№ 556/289/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 556/289/19

провадження № 61-403св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив «Селянський ліс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 вересня 2019 року у складі судді Котик Л. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський ліс» про визнання членом Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський ліс».

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський ліс» (далі - ССВК «Селянський ліс») про визнання його членом кооперативу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 28 березня 2000 року його було прийнято на посаду токаря ССВК «Селянський ліс» (наказ від 28 березня 2000 року № 2-п). 09 січня 2001 року він звільнений з даної посади в зв`язку з скороченням штату. Оскільки ОСОБА_1 був офіційно працевлаштований в даному кооперативі, а також відповідно до заяви про прийняття в члени кооперативу та документів про сплату пайових внесків, вважає, що наявні підстави для визнання його членом ССВК «Селянський ліс».

Просив визнати його членом ССВК «Селянський ліс» із 28 березня 2000 року та витребувати у ССВК «Селянський ліс» документи щодо членства позивача в кооперативі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 вересня 2019 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, та обґрунтоване тим, що він не довів факт подачі заяви про прийняття його в члени ССВК «Селянський ліс» та сплати вступних внесків, у зв`язку з чим у позові відмовлено за недоведеністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Володимирецького районного суду Рівненської області.

15 березня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 16 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 16 березня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили всіх обставин та доказів у справі.

У касаційній скарзі зазначається, що позивач при оформленні на роботу одночасно подав відповідачу заяву про членство у кооперативі та сплатив необхідні внески.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року ССВК «Селянський ліс» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначало, що позивач заяву про вступ в члени кооперативу, яка повинна бути розглянута на загальних зборах кооперативу не подавав (це його право, а не обов`язок) і вступний внесок не сплачував.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем. Згідно наказу від 28 березня 2000 року № 2-п ОСОБА_1 прийнятий токарем до ССВК «Селянський ліс». Наказом від 09 січня 2001 року № 2-к його звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату на підставі статті 40 КЗпП України (а. с. 4).

В пункті 3.1 статуту ССВК «Селянський ліс» передбачено, що членами кооперативу є особи, які заснували кооператив або були прийняті до кооперативу у встановленому цим статутом порядку і не припинили членство у кооперативі.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви, член кооперативу робить вступний і пайовий внесок (пункт 3.3 статуту).

Згідно пунктів 3.7, 3.8 статуту розмір вступного внеску становить 70 грн. Розмір обов`язкового пайового внеску є рівним для всіх членів кооперативу і становить 30 грн. У разі внеску у більшому розмірі, сума перевищення вважається додатковим паєм.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

У статті 3 цього Закону вказано, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (стаття 6 Закону України «Про кооперацію»).

У статті 8 Закону України «Про кооперацію» визначено, що статут кооперативує правовим документом, що регулює його діяльність.

Стаття 12 вказаного Закону перераховує основні права члена кооперативу,серед яких: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. (стаття 15 Закону України «Про кооперацію»).

Стаття 34 Закону України «Про кооперацію» передбачає, що трудові відносинив кооперативних організаціях регулюються цим Законом, законодавством про працю, статутами кооперативних організацій та правилами їх внутрішнього розпорядку.

Згідно із частинами першою, третьою статті 95 ГК України, частиною першою статті 2 Закону України «Про кооперацію» виробничим кооперативом визнається добровільне об`єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об`єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту та користуються правом ухвального голосу.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок та пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.

Як зазначено в пункті 3.1 статуту ССВК «Селянський ліс», членами кооперативу є особи, які заснували кооператив або були прийняті до кооперативу у встановленому цим статутом порядку і не припинили членство у кооперативі.

Таким чином, обов`язковою умовою членства в ССВК «Селянський ліс» є трудова участь особи у кооперативі.

ОСОБА_1 був звільнений з кооперативу ССВК «Селянський ліс» 09 січня 2001 року і в подальшому у трудові відносини з ним не вступав.

Стосовно посилання скаржника про те, що докази сплати позивачем внесків до кооперативу, а також подачі заяви про вступ до членів кооперативу не були витребувані судами попередніх інстанцій, і, відповідно, не досліджувалися є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 вересня 2019 року про витребування доказів, судом витребувано від ССВК «Селянський ліс» документи щодо членства ОСОБА_1 в кооперативі, рішення загальних зборів за період з 1999 по 2002 роки, копії статуту товариства за період з 1999 по 2002 роки (а. с. 60).

З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача роз`яснено, що статут ССВК «Селянський ліс» витребувано працівниками поліції, а заяву ОСОБА_1 про вступ до членів кооперативу неможливо надати, оскільки її не існує (а. с. 66).

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що письмові пояснення ОСОБА_2 не є доказом у розумінні вимог ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів на підтвердження обставин, які позивач поклав у основу своїх позовних вимог (а. с. 200).

Процесуальне законодавство передбачає, що фактичні обставини з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій позивачем не надано.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 389 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 вересня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук