Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 559/2115/19

провадження № 61-13774св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 лютого 2021 року

у складі судді Ралець Р. В. та постанову Рівненського апеляційного суду

від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М.,

Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 01 березня 2008 року між нею

і її чоловіком ОСОБА_4 (відчужувачі) та їх спільними синами,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , (набувачі майна), укладено спадковий договір, посвідчений 11 березня 2008 року державним нотаріусом Першої дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л. Л. та зареєстрований у реєстрі

за № 572 (далі - договір).

Згідно з умовами цього договору в разі смерті одного із подружжя (відчужувач) усі права та обов`язки, що будуть належати йому на момент відкриття спадщини

і не припиняються внаслідок смерті, переходять до другого з подружжя (відчужувач), а в разі смерті останнього, все майно передається у власність набувачів, а набувачі зобов`язуються виконувати розпорядження відчужувача, зазначені в договорі.

До майна, яке переходить за договором, входить житловий будинок

з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,06 га за тією ж адресою.

Зазначене майно належало її чоловікові ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті всі права та обов`язки відчужувача, що належали її чоловіку за Договором, перейшли до неї.

У пункті 6 договору передбачено, що на набувача майна покладаються такі обов`язки: щомісячно надавати відчужувачу грошову допомогу; забезпечувати належними лікувальними засобами; у разі смерті відчужувача поховати його

у м. Дубно Рівненської області.

Вказувала, що обов`язки, перелічені в цьому пункті договору, її сини

не виконували.

Після смерті чоловіка вона лишилась сама, самостійно змушена вести господарство, оплачувати комунальні послуги, проводити поточний ремонт для збереження будинку з господарськими будівлями в належному та придатному для проживання стані.

12 вересня 2019 року вона звернулася до відповідачів з вимогою у семиденний строк з дня її отримання виконати умови спадкового договору та надати їй грошову допомогу за три роки у розмірі 22 282,50 грн з кожного, проте сини допомоги їй так і не надали.

Посилаючись на викладене, просила в судовому порядку розірвати спадковий договір, укладений 11 березня 2008 року між подружжям ОСОБА_5 , а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду

від 13 липня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, вважав, що позивач не довела обставин невиконання умов відповідачами спадкового договору, тобто не довела існування істотних порушень сторонами умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала, укладаючи договір.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій просить скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 лютого 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду

від 13 липня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Наполягає на тому, що суди не врахували докази у справі, які свідчать

про ухилення відповідачів від виконання обов`язків за договором.

Зазначає, що вона є власником Ѕ частини переданого за спадковим договором майна, яке є спільним сумісним майном подружжя, і оспорюваним договором порушені її права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і зазначає, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня

2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18), від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13.

Доводи інших учасників справи

У заяві (відзив на касаційну скаргу) ОСОБА_3 просить її задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, позов ОСОБА_1 задовольнити. Вважає обґрунтованими доводи, викладені у позовній заяві та в касаційній скарзі.

ОСОБА_6 у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін, вказуючи на їх законність

і обґрунтованість.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 559/2115/19, витребувано справу з Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що 11 березня 2008 року між подружжям ОСОБА_5 , саме ОСОБА_4 і ОСОБА_1 з однієї сторони (відчужувач), та їх синами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншої сторони (набувач майна), укладено спадковий договір, який 11 березня 2008 року посвідчений державним нотаріусом Першої дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л. Л.

та зареєстрований у реєстрі за № 572.

Згідно з пункту 1 цього договору в разі смерті одного з подружжя відчужувача усі права та обов`язки, що будуть належати йому на момент відкриття спадщини

і не припиняються внаслідок смерті, переходять до другого з подружжя відчужувача, а в разі смерті останнього, все майно передається у власність набувачу, а набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача, зазначені в цьому договорі.

До майна, яке переходить за спадковим договором, входить житловий будинок на АДРЕСА_1 загальною площею

63,8 кв. м та приватизована земельна ділянка площею 0,06 га, розташована

за тією ж адресою.

У власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переходить житловий будинок та приватизована земельна ділянка в рівних частка кожному.

Майно, зазначене у спадковому договорі, належало на праві власності ОСОБА_4 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно

від 17 січня 2008 року № 17401362, а також державний акт на право власності

на земельну ділянку серії ЯБ №330632 (а. с. 7, 8).

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 одружились 22 травня 1960 року, прізвище дружині присвоєно ОСОБА_5 (свідоцтво про одруження від 22 травня 1960 року серія НОМЕР_1 (а. с. 9).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть

серії НОМЕР_2 , видане Дубенським МРВ ДРАЦС ГТУЮ у Рівненській області, актовий запис № 412) (а. с. 10).

Відповідно до пункту 6 (підпункти 6.1, 6.2, 6.3) спадкового договору за згодою сторін на набувача майна покладаються обов`язки щомісячно, не пізніше 15-го числа кожного місяця надавати відчужувачу грошову допомогу; забезпечпечувати згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості; у разі смерті відчужувача поховати їх у м. Дубно Рівненської області з дотриманням православного християнського обряду.

У пункті 7 договору передбачено, що право власності на вказаний у договорі житловий будинок з господарськими будівлями і приватизовану земельну ділянку переходить до набувача майна в разі виконання ним умов цього договору та після смерті відчужувача ( ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ).

Після смерті ОСОБА_4 всі права та обов`язки відчужувача, що йому належали за договором, перейшли до ОСОБА_1

12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідачів з вимогою

у семиденний строк із дня її отримання виконати умови спадкового договору

та надати їй грошову допомогу за період з 01 січня 2017 року до серпня

2019 року у розмірі не менше 22 282,50 грн відповідно до умов підпункту 6.1 пункту 6 договору. Вимогу відповідачі отримали (а. с. 12 - 13, 15 - 16).

Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , (а. с. 20, 22).

Відповідно до довідок Дубенського відділу УПФ України в Рівненській області від 19 вересня 2019 року № 1066 та № 1067 ОСОБА_2 отримує пенсію

за віком, розмір якої за період січень - грудень 2018 року становить

16 910,00 грн, за період січень - вересень 2019 року - 17 392,17 грн. (а. с. 30, 31).

Згідно з наданими відповідачем ОСОБА_2 квитанціями, він надсилав

на ім`я ОСОБА_1 грошові перекази у розмірі 200 грн, 200 грн, 400 грн,

які повернулись (а. с. 34).

ОСОБА_2 зареєстрований як ФОП код КВЕД 74.20, діяльність у сфері фотографії (а. с. 48 - 49).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила розірвати спадковий договір, укладений між нею і її чоловіком та їхніми синами, відповідачами у справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , мотивуючи тим,

що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не виконуюсь взяті на себе зобов`язання

за цим договором.

Правовою підставою позову визначено статтю 1308 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої підставою розірвання спадкового договору є невиконання набувачем розпоряджень відчужувача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 надала суду адресовані відповідачам листи з вимогою надати їй матеріальну допомогу та стверджувала, що її вимога залишається без відповіді.

Статтею 1302 ЦК України визначено, що відповідно до спадкового договору одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Суть спадкового договору полягає в тому, що за таким договором відбувається розпорядження належним відчужувачеві майном ще за життя, але із набуттям набувачем права власності на майно після смерті відчужувача.

Спадковий договір виступає різновидом договорів про передачу майна

у власність.

Таким чином, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно.

При цьому стаття 1307 ЦК України встановлює гарантії додержання прав

та законних інтересів учасників спадкового договору.

З метою недопущення переходу майна, що є предметом спадкового договору

до третіх осіб, нотаріус одночасно з посвідченням цього договору, накладає

на зазначене майно заборону відчуження та вносить відомості про нього

до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Зняття заборони відбувається після смерті відчужувача на підставі свідоцтва про смерть.

Таким чином, до спадкового договору застосовуються загальні положення про виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 651 ЦК України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

Згідно зі статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 позов не визнав, проти його задоволення заперечував. Вказував, що після повернення брата до м. Дубно мати неодноразово пропунувала йому відмовитись від частки у спадщині на користь брата, який, зі слід матері, не має іншого житла, ніж батьківський будинок.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 не ухилявся від виконання обов`язків за договором, підтримував з матір`ю і батьком добрі стосунки,

він та його сім`я допомагали батькам по господарству, здійснювали ремонтні роботи у будинку та господарських будівлях, що підтверджується показами свідків та не заперечується сторонами у справі, в тому числі й позивачем.

12 вересня 2019 року позивач звернулась до відповідачів з вимогою про виконання підпункту 6.1 спадкового договору. ОСОБА_2 16 вересня,

11 жовтня і 07 листопада 2021 року надіслав ОСОБА_1 грошові перекази, від отримання яких позивач відмовилась.

Відповідач ОСОБА_3 , визнаючи позовні вимоги, зазначив,

що не допомагав батькам у визначеному в договорі обсязі, надавав допомогу час від часу, коли приїздив провідати батьків, а після смерті батька - матір. Він був військовослужбовцем, військову службу проходив в інших регіонах, останнім часом жив у м. Чернігові, з 2019 року (як вказує у поясненнях, наданих

у судовому засіданні, протягом останніх трьох місяців) проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 . Пояснив, що причиною розірвання спадкового договору є те, що мати хоче продати будинок і купити квартиру.

Отже, встановивши, що матеріали справи не містять належних, допустимих

і достовірних доказів про невиконання відповідачами умов спадкового договору, та істотних порушень умов спадкового договору, зокрема, щодо надання грошової винагороди, забезпечення лікувальними засобами, та врахувавши,

що справжнім мотивом розірвання договору є намагання відчужити будинок, щодо якого укладено спадковий договір, чого не заперечувала і позивач, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з невиконання набувачем розпоряджень відчужувача та недотримання відповідачами умов спадкового договору.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права

та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, цим доводам, а також встановленим у справі обставинам дана належна правова оцінка з дотриманням вимог чинного законодавства,

з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо доводів касаційній скарзі про те, що позивач є власником Ѕ частини переданого за спадковим договором майна, яке є спільним сумісним майном подружжя, і оспорюваним договором порушені її права, не впливають

на правильність вирішення цієї справи, оскільки питання правового статусу майна не є предметом у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 лютого 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська