ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року

м. Київ

справа № 560/16432/23

адміністративне провадження № К/990/10355/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року (суддя: Салюк П.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року (судді: Боровицький О.А., Курко О.П., Шидловський В.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 30 000 грн в розрахунку на місяць у зв`язку з перебуванням на військовій службі на період дії воєнного стану за жовтень та листопад 2022 року;

зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний волинський загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 30 000 грн в розрахунку на місяць у зв`язку з перебуванням на військовій службі на період дії воєнного стану за жовтень та листопад 2022 року.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивача зазначив, що під час проходження військової служби в період дії воєнного стану набув право на отримання додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі. Водночас відповідач не виплатив йому передбачену вказану додаткову винагороду за жовтень та листопад 2022 року. При цьому позивач вказав, що позиція відповідача щодо невиплати йому додаткової винагороди обумовлена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ. Натомість позивач вважав, що він не може бути позбавлений спірної додаткової винагороди на підставі такого наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України, оскільки цей наказ не пройшов обов`язкову державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке судове рішення по суті позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції погодилися з доводами позивача, що наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ зачіпає соціально-економічні права свободи й законні інтереси військовослужбовців, тому він підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Ураховуючи відсутність факту його державної реєстрації суди констатували, що такий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України не може прийматися до виконання та створювати правові наслідки.

Суди першої та апеляційної інстанцій указали, що наказом від 26 січня 2023 року №36 Міністерство внутрішніх справ України затвердило Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які визначають механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Проте зауважили, що зазначений Порядок введений в дію з 01 лютого 2023 року, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин.

З посиланням на частину шосту статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суди попередніх інстанцій уважали необхідним застосувати до спірних правовідносин Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року №188 (далі - Інструкція №188).

Аналізуючи приписи вказаної Інструкції №188 (абзац 1 пункту 5 розділу I) у взаємозв`язку з положеннями пункту 1 постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суди в цій справі зазначили, що винагорода підлягає виплаті військовослужбовцям під час безперервного перебування їх на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних та за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я в інший) унаслідок поранень (контузії, каліцтва), психічних та поведінкових розладів, отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення НБО чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.

Установивши з матеріалів справи, що травма позивача не отримана під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення НБО чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, суди першої та апеляційної інстанцій констатували відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн за жовтень та листопад 2022 року.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Адвокат Мандрик Владислав Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права. Скаржник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме пункт 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також абзац 1 пункту 5 розділу I Інструкції №188 в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та командуванням військових частин Державної прикордонної служби України у зв`язку зі застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Скаржник уважає, що Інструкція №188 не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки предмет спору в цій справі полягає у питанні нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Він наголошує, що Інструкція №188 була ухвалена раніше, ніж Постанова №168, яка визначає підстави для здійснення відповідних виплат. Водночас Інструкція №188 не спрямована на реалізацію положень цієї постанови, вона визначає підстави, межі повноважень та способи дій органів державної влади, з огляду на що аналогія закону не може бути застосована відповідно до вимог частини шостої статті 7 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якій просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 02 квітня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Мандрика Владислава Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 12 березня 2025 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходить військову службу у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), що підтверджується витягом з наказу від 08 березня 2022 року № 151-ОС.

У зв`язку отриманням травми 21 серпня 2022 року, позивач проходив лікування, що підтверджується: випискою КГІ «Волинська обласна клінічна лікарня» №12954, випискою №IX- 220907/16750, епікризом КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР №23397, випискою КП «Хмельницька інфекційна лікарня», випискою КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР №2973, що охоплює оспорюваний період.

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Львівського ВМКЦ ДПСУ № 22 від 02 січня 2023 року проведено медичний огляд. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва). Стан після важкої закритої черепно-мозкової травми (21 серпня 2022 року), забою головного мозку важкого ступеня по типу ДАП-синдрому, церебральної коми ІІ, операції: трахеотомії (22 серпня 2022 року), - у вигляді легкого лівобічного геміпарезу, легких когнітивних розладів, психоорганічного синдрому, зміцнілого післяопераційного рубця передньої поверхні шиї, з помірними порушенням порушеннями функцій центральної нервової системи. Зниження гостроти зору правого ока 0,6 з корекцією 1,0 внаслідок простого далекозорого астигматизму правого ока в 1,0 дптр при гостроті зору лівого ока 1.0 без корекції. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Хронічний вірусний гепатит С (ПЛР позитивний від 08 грудня 2022 року), фіброз F2, зі стійкими помірними порушеннями функцій. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Акти про обставини травми відсутні.

Представник позивача адвокат Мандрик Владислав Володимирович, діючи в його інтересах, скерував на адресу відповідача адвокатський запит від 15 травня 2023 року, в якому серед іншого, просив повідомити підстави і причини ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі до 30 000 грн, передбаченої Постановою № 168 позивачу у зв`язку з пораненням та лікуванням за жовтень та листопад 2022 року.

Листом №25/4230-23-Вх-59 від 27 травня 2023 року відповідачем проінформовано, що відповідно до пункту 7 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ виплата додаткової винагороди не здійснюється, якщо військовослужбовець перебуває на лікуванні в закладах охорони здоров`я усіх форм власності (крім випадків, передбачених підпунктом 4 пункту 3 цього наказу, та лікування у закладах охорони здоров`я Держприкордонслужби або лікування за їх направленнями в інших закладах охорони здоров`я.). Також надано витяги з наказів «Про особовий склад» та особисту картку грошового забезпечення позивача №1 та № 2.

Згідно з особистою карткою грошового забезпечення №2 з серпня 2022 по грудень 2022, за жовтень, листопад 2022 нарахування додаткової винагороди позивачу не здійснювалося.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 вересня 2022 року № 412-В, позивач перебував на лікуванні з 19 вересня 2022 року на підставі довідки начальника служби охорони здоров`я від 19 вересня 2022 року № 97.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 лютого 2023 року №46-ВВ, позивач, який з 19 вересня 2022 року перебував на лікуванні у Хмельницькій інфекційній лікарні та Хмельницькому обласному госпіталі ветеранів війни на підставі: довідки начальника служби здоров`я підполковника медичної служби від 19 вересня 2022 року №97, листка звільнення №70 виданого Хмельницьким обласним госпіталем ветеранів війни 11 січня 2023 року, виписки №2988 виданою Хмельницькою інфекційною лікарнею 22 листопада 2022 року, довідки військово-лікарської комісії Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України від 02 січня 2023 року №22, листка звільнення №1, виданого Хмельницьким обласним госпіталем ветеранів війни, приступив до виконання службових обов`язків за посадою 01 лютого 2023 року.

Уважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо виплати за жовтень та листопад 2022 року додаткової винагороди до 30 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.

30 липня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі також - Держприкордонслужби), з посиланням на пункт 21 Постанови №168, було видано наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який уведено в дію з 01 серпня 2022 року.

Пунктом 1 цього наказу визначено, що військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби.

При цьому у пункті 7 наказу встановлено, що виплата додаткової винагороди, зазначеної у пункті 1 цього наказу, не здійснюється, якщо військовослужбовець, зокрема, перебуває у відпустці або на лікуванні в закладах охорони здоров`я усіх форм власності (крім випадків, передбачених підпунктом 4 пункту 3 цього наказу) - за весь період перебування у відпустці чи на лікуванні.

Підпунктом 4 пункту 3 наказу закріплено, що виплата додаткової винагороди у розмірі до 100 тисяч гривень також здійснюється (не більше періоду дії воєнного стану) у разі, якщо військовослужбовець поранений (отримав контузію, травму, каліцтво) у зв`язку із захистом Батьківщини та перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебуває у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії та на увесь час лікування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Держприкордонслужби, додаткової винагороди у розмірі до 30 000,00 грн за період з жовтня по листопад 2022 року, яка передбачена Постановою №168.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на приписи Інструкції №188, дійшли висновку про відсутність у позивача права на вказану додаткову винагороду за цей період, оскільки травма позивача не була отримана під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення НБО чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, що відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу I Інструкції є умовою для виплати винагороди.

Позивач не погоджується позицією судів попередніх інстанцій, вказуючи на незастосовність Інструкції №188 до спірних правовідносин.

Касаційне провадження відкрито за підставою, передбаченою пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень Інструкції №188 для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 Верховний Суд вже розглядав питання застосовності Інструкції №188, а також наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби відповідно до Постанови №168.

Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на що констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.

Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який співпадає з періодом, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.

Верховний Суд також зазначив, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою №168, у спірний період.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23 Верховний Суд дещо розширив свої висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови №168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови №168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови №168).

Цим рішенням (у широкому сенсі) стали згадувані накази від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови №168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Тож з уваги на наведене Верховний Суд у справі №200/216/23 вважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Щодо застосовності Інструкції №188, то Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 зазначив, що така була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 №18, а тому її положення при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України № 168, не можуть бути застосовані.

Таким чином, позиція судів першої та апеляційної інстанцій про застосування Інструкції №188 у контексті вирішення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, а також про незастосовність до спірних правовідносин наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ є помилковою.

Повертаючись до обставин справи колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій побудували свої висновки - за наслідками оцінювання доказів, які є у справі, - на приписах Інструкції № 188.

У підсумку суди у справі констатували, що позивач не має права на отримання додаткової винагороди у розмірі до 30 000,00 грн за період жовтень-листопад 2022 року, оскільки його травма не була отримана під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення НБО чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, як це визначено абзацом 1 пункту 5 розділу I Інструкції №188.

З аналізу аргументації судів попередніх інстанцій можна зробити висновок, що «належність» доказів зіставлялася з приписами Інструкції № 188 (а саме пункту 1 розділу I), а не наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, який, з огляду на позицію цих судів, не міг бути застосований до правовідносин, які він був покликаний регламентувати.

Ураховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, а також мотиви, на яких вона ґрунтується, колегія суддів констатує, що таке правозастосування є хибним, що, в свою чергу, вплинуло на висновки судів попередніх інстанцій стосовно оцінки обставин справи та доказів, якими ці обставини підтверджувалися.

Тобто оцінювання доказів, що стосувалися наявності підстав для виплати додаткової винагороди, відбулося через призму приписів нормативного акта, який не може бути застосований до цих правовідносин. Водночас підстави для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям під час воєнного стану визначені пунктом 1 Постанови №168. Позаяк у період, про який йде мова у справі, умови та підстави для реалізації приписів зазначеного пункту регламентував наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, то саме цей наказ мав бути застосований за описаної в цій справі ситуації під час оцінювання того, чи мав позивач право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 30 000,00 грн у період з жовтня по листопад 2022 року.

З цієї позиції повнота судового розгляду мала б включати з`ясування (у сукупності): чи виконував військовослужбовець обов`язки військової служби в період, визначений цим позовом; чи перебував він у цей період у відпустці або на лікуванні в закладах охорони здоров`я усіх форм власності; якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив військовослужбовець у такому випадку стаціонарне лікування або перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської (медичної) комісії.

Недослідження судами усіх обставин цієї справи вказує на передчасність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові у цій справі позивачу.

Згідно з положеннями статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Указане у сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

За описаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року скасувати.

Справу №560/16432/23 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов