ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 560/20045/23

адміністративне провадження № К/990/31897/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Гонтарука В. М., Матохнюка Д. Б., Білої Л. М., у справі № 560/20045/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Шляхбудтранс» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Шляхбудтранс» (далі - ТОВ «Захід-Шляхбудтранс», позивач) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, скаржник, контролюючий орган, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 9829/2201-0710 від 21 серпня 2023 року, яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 3790254 грн;

- № 9832/2201-0710 від 21 серпня 2023 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 11929097,50 грн, зокрема за основним платежем - на 9 543 278 грн, за штрафними санкціями - на 2 385 819,50 грн;

- № 12261/2201- 0710 від 07 листопада 2023 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 9 261 490 грн, зокрема за основним платежем - на 8 3968 20 грн та за штрафними санкціями - на 864 670 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки висновки відповідача, викладені ним у акті перевірки, є помилковими та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з неправильним застосуванням положень податкового законодавства. Усі господарські операції позивача є реальними та підтверджуються первинними документами.

У подальшому, в окремих заявах по суті справи позивач наголошував, що контролюючий орган не мав права проводити документальну перевірку, оскільки положеннями пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, а тому проведення перевірки було здійснено із порушенням вимог чинного законодавства.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 23 січня 2024 року відмовив у задоволенні позову.

Уважаючи правильними висновки контролюючого органу про нереальність спірних господарських операцій, суд першої інстанції наголосив на таких обставинах:

- відсутність сертифікатів походження (сертифікатів якості) на поставлені товарно-матеріальні цінності;

- невстановлення факту законного джерела походження товарно-матеріальних цінностей - в окремих випадках по ланцюгах постачання наявне придбання товарів «по колу», а саме продаж того самого товару суб`єкту господарювання, у якого казаний товар попередньо придбаний;

- по усіх ланцюгах постачання прослідковується придбання товару у суб`єкта господарювання, який такий товар не придбавав та не володів потужностями для самостійного виробництва чи зберігання;

- відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, у тому числі відсутність фактів придбання електроенергії, водопостачання, оренди офісних та складських приміщень, які необхідні для здійснення діяльності суб`єктом господарювання;

- відсутність об`єктів оподаткування податком на майно, що свідчить про відсутність у контрагентів та підприємств по ланцюгах постачання активів, зокрема основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності;

- товарно-транспортні накладні складені з порушенням чинних вимог законодавства - відсутні необхідні обов`язкові реквізити, зокрема час та місце навантаження та розвантаження, а за наявними адресами місць навантаження та розвантаження у контрагентів відсутні складські приміщення та взаємовідносини з власниками приміщень за відповідними адресами;

- незаконне користування реквізитами підприємств, реєстрація податкових накладних з ІР-адрес, що знаходяться в країнах Європи, реєстрація податкових накладних кількох контрагентів з однієї ІР-адреси;

- задіяння безпосередніх контрагентів позивача та підприємств по ланцюгах постачання у схемах ухилення від сплати податків, про що свідчить наявність кримінальних проваджень.

- щодо усіх контрагентів контролюючим органом ухвалені рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 липня 2024 року зазначену постанову скасував та прийняв нову, якою задовольнив адміністративний позов.

Суд апеляційної інстанції відхилив посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції змісту робіт, послуг, використаних матеріалів, робіт, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції встановив використання позивачем товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, руху активів, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями є правомірними.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:

На підставі наказу від 12 січня 2022 року № 53-П Головне управління ДПС у Хмельницькій області провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Захід-Шляхбудтранс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2021 року, іншого законодавства за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2021 року.

За результатами перевірки складено акт № 1596/22-01-07-15/36745274 від 21 лютого 2022 року, в якому встановлено, серед іншого, такі порушення:

1) пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на додану вартість у сумі 9 543 278 грн, зокрема за звітними податковими періодами: травень 2017 року - 64932 грн, червень 2017 року - 69197 грн, липень 2017 року - 105362 грн, серпень 2017 року - 67131 грн, вересень 2017 року - 28074 грн, жовтень 2017 року - 429672 грн, листопад 2017 року - 71421 грн, грудень 2017 року - 469298 грн, січень 2018 року - 11884 грн, березень 2018 року - 172536 грн, квітень 2018 року - 208454 грн, травень 2018 року - 104720 грн, червень 2018 року - 576596 грн, липень 2018 року - 319155 грн, серпень 2018 року - 320622 грн, вересень 2018 року - 59355 грн, жовтень 2018 року - 30400 грн, листопад 2018 року - 185229 грн, грудень 2018 року - 290301 грн, січень 2019 року - 117157 грн, лютий 2019 року - 197878 грн, березень 2019 року - 235539 грн, квітень 2019 року - 12800 грн, травень 2019 року - 178043 грн, червень 2019 року - 205429 грн, липень 2019 року - 202575 грн, серпень 2019 року - 274588 грн, вересень 2019 року - 534456 грн, жовтень 2019 року - 292806 грн, листопад 2019 року - 555783 грн, грудень 2019 року - 791834 грн, січень 2020 року - 136936 грн, лютий 2020 року - 336211 грн, червень 2020 року - 310211 грн, липень 2020 року - 108430 грн, жовтень 2020 року - 146692 грн, квітень 2021 року - 324600 грн, травень 2021 року - 595927 грн, червень 2021 року - 401044 грн;

2) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу, пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 січня 2000 року № 20, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8 396 820 гривень, зокрема: за 2017 рік в сумі 1351742 грн, за 2018 рік в сумі 2106941 грн, за 2019 рік в сумі 3049640 грн, за 2020 рік в сумі 1381329 грн, за три квартали 2021 року в сумі 507168 грн та завищенно від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за три квартали 2021 року в сумі 3 790 254 грн;

На підставі складеного акта Головне управління ДПС у Хмельницькій області ухвалило 21 серпня 2023 року податкові повідомлення-рішення № 9827/2201-0710, № 9829/2201-0710, № 9832/2201-0710.

Не погодившись з ухваленими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу від 09 вересня 2023 року № 09-09/1.

За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України прийняла рішення № 32886/6/99-00-06-01-01-06 від 02 листопада 2023 року, яким скаргу ТОВ «Захід-Шляхбудтранс» задовольнила частково та скасувала податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2023 року № 9827/2201-0710 у частині застосування штрафних санкцій у загальній сумі 1234535 грн.

На підставі зазначеного рішення, Головне управління ДПС у Хмельницькій області ухвалило податкове повідомлення рішення № 12261/2201-0710 від 07 листопада 2023 року з податку на прибуток на загальну суму 9261490 грн, зокрема за основним платежем - 8396820 грн та на суму штрафних санкцій - 864670 грн.

Позивач, не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з цим позовом до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме суд апеляційної інстанції застосував пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 640/12930/20, від 02 березня 2023 року у справі № 280/669/21, від 02 грудня 2021 року у справі № 400/3580/19.

Скаржник указує, що суд апеляційної інстанції, оцінюючи висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, зазначив лише про наявність належним чином складених первинних документів. Проте, згідно з усталеною судовою практикою, наявність лише належним чином складених первинних документів не надає право на включення сум за господарськими операціями до складу витрат та податкового кредиту, оскільки фактичний рух активів має був проаналізований з урахуванням усіх встановлених під час перевірки обставин.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що зазначені відповідачем висновки Верховного Суду сформовані за інших обставин, які не є подібними до обставин справи, що розглядається. При цьому, касаційна скарга не містить жодного конкретного заперечення щодо висновків апеляційного суду по суті кожної із встановлених під час перевірки обставин щодо нереальності господарських операцій.

Також, позивач акцентує увагу, що відповідач безпідставно провів перевірку у період запровадження законодавчим органом влади мораторію на проведення перевірок. Тому, недотримання контролюючим органом встановленої процедури проведення перевірки є підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої перевірки та визнання протиправними і скасування рішень, прийнятих за її наслідками.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Порядок проведення документальних планових перевірок унормовано статтею 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 04 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - Постанова № 89), якою скоротив строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Таким чином, виникла колізія між нормами ПК України та Постановою № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував наведену вище колізію. Так, у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21 Суд виклав правову позицію, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

У постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування Постанови № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що Постанова № 89 прийнята не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим, згідно з пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Аналогічна позиція в подальшому неодноразово висловлювалась Верховним Судом і в постановах від 17 травня 2022 року (справа № 520/592/21), від 06 липня 2022 року (справа № 360/1182/21), від 01 вересня 2022 року (справа № 640/16093/21), від 12 жовтня 2022 року (справа № 160/24072/21), від 28 жовтня 2022 року (справа № 600/1741/21-а), від 23 лютого 2023 року (справи № 160/20112/21, № 600/1402/22-а), від 30 вересня 2024 року (справа № 200/1057/24).

Питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 грудня 2022 року у справах № 420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21, де Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі Постанови № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладених правових приписів та правових висновків Верховного Суду щодо дії мораторію на проведення документальних перевірок, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне наголосити на такому.

Як убачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір, надали оцінку лише обставинам нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, а також досліджували питання дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток. Водночас обставини дотримання/недотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки в контексті розповсюдження на спірні правовідносини запровадженого законодавцем мораторію, про який зазначено вище, фактично не стали предметом належного та всебічного судового аналізу.

Як свідчить усталена судова практика, обставинам щодо порушення процедури призначення і проведення перевірки суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, і лише у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - суди повинні переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства (в контексті спірних правовідносин - реальності/нереальності господарських операцій позивача з відповідними контрагентами).

Принцип офіційного з`ясування обставин справи передбачає обов`язок суду досліджувати та оцінювати усі істотні для правильного вирішення спору факти й докази. Усебічність, повнота й об`єктивність розгляду адміністративної справи означають, що суд зобов`язаний у першу чергу дати правову оцінку ключовим аспектам спору: чи мав право контролюючий орган узагалі проводити перевірку, а відтак і приймати податкові повідомлення-рішення. Лише у разі, якщо ці процедурні моменти не тягнуть за собою висновку про протиправність рішень податкового органу, суд переходить до перевірки змісту відповідних донарахувань та правильності відображення господарських операцій в обліку.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства, правову позицію Верховного Суду та зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій, фактично не перевіривши дотримання законності процедури призначення і проведення перевірки, відразу перейшли до з`ясування питань реальності господарських операцій і правомірності висновків контролюючого органу щодо донарахування податкових зобов`язань, Верховний Суд зазначає про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог без надання відповідної оцінки обставинам щодо дотримання процедури призначення і проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не проаналізували спір повно, всебічно і з урахуванням з урахуванням належних та допустимих доказів, що підтверджують чи спростовують обставини правильності призначення і проведення перевірки в період дії мораторію.

За змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

З урахуванням викладеного, з огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суди попередніх інстанцій не встановили належним чином усі обставини справи, які є важливим для правильного вирішення спору, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративно суду від 23 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі № 560/20045/23 скасувати.

Указану справу направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко