№ 557/1986/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 557/1986/19

провадження № 61-8430св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Державне підприємство Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Національна академія аграрних наук України, Конкурсна комісія для проведення конкурсу на посаду директора Державного підприємства Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Русакова Сергія Олександровича на постанови Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2020 року та від 04 червня 2020 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Бондаренко С. О.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Національної академії аграрних наук України, Конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора Державного підприємства Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсної Комісії Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України) від 26 листопада 2019 року щодо визначення переможцем конкурсу на посаду директора Державного підприємства Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України (далі - ДП «Тучинське», підприємство) ОСОБА_2 , оприлюднене на офіційному сайті Національної академії аграрних наук України 26 листопада 2019 року;

- зобов`язати НААН України провести повторний конкурс на заміщення вакантної посади директора ДП «Тучинське» з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777;

- визнати незаконним та скасувати наказ НААН України від 12 грудня 2019 року № 426-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- зобов`язати інститут сільського господарства Західного Полісся НААН України поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «Тучинське»;

- стягнути з ДП «Тучинське» суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 845,19 грн.

Зазначений позов мотивований тим, що з 16 березня 2016 року на підставі наказу № 17-К його було прийнято на посаду виконуючого обов`язки директора ДП «Тучинське».

01 квітня 2016 року на підставі наказу № 24-К він був переведений на посаду директора підприємства.

01 січня 2018 року на підставі наказу від 29 грудня 2017 року № 86-К він був переведений на посаду виконуючого обов`язки директора ДП «Тучинське».

26 листопада 2019 року відбулося засідання Конкурсної комісії на посаду ДП «Тучинське», за результатами конкурсу на заміщення посади директора ДП «Тучинське» переможцем конкурсу визначено ОСОБА_2 .

Однак, зазначене рішення конкурсної комісії є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

17 грудня 2019 року він дізнався про існування наказу НААН України від 12 грудня 2019 року № 426-К про звільнення його з посади виконуючого обов`язки директора, у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Однак з наказом НААН України, діями та результатами конкурсу він не погоджується, оскільки оспорюваний наказ та результати конкурсу прийняті протиправно, грубо порушують вимоги чинного законодавства, а також порушено його права на об`єктивний та неупереджений порядок проведення конкурсу, у зв`язку з відсутністю підстав для проведення конкурсу, оскільки на час прийняття відвідного рішення посада директора ДП «Тучинське» не була вакантною.

Згідно з наказом НААН України від 12 грудня 2019 року № 426-К його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінчення строку трудового договору, проте він не був таким, що працює на строковій основі, оскільки більше двох місяців працював на посаді виконуючого обов`язків директора підприємства, протягом яких його не було ані затверджено на посаді директора, ані призначено нового директора, а тому він фактично вважається таким, що уповноважений органом на посаду директора.

Таким чином, строк на який його було спочатку призначено, вважається автоматично продовженим, договір - безстроковим, тому його звільнення у зв`язку із закінчення строку трудового договору було не можливим.

Враховуючи те, що між ним та відповідачем на підставі наказу від 01 січня 2018 року виникли трудові відносини на невизначений строк, які продовжують існувати, тому були відсутні підстави для проведення відповідного конкурсного відбору, оскільки на час прийняття відповідного рішення посада директора не була вакантною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію наказу НААН України № 426-к від 12 грудня 2019 «Про звільнення ОСОБА_1 » до набрання законної сили судового рішення у цій справі.

Зупинено дію рішення засідання Конкурсної комісії НААН від 26 листопада 2019 року, яким переможцем конкурсу на посаду директора ДП «Тучинське» визнано ОСОБА_2 до набрання законної сили судового рішення у цій справі.

Заборонено державним реєстраторам згідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», зокрема державним реєстраторам Гощанської районної державної адміністрації, приватним нотаріусам проводити реєстраційні дії відносно ДП «Тучинське» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - державну реєстрацію змін про керівника юридичної особи, державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, до набрання законної сили судового рішення у цій справі.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 21 січня 2020 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення Конкурсної комісії НААН України від 26 листопада 2019 року щодо визначення переможцем конкурсу на посаду директора ДП «Тучинське» ОСОБА_2 , оприлюднене на офіційному сайті НААН України (http://naas.gov.ua/content/publichna-informaciya/ogoloshennya/5522/) 26 листопада 2019 року.

Визнано незаконним та скасовано наказ НААН України від 12 грудня 2019 року № 426-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Зобов`язано Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН України, НААН України поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «Тучинське».

Стягнуто з ДП «Тучинське» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 845,19 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, та в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника - ОСОБА_1 піддано негайному виконанню.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що зільнивши позивача з посади директора 12 грудня 2019 року після закінчення строку дії трудового договору та прийнявши ОСОБА_2 на посаду директора підприємства з 12 грудня 2019 року трудові відносини між ДП «Тучинське» та позивачем продовжили існувати на підставі безстрокового договору, тому звільнивши ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України відповідач грубо порушив права позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання НААНУкраїни провести повторний конкурс на заміщення вакантної посади директора ДП «Тучинське» з дотриманням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777, суд першої інстанції виходив з того, що суд не може замінити собою центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, при здійсненні ними їх повноважень.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційні скарги представника НААН України - адвоката Данилової К. А. та представника ОСОБА_2 - адвоката Іорданова К. І. задоволено частково. Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 21 січня 2020 року скасовано та закрито провадження у справі. Повідомлено ОСОБА_1 про те, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Гощанського районного суду від 19 грудня 2019 року у цій справі.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір у цій справі пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, тому порушені права підлягають захисту саме в порядку адміністративного судочинства відповідно до статті 19 КАС України.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу представника НААН України - адвоката Данилової К. А. задоволено. Ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2019 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про скасування наказу НААН України про звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди у разі незабезпечення позову у спосіб, який просить застосувати ОСОБА_1 .

Порядок відновлення трудових прав ОСОБА_1 у разі ухвалення судом рішення про поновлення його на роботі передбачено законом, у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому призведе до утруднення виконання рішення суду.

Разом з тим, апеляційний суд зазначив про те, що постановою Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2020 року рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 21 січня 2020 року скасовано. Провадження у справі закрито та скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Гощанського районного суду від 19 грудня 2019 року у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У травні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Русаков С. О. подав касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Русаков С. О. подав касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Русакова С. О. на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2020 року мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді виконуючого обов`язки ДП «Тучинське» проходив публічну службу зроблений внаслідок неправильного застосування судом пункту 17 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті 19 КАС України.

Спір у цій справі є трудовим спором приватного характеру та не стосується проходження позивачем публічної служби та звільнення з такої служби.

Враховуючи те, що посада виконуючого обов`язки директора ДП «Тучинське» не відносить до публічної служби, тому висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 766/10783/16-ц, та у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 754/15544/17-ц не можуть бути застосовані у цій справі.

Під час проведення конкурсу ні конкурсна комісія, ні НААН України не були наділені владними повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності та не здійснювали владні управлінські функції.

Апеляційним судом було проігноровано постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 766/8288/16-ц, за якою позовні вимоги до НААН України про визнання незаконним, часткове скасування протоколу та результатів конкурсу були розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Русакова С. О. на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2020 року мотивована тим, що апеляційний суд повністю проігнорував факт того, що на час прийняття оскаржуваного судового рішення постановою Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2020 року скасовано рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 21 січня 2020 року, закрито провадження у справі та скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Гощанського районного суду від 19 грудня 2019 року.

Таким чином, на час винесення оскаржуваного судового рішення провадження у справі вже було закрито, заходи забезпечення позову скасовані, тобто судом прийнято постанову між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Розгляд апеляційної скарги на ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2019 року було проведено за відсутності позивача та його представника, які не були належним чином повідомлені про розгляд справи, у зв`язку з чим вони були позбавлені права на належний судовий захист та надання пояснень щодо фактичних обставин справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У серпні 2020 року представник НААН України - адвокат Данилова К. А. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що у провадженні двох адміністративних судів перебувають на розгляді позови ОСОБА_1 до тих самих сторін, з тих самих підстав та з таким самим предметом.

НААН України наділена повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює владні управлінські функції, тому даний спір є публічно-правовим та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 807/866/17).

Обрання претендента на посаду директора ДП «Тучинське» фактично є подією у зв`язку з якою визначено закінчення дії строкового трудового договору.

Позивачем не надано доказів невідповідності ОСОБА_2 встановленим конкурсною комісією вимогам учасників конкурсу.

Створена на підставі наказу конкурсна комісія була утворена у відповідності до вимог чинного законодавства, тому була повноважною та компетентною для проведення конкурсу, що не спростовано позивачем.

Рішення суду першої інстанції було прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Русакова С. О. на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2020 року та витребувано її матеріали із Гощанського районного суду Рівненської області.

03 серпня 2020 року справа № 557/1986/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2020 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Русакова С. О. на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом від 16 березня 2016 року № 17-К ОСОБА_1 було призначено на посаду виконуючого директора ДП «Тучинське».

Наказом від 01 квітня 2016 року № 24-К ОСОБА_1 був переведений на посаду директора підприємства, а 01 січня 2018 року на підставі наказу № 86-К від 29 грудня 2017 року - на посаду виконуючого обов`язки директора.

На підставі наказу НААН України від 12 грудня 2019 року № 426-к ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки директора у зв`язку з призначенням директором ОСОБА_2

04 жовтня 2019 року на офіційному сайті НААН України оприлюднено відповідне оголошення про конкурс на заміщення вакантної посади директора ДП «Тучинське», згідно з яким визначено процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

За змістом оголошення, заяви та конкурсні пропозиції претендентів на посаду директора, приймалися у строк до 30 жовтня 2019 року.

Також, в оголошені визначено перелік документів, що подаються претендентом особисто та/або надсилається поштою на адресу відповідача, вимоги щодо їх оформлення.

Зокрема, до складу пакету документів необхідно подати: заяву на участь у конкурсі на ім`я Президента академії, яка має містити відомості про претендента (П.І.Б, адресу для листування, контактний номер телефону, адресу електронної пошти, у разі її наявності); належним чином завірені копії документа, що посвідчує особу, копію трудової книжки або документів, що засвідчують досвід роботи, копію документа про вищу освіту; біографічну довідку (резюме); конкурсну пропозицію; згоду на обробку персональних даних; декларацію як кандидата на посаду за минулий рік відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (роздруковану з сайту НАЗК); рекомендації та інші документи на його розсуд.

За змістом оголошення встановлено застереження, що у разі неподання повного пакету документів, претендент не допускається до участі у конкурсі. Вказано дату початку проведення конкурсного відбору (26 листопада 2019 року, 10 год. 00 хв.) та місце проведення, яке збігається із юридичною адресою відповідача.

Серед іншого, визначено, що результати конкурсного відбору оприлюднюються на офіційному сайті академії, не пізніше трьох днів з дати його завершення.

При цьому, встановлено обов`язковою вимогою до претендента наявність вищої освіти другого рівня за ступенем магістра (спеціаліста) та стаж роботи на керівних посадах нижчого рівня - не менше ніж 5 років.

Результати конкурсу на заміщення вакантної посади директора ДП «Тучинське» оформлені наказом Конкурсної комісії № 426-к від 12 грудня 2019 року. За результатами конкурсу переможцем конкурсного відбору визнано ОСОБА_2 .

Згідно з наказом НААН України № 426-к від 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки директора ДП «Тучинське» у зв`язку із закінченням строку трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП України).

Також місцевим судом було встановлено те, що наказ про звільнення позивача видано 12 грудня 2019 року.

Однак, з 06 до 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, що підтверджено листом непрацездатності серії АДЧ № 526225.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Русакова С. О. на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2020 року підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Русакова С. О. на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2020 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення конкурсної комісії НААН України від 26 листопада 2019 року та про зобов`язання НААН України провести повторний конкурс на заміщення вакантної посади директора ДП «Тучинське»

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Також КАС України надає визначення публічно-правового спору - як спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 1 частини першої статті 4) та адміністративного судочинства - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ у порядку, встановленому цим законом (пункт 5 частини першої статті 4).

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного від 15 травня 2019 року у справі № 522/8650/18 (провадження № 14-576цс18).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26 листопада 2015 року № 848-VIII до складу національних галузевих академій наук входить, у тому числі й, НААН України, яка є самоврядною науковою організацією, заснованою на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна» від 07 лютого 2002 року № 3065-III Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

НААН України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що Національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що НААН України - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що фінансується з Державного бюджету України.

НААН України здійснює повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Законом України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року № 185-V, управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

У відповідності до частини 1 статті 4 цього Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення конкурсної комісії НААН України від 26 листопада 2019 року та про зобов`язання НААН України провести повторний конкурс на заміщення вакантної посади директора ДП «Тучинське», оскільки відповідач наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює владні управлінські функції, тому спір в цій частині є публічно-правовим та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру судових рішень рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року, у справі № 460/4700/19 позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення НААН України про створення конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора ДП «Тучинське» та проведення конкурсу на вакантну посаду директора ДП «Тучинське».

Визнано протиправним та скасовано рішення Конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора ДП «Тучинське» від 26 листопада 2019 року щодо визначення переможцем конкурсу на посаду директора ДП «Тучинське» ОСОБА_2 , оприлюднене на офіційному сайті Національної академії аграрних наук України (http://naas.gov.ua/content/publichna-informaciva/ogoloshennva/5522/) 26 листопада 2019 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки в означеній частині, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в означеній частині.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення в означеній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

Як зазначено вище, згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема з трудових правовідносин.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до змісту статей 11 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Вважаючи своє право порушеним внаслідок незаконного звільнення із займаної посади, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, поновити його на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «Тучинське» та стягнути з ДП «Тучинське» суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, відповідно до якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а суд зобов`язаний сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди стосуються захисту порушених його трудових прав внаслідок незаконного звільнення, тому вони врегульовані нормами КЗпП України і підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є верховенство права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. До цього ж спір має бути вирішений у найбільш раціональний спосіб.

А отже, принцип верховенства права необхідно розглядати як інструмент несправедливому застосуванню законів, оскільки верховенство закону в здійсненні правосуддя гарантує режим законності судочинстві, але в деяких випадках, може створювати перешкоди в захисті прав та інтересів особи, порушення яких підтверджується належними та допустимими доказами.

Процесуальним законом на суд покладено обов`язок надати оцінку доказам, наданим сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також здобувати докази шляхом постановлення відповідних ухвал.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

На порушення норм процесуального права апеляційний суд не дав належну правову оцінку наданим позивачем доказам, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі в означених частинах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Верховним Судом взято до уваги, що суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальних законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід розглянути справу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Русакова С. О. на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2020 року

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходитьсясправа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Русакова С. О. на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2020 року

Встановивши, що предметом цього спору є поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову до набрання законної сили судового рішення у цій справі є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення не випливає із фактичних обставин справи, які б свідчили про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Також апеляційний суд правильно зазначив про те, що згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

У разі якщо колишнього працівника необхідно поновити за рішенням суду на роботі, а на його посаді вже працює інший працівник, то судове рішення про поновлення все одно підлягає виконанню. КЗпП України не виключає можливості поновлення на роботі працівника, у разі прийняття на посаду, яку він обіймав, іншого працівника. В такому разі працівник, якого було незаконно звільнено, має бути поновлений на роботі, а працівник, якого було прийнято на роботу на відповідну посаду, підлягає переведенню на іншу посаду, а якщо цього зробити неможливо - то такий працівник підлягає звільненню у порядку, що визначений КЗпП України.

Отже реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі забезпечення позову у спосіб, який просить застосувати ОСОБА_1 , немає, а порядок відновлення трудових прав позивача у разі ухвалення судом рішення про поновлення на роботі передбачено законом.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд проігнорував той факт, що на час прийняття постанови від 04 червня 2020 року заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Гощанського районного суду від 19 грудня 2019 року, були скасовані постановою Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, тобто судом прийнято постанову між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

За змістом частини дев`ятої статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Прийнявши 21 травня 2020 року постанову про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції вирішив питання про скасування заходів забезпечення позову на підставі положень частини дев`ятої статті 158 ЦПК України.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що предметом розгляду апеляційного суду 04 червня 2020 року була ухвала Гощанського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2019 року про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Посилання у касаційній скарзі на те, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2019 року було проведено за відсутності позивача та його представника, які не були належним чином повідомлені про розгляд справи, у зв`язку з чим вони були позбавлені права на належний судовий захист та надання пояснень щодо фактичних обставин справи, також не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено,що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року призначено справу за апеляційною скаргою НААН України до розгляду на 05 березня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, про що, зокрема ОСОБА_1 був повідомлений під розписку, яка міститься у матеріалах справи.

03 березня 2020 року ОСОБА_1 , а 04 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Русаков С. О. подали клопотання про відкладення розгляду справи.

05 березня 2020 року розгляд справи було відкладено на 19 березня 2020 року, про що сторони були повідомлені.

18 березня 2020 року від ОСОБА_1 та його адвоката Русакова С. О. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

19 березня 2020 року розгляд справи було відкладено на 09 квітня 2020 року, про що, зокрема Русаков С. О. був повідомлений під розписку, яка міститься у матеріалах справи.

31 березня 2020 року від ОСОБА_1 та його адвоката Русакова С. О. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

09 квітня 2020 року розгляд справи було відкладено на 04 червня 2020 року, про що, зокрема Русаков С. О. був повідомлений під розписку, яка міститься у матеріалах справи.

За правилами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Неявка позивача та його представника в судове засідання 04 червня 2020 року не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення апеляційного суду, оскільки розгляд цієї справи був тривалим, у позивача було достатньо часу для надання всіх пояснень і доказів, які він вважав за доцільне надати суду.

Крім того, відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судами.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судові рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Русакова Сергія Олександровича на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2020 року задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Національної академії аграрних наук України, Конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора Державного підприємства Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасувати справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Національної академії аграрних наук України, Конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора Державного підприємства Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України про визнання протиправним та скасування рішення Конкурсної Комісії Національної академії аграрних наук України від 26 листопада 2019 року та зобов`язання Національної академії аграрних наук України провести повторний конкурс на заміщення вакантної посади директора Державного підприємства Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України залишити без змін.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Русакова Сергія Олександровича на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2020 року залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров