ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа №560/18205/23
адміністративне провадження № К/990/19093/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Військового ліцею Державної прикордонної служби України
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року (головуючий суддя - Тарновецький І.І.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.)
у справі № 380/546/23
за позовом ОСОБА_1
до Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати належних сум середнього розміру грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу в період з 04 серпня 2022 року по 01 серпня 2023 року, ненарахування та невиплати належних сум грошового забезпечення при звільненні з посади;
- стягнути недоплачені суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 04 серпня 2022 року по 15 березня 2023 року в розмірі 217 530,81 грн;
- стягнути невиплачені суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 16 березня по 01 серпня 2023 року в розмірі 238 021,20 грн;
- зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані під час проходження військової служби дні додаткової відпустки військовослужбовця, який має дітей віком до 15 років;
- зобов`язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення;
- зобов`язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби;
- стягнути моральну шкоду в розмірі 12 000 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено усіх необхідних розрахунків.
3. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 належних сум середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 04 серпня 2022 року по 15 березня 2023 року; про стягнення з Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 недоплачені суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 04 серпня 2022 року по 15 березня 2023 року в розмірі 217 530,81 грн.
4. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов`язано Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Стягнуто з Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2023 року по 01 серпня 2023 року в розмірі 70 405,65 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України.
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
6. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. ОСОБА_1 є військовослужбовцем Державної прикордонної служби.
8. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 лютого 2022 року № 63-ОС відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» ОСОБА_1 зараховано на службу у військовий оперативний резерв Державної прикордонної служби України та направлено для проходження служби у військовому оперативному резерві до Національної академії прикордонної служби України. Скеровано для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ).
9. 20 липня 2022 року наказом в.о. начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України № 176-ОС капітана ОСОБА_1 , яка прибула для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано до списку особового складу ліцею на всі види грошового забезпечення та здійснено вступ на посаду командира взводу - офіцера-вихователя І роти Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України.
10. Наказом начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України від 03 серпня 2022 року № 199-ОС на підставі абзацу 13 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» скасовано наказ в.о. начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України від 20 липня 2022 року № 176-ОС «По особовому складу».
11. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі № 560/9342/22, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України № 199-ОС від 03 серпня 2022 року «По особовому складу» в частині скасування наказу начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України від 20 липня 2022 року № 176-ОС «По особовому складу»; поновлено ОСОБА_1 на посаді командира взводу - офіцера-вихователя І роти Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України з 03 серпня 2022 року; зобов`язано Військовий ліцей нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період військової служби на посаді командира взводу - офіцера-вихователя І роти Державного ліцею-інтернату з 20 липня по 03 серпня 2022 року включно, щомісячну додаткову винагороду пропорційно часу виконання обов`язків військової служби (за період з 20 липня по 03 серпня 2022 року включно), а також середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 серпня 2022 року по дату прийняття судом рішення про поновлення на посаді.
12. На виконання вказаного судового рішення позивача наказом начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України від 01 серпня 2023 року № 321-ОС поновлено з 03 серпня 2022 року на посаді командира взводу-офіцера-вихователя 1 роти ліцею.
13. Наказом начальника Державного ліцею-інтернату від 08 серпня 2023 року № 327-ОС позивача звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
14. Наказом начальника Державного ліцею-інтернату від 09 серпня 2023 року № 328-ОС виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення; остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 09 серпня 2023 року; виплатити ОСОБА_1 : компенсацію за невикористані 17 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік в сумі 18 185 грн; компенсацію за невикористані 23 дні щорічної основної відпустки за 2023 рік в сумі 24 604,13 грн; грошову допомоги для оздоровлення за 2023 рік в сумі 32 092,40 грн; грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2023 році в сумі 1 905 грн.
15. Вважаючи, що відповідач протиправно не провів усіх необхідних розрахунків при звільненні, позивач звернулась до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про наявність права у ОСОБА_1 на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона звільнена з військової служби на підставі, яка не виключає право на отримання вказаної грошової допомоги, окрім того має вислугу більше ніж 10 років.
17. Певні неузгодженості в нормах Законів України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не можуть бути підставою для відмови позивачу у виплаті належної їй одноразової грошової допомоги.
18. Окрім того, суди вказали про затримку з боку відповідача виконання судового рішення, а відтак і про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час такої затримки. Так, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі № 560/9342/22 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано 01 серпня 2023 року шляхом видання наказу № 321-ОС, а не негайно відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України.
19. Судами наголошено, що частину середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 04 серпня 2022 року по 15 березня 2023 року вже стягнуто у судовому порядку під час вирішення справи № 560/9342/22. У той же час у процесі розгляду справи утворився новий період вимушеного прогулу, який не вирішений і не міг бути вирішеним під час розгляду справи №560/9342/22.
20. Касаційне провадження відкрито на підстав пункту 3 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
21. У касаційній скарзі відповідач вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у правовідносинах, що стосуються відмінності між різними видами проходження військової служби, оскільки позивач проходила військову службу за призовом осіб офіцерського складу, що виключає її право на отримання спірної одноразової грошової допомоги.
22. Також відповідач зазначає про неправильне тлумачення судами першої та апеляційної інстанцій частини четвертої статті 78 КАС України, оскільки вважає, що суди під час ухвалення судових рішень безпідставно втрутилися у преюдиційно встановлені обставини у справі № 560/9342/22 і визначили інший період стягнення середнього заробітку.
23. На думку скаржника, питання щодо визначення періоду нарахування та виплати позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу було детально досліджено Хмельницьким окружним адміністративним судом та Сьомим апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи № 560/9342/22. Судовими рішеннями у вказаній справі зобов`язано Військовий ліцей нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 серпня 2022 року по дату прийняття судом рішення про поновлення на посаді (тобто 15 березня 2023 року), а не по дату видання наказу про поновлення на посаді.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Спір у цій справі виник у зв`язку із нездійсненням усіх виплат при звільненні військовослужбовця (капітана, командира взводу офіцера вихователя І роти Військового ліцею).
26. Під час касаційного розгляду буде надана оцінка питанню нездійснення виплати грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 березня по 01 серпня 2023 року.
Щодо грошової допомоги при звільненні з військової служби, колегія суддів зазначає таке.
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 08 серпня 2023 року звільнена з військової служби в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за сімейними обставинами), а з 09 серпня 2023 року виключена зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.
28. Отже, спірні правовідносини виникли 08 серпня 2023 року.
29. Порядок нарахування та виплати спірної одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям визначається частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
30. Скаржник у касаційній скарзі наголошував на відсутності підстав для отримання позивачем спірної одноразової допомоги, оскільки вона проходила службу за призовом осіб офіцерського складу.
31. Станом на час звернення ОСОБА_1 до суду (у жовтні 2023 року) частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначалось право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, окрім військовослужбовців військової служби за призовом осіб офіцерського складу.
32. Проте, на час звільнення позивача зі служби (08 серпня 2023 року) вказана правова норма діяла в іншій редакції та передбачала виплату військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
33. Враховуючи, що спірна грошова допомога виплачується саме при звільненні, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин (а саме звільнення з військової служби 08 серпня 2023 року) вказана правова норма не містила застережень щодо військової служби за призовом осіб офіцерського складу.
34. Проте Верховний Суд у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23 сформував правову позицію щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У подальшому така правова позиція була підтримана Верховним Судом зокрема у постановах від 02 травня 2024 року у справі № 280/7090/22, від 30 травня 2024 року у справі №520/3474/23, від 13 червня 2024 року у справі № 380/14051/23, 17 жовтня 2024 року у справі № 420/26319/23 та підлягає врахуванню під час розгляду цієї касаційної скарги
35. Так, підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
36. Зокрема, пункт 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону визначає підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.
37. Законом України від 01 квітня 2022 року № 2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян», який набрав чинності з 13 квітня 2022 року, підпункт «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в такій редакції:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
38. Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
39. Кабінет Міністрів України постановою від 12 червня 2013 року № 413 затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
40. Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх проханням можуть бути звільнені з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
41. У справі № 140/1143/23 Верховний Суд, аналізуючи положення пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у взаємозв`язку із підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зауважив на тому, що стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пов`язує підстави для звільнення з військової служби з видами військової служби (частина шоста статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу») та умовами (періодами) її проходження.
42. Позаяк для цілей звільнення з військової служби стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду, то є достатні підстави вважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв`язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.
43. Так, Верховний Суд у справі № 140/1143/23 дійшов висновку, що звільнення позивача через «сімейні обставини» (тобто коли «один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років»; абзац десятий підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу») не підпадає під дію абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
44. У цьому аспекті суд касаційної інстанції зауважив, що текстуальний виклад тих норм статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які передбачають можливість звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, є бланкетним, адже в них подається посилання на підзаконний нормативний акт Кабінету Міністрів України (постанову № 413), в якому мають бути визначені ті умови (причини, обставини), за яких військовослужбовець може реалізувати своє право на звільнення зі служби.
45. Зокрема, підстава для звільнення зі служби, про яку йде мова, передбачена: у підпункті «в» пункту 3 частини другої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у підпункті «ґ» пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у підпункті «ґ» пункту 1 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Прикметно те, що звільнення з цих підстав з військової служби не пов`язується з особливим періодом та/або воєнним станом (що має пояснення, коли зіставити ці підстави з датою ухвалення постанови № 413, а також редакцією абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла на дату звільнення позивача у справі №140/1143/23 - 26 серпня 2022 року).
46. Інша ситуація з підставами для звільнення з військової служби через «сімейні обставини або інші поважні причини», які передбачені, зокрема, у підпункті «г» пункту 1, підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у підпункті «ґ» пункту 2, підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у підпункті «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і які якраз стосуються особливого періоду та воєнного стану. Як можна побачити, текстуальний виклад цих нормативних підстав в названій статті Закону не має посилання на акт Кабінету Міністрів України чи інший нормативний (підзаконний) акт, який містив би «частину» норми, якої бракує [в законі]; натомість «сімейні обставини або інші поважні причини», які дозволяють військовослужбовцеві звільнитися з військової служби під час дії особливого періоду або під час дії воєнного стану, визначені (в цій частині) безпосередньо у тексті Закону. З уваги на такий спосіб викладу юридичної норми у перелічених [у цьому абзаці постанови] структурних частинах статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» колегія суддів у справі №140/1143/23 виснувала, що не було приводу в цій частині для застосування Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, які затверджені постановою № 413, як, власне, («бланкетної») умови для звільнення зі служби (зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), а звідси - для застосування частини другої пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діла на дату звільнення з військової служби) в цілях виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (яка якраз пов`язувалася з підставами, визначеними у згаданому Переліку).
47. Повертаючись до обставин розглядуваної справи зазначимо, що позивач звільнена з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу у разі, коли один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
48. За позицією Верховного Суду у справі № 140/1143/23 норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (стаття 26) визначають можливість звільнення військовослужбовців з військової служби як через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, так і через сімейні або інші поважні причини, перелік яких визначено самим Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».
49. При цьому, положення абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачають нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, якщо звільнення відбулось через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
50. Отже, оскільки ОСОБА_1 звільнена з військової служби з підстави, яка передбачена Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», а не з підстав, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 413, то на неї не поширюється положення абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині виплати одноразової грошової допомоги.
51. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності правових підстав у ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 березня по 01 серпня 2023 року Верховний Суд зазначає таке.
52. У касаційній скарзі відповідач наголошував на неправильному застосуванню судами норм процесуального права, а саме частини четвертої статті 78 КАС України, оскільки вважає, що під час розгляду справи суди безпідставно втрутились у встановлені обставини у справі № 560/9342/22 і визначили інший період стягнення середнього заробітку.
53. Так, частиною четвертою статті 78 КАС України регламентовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
54. У справі № 560/9342/22 спірні правовідносини стосувалися поновлення ОСОБА_1 на посаді командира взводу - офіцера-вихователя І роти Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України; стягнення грошового забезпечення за період військової служби з 20 липня по 03 серпня 2022 року включно, щомісячної додаткової винагороди пропорційно часу виконання обов`язків військової служби (за період з 20 липня по 03 серпня 2022 року включно), а також середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 серпня 2022 року по дату прийняття судом рішення про поновлення на посаді.
55. Рішення у справі № 560/9342/22 Хмельницьким окружним адміністративним судом ухвалено 15 березня 2023 року, відповідно, підлягало негайному виконанню в частині поновлення її на посаді командира взводу - офіцера-вихователя І роти Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України. У той же час таке судове рішення в частині поновлення було виконано лише 01 серпня 2023 року (наказ начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України від 01 серпня 2023 року № 321-ос).
56. Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено два види середнього заробітку та відповідно і різні підстави для їх виплати.
57. Так, частина друга статті 235 КЗпП України встановлює обов`язок органу, який розглядає трудовий спір, при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
58. У той же час статтею 236 КЗпП України врегульовано питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.
59. Оскільки рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі № 560/9342/22 було виконано відповідачем 01 серпня 2023 року, то суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правомірного висновку про затримку з боку відповідача виконання судового рішення, а відтак і про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки.
60. У той же час, суди при вирішенні цього питання помилково керувалися вимогами статті 235 КЗпП України, яка врегульовує питання стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при поновленні на роботі. Відповідно, стягнули на користь позивача саме середній заробіток за час вимушеного прогулу (за період з 16 березня по 01 серпня 2023 року).
61. Проте спірна вимога стосувалась стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, а не за час вимушеного прогулу, незважаючи на те, що позивач саме так визначає цю позовну вимогу.
62. З огляду на помилковість окремих висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів вказує на необхідність зміни оскаржуваних рішень в цій частині та зміни абзацу четвертого резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року.
63. Розмір середнього заробітку та порядок його обчислення сторонами не оскаржується, а тому суд касаційної інстанції не надає оцінку судовим рішенням в ці частині.
64. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
65. За змістом частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
66. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
67. Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині визнання протиправною бездіяльності Військового ліцею Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а також зобов`язання нарахувати і виплатити таку допомогу, порушили норми матеріального права та неправильно застосували пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», частину другу статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно такі рішення підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
68. На час перегляду судових рішень Верховним Судом вже були сформовані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які підлягають врахуванню у спірних правовідносинах.
69. Судові рішення в частині вирішення решти позовних вимог та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, сторонами не оскаржуються в касаційному порядку, а тому Верховний Суд не перевіряє їх правильність у межах цього касаційного провадження. Відповідно до правил статті 350 КАС України рішення судів попередніх інстанцій в цій частині підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 345 351 356 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Військового ліцею Державної прикордонної служби України задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 560/18205/23 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а також зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 таку одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби - скасувати.
Ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Абзац четвертий рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі №560/18205/23 змінити, виклавши його в наступній редакції:
«Стягнути з Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 16 березня 2023 року по 01 серпня 2023 року в розмірі 70 405,65 грн».
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду