№ 560/1092/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року

м. Київ

справа № 560/1092/23

адміністративне провадження № К/990/6023/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №560/1092/23

за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кам`янець-Подільська міська рада до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року (суддя Петрикович А.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року (головуючий суддя Ватаманюк Р.В., судді: Капустинський М.М., Сапальова Т.В.),

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач), в якому просило стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 223005,02 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, контролюючий орган зазначає, що відповідач має податковий борг, який не сплачує добровільно, а тому наявні підстави для його стягнення в судовому порядку.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024, позов залишено без задоволення.

В ході розгляду справи судами встановлено, що згідно Ідентифікаційних даних ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого Кам`янець-Подільським МВ УМВСУ в Хмельницькій області 01.04.2010, місце проживання зареєстровано за адресою: з 22.10.1998 до 12.02.2021 - АДРЕСА_2 , а з 12.02.2021 - АДРЕСА_3 .

Згідно з письмовою інформацією Відділу реєстрації місця проживання департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради за №966/04-09 від 28.03.2023, ОСОБА_1 з 22.10.1998 до 12.02.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а з 12.02.2021 по даний час за адресою: АДРЕСА_3 .

Отже, ОСОБА_1 з 12.02.2021 по даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до копії корінця першої податкової вимоги №1/3323 від 03.12.2007 загальна сума податкового боргу за погодженими податковими зобов`язаннями ОСОБА_1 станом на 03.12.2007 становить 39737, 32 грн, на якій є відмітка про отримання ОСОБА_1 з підписом про це, а згідно з копією корінця другої податкової вимоги №2/706 від 14.03.2008 загальна сума податкового боргу за погодженими податковими зобов`язаннями станом на 14.03.2008 становить 47682, 20 грн, яку відповідачеві вручено 20.03.2008, відповідно відмітки на поштовому відправленні. При цьому, у цих вимогах вказана адреса платника: АДРЕСА_2 .

Судами зазначено, що позивач визначає грошове зобов`язання на підставі податкових повідомлень-рішень форми "Ф": №190351-2405-2209, №190350-2405-2209, №190349-2405-2209, №190347-2405-2209, №190348-2409-2209 від 19.04.2021; №0007476-5305-2222 від 04.02.2020, №0000672-2405-222 від 03.02.2021, №11 від 01.04.2021, №0000673-2405-2222 від 03.02.2021, №0007277-5306-222 від 25.02.2019, №0007477-5305-2222 від 04.02.2020. У цих податкових повідомленнях-рішеннях вказано адресу платника: АДРЕСА_2 , що, на переконання судів попередніх інстанцій, очевидно протиправно, враховуючи обставини, встановлені у справі №560/4864/20 (адресою проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 ), які не потребують доказування у цій справі.

Крім того у справі №560/4864/20 судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.02.2021 відділом реєстрації місця проживання департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради було виправлену помилку, зроблену при реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , та зазначено місце проживання - АДРЕСА_3 .

Серед іншого, судами зазначено, що позивач безпідставно включив грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням - рішенням №0000672-2405-2222 від 03.02.2021, до податкового боргу, адже це рішення було скасовано (відкликано) контролюючим органом, відповідно до рішення про результати розгляду скарги ДПС України за №7733/с/99-00-06-01-04-09 від 06.09.2021.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, контролюючим органом направлено на неналежну адресу відповідача, у зв`язку з чим останньому вручені не були, а відтак податкові зобов`язання не можуть вважатися узгодженими.

З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач наголошує на помилковості тверджень судів попередніх інстанцій про неотримання відповідачем податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг. Так, за земельну ділянку площею 0,1978 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 19.04.2021 сформовано податкові повідомлення-рішення №190351-2405-2209, №190350-2405-2209, №190349-2405-2209, №190347-2405-2209; за земельну ділянку площею 0,5795 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 19.04.2021 сформовано податкове повідомлення-рішення №190348-2409-2209, які, як стверджує позивач, отриманні відповідачем 22.04.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Натомість, вказані обставини проігноровано як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Також ОСОБА_1 сформовано податкові повідомлення-рішення від 25.02.2019 №0007277-5306-2222, від 04.03.2020 №0007477-5305-2222, від 03.02.2021 №0000673-2405-2222, якими визначено грошове зобов`язання по податку на нерухоме майно на квартиру загальною площею 161,3 кв.м., та від 04.02.2020 №0007476-5305-2222, від 03.02.2021 №000672-2405-2222, якими визначено грошове зобов`язання по податку на нерухоме майно за нежитлове приміщення площею 156,8 кв.м.

Відповідачем податкові повідомлення-рішення від 03.02.2021 №0000673-2405-2222 та №000672-2405-2222 були оскаржені в адміністративному порядку, що підтверджується матеріалами справи, однак залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

Окрім того, контролюючий орган зауважує, що на адресу відповідача направлялися дві податкові вимоги, які бути отриманні останнім, що також підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, доданими до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, контролюючий орган зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано достатньої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що зумовило неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки судів не відповідають дійсним обставинам справи, що, на переконання позивача, призвело до ухвалення необґрунтованих рішень.

Ухвалою від 01 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за поданою скаргою на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.08.2018 (справа №826/14195/16)), одночасно вказавши на наявність у цій справі винятку, передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики).

Відповідач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався,

що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (пункт 87.11 статті 87 Податкового кодексу України).

Отже, законодавством встановлено обов`язок контролюючого органу вчиняти дії щодо забезпечення стягнення з платника податків податкового боргу, в тому числі, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 вказаного Кодексу визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Отже нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Суд зауважує, що у справах про стягнення боргу предметом доказування підлягають обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання, факту сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання в добровільному порядку, факту направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень основним мотивом для відмови у задоволенні позовних вимог контролюючого органу щодо стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу слугувало те, що позивачем було надіслано податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, на неналежну адресу відповідача, а відтак не отримано останнім, що, у свою чергу, свідчить про неузгодженість грошового зобов`язання.

Разом з тим, як наполягає контролюючий орган, вказані податкові повідомлення-рішення були отриманні відповідачем, що підтверджується матеріалами справи (повідомлення про вручення поштового відправлення, рішеннями про результати розгляду скарг відповідача на податкові повідомлення-рішення).

Натомість, зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі вбачається, що таким обставинам справи оцінка не надавалася.

Суди, пославшись на рішення у справі №560/4864/20, яким відмовлено у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, вказали, що під час розгляду справи №560/4864/20 встановлено, що податкові повідомлення-рішення надсилалися контролюючим органом на неправильну адресу ОСОБА_1 та були повернуті з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», а відтак вони не набули статусу узгоджених. Вказані обставини (щодо місця проживання ОСОБА_1 ), на переконання судів, не підлягають доказуванню у цій справі згідно частини 4 статті 78 КАС України.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що податковий борг у справі №560/4864/20 виник на підставі інших податкових повідомлень-рішень і саме їх надіслання на неправильну адресу ОСОБА_1 було встановлено судами у вказаній справі. Разом з тим, у справі, яка розглядається, позивач наголошує на отриманні відповідачем податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, та вимог про сплату боргу.

Як вже зазначалось вище стягнення коштів з платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

За правилами пункту 59.4 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З аналізу наведених норм слідує, що під податковим боргом слід розуміти узгоджені грошові зобов`язання, не сплачені у встановлений строк. Наявність податкового боргу є підставою для складення та надіслання на адресу платника податкової вимоги, зі спливом 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) якої законодавець надає право контролюючому органу розпочинати вчиняти передбачені законом примусові заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок належного йому майна. В межах таких заходів в першу чергу вживаються заходи задля стягнення коштів, зокрема на підставі рішення суду про стягнення коштів з рахунках у банках, що обслуговують такого платника податків.

Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 12 червня 2018 року (справа № 810/2533/16), від 19 лютого 2019 року (справа № 818/1117/16), від 04 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25 лютого 2020 року (справа №1340/5767/18).

Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, відповідачеві було надіслано дві податкові вимоги, які останнім було отримано. Поряд з цим, суди процитували витяг зі змісту постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №560/4864/20, де в її мотивувальній частині суд апеляційної інстанції зазначив, що податкова вимога про стягнення податкового боргу в розмірі 222894, 83 грн прийнята відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Водночас, колегія суддів зауважує, що предметом спору у справі №560/4864/20 було стягнення податкового боргу. Вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги у вказаній справі не заявлялися. Більше того, постанова суду апеляційної інстанції у справі №560/4864/20 не містить жодних відомостей щодо дати та номеру вимоги, обставин надіслання такої вимоги відповідачеві, отримання/неотримання її останнім.

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі на встановлені постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №560/4864/20 обставини щодо реєстрації місця проживання відповідача з 12.02.2021 за адресою: АДРЕСА_3 , а не за адресою: АДРЕСА_2 (на яку були скеровані податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг), не нівелюють обов`язку судів під час розгляду цієї справи дослідити доводи позивача щодо отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, та податкових вимог.

Окрім того, до 30.06.2021 у платника податків був обов`язок повідомити податковий орган про місце знаходження (перебування), а повторне направлення податкових повідомлень-рішень не передбачено податковим законодавством.

Суд касаційної інстанції наголошує, що правова оцінка встановлених обставин у сукупності із здобутими доказами повинна надаватись судами самостійно при розгляді кожної справи, у кожному конкретному випадку, бо кожна наступна дія та обставина може складати іншу юридично-правову кваліфікацію та мати інший зміст правового регулювання.

З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки невстановлення і ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.

Принцип належного здійснення правосуддя зобов`язує суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

В свою чергу, вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності, з урахуванням судової практики Верховного Суду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 скасувати, а справу №560/1092/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва