№ 560/17526/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Київ

справа №560/17526/23

адміністративне провадження № К/990/24496/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2023 (суддя Польовий О.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2024 (колегія суддів: Сапальова Т.В., Капустинський М.М., Ватаманюк Р.В.) у справі № 560/17526/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (далі також - відповідач), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - фермерське господарство «Дар землі», про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення сімнадцятої сесії Розсошанської сільської ради VIII скликання від 06.07.2022 № 76-17/2022 «Про розгляд пропозиції про неприйнятність питань до розгляду на пленарному засіданні ради»;

- визнати протиправним та скасувати рішення дев`ятнадцятої сесії Розсошанської сільської ради VIII скликання від 23.12.2022 № 67-19/2022 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1 »;

- зобов`язати відповідача прийняти на найближчій сесії рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території колишньої Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, із земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га, в порядку статей 32 118 Земельного кодексу України.

2. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернулась до суду з позовом до Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення дев`ятнадцятої сесії Розсошанської сільської ради VIII скликання від 23.12.2022 № 68-19/2022 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) гр. ОСОБА_2 »;

- зобов`язати відповідача прийняти на найближчій сесії рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території колишньої Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, із земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га, в порядку статей 32 118 Земельного кодексу України.

3. ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , позивач) звернувся до суду з позовом до Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення дев`ятнадцятої сесії Розсошанської сільської ради VIII скликання від 23.12.2022 № 66-19/2022 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) гр. ОСОБА_3 »;

- зобов`язати відповідача прийняти на найближчій сесії рішення про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території колишньої Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, із земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га, в порядку статей 32 118 Земельного кодексу України.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовив позивачам у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою за відсутності підстав, передбачених положеннями статті 118 Земельного кодексу України. Вказують на наявність у них як голови та членів Фермерського господарства «Дар землі» права на приватизацію земельної ділянки у розмірі земельної частки-паю, яка надана цьому фермерському господарству.

3. Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 30.10.2023 об`єднав в одне провадження адміністративні справи № 560/17524/23, № 560/17442/23 та № 560/17526/23 і присвоїв об`єднаній адміністративній справі спільний номер - № 560/17526/23.

4. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 28.12.2023 позов задовольнив повністю.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.05.2024 залишив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2023 без змін.

6. Не погоджуючись із судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

7. Верховний Суд ухвалою від 27.06.2024 відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

8. У відзиві на касаційну скаргу позивач ОСОБА_3 просить її залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

9. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Суди встановили, що 23.11.2005 зареєстровано Фермерське господарство «Дар Землі».

Відповідно до статуту Фермерського господарства «Дар Землі», затвердженого рішенням від 06.11.2017 № 3, засновником та головою Фермерського господарства є ОСОБА_3, членами є ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Ярмолинецька районна державна адміністрація та Фермерське господарство «Дар Землі» уклали договір оренди землі від 22.02.2006 б/н, відповідно до умов якого Фермерському господарству передана в оренду строком на 49 років земельна ділянка для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами села Перегінка Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, загальною площею 9,31 га.

11.11.2021 Фермерське господарство «Дар Землі» прийняло рішення, оформлене протоколом № 2, про розпаювання земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га, між членами господарства у розмірі земельної частки (паю).

15.11.2021 позивачі звернулись до відповідача із заявами про надання дозволу на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у розмірі не більше земельної частки (паю) 3,77 га на члена фермерського господарства із земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га.

Розсошанська сільська рада прийняла рішення від 06.07.2022 № 79-17/2022 про неприйнятність заяв позивачів. Вказаним рішенням сільська рада перенесла розгляд питання про надання членам Фермерського господарства «Дар» дозволів на розробку проєктів землеустрою до припинення або скасування воєнного стану в Україні та завершення судового розгляду у справі № 924/403/22.

В подальшому рішенням від 23.12.2022 № 66-19/2022 Розсошанська сільська рада відмовила ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земельної ділянки з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га.

Рішенням від 23.12.2022 № 67-19/2022 Розсошанська сільська рада відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земельної ділянки з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га.

Рішенням від 23.12.2022 № 68-19/2022 Розсошанська сільська рада відмовила ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земельної ділянки з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а оскаржувані рішення сільської ради належним чином не обґрунтовані.

Суди дійшли висновку, що позивачі як голова та члени Фермерського господарства «Дар землі» мають право на отримання земельних часток-паїв за рахунок земельної ділянки, наданої в оренду для цього фермерського господарства, а наявність на земельній ділянці нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачам, дає змогу отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою земельних ділянок в період воєнного стану.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. На обґрунтування касаційної скарги заявлено, що відповідач із огляду на імперативні положення підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України сільська рада на час дії в Україні воєнного стану не має повноважень для прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, в якій сформовано правовий висновок, згідно з яким член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Проте вказане право не стосується членів фермерського господарства, які не отримували земельну ділянку у користування для його створення.

Вказує, що суди втрутились у дискреційні повноваження відповідача, зобов`язавши прийняти рішення про надання дозволу позивачам на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Посилається, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 32, 121, підпункту 5 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, а саме в частині можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у період дії воєнного стану.

Також зазначає, що позивачі звернулись до суду з порушенням строку звернення до суду, а суди безпідставно його поновили.

13. У відзиві на касаційну скаргу позивач ОСОБА_3 вказує, що посилання на запровадження воєнного стану та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 не може братися до уваги, оскільки спірні правовідносини виникли раніше. Крім того, розглянуті у цій справі правовідносини не є релевантними до правовідносин, зазначених у справі № 633/408/18

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і оцінивши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з наступного.

15. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

16. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

18. Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

19. Згідно зі статтею 12 Закону України № 973-IV від 19.06.2003 «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

20. Відповідно до статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

21. Відповідно до вимог частини першої статті 5 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

22. Згідно з частиною другою цієї статті громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати житло в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об`єктів господарства. Якщо житло членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса.

23. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (частини перша, друга статті 3 Закону № 973-IV).

24. При цьому згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

25. Нормами Закону № 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

26. Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

27. Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18.

28. Нормами Закону № 973-IV запроваджений механізм, згідно з яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

29. З моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

30. Частина перша статті 32 ЗК України передбачає, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

31. Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону № 973-IV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

32. З аналізу указаних норм можна зробити висновок, що для реалізації права на приватизацію землі, визначеного статтею 32 ЗК України та статтею 13 Закону № 973-IV, фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства - повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.

Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі - члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку.

33. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 сформувала правовий висновок, згідно з яким член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку в передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

34. Отже, право на отримання земельної частки-паю шляхом приватизації земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фермерського господарства, мають лише ті члени фермерського господарства, які отримали земельну ділянку у користування для його створення.

Вказаний висновок також відповідає також позиції Верховного Суду, застосованій у постанові від 31.08.2023 у справі № 120/3525/19-а та від 24.08.2023 у справі № 817/68/18.

35. За правилами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

36. Приписами частин першої та шостої статті 118 ЗК України визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

37. Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

38. Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

39. Системний аналіз цих правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

46. У постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 815/6942/17, від 28.09.2021 у справі № 462/4395/17, від 22.10.2020 у справі № 815/7279/16, від 11.12.2019 у справі № 814/1241/16, від 15.09.2020 у справі № 815/3055/17 та інших cформульовано правовий висновок про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою рішення про надання дозволу або вмотивовану відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта, який ухвалюється відповідачем у формі рішення.

47. Дослідивши рішення відповідача від 23.12.2022 № 66-19/2022, № 67-19/2022, № 68-19/2022, якими позивачам відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, колегія суддів встановила, що відповідач не зазначив жодних підстав для обґрунтування цих відмов. Ці рішення є немотивованими, ухваленими з порушенням місячного строку.

48. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані рішення Розсошанської сільської ради підлягають скасуванню.

49. Щодо рішення сімнадцятої сесії Розсошанської сільської ради VIII скликання від 06.07.2022 № 76-17/2022 «Про розгляд пропозиції про неприйнятність питань до розгляду на пленарному засіданні ради», колегія суддів зазначає, що чинним законодавством, зокрема статтею 118 ЗК України, не передбачено визнання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою неприйнятною та відстрочення строку розгляду поданих клопотань.

50. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення відповідача від 06.07.2022 № 76-17/2022 також є протиправним та підлягає скасуванню.

51. Водночас колегія суддів звертає увагу, що позивачі виявили намір отримати дозволи на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земельної ділянки з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га, яка надана в оренду Фермерському господарству «Дар Землі», бувши засновником та членами цього господарства.

52. Отже, при вирішенні клопотань позивачів відповідач зобов`язаний в контексті статтей 32 118 ЗК України та 13 Закону № 973-IV встановити правовий статус зазначеної земельної ділянки, відповідність її місця розташування вимогам законів, наявність у позивачів права на отримання земельних ділянок - паїв за рахунок земельної ділянки, яка надана Фермерському господарству «Дар Землі» в оренду.

53. Колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобов`язання Розсошанської сільської ради прийняти на найближчій сесії рішення про надання дозволів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га, в порядку статей 32 118 Земельного кодексу України, оскільки відповідач як уповноважений орган не вчинив необхідних дій щодо належної оцінки заяв позивачів.

54. Щодо ефективності способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконав позивач усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

55. Водночас наведені обставини суди не встановили. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише відсутності обґрунтованості і мотивів у оскаржуваних рішеннях. Однак суди не досліджували у повній мірі, вичерпність мотивів та дотримання позивачами усіх інших передбачених законодавством умов для отримання такого дозволу.

56. Таким чином, у цій справі відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідач здійснив повну перевірку наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу.

57. Отже, належним способом захисту та відновлення прав позивачів у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути їх заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

58. В касаційній скарзі відповідач посилається на підпункт 5 пункту 27 розділу X Перехідних положень ЗК України, згідно з яким під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

59. Відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статтей 32, 121. підпункту 5 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, а саме в частині можливості надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у період дії воєнного стану стало підставою для відкриття касаційного провадження.

60. Проте колегія суддів зазначає, що відмовляючи у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, відповідач не керувався цією нормою та не покладав в основу для обґрунтування відмови. Посилання на цю норму відповідач зазначив як довід у відзиві на позовну заяву, апеляційній та касаційній скарзі.

61. Зважаючи на вказане і те, що судові рішення в частині зобов`язання відповідача надати дозволи на розробку проєктів землеустрою підлягають скасуванню, підстави для формування правового висновку відсутні.

62. Щодо доводів касаційної скарги про безпідставне поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що судами в межах повноважень надано належну оцінку надання оцінки поважності причини пропуску строку звернення до суду та його поновлення.

63. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

65. Отже, судові рішення в частині зобов`язання Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області прийняти на найближчій сесії рішення про надання дозволів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території колишньої Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, із земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га, в порядку статей 32 118 ЗК України підлягають скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення, яким слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) члена із земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га, в порядку статей 32 118 ЗК України.

66. В решті судові рішення слід залишити без змін.

67. Зважаючи на результат касаційного перегляду, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 345 349 350 351 355 356 359 КАС України, - Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2024 скасувати в частині зобов`язання Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області прийняти на найближчій сесії рішення про надання дозволів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території колишньої Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, із земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га, в порядку статей 32 118 Земельного кодексу України.

У цій частині ухвалити нове рішення.

Зобов`язати Розсошанську сільську раду Хмельницького району Хмельницької області повторно розглянути заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території колишньої Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, із земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6825886400:04:046:0002, площею 9,31 га, в порядку статей 32 118 Земельного кодексу України.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Н.В. Коваленко

А.І. Рибачук