№ 560/12539/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 560/12539/22

адміністративне провадження № К/990/30308/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №560/12539/22

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою адвоката Андрейка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Білої Л.М., суддів Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та нездійснення виплати позивачу збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 31.03.2022 по 16.06.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу збільшену до 100000,00 грн додаткову винагороду за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 31.03.2022 по 16.06.2022 з урахуванням виплачених сум.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 31.03.2022 по 22.08.2022 брав участь у здійсненні заходів із захисту та забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій, зокрема, у населеному пункті Соледар, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2022 №303, однак відповідач за березень-червень 2022 року не виплатив йому додаткову грошову винагороду в розмірі 100000,00 грн, чим порушив вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за спірний період бойовий наказ (розпорядження) щодо позивача не приймався, а перебування позивача у відрядженні у населеному пункті Соледар не свідчить про безпосередню участь позивача у бойових діях.

5. Судами попередніх інстанцій враховано довідку військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2022 №432, за змістом якої будь-яких повідомлень, довідок, рапортів про безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії) старшого солдата ОСОБА_1 , за період з 31.03.2022 по 16.06.2022 (включно) не надходило та не було зареєстровано в діловодстві військової частини НОМЕР_1 , а також відповідь військової частини НОМЕР_2 на виконання ухвали суду від 07.02.2023 з повідомленням про відсутність інформації, яка підтверджує факт проходження позивачем служби, перебування у відрядженні, безпосередньої участі у бойових діях чи у відповідних заходах у період з 31.03.2022 по 16.06.2022 у складі військової частини НОМЕР_2 .

6. У цьому зв`язку суди обох інстанцій констатували, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану здійснюється військовослужбовцям на підставі бойових наказів (бойових розпоряджень), виданих командирами військових частин (установ, навчальних закладів), до яких для виконання завдань був відряджений військовослужбовець, а тому саме до повноважень керівництва військової частини віднесено визначення підстав, облік часу та розрахунок додаткової винагороди у збільшеному розмірі (в межах 100000,00 грн).

7. Постановою Верховного Суду від 21 березня 2024 року касаційну скаргу позивача задоволено частково; постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

8. Суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, мотивував своє рішення тим, що судом апеляційної інстанції не було надано оцінку доводам позивача, що посвідчення про відрядження ОСОБА_1 , яке перебувало у військовій частині НОМЕР_3 , було знищено під час обстрілу ворожою артилерією російської федерації АДРЕСА_1 , де перебував штаб Командувача об`єднаних сил (військова частина НОМЕР_3 ), однак в матеріалах справи наявні накази від 18.02.2022 №35 та від 24.08.2022 №226 про відрядження позивача в райони ведення бойових дій.

9. На переконання Верховного Суду, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку наведених стороною позивача доводів та аргументів, оцінку їм не надав, хоча про це наголошувалося в апеляційній скарзі.

ІІІ. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції і мотиви її ухвалення (новий розгляд)

10. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року - без змін.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану здійснюється військовослужбовцям, на підставі бойових наказів (бойових розпоряджень) виданих командирами військових частин (установ, навчальних закладів), до яких для виконання завдань був відряджений військовослужбовець, однак відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що за спірний період бойовий наказ (розпорядження) щодо позивача не приймався. Водночас, перебування позивача у відрядженні у населеному пункті Соледар не свідчить про його безпосередню участь у бойових діях.

12. Ураховуючи відсутність документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності права позивача у спірний період на виплату додаткової винагороди.

13. Також судом було відхилено довідку військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2022 №303 про те, що старший солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 31.03.2022 по 22.08.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, оскільки вказана довідка не містить інформації стосовно місця перебування позивача у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, а також видана військовою частиною, з якої відряджався позивач, а не командиром військової частини (установи), до якої був відряджений ОСОБА_1 , а саме військовою частиною НОМЕР_3 .

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись із постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, адвокат Андрейко Олександр Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.

15. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

16. У касаційній скарзі скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції пункту 3 частини 2 статті 353, пункту 4 частини 1 статті 306, частини 3 статті 80 КАС України, оскільки суд не розглянув клопотання апелянта про витребування доказів у військової частини НОМЕР_3 , яке позивач двічі подавав через електронний суд. Також вказує на те, що обставина знищення доказів участі у бойових діях та/або відновлення або не відновлення таких доказів військовою частиною, яка зазнала обстрілів, має суттєве значення для вирішення справи. Натомість суд апеляційної інстанції обґрунтував свою постанову відсутністю документального підтвердження участі позивача в бойових діях та заходах.

ІV. Позиція інших учасників справи

17. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А., від 20 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

19. Касаційне провадження відкрито для перевірки доводів скаржника щодо наявності підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

20. Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 12 грудня 2024 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

21. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач проходить військову службу у Збройних силах України. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.11.2018 №261 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 21.11.2018.

22. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2022 №35 старший солдат ОСОБА_1 , старший сапер інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу інженерно - саперної роти вибув у відрядження до складу сил і засобів, які приймають безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у населений пункт Соледар, з 21.02.2022.

23. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.08.2022 №226 позивач прибув з відрядження із м. Покровськ Донецької області 24.08.2022 і приступив до виконання службових обов`язків. Підстава: посвідчення про відрядження від 21.02.2022 №25, продовольчий атестат.

24. Згідно довідки від 29.09.2022 №303, виданої військовою частиною НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 , останній у період з 31.03.2022 по 22.08.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

25. Після повернення позивача із зони бойових дій представник позивача звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України із адвокатським запитами про здійснення нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.

26. Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь на адвокатський запит, де вказано, що за період з 31.03.2022 по 22.08.2022 позивачу здійснено виплати в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткових винагород» від 06.09.2022 №95 на підставі довідок із зазначеними періодами, виданими: військовою частиною НОМЕР_3 від 05.08.2022 № 6140д (з 17.06.2022 по 30.06.2022), від 05.08.2022 № 6143д (з 01.07.2022 по 11.07.2022), від 05.08.2022 № 6134д (з 12.07.2022 по 30.07.2022) та включений у виплату у наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткових винагород» від 05.10.2022 №104 на підставі довідки із зазначеними періодами, виданої військовою частиною НОМЕР_3 від 31.08.2022 №6103д (з 01.08.2022 по 21.08.2022). Решта періодів не підтверджена довідками про безпосередню участь у бойових діях.

27. Відповідно до довідки від 20.12.2022 №432, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , будь - яких повідомлень, довідок, рапортів про безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії) старшого солдата ОСОБА_1 , за період з 31.03.2022 по 16.06.2022 (включно) не надходило та не було зареєстровано в діловодстві військової частини НОМЕР_1 .

28. Для встановлення всіх обставин справи та надання об`єктивної оцінки спірним правовідносинам судом першої інстанції ухвалою від 07.02.2023 було зобов`язано військову частину НОМЕР_2 надати до суду письмову інформацію (копії підтверджуючих документів) щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях чи відповідних заходах у період з 31.03.2022 по 16.06.2022.

29. На виконання вимог вказаної ухвали судді, військовою частиною НОМЕР_2 повідомлено про те, що інформація, яка підтверджує факт проходження служби, перебування у відрядженні, безпосередньої участі у бойових діях чи у відповідних заходах у період з 31.03.2022 по 16.06.2022 ОСОБА_1 у складі військової частини НОМЕР_2 - відсутня.

30. 14 березня 2023 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, в якому просив надати копії посвідчення про відрядження від 21.02.2022 №25 та продовольчого атестату ОСОБА_1 , з метою з`ясування, куди саме та до якої військової частини був відряджений позивач.

31. У відповідь на адвокатський запит військова частини НОМЕР_1 листом від 21.03.2023 № 428 повідомила, що посвідчення про відрядження ОСОБА_1 було знищено під час обстрілу ворожою артилерією російської федерації міста Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області, де перебував штаб Командувача об`єднаних сил (військова частина НОМЕР_2 ).

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

32. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

34. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, далі - Закон №2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

35. За приписами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

36. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

37. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).

38. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

39. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

40. Відповідно до п. 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов`язаний невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

41. Згідно з п. 6 Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

42. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова Кабінету Міністрів України №168).

43. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн щомісячно (з 19.07.2022 з набранням чинності постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 01.06.2022) - в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

44. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

45. Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793.

46. Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.

47. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII).

48. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за №382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

49. Так з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

50. Надання таких телеграм, які є формою рішення Міністра, обов`язкового до виконання суб`єктами, підпорядкованими Міністерству оборони України, обґрунтоване особливостями правового режиму воєнного стану.

51. Телеграмою від 7 березня 2022 року №248/1217 Міністр оборони України довів до відома, зокрема, командирів (начальників) військових частин, вимогу щодо виплати військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України, додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у розрахунку на місяць (пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

52. У пункті 2.1 цієї телеграми зазначено, що порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України 6 березня 2022 року (додається, далі - Порядок).

53. Пунктом 4 вказаної телеграми встановлено, що командири військових частин, до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин, щомісяця не пізніше 25 березня і в подальшому щомісячно до 5 числа повідомляють військові частини за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях за минулий місяць.

54. Згідно з Порядком, затвердженим Головнокомандувачем Збройних Сил України 6 березня 2022 року, для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил України у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- наказ (по стройовій частині);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал), журнал ведення оперативної обстановки;

- список особового складу, який залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань.

Крім цього, можуть використовуватися такі документи (за наявності):

- бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань;

- книга служби нарядів та подій, що відбувалися;

- постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад.

55. У директиві від 25 березня 2022 року №248/1298 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».

56. Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

57. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

58. Пунктом 4 цієї ж телеграми установлено командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку до цієї телеграми.

59. Пунктом 4, який викладено в редакції телеграми від 18 квітня 2022 року №248/1529, установлено командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.

60. У підставах про видання такої довідки обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.

61. Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів:

- командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;

- керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

62. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

63. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6).

64. 23 червня 2022 року Міністр оборони України видав Окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню з 1 червня 2022 року, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 1 червня 2022 року не застосовуються (пункти 13, 14 Окремого доручення).

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

65. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

66. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

67. З аналізу наведених норм законодавства убачається, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів.

68. Виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

69. Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

70. Спірні правовідносини у цій справи виникли у зв`язку із відмовою відповідача виплатити позивачу збільшену додаткову винагороду за березень-червень 2022 року, пояснюючи це відсутністю документів, які підтверджують час його безпосередньої участі у бойових діях та заходах.

71. Верховний Суд уважає вказані висновки судів першої й апеляційної інстанцій таким, що ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.

72. Так, Верховний Суд направляючи цю справу на новий розгляд, зазначив про необхідність судом апеляційної інстанції перевірити та надати оцінку доводам позивача стосовно обставин знищення посвідчення про відрядження ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 внаслідок ворожих обстрілів.

73. Надаючи оцінку вказаній обставини, суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме посвідчення про відрядження ОСОБА_1 до населеного пункту Соледар не може свідчити про участь позивача у бойових діях, що велись у вказаній місцевості. Даним документом може бути засвідчено лише факт перебування військовослужбовця у вказаному населеному пункті, а тому такий документ міг бути належним доказом лише в сукупності з іншими документами, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях в спірний період часу.

74. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити про те, що за приписами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

75. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (частина п`ята статті 77 КАС України).

76. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період без належного з`ясування обставини щодо яких виник спір, а саме: які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач упродовж спірного періоду, та якими доказами це підтверджується.

77. Отже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, але не виконував бойових чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час, а також чи перебував у зоні бойових дій.

78. Також у касаційній скарзі позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не розглянув його клопотання про витребування доказів у військової частини НОМЕР_2 , яке він двічі подавав через електронний суд.

79. Як убачається із матеріалів справи, 23 квітня 2024 року представник позивача подав до Сьомого апеляційного адміністративного суду клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати у військової частини НОМЕР_2 інформацію про те, чи могли бути знищені під час ворожих обстрілів документи ОСОБА_1 , зокрема, про його участь у бойових діях та/або заходах, та інформацію про здійснені заходи з розшуку чи відновлення документів позивача про його участь у бойових діях та/або заходах.

80. Суд апеляційної інстанції не розглянув вказане клопотання представника позивача, при цьому обґрунтував свою постанову відсутністю документального підтвердження участі позивача в бойових діях та заходах.

81. Верховний Суд уважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними, а доводи касатора про те, що обставина знищення доказів участі у бойових діях та/або відновлення або не відновлення таких доказів військовою частиною, яка зазнала обстрілів, має суттєве значення для вирішення справи -обґрунтованими.

82. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

83. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суд апеляційної інстанції повинен був з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

84. За наведеного Суд констатує, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшов передчасних висновків по суті справи.

85. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

86. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

87. Водночас критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

88. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

89. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

90. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

91. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

92. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Андрейка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року скасувати, а справу №560/12539/22 направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В.М. Соколов

С.А.Уханенко