ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №560/1979/23
адміністративне провадження № К/990/24824/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.04.2023 (головуючий суддя Гнап Д.Д.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 (головуючий суддя Капустинський М.М., судді Ватаманюк Р.В., Сапальова Р.В.)
у справі №560/1979/23
за позовом ОСОБА_1
до Адміністрації Державної прикордонної служби України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація ДПСУ), в якому просив:
- визнати протиправними дії Адміністрації ДПСУ щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області) для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби";
- зобов`язати Адміністрацію ДПСУ оформити та направити необхідні документи до ГУ ПФУ в Хмельницькій області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби".
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його загальна вислуга років становить 26 років 10 місяців 17 днів (пільгова вислуга років - 04 роки 11 місяців 06 днів). Наявність зазначеної вислуги дає право на призначення позивачу пенсії за вислугу років. Це зумовило звернення до відповідача з заявою щодо оформлення та направлення до ГУ ПФУ в Хмельницькій області подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ). Проте відповідач відмовив позивачу у підготовці та поданні необхідних документів.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.04.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023, позов ОСОБА_1 задоволено.
2.1. Визнано протиправними дії Адміністрації ДПСУ щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та направленні до ГУ ПФУ в Хмельницькій області документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
2.2. Зобов`язано Адміністрацію ДПСУ оформити та направити до ГУ ПФУ в Хмельницькій області документи, необхідні для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до вимог пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
2.3. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073,60 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації ДПСУ.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
3.1. Відповідно до витягу з наказу від 26.10.2022 №939-ОС "Про особовий склад" позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 31.10.2022 становить: календарна - 21 рік 11 місяців 11 днів; пільгова - 04 роки 11 місяців 06 днів; загальна - 26 років 10 місяців 17 днів.
3.2. Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подання про призначення пенсії за вислугу років та документів відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок №3-1) та пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ.
3.3. Відповідач листом від 18.01.2023 №11/П-333-1095 повідомив позивача про відмову у підготовці та поданні необхідних документів до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, оскільки відсутня вислуга років у календарному обчисленні, яка необхідна для набуття права на пенсію.
3.4. Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на дату звільнення 26.10.2022 позивач мав вислугу більше 25 календарних років, а саме 26 років 10 місяців 17 днів. Вислуга років позивача з врахуванням пільгового стажу військової служби становить більше 25 календарних років, у зв`язку з чим позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Адміністрація ДПСУ подавала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.04.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Зокрема, скаржник зазначає про відсутність висновків щодо визначення вислуги років військовослужбовця для призначення пенсії після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» (далі - Постанова №119).
Скаржник зазначив, що висновок Верховного Суду, викладений в його постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а (і який врахований судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень), стосувався застосування пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ у взаємозв`язку з постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 в її попередній редакції (тобто, до внесення змін постановою №119).
Відповідач стверджує, що до спірних правовідносин щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 норми Закону № 2262-ХІІ, а також Постанова № 393 мають застосовуватись у редакції, яка діяла станом на 31.10.2022, оскільки позивача звільнено з військової служби 31.10.2022.
6. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до частин 1 та 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
10. Законом № 2262-ХІІ визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
11. Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
12. Згідно пункту «в» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини 5 статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
13. Стаття 2 Закону № 2262-ХІІ визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
14. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
15. Згідно частини 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
16. Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
17. Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, зі змінами «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» чинній на момент звернення позивача із заявою щодо підготовки та направлення до ГУ ПФУ в Хмельницькій області подання про призначення пенсії за вислугу років (далі - Постанова № 383), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
18. Згідно пункту 2-1 Постанови № 393, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
19. Пунктом 3 Постанови № 393 визначено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
20. Спірним у цій справі є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислуги років.
21. Посилаючись на приписи статті 12 Закону № 2262-ХІІ, відповідач вважає, що підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 25 років і більше саме календарної вислуги.
22. Позивач же у позовній заяві посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, що Законом № 2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
У зазначеній постанові колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість висновків про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Приймаючи висновок, викладений у постанові від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а, Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови № 393 чинна на момент розгляду справи № 805/3923/18-а на відміну від статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови № 393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.
23. Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
24. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» усунуто розбіжності між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
25. Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
26. Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому законодавчому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.
27. Згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
28. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22, у якій, серед іншого, Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022.
29. Такий підхід до застосування положень Порядку № 393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 був застосований Верховним Судом у справах №560/9478/22 (постанова від 07.09.2023), №600/3251/22 (постанова від 13.11.2023), №480/4941/22 (постанова від 31.01.2024), №420/13796/22 (постанова від 17.07.2024).
30. Судами встановлено, що вислуга років позивача складає: календарна - 21 рік 11 місяців 11 днів, пільгова - 04 роки 11 місяців 06 днів.
31. Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні її вимог щодо оформлення та направлення документів до ГУ ПФУ в Хмельницькій області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
32. Частиною 1 статті 351 КАС України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
33. Таким чином, у зв`язку із порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.04.2023 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України задовольнити.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.04.2023 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №560/1979/23 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін