ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 560/13291/22
адміністративне провадження № К/990/31527/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Кириленка Андрія Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2023 (суддя - Шевчук О. П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 (колегія суддів у складі: Гонтарука В. М., Білої Л.М., Матохнюка Д. Б.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі до 100 000 грн, за період з 24.02.2022 по 16.06.2022 пропорційно дням, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн за період з 24.02.2022 по 16.06.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що починаючи з кінця жовтня 2021 року по 23.08.2022 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях. З 24.02.2022 по середину червня 2022 року позивач отримував заробітну плату та 30 000,00 грн одноразової грошової допомоги. Однак, на думку позивача, йому протиправно не виплачено додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн з 24.02.2022 по 16.06.2022.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Майстер-сержант ОСОБА_1 з 18.09.2019 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що знаходяться у підпорядкуванні та фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2021 № 211, на виконання наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07.10.2021 № 147 дск, майстер-сержант ОСОБА_1 , командир взводу інженерних конструкцій військової частини НОМЕР_1 з 12.10.2021 вибув у відрядження до складу сил і засобів, які приймають безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (в умовах польового виходу), у АДРЕСА_1 .
Позивач уважає, що оскільки з 24.02.2022 по червень 2022 року він приймає безпосередню участь в бойових діях, а тому повинен отримувати додаткову грошову винагороду 100 000,00 грн, однак у його грошове забезпечення не було включено додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 24.02.2022 по 16.06.2022, а отже, у військової частини НОМЕР_1 були достатні правові підстави щодо не включення ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, встановлену Постановою № 168 за період з 24.02.2022 по 16.06.2022.
Посилання представника позивача на довідку, видану військовою частиною НОМЕР_1 від 05.12.2022 № 173, відповідно до якої стверджується, що ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 26.07.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, суди попередніх інстанцій уважали безпідставним та дійшли висновку, що указана довідка не дає жодних правових підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, оскільки ця довідка не відповідає формі, наведеній в додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кириленко А. В. звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:
1) пункту 1 Постанови № 168 та в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (далі - Перелік № 309), у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних сил України та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168;
2) пунктом 2-1 Постанови № 168 та в цілому телеграмою Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних сил України та командуванням військових частин у зв`язку із застосуванням положень зазначеної телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме: в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних сил України та командуванням військових частин у зв`язку із застосуванням положень зазначеної телеграми для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168 (діючої на момент спірних правовідносин); визначення переліку документів, достатніх для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди.
Скаржник наголошує на тому, що телеграма, на яку посилаються суди попередніх інстанцій, не є актом Міноборони у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яким визначені умови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях та не відповідає формі, визначеної для регуляторних актів, визначених пунктом 8 Положення про Міністерство оборони України. Таким чином, на думку скаржника, на підставі указаної телеграми позивача не може бути позбавлено додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Також звертає увагу, що невідповідність довідки, яка підтверджує участь позивача у бойових діях, певним вимогам, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, у тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди, тим паче, що за своєю суттю вона є доказом участі позивача у бойових діях та має усі необхідні реквізити. При цьому, відповідачем видання такої довідки не заперечується. Таким чином, скаржник уважає висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність посилання позивача на довідку видану відповідачем не обґрунтованими.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
15.09.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кириленка А. В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М, суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 560/13291/22.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28.09.2023 №1656 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 560/13291/22 у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 560/13291/22.
Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою Кириленка А. В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 24.10.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, виходить із такого.
Спірні правовідносини склалися щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, встановленої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 16.06.2022, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження такої участі.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзаців першого-другого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168.
Пунктом 1 цієї постанови (у редакції станом на 07.03.2022) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 08.10.2022 № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.
У постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 Верховний Суд констатував, що «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».
Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.03.2022 Міністром оборони України було прийнято рішення № 248/1298 (чинне на час виникнення спірних правовідносин) про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, яке того ж дня телеграмою № 248/1298 доведено до відома, у тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ.
Пунктом 2 Телеграми від 25.03.2022 № 248/1298 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби).
Відповідно до пункту 3 Телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість, (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Ураховуючи наведені норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що довідку про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії має видати командир військової частини, в розпорядження до якого був відряджений військовослужбовець для здійснення відповідних заходів. Тільки при наявності довідки (за формою, наведеною в додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298), позивач має право на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди за відповідний період.
Оцінюючи аргументи касаційної скарги про незастосовність до спірних правовідносин Телеграми від 25.03.2022 № 248/1298, Суд ураховує, що на час розгляду цієї касаційної скарги Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23 сформував позицію щодо питання застосування рішень Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, від 23.06.2022 № 912/з/29 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої Постановою № 168.
У згаданій постанові у справі № 400/1217/23 Верховний Суд виснував, що при прийнятті таких рішень Міністр оборони України, як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
З уваги на це Верховний Суд констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, від 23.06.2022 № 912/з/29, підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
Поза тим, Верховний Суд відзначив, що така обставина відсутності їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.
Таким чином Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника щодо незастосовності до спірних правовідносин рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298.
При цьому безпідставними є доводи скаржника про невідповідність зазначеного рішення Міністра оборони України вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Оскільки виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн запроваджено на період дії воєнного стану, згадане рішення Міністра оборони України не повинно узгоджуватися з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», позаяк сфера його дії не поширюється на прийняття актів з питань здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Суд наголошує, що рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 є частиною нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання порядку та умов виплати військовослужбовцям додаткової винагороди на період проходження ними військової служби в умовах воєнного стану та мають зовсім інше правове підґрунтя в порівнянні із загальною регуляторною політикою у сфері господарської діяльності.
Щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, встановленої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 16.06.2022, Верховний Суд зазначає таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у підтвердження позовних вимог та права на виплату додаткової винагороди, позивач, зокрема, надав витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2021 № 211, відповідно до якого майстер-сержант ОСОБА_1 , командир взводу інженерних конструкцій, з 12.10.2021 вибув до складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (в умовах польового виходу), у АДРЕСА_1 . Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2021 № 301.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання пункту 2-1 Постанови № 168, з урахуванням телеграми Міністра оборони України № 248/1298, військовою частиною НОМЕР_3 видано позивачу довідки від 05.08.2022 № 313/отул/6140у (№ з/п 45), від 03.07.2022 № 313/отул/4038д (№ з/п 3), від 05.08.2022 № 313/отул/6137д та від 05.08.2022 № 313/отул/6143у (№ з/п 54), відповідно до яких позивач приймав безпосередню участь у бойових (воєнних) діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у періоди з 17.06.2022 по 21.06.2022, з 22.06.2022 по 27.06.2022, з 28.06.2022 по 30.06.2022 та з 01.07.2022 по 26.07.2022, відповідно, та отримував додаткову винагороди збільшену до 100 000,00 гривень (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
Відповідно до довідки про нараховані та виплачені види грошового забезпечення ОСОБА_1 від 04.01.2023 № 2-ф, що позивачу здійснювалась виплата щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 16.06.2022 у розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 суд витребував у військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копію довідок про проведення безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період з 24.02.2022 по 16.06.2022 включно стосовно військовослужбовця, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 .
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.02.2023 суд витребував у військової частини НОМЕР_3 належним чином завірені копію довідок про проведення безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період з 24.02.2022 по 16.06.2022 включно стосовно військовослужбовця, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , сержанта ОСОБА_1 .
Від військової частини НОМЕР_1 до суду 21.02.2023 надійшли документи, в яких відсутні докази, а саме довідки про проведення безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період з 24.02.2022 по 16.06.2022 стосовно ОСОБА_1
Військова частина НОМЕР_3 також надіслала відповідь від 23.02.2023 № 313/7/1143, відповідно до якої інформація, яка підтверджує факт проходження служби, перебування у відряджені, безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період з 24.02.2022 по 16.06.2022 сержанта ОСОБА_1 у складі військової частини НОМЕР_3 відсутня.
Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 24.02.2022 по 16.06.2022, а отже, у військової частини НОМЕР_1 були достатні правові підстави щодо не включення його до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, встановлену Постановою № 168 за період з 24.02.2022 по 16.06.2022.
На переконання Суду, наведені висновки судових інстанцій є поспішними, оскільки не ґрунтуються на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.
За обставинами цієї справи, майстер-сержант ОСОБА_1 з 18.09.2019 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що знаходиться у підпорядкуванні та фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2021 № 211, на виконання наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07.10.2021 № 147 дск, майстер-сержант ОСОБА_1 , командир взводу інженерних конструкцій військової частини НОМЕР_1 з 12.10.2021 вибув у відрядження до складу сил і засобів, які приймають безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (в умовах польового виходу), у АДРЕСА_1 .
У позовній заяві позивач переконував, що з кінця жовтня 2021 року по 23.08.2022 він приймав безпосередню участь у бойових діях. Проте з 24.02.2022 по середину червня 2022 року позивач отримував заробітну плату та 30 000,00 грн одноразової грошової допомоги.
Крім того, позивач до суду надав довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, видану військовою частиною НОМЕР_1 від 05.12.2022 № 173, якою стверджується, що ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 26.07.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, яка була надана відповідачем листом від 05.12.2022 на адвокатський запит.
Надаючи оцінку відповідності наданої позивачем довідки військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2022 № 173 на предмет її належності, допустимості, достовірності і достатності для підтвердження обставин безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 24.02.2022 по 16.06.2022, суди попередніх інстанцій обмежились висновком про те, що указана довідка не відповідає формі, наведеній в додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та не дає жодних правових підстав, щодо виплати позивачу додаткової винагороди з розмірі до 100000,00 грн.
Водночас суди попередніх інстанцій не з`ясували причини, з яких довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України було видано на адвокатський запит, проте така не направлялася за місцем штатної служби позивача, та не обговорили питання про залучення військової частини НОМЕР_3 ІІ до участі у справі задля з`ясування указаних обставин, необхідних для правильного вирішення цієї справи.
Крім того, без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Йдеться про те, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, та чим це підтверджується. Зважаючи на те, що позивач наголошує, що у період з кінця жовтня 2021 року по 23.08.2022 він був залучений до складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (в умовах польового виходу) у н п. Соледар Донецької області, що підтверджується відповідними наказами військової частини НОМЕР_1 про вибуття та прибуття.
Крім того, зважаючи на те, що упродовж часу залучення позивача до складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях він у певний період, а саме: з 17.06.2022 по 31.07.2022 все ж брав участь у бойових діях і заходах, що є беззаперечним.
Отже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір (з 24.02.2022 по 16.06.2022), проходив військову службу, проте не виконував бойових чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 Постанови № 168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та де конкретно проходив службу у цей час.
Суд не намагається цим сказати, що відповідач щось порушив чи що його рішення/дії стосовно виплати позивачеві додаткової винагороди протягом спірного періоду мають ознаки протиправності. Суд звертає увагу на указані обставини, тому що вони, на його думку, мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій оминули їх належною увагою.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд при розгляді справ № 480/1745/23 та № 240/8480/23 (постанови від 20.06.2024 та 25.07.2024, відповідно) за схожих правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.
Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.
За наведеного Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.
Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови та установити наведені в ній обставини, які входять до предмету доказування.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Кириленка Андрія Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 скасувати, а справу № 560/13291/22 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції Хмельницького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько А.В. Жук