства;
визнати незаконним та скасувати рішення Старорафалівської сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність
СГТ «Пролісок»» від 22 травня 2000 року № 57 та рішення від 22 травня 2000 року №57-А «Про виключення із членів кооперативу СГТ «Пролісок» за порушення параграфу 5 пункту 2 (за не освоєння виділеної земельної ділянки на протязі 2-х років підряд», в частині виключення
ОСОБА_1 з членів кооперативу;
поновити її членом СГТ «Пролісок»;
зобов`язати СГТ «Пролісок» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,07 га в СГТ « Пролісок ».
2. Позовна заява мотивована тим, що 16 квітня 1997 року рішенням установчих зборів створено СГТ «Пролісок», і за ОСОБА_1 , як членом товариства, закріплено земельну ділянку № НОМЕР_1 .
3. Рішенням виконавчого комітету Старорафалівської сільської ради
від 19 вересня 1997 року № 38 «Про передачу земельних ділянок
у приватну власність садово-городньому товариству «Пролісок» позивачу передано у приватну власність земельну ділянку для індивідуального садівництва, площею 0,07 га.
4. Після розроблення технічної документації із землеустрою, 29 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Держгеокадастру
у Володимирецькому районі Рівненської області із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки.
5. Разом з тим, інший член СГТ «Пролісок» - ОСОБА_2 оскаржив до Володимирецького районного суду наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 18 березня 2016 року
з тих підстав, що він є користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 .
6. Відповідно до протоколу загальних зборів СГТ «Пролісок»
від 15 травня 2000 року № 3 за ОСОБА_2 закріплено земельну ділянку для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 .
7. Рішенням Старорафалівської сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність СГТ «Пролісок» від 22 травня 2000 року
№ 57, земельна ділянка площею 0,05 га передана у приватну власність ОСОБА_2 .
8. Рішенням Старорафалівської сільської ради від 22 травня 2000 року №57-А «Про виключення із членів кооперативу СГТ «Пролісок» за порушення параграфу 5 пункту 2 (неосвоєння виділеної земельної ділянки на протязі двох років підряд) ОСОБА_1 виключено із членів кооперативу.
9. Вказані рішення загальних зборів СГТ «Пролісок» та органу місцевого самоврядування позивач вважає незаконними та такими, що порушують її права, у зв`язку з чим просить їх скасувати.
10. Указувала, що питання про виключення члена кооперативу розглядається за його присутності. Проте, позивач не повідомлялась про скликання загальних зборів щодо розгляду питання про її виключення з членів, чим порушено її право на участь у цих зборах та
у прийнятті рішень як члена кооперативу.
11. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області
від 24 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
13. Рішення суду першої інстанції мотивоване безпідставністю позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із пропуску позивачем строку позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
14. Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
15. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку
з пропуском строку позовної давності є помилковим, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними так як позивач не подала докази, які свідчили б, що після виділення земельної ділянки для
СГТ «Пролісок» у постійне користування, їй у встановленому законом порядку надавалась земельна ділянка під № НОМЕР_1 .
16. Апеляційний суд указав, що право власності або право користування земельною ділянкою, на яке посилається позивач та підлягає захисту
в суді, могло виникнути лише після 22 листопада 2001 року, тобто
з моменту отримання СГТ «Пролісок» державного акту на право постійного користування землею. Позивач не подала суду доказів на підтвердження факту виділення їй земельної ділянки
під № 201 із земель, наданих у постійне користування СГТ «Пролісок».
17. Станом на 2000 рік Старорафалівська сільська рада була єдиним розпорядником земель, на яких знаходиться спірна земельна ділянка, а тому, приймаючи 22 травня 2000 року рішення №57 та №57-А сільська рада діяла в межах повноважень, передбачених Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
18. Визнання позову представником Старорафалівської сільської ради, відповідно до положень частини шостої статті 49, частини п`ятої статті 206 ЦПК України суперечить вимогам закону та інтересам особи, яку він представляє.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19. У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та частково постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішення спору не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові
від 19 жовтня 2016 року у справі №6-1002цс16, неправильно застосовано норми статті 15 Закону України «Про кооперацію» та частини другої статті 16 ЦК України.
21. Суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки визнанню Старорафалівською сільською радою позовних вимог в частині неправомірності прийнятих нею 22 травня 2000 року рішень № 57 та
№ 57-А. Так, голова сільської ради в судовому засіданні надав пояснення, що до 2009 року сільська рада була розпорядником земель, проте не мала повноважень щодо прийняття рішення про виключення з членів СГТ «Пролісок», оскільки такі дії були б розцінені, як незаконне втручання у діяльність товариства.
22. При вирішенні питання про визнання нечинними рішень Старорафалівської сільської ради від 22 травня 2000 року № № 57, 57-А та протоколу загальних зборів СГТ «Пролісок» від 15 травня 2000 року
№ 3 не враховано, що рішення про виключення позивача з членів кооперативу приймалось за її відсутності.
23. Поза увагою судів залишилось те, що особа, членство якого не припинено у встановленому Законом та локальними нормативними актами порядку, має право на користування земельною ділянкою до прийняття такого рішення. За відсутності заяви від ОСОБА_1 про виключення її з членів СГТ «Пролісок» або про заміну виділеної їй земельної ділянки № НОМЕР_1 на будь-яку іншу земельну ділянку,
СГТ «Пролісок» здійснено незаконну перереєстрацію членів кооперативу та внесено зміни до списків таких членів без належних підстав.
24. Заявник також указує на те, що передача 22 травня 2000 року спірної земельної ділянки № НОМЕР_1 в розмірі 0,05 га ОСОБА_2 є протиправною, оскільки відбулась без додержання вимог законодавства.
Доводи інших учасників справи
25. У відзиві на касаційну скаргу СГТ «Пролісок» заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
26. Зазначило, що ОСОБА_1 у якості правової підстави касаційного оскарження, крім іншого посилається на постанову Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року в справі №752/12003/13 (провадження №6-1002цс16).
27. Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня
2020 року у справі № 695/2665/16 (провадження № 14-105цс20) відступила від правового висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 19 жовтня 2016 року у справі цивільного провадження №6-1002цс16 щодо непоширення юрисдикції судів на спори про оскарження рішень та дій кооперативу, які віднесені до його внутрішньої компетенції і не підпадають під юрисдикцію суду. Цією постановою Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними, а тому якщо спір стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, то він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
28. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
30. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31. Рішенням загальних зборів СГТ «Пролісок» від 15 травня 2000 року, оформленим протоколом № 3 виключено із членів товариства
ОСОБА_1 (земельна ділянка № НОМЕР_1 ), включено в члени товариства
ОСОБА_2 (надано земельну ділянку № НОМЕР_1 ).
32. Рішенням Старорафалівської сільської ради від 22 травня 2000 року
№ 57 вирішено передати у приватну власність земельні ділянки садово-огороднього товариства загальною площею 0,95 га громадянам.
ОСОБА_2 включено до списку громадян, яким безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку в СГТ «Пролісок» (додаток № 1 до рішення Старорафалівської сільської ради).
33. Рішенням Старорафалівської сільської ради від 09 квітня 2001 року
№ 114 затверджено проект відведення земельної ділянки
СГТ «Пролісок» для ведення колективного садівництва та надано
СГТ «Пролісок» для ведення колективного садівництва-городництва в постійне користування земельну ділянку площею 23,7 га.
34. 22 листопада 2001 року СГТ «Пролісок» виготовлено державний акт на право постійного користування землею.
35. Зазначеним рішенням Старорафалівської сільської ради від 09 квітня 2001 року затверджено список членів СГТ «Пролісок», згідно якого за ОСОБА_1 закріплено дві земельні ділянки під № № 61 та 63.
36. Згідно протоколу № 1 загальних зборів членів СГТ «Пролісок»
від 21 серпня 2009 року ОСОБА_1 прийнято в члени
СГТ «Пролісок» згідно поданих заяв, і за нею закріплено земельна ділянка № НОМЕР_2 .
37. Згідно списку членів СГТ «Пролісок» та нумерації їх земельних ділянок станом на вересень 2016 року, ОСОБА_1 є членом
СГТ «Пролісок», за нею закріплена земельна ділянка № НОМЕР_3 , за
ОСОБА_2 - земельна ділянка № НОМЕР_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
38. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
39. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
40. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
42. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
43. Предметом позову у справі, яка переглядається, є: визнання незаконним та скасування протоколу загальних зборів СГТ «Пролісок» в частині виключення ОСОБА_1 з членів цього товариства; визнання незаконним та скасування рішень Старорафаліфської сільської ради від 22 травня 2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність СГТ «Пролісок»» та «Про виключення із членів кооперативу СГТ «Пролісок» за порушення параграфу 5 пункту 2 (за не освоєння виділеної земельної ділянки на протязі 2-х років підряд», в частині виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу; поновлення її членом товариства; зобов`язання СГТ «Пролісок» повернути
ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.
Щодо позовних вимог про повернення земельної ділянки
44. У ході розгляду справи не оспорювалось, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 .
45. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
46. Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.
47. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. (частина друга статті 48 ЦПК України).
48. Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).
49. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (частина перша статті 51 ЦПК України).
50. Отже, визначення відповідачів є правом позивача.
51. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
52. З наведеного слідує, що на суд покладено обов`язок визначити суб`єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі.
53. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
54. Неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб`єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов`язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв`язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову.
55. З огляду на вказане вирішення позовних вимог про повернення у фактичне володіння позивача спірної земельної ділянки стосується прав та інтересів ОСОБА_2 , який до участі в справі як відповідач не залучений.
56. Враховуючи вищезазначене, судові рішення в частині вирішення позовних вимог про повернення у фактичне володіння позивача спірної земельної ділянки підлягають зміні в частині мотивів відмови у задоволенні цих позовних вимог, з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанові.
Щодо позовних вимог до Старорафалівської сільської ради про визнання незаконним рішення
57. Відповідно до статті 9 ЗК України (тут і далі в редакції 1990 року, зі змінами станом на 12 липня 2000 року, що діяла на момент спірних правовідносин), до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції.
58. Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
59. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (стаття 22 ЗК України).
60. Право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб (пункт 8 частини першої статті 27 ЗК України).
61. Таке припинення провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів (частина п`ята статті 27 ЗК).
62. Статтею 28 ЗК України встановлено, що право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу.
63. Передумовою та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
64. Установивши, що Старорафалівська сільська рада на момент виникнення спірних правовідносин (рішення 22 травня 2000 року) була єдиними розпорядником земель, на яких знаходиться спірна земельна, суди правильно виходили з того, що при прийнятті рішення від 22 травня 2000 року, яким вирішено безкоштовно передати у приватну власність громадян земельну ділянку в СГТ «Пролісок», і до списку цих громадян включено ОСОБА_2 , діяла відповідно до норм ЗК України в редакції 1990 року та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в межах своєї компетенції.
65. Вказаним рішенням вирішено передати у приватну власність земельні ділянки садово-городнього товариства загальною площею
0,95 га громадянам, зокрема ОСОБА_2 0,05 га. При цьому у даному рішенні не визначено конкретних меж цих земельних ділянок та ідентифікуючих кожну із них ознак.
66. Станом на момент прийняття вказаного рішення ОСОБА_1 була виключена із членів СГТ «Пролісок» на підставі рішення загальних зборів товариства від 15 травня 2000 року та втратила право користування спірною земельною ділянкою, а отже орган місцевого самоврядування діяв в межах наданих йому повноважень та не порушив прав позивача на отримання земельної ділянки. ОСОБА_1 є користувачем декількох земельних ділянок в товаристві.
67. Позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що після виділення земельної ділянки для СГТ «Пролісок» у постійне користування та видачі цьому товариству 22 листопада 2001 року державного акту на право постійного користування землею, їй у встановленому законом порядку надавалась спірна земельна ділянка під № НОМЕР_1 .
68. Установивши наведені обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Старорафалівської сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність СГТ «Пролісок» від 22 травня 2000 року № 57.
69. Також вбачаються обґрунтованими висновки апеляційного суду про недоведеність позивачем правових підстав для скасування рішення Старорафалівської сільської ради від 22 травня 2000 року № 57-А, оскільки ОСОБА_1 виключено з членів кооперативу на підставі рішення загальних зборів членів СГТ «Пролісок»», оформленого протоколом від 15 травня 2000 року № 3, а не на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування. При цьому, позивач не довела під час розгляду справи факту порушення її прав на членство
у кооперативі саме цим рішенням та що прийняття останнього зумовило виключення її з членів товариства. Також не доведено з посиланням на установчі документи, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, порушення процедури погодження і затвердження виключення особи з членів товариства, та що ці вимоги були порушені органом місцевого самоврядування.
70. Доводи касаційної скарги в частині оскарження рішень органу місцевого самоврядування за своїм змістом зводяться до незгоди
з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів
та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки, зокрема, надання переваги поданим стороною позивачів доказам, які за доводами заявника доводять протиправність прийнятих органом місцевого самоврядування рішень щодо не включення її до списку осіб, яким вирішено передати
у власність земельні ділянки із земель, переданих у користування
СГТ «Пролісок» та наявність у неї права саме на земельну ділянку № НОМЕР_1 у масиві земель кооперативу.
71. У силу положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
72. За таких обстави, постанова апеляційного суду у частині вирішення вказаних позовних вимог відповідає засадам законності і обґрунтованості та відповідно до положень статті 410 ЦПК України підлягає залишенню без змін у цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів про виключення з членів кооперативу, оформленого протоколом від 15 травня 2000 року № 3
73. Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
74. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
75. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
76. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
77. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
78. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
79. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
80. З 28 березня 2014 року - часу внесення змін до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України
у редакції підпункту 1 пункту 3 Закону України від 10 жовтня 2013 року
№ 642-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон № 642-VII), який набрав чинності 28 березня 2014 року, процесуальний закон відніс до юрисдикції господарського суду розгляд справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством (фермерське господарство, кооператив, приватне, колективне підприємство тощо), та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи.
81. Стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до яких віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
82. Правове регулювання діяльності садівничих товариств, на момент створення та реєстрації СГТ «Пролісок» у 1997 році та на момент прийняття загальними зборами оспорюваного у цій справі рішення, відбувалося відповідно до Закону СРСР від 26 травня 1988 року
№ 8998-XI «Про кооперацію в СРСР» (далі - Закон № 8998-XI).
83. Статтею 5 Закону № 8998-XI передбачено, що кооператив є організацією громадян СРСР, які добровільно об`єднались на основі членства для спільного провадження господарської та іншої діяльності на базі належного йому на праві власності, орендованого або наданого в безплатне користування майна, самостійності, самоврядування і самофінансування, а також матеріальної заінтересованості членів кооперативу і найбільш повного поєднання їх інтересів з інтересами колективу і суспільства.
84. Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону 8998-XI члена кооперативу може бути виключено з кооперативу за рішенням його загальних зборів у випадках, передбачених статутом.
85. Оскільки позивач і відповідачі вказували, що правовідносини у
СГТ «Пролісок» урегульовано законодавством про кооперацію, то і правовідносини за їх участю мають регулюватися відповідно до цього законодавства.
86. На сьогодні садове товариство згідно з чинним законодавством України може створюватися у двох організаційно-правових формах: як кооператив і як громадська організація.
87. Садівничі товариства можуть створюватися як об`єднання громадян.
88. Садівничі товариства є обслуговуючими кооперативами і саме ця організаційно-правова форма більше відповідає меті створення садівничого товариства.
89. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого
2019 року у справі № 738/1772/17, від 03 квітня 2019 року у справі
№ 759/11487/16-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18-ц, від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 зазначено, що особи, які є членами кооперативу, правомочні брати участь у його управлінні, а також мають інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі. Оскільки кооператив є господарською організацією, а спір виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю кооперативу, а саме у зв`язку з порушенням прав члена кооперативу щодо можливості брати участь в управлінні, розгляд цього спору має здійснюватися судом господарської юрисдикції.
90. Аналогічну правову позицію висловили і касаційні суди, а саме: Касаційний господарський та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі
№ 916/1253/19, від 03 березня 2020 року у справі № 922/756/19,
від 05 березня 2020 року у справі № 918/703/18, від 04 серпня 2020 року у справі № 902/495/19, від 24 червня 2020 року у справі № 361/1059/17.
91. У правовій доктрині залежно від мети створення юридичної особи виділяють корпоративні спори, що виникають між учасниками юридичної особи та юридичною особою, створеною без мети отримання прибутку (саморегулівні організації, споживчі, обслуговуючі кооперативи, кредитні союзи).
92. Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
93. Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
94. Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Відповідний правовий висновок викладений у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду, Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
95. Такі ж висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16 (провадження
№14-105цс20).
96. Правові висновки з приводу юрисдикції спорів про оскарження рішень уповноважених органів юридичної особи його учасником або виконавчим органом висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 10 квітня 2019 року у справі
№ 510/456/17 (провадження №14-1цс19), від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження 14-170цс19), від 08 листопада
2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19),
від 27 лютого 2019 року у справі № 738/1772/17, від 09 квітня 2019 року у справі № 916/1295/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц, від 16 жовтня 2018 року у справі № 916/4625/15, від 22 січня 2019 року у справі № 915/1674/15, від 30 травня 2018 року у справі № 916/978/17.
97. Верховний Суд виходить з того, що виключення учасника з об`єднання - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням юридичної особи внаслідок порушення учасником об`єднання своїх статутних обов`язків. На відміну від виходу з числа учасників об`єднання, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання цього учасника об`єднання та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та/або установчими документами об`єднання.
98. Рішення загальних зборів учасників (членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
99. У справі, яка переглядається, об`єктом спору є загальні збори членів СГТ «Пролісок», проведені 15 травня 2000 року та прийняте на них рішення, оформлене протоколом № 3 про виключення ОСОБА_1 з членів товариства, яке спричинило виникнення і тривання спірних правовідносин.
100. Спірні правовідносини стосуються прав учасників справи, пов`язаних із діяльністю та управлінням господарською організацією, зокрема щодо виключення з членів товариства загальними зборами, щодо можливості члена кооперативу брати участь в управлінні цією організацією, права голосу на загальних зборах, права користування послугами кооперативу, пов`язаними з членством у ньому, в тому числі користування земельною ділянкою із земель кооперативу.
101. Тобто, за своїм змістом правовідносини виникли щодо розпорядження корпоративними правами, їх реалізації та поновлення, а отже розгляд цього спору належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України.
102. Основним мотивом і підставою позову у цій справі є посилання позивача на незаконність її виключення з членів СГТ «Пролісок», оформлене протоколом загальних зборів від 15 травня 2000 року № 3, що в подальшому потягло її невключення до списку осіб, яким рішенням Старорафалівської сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність СГТ «Пролісок» № 57 від 22 травня 2000 року вирішено передати у власність земельні ділянки із земель
СГТ «Пролісок», як членам цієї господарської організації.
103. Позовні вимоги пов`язані зі здійсненням позивачем корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління
СГТ «Пролісок».
104. Під аналогічні критерії підпадають похідні від основної вимоги про поновлення позивача членом СГТ «Пролісок» та зобов`язання останнього повернути їй земельну ділянку.
105. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій помилково вирішили спір по суті у цій частині, оскільки не врахували того, що відносини між учасниками справи виникли щодо розпорядження корпоративними правами, а тому ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відповідно до приписів статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.
106. На виконання частини першої статті 256 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи в цій частині віднесено до юрисдикції господарського суду.
107. Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 19 жовтня 2016 року у справі
№6-1002цс16, оскільки наведені у цій постанові висновки зводяться до непоширення юрисдикції судів на спори про оскарження рішень та дій кооперативу, які віднесені до його внутрішньої компетенції і не підпадають під юрисдикцію суду.
108. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16 (провадження
№ 14-105цс20) відступила від вказаного правового висновку та виходила з того, що члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльною, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними, а тому якщо спір стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, то він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
109. Відповідно до пунктів 1, 3, 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.
110. За положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
111. Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами, зокрема, для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
112. Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
113. Згідно з частиною першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
114. Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
115. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
116. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги: зміну судових рішень в частині вирішення позовних вимог про повернення спірної земельної ділянки в частині мотивів відмови у задоволенні цих позовних вимог, з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанови; скасування оскаржуваних судових рішень в частині визнання недійсними рішення загальних зборів СГТ «Пролісок», поновлення членства у товаристві, із закриттям провадження у справі в цій частині, так як спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до господарської юрисдикції, в іншій частині (в частині скасування рішень органу місцевого самоврядування) постанову апеляційного суду залишити без змін відповідно до положень статті 410 ЦПК України, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду у цій частині не спростовують.
Керуючись статтями 255 409 410 412 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області
від 24 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року в частині вирішення спору про повернення земельної ділянки змінити в частині мотивів відмови у задоволенні цих позовних вимог, з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанови.
3. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області
від 24 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року в частині визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів садово-городнього товариства «Пролісок», поновлення членства у товаристві скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.
4. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного суду
від 11 серпня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
О. С. Ткачук