№ 560/2260/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року

м. Київ

справа № 560/2260/21

адміністративне провадження № К/9901/40154/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про визнання недійсним та скасування рішення за касаційною скаргою дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Шевчука О.П. від 19 липня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О., Ватаманюка Р.В. від 21 вересня 2021 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2021 року дочірнє підприємство «Старокостянтинівський молочний завод» (далі - ДП «Старокостянтинівський МЗ», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області (далі - ГУ Держпродспоживслужби, відповідач), в якому просить визнати недійсним та скасувати рішення ГУ Держпродспоживслужби № 2 від 9 лютого 2021 року про відкликання з обігу харчових продуктів.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що отримане ним 19 лютого 2021 року рішення про відкликання з обігу харчових продуктів № 2 від 9 лютого 2021 року було прийняте головним державним інспектором Хмельницької області Грушко В.П. до завершення здійснення заходу, оскільки 9 лютого 2021 року був останнім днем перевірки, за результатами якої мав бути складений акт.

3. Позивач також вважає, що оскаржуване рішення не містить нормативного обґрунтування того, що продукція позивача становить загрозу життю або здоров`ю людини. Відповідач не вказав, яка саме норма порушена ДП «Старокостянтинівський МЗ» та визнав порушенням вимог щодо маркування правомірні дії позивача без жодних на те підстав та аргументації.

4. На думку позивача, відповідач не довів жодними доказами факт наявності порушень вимог щодо маркування продукту рослинно-вершкового виробництва ДП «Старокостянтинівський МЗ», що призвело до порушення прав споживачів, а відтак рішення відповідача № 2 від 9 лютого 2021 року є незаконним та має бути скасовано.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не дотримано вимог до розміщення та представлення обов`язкової інформації про харчовий продукт на маркованій одиниці продукту, зокрема, вказана на одному полі видимої поверхні упаковки назва харчового продукту «Екстра 82,5% жиру», не є його офіційною назвою згідно нормативно-правового документу ТУ У 15.4-30580812-001:2006 «Продукт рослинно-вершковий. Технічні умови».

7. Крім того, суди дійшли висновку, що наявне маркування продукту не надає споживачу точної інформації стосовно назви продукту, а саме: «Екстра 82,5% жиру», що вказана на поверхні упаковки не є точною, а є такою, що може вводити в оману споживача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, ДП «Старокостянтинівський МЗ» звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано у спірних правовідносинах положення статей 5, 6 та 8 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», у зв`язку із чим, на думку скаржника, суди дійшли помилкового висновку про правомірність прийнятого органом державного контролю рішення про вилучення з обігу продукції ДП «Старокостянтинівський МЗ» з огляду та недотримання вимог до розміщення та представлення обов`язкової інформації про харчовий продукт.

10. Крім того, ДП «Старокостянтинівський МЗ» стверджує про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень частини четвертої статті 11 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», оскільки відповідно до вказаного положення прийняття рішення про відкликання/вилучення з обігу харчових продуктів можливе лише за умови, якщо вони не відповідають одночасно двом критеріям: законодавству про харчові продукти та корми; становлять загрозу для життя та/або здоров`я людини.

11. Як на підставу для звернення з цією касаційної скаргою скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання правильного застосування приписів статей 5, 6 та 8 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» з метою вирішення правової проблеми дотримання вимог до маркування харчової продукції відповідно до норм діючого законодавства.

12. Від ГУ Держпродспоживслужби надійшов відзив на касаційну скаргу ДП «Старокостянтинівський МЗ», в якому зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, також дійшли правильного висновку про недотримання позивачем вимог до розміщення та представлення обов`язкової інформації про харчовий продукт на маркованій одиниці продукту та, відповідно, про наявність підстав для відкликання з обігу продукції, що не відповідає вимогам законодавства.

13. З огляду на це відповідач просить залишити касаційну скаргу ДП «Старокостянтинівський МЗ» без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. Касаційну скаргу подано до суду 5 листопада 2021 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 7 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 560/2260/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ДП «Старокостянтинівський МЗ».

16. Від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за його участю, у задоволені якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 6 липня 2022 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що на підставі наказу № 222 від 5 лютого 2021 року ГУ Держпродспоживслужби спеціалістами Старокостянтинівського міськрайонного управління ГУ Держпродспоживслужби у період з 8 лютого 2021 року по 9 лютого 2021 року проведено позаплановий захід державного контролю за діяльністю ДП «Старокостянтинівський МЗ» на предмет додержання вимог законодавства у сфері безпечності харчових продуктів на підставі звернення громадянина № Г-35 від 2 лютого 2021 року стосовно маркування харчового продукту «Продукт-рослинно-вершковий «Екстра» 82,5% жиру, маса нетто 200 г, термін придатності згідно температурних режимів вжити до 1-11.02.2021L01; 2-13.03.2021; 3-25.08.2121, виробник - ДП «Старокостянтинівський МЗ» вул. І. Франка, 47, м. Старокостянтинів, Хмельницька область.

18. За результатами вказаного інспектування працівниками відповідача було складено акт № 02 від 9 лютого 2021 року, в якому зафіксовано порушення ДП «Старокостянтинівський МЗ» пунктів 3, 7 статті 8, пункту 1 статті 11 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», зокрема: недотримано вимоги до розміщення та представлення обов`язкової інформації про харчовий продукт на маркованій одиниці продукту; порушено пункт 1 статті 5 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», а саме: наявне маркування продукту не надає споживачу точної інформації.

19. На підставі виявлених порушень зафіксованих в акті перевірки головним спеціалістом відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Старокостянтинівського міськрайонного управління ГУ Держпродспоживслужби складено протокол № 01 від 9 лютого 2021 року за порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин».

20. Представник позивача відмовився від отримання акта перевірки, про що вказано на останньому аркуші акта від 9 лютого 2021 року № 02, при цьому вказаний акт, а також документи інспекційного відвідування було направлено 12 лютого 2021 року на адресу відповідача.

20. Головний державний інспектор Хмельницької області ГУ Держпродспоживслужби, розглянувши матеріали позапланового заходу державного нагляду (контролю) стосовно ДП «Старокостянтинівський МЗ», що знаходиться за адресою: вул. І. Франка, 47, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, виніс рішення про відкликання з обігу харчових продуктів від 9 лютого 2021 року № 2, яким зобов`язав ДП «Старокостянтинівський МЗ» здійснити вилучення з обігу продукт рослинно-вершковий «Екстра» 82,5% жиру, маса нетто 200 г. в т. ч. 20% мол. жиру термін придатності згідно температурних режимів вжити до: 1- 11.02.2021L01; 2- 13.03.2021; 3- 25.08.2021, у кількості 2893 кг.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

22. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

23. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

25. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними, з огляду на наступне.

26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

28. У касаційній скарзі скаржник вказує на неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень положень статей 5, 6 та 8 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» та частини четвертої статті 11 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин».

29. Оцінюючи доводи касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

30. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний контроль - діяльність компетентного органу, його територіальних органів, державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, помічників державного ветеринарного інспектора та уповноважених осіб, що здійснюється з метою перевірки відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про харчові продукти, корми, здоров`я та благополуччя тварин, а також усунення наслідків невідповідності та притягнення до відповідальності за порушення відповідних вимог. Державний контроль включає також діяльність з перевірки відповідності законодавству про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких продуктів на митну територію України.

Законодавство про харчові продукти - закони та інші нормативно-правові акти, якими встановлюються вимоги до харчових продуктів на будь-яких стадіях їх виробництва та обігу.

Інспектування - форма державного контролю, яка полягає у здійсненні перевірки стану здоров`я та благополуччя тварин, виробництва та обігу харчових продуктів та кормів з метою встановлення відповідності законодавству про харчові продукти, корми, здоров`я та благополуччя тварин. Невідповідність - порушення оператором ринку вимог цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин.

31. Відповідно до статті 3 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов`язані із здійсненням державного контролю за діяльністю операторів ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів, інших об`єктів санітарних заходів та/або кормів, у тому числі ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів та/або кормів, з метою перевірки цієї діяльності на відповідність законодавству про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин. Дія цього Закону поширюється також на суспільні відносини, пов`язані із здійсненням державного контролю побічних продуктів тваринного походження, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, з метою їх перевірки на відповідність законодавству про побічні продукти тваринного походження. Дія цього Закону поширюється також на суспільні відносини, пов`язані із здійсненням державного контролю за діяльністю операторів ринку, які здійснюють органічне виробництво та/або обіг органічної продукції, у тому числі ввезення (пересилання) на митну територію України, з метою перевірки цієї діяльності на відповідність законодавству про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин, а також законодавству у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.

32. Стаття 10 цього ж Закону передбачає, що під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори зобов`язані: 1) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин; 2) об`єктивно та неупереджено здійснювати заходи державного контролю у межах повноважень, передбачених законом; 3) дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах з операторами ринку, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства, а також від неправомірного та необґрунтованого притягнення операторів ринку до відповідальності та застосування до них примусових заходів; 4) не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, одержану під час здійснення заходів державного контролю, крім випадків, передбачених законом; 5) пред`являти документи, що посвідчують особу державного інспектора або державного ветеринарного інспектора та підтверджують його повноваження на здійснення заходів державного контролю, а також оформляти і надавати документи, пов`язані із здійсненням заходів державного контролю.

33. Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» заходи державного контролю можуть здійснюватися позапланово у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності, а також в інших встановлених законом випадках.

34. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори мають право:

1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час їх роботи;

2) здійснювати інспектування потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і пов`язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів та/або кормів;

3) здійснювати відбір зразків з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин;

4) проводити аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, за умови наявності відповідної підготовки;

5) перевіряти документи щодо дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин і отримувати їх копії;

6) здійснювати інтерпретацію результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків;

7) видавати приписи щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин;

8) збирати докази, що підтверджують порушення операторами ринку цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин, у тому числі здійснювати відбір зразків;

9) здійснювати позапланові інспектування потужностей з метою перевірки виконання операторами ринку приписів, розпоряджень та рішень, прийнятих за результатами здійснення попередніх заходів державного контролю;

10) за зверненням оператора ринку видавати (заповнювати) міжнародні сертифікати, що підтверджують відповідність вантажів з харчовими продуктами або кормами, що експортуються з України, вимогам країни призначення або вимогам законодавства України. Міжнародний сертифікат, що підтверджує відповідність вантажу, що експортується з України, вимогам законодавства України, видається за відповідним зверненням оператора ринку, лише якщо компетентними органами України та країни призначення не погоджено форму міжнародного сертифіката і законодавство країни призначення не передбачає обов`язковості супроводження такого вантажу міжнародним сертифікатом встановленої форми.

35. Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що головні державні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори (у тому числі Головний державний інспектор України та Головний державний ветеринарний інспектор України) мають права, передбачені частинами першою і третьою цієї статті, а також у порядку, визначеному законом, право, зокрема, приймати рішення про виправлення маркування харчових продуктів, інших об`єктів санітарних заходів та кормів.

36. Правові та організаційні засади надання споживачам інформації про харчові продукти з метою забезпечення високого рівня захисту здоров`я громадян і задоволення їхніх соціальних та економічних інтересів встановлює Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів».

37. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» з урахуванням винятків, передбачених цим розділом для фасованих харчових продуктів, обов`язковою для надання є така інформація: 1) назва харчового продукту; 2) перелік інгредієнтів; 3) будь-які інгредієнти або допоміжні матеріали для переробки, які наведені у додатку № 1 до цього Закону або походять з речовин чи продуктів, наведених у додатку № 1 до цього Закону, які використовуються у виробництві або приготуванні харчового продукту і залишаються присутніми у готовому продукті, навіть у зміненій формі; 4) кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів у випадках, передбачених цим Законом; 5) кількість харчового продукту в установлених одиницях вимірювання; 6) мінімальний термін придатності або дата «вжити до»; 7) будь-які особливі умови зберігання та/або умови використання (за потреби); 8) найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про харчовий продукт, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження імпортера; 9) країна походження або місце походження - у випадках, передбачених статтею 20 цього Закону; 10) інструкції з використання - у разі якщо відсутність таких інструкцій ускладнює належне використання харчового продукту; 11) для напоїв із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об`ємних одиниць - фактичний вміст спирту у напої (крім продукції за кодом 2204 згідно з УКТ ЗЕД); 12) інформація про поживну цінність харчового продукту.

38. Частиною першою статті 8 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» обов`язкова інформація про фасовані харчові продукти має міститися безпосередньо на упаковці або етикетці, приєднаній до неї.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» обов`язкова інформація про харчові продукти розміщується на видному місці, має бути чіткою і розбірливою та, за потреби, наноситися у спосіб, що унеможливлює її видалення.

Відповідно до частини сьомої цієї ж статті інформація, передбачена пунктами 1, 5 і 11 частини першої статті 6 цього Закону, має наводитися в одному полі видимості.

39. Частиною першою статті 11 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» передбачено, що назвою харчового продукту є його офіційна назва. За відсутності офіційної назви назвою харчового продукту є його звична назва. Якщо звичної назви не існує або вона не використовується, застосовується описова назва харчового продукту.

40. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, зобов`язаний забезпечити наявність і точність інформації про харчовий продукт відповідно до цього Закону.

41. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що одним із способів захисту прав споживачів, забезпечення високого рівня захисту здоров`я громадян і задоволення їхніх соціальних та економічних інтересів є надання споживачам повної, достовірно та чіткої інформації у доступній формі про харчові продукти. Для цього статтею 6 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» передбачено перелік відомостей про продукцію, яка обов`язково повинна міститися на фасованій продукції безпосередньо на упаковці або етикетці, приєднаній до неї, на видному місці та, за потреби, наноситися у спосіб, що унеможливлює її видалення. При цьому інформація про назву харчового продукту, яка є його офіційною назвою або, за її відсутності, звичайною чи описовою назвою, кількість харчового продукту в установлених одиницях вимірювання та для напоїв із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об`ємних одиниць - фактичний вміст спирту у напої, має наводитися в одному полі видимості.

42. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що спеціалістами ГУ Держпродспоживслужби з 8 лютого 2021 року по 9 лютого 2021 року було здійснено інспектування ДП «Старокостянтинівський МЗ» на підставі листа ГУ Держпродспоживслужби в м. Київ вих. № 11.1.1-5/2027 від 1 лютого 2021 року щодо розгляду звернення громадянина ОСОБА_1 від 25 січня 2021 року стосовно маркування харчового продукту «Продукт рослинно-вершковий «Екстра» 82,5% жиру, маса нетто 200 г, термін придатності згідно температурних режимів вжити до: 1- 11.02.2021L01; 2 - 13.03.2021; 3 - 25.08.2021, виробник - ДП «Старокостянтинівський МЗ».

43. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що підставою для інспектування відповідача було звернення фізичної особи про порушення її прав, законних інтересів, що узгоджується з вимогами статті 18 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин».

44. За результатом інспектування посадовими особами відповідача 9 лютого 2021 року складено акт перевірки № 02 та протокол № 1, якими встановлено, що ДП «Старокостянтинівський МЗ» 28 грудня 2020 року було виготовлено продукт рослинно-вершковий «Екстра» 82,5% заг. жиру, в т. ч. 20% мол. жиру, 200 г в кількості 2896 кг, що підтверджується декларацією виробника та посвідчення про якість (масло) № 28 на продукти рослинно-вершкові ТУ У 15.4-30580812-001:2006 від 29 грудня 2020 року.

45. Судами також встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у затвердженому Асортименті продукції ДП «Старокостянтинівський МЗ» на 2020 рік, що виробляється на потужностях, розміщених за адресою: вул. І. Франка 47, м. Старокостянтинів Хмельницької області , зазначено найменування продукції - Продукт рослинно-вершковий 82,5% загального жиру, в тому числі молочного жиру (5%, 10%, 10,5%, 15%, 20%) від загального вмісту жиру, в споживчій упаковці, брикет масою нетто 500 г, 200 г, в транспортній упаковці масою нетто 25 кг по ТУ У 15.4-30580812-001:2006 «Продукт рослинно-вершковий. Технічні умови». В Журналі контролю якості продукту рослинно-вершкового Ф 10-40 та Технологічному журналі продуктів рослинно-вершкових Ф 09-26 записи свідчать про виготовлення продукту рослинно-вершкового 82,5% - 200 г.

46. З огляду на те, що під час інспектування виявлено, що фактично продукт з назвою «Екстра» 82,5% заг. жиру» є рослинно-вершковим продуктом, відповідачем зафіксовано порушення ДП «Старокостянтинівський МЗ» частин третьої та сьомої статті 8, частини першої статті 11 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», а саме: недотримано вимог до розміщення та представлення обов`язкової інформації про харчовий продукт на маркованій одиниці продукту, наявне маркування продукту не надає споживачу точної інформації.

47. Відповідно до положень ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове» запроваджено наступну класифікацію масла залежно від масової частки жиру: - вершкове масло «екстра» (80,0 - 85,0% жиру); вершкове масло селянське (масова частка жиру, % - від 72,5 до 79,9); вершкове масло бутербродне (61,5-72,4 % жиру) ; топлене масло (молочний жир) - масова частка жиру, % - 99,0 (99,8).

48. Водночас, згідно з положеннями ДСТУ 4445:2005 «Спреди та суміші жирові» не передбачено класифікації із вищенаведеними назвами «екстра», «селянське», «бутербродне», а тому вказаний харчовий продукт не є вершковим маслом «екстра» відповідно до вимог ДСТУ 4445:2005, а є суміш рослинних та молочних жирів, із вмістом молочного жиру лише 20% від загального вмісту жиру.

49. За висновком відповідача у потенційних споживачів вказаного продукту, зокрема перед придбанням створюється можливість стійкого уявлення, що даний товар, який реалізується серед молочних продуктів та містить позначення «Екстра 82,5% жиру», за своїм складом має бути саме вершковим маслом без наявності у ньому жирів немолочного походження.

50. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на запит Старокостянтинівського міськрайонного управління ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області № 22/36.02.-08-90 від 8 лютого 2021 року, який міститься в матеріалах справи, оператором ринку не надано інформацію про затверджений дизайн упаковки продукту рослинно-вершкового «Екстра» 82,5 %, що свідчить про те, що ця назва не є офіційною назвою цього продукту.

51. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не дотримано вимог до розміщення та представлення обов`язкової інформації про харчовий продукт на маркованій одиниці продукту, зокрема, вказано на одному полі видимості поверхні упаковки назва харчового продукту «Екстра 82,5% жиру», що не є його офіційною назвою, та не відповідає звичайній чи описовій назві згідно з ТУ У 15.4-30580812-001:2006 «Продукт рослинно-вершковий. Технічні умови». Крім того, наявне маркування продукту не надає споживачу точної інформації стосовно назви продукту, а саме: «Екстра 82,5% жиру», що вказана на поверхні упаковки, і яка не є точною, а є такою, що може вводити в оману споживача.

52. Оскільки відповідачем було доведено вчинення ДП «Старокостянтинівський МЗ» порушення частин третьої та сьомої статті 8, частини першої статті 11 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що рішення про відкликання з обігу харчових продуктів від 9 лютого 2021 року № 2, яким позивача зобов`язано виправити маркування упаковки, є таким, що відповідає закону, винесено відповідачем на підставі та у межах визначених законом повноважень.

53. Суд також враховує, що частина третя статті 42 Конституції України передбачає, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

54. Конституційний Суд України у своїх рішеннях постійно наголошує на необхідності врахування приписів чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та практики тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна (абзац третій підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац перший підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 4 квітня 2018 року № 3-р/2018, абзац перший пункту 2.8 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018).

55. Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 7 лютого 2019 року Основний Закон України (Преамбула, статті 85, 102 та 106) доповнено, зокрема, положеннями про європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського курсу України.

56. Згідно зі статтями 415 та 416 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода), ратифікована Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року, Україна взяла зобов`язання забезпечувати високий рівень захисту прав споживачів.

57. На підставі положень статті 9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, та частини другої статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», відповідно до якої, якщо міжнародним договором України, який набув чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, які передбачено законодавством України, то застосовують правила міжнародного договору України, Суд зазначає, що Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» розроблено на виконання міжнародних зобов`язань Україною, прийнятих у зв`язку з підписанням Угоди.

58. Зокрема, цей Закон розроблено відповідно до Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1169/2011 від 25 жовтня 2011 р. щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, яким вносяться зміни до Регламентів Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1924/2006 і № 1925/2006 та скасовується Директива Комісії 87/250/ЄEC, Директива Ради 90/496/ЄEC, Директива Комісії 1999/10/ЄC, Директива Європейського Парламенту та Ради 2000/13/ЄC, Директиви Комісії 2002/67/ЄC і 2008/5/ЄC та Регламент Комісії (ЄС) № 608/2004, та інших вимог законодавства ЄС, а також пункту 3 «Заходи, які застосовуються щодо маркування» розділу ІІ «Маркування та інформація про харчові продукти» Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV (Санітарні та фітосанітарні заходи) Розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами (далі - Угоди), з іншої сторони схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 228-р.

59. У цій справі колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 640/8656/19, відповідно до якої метою адаптації законодавства України до законодавства ЄС є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються ЄС до держав, які мають намір вступити до нього. Адаптація законодавства України є планомірним процесом, що включає декілька послідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідності законодавства України acquis communautaire. Для забезпечення відповідності законодавства України законодавству ЄС у процесі провадження нормотворчої діяльності враховуються основні положення актів законодавства ЄС настільки, наскільки це доцільно та необхідно (обов?язково) для України з огляду на економічні, політичні та соціальні наслідки прийняття відповідних правових норм, адаптованих до вимог законодавства ЄС.

60. Важливість виконання цих зобов`язань Україною підтверджується стратегічним курсом України на набуття повноправного членства України в ЄС, закріпленим у Конституції України та визначеним у постанові Верховної Ради України від 19 червня 2022 року № 2298-IX «Про Звернення Верховної Ради України до держав - членів Європейського Союзу та інституцій Європейського Союзу щодо підтримки надання Україні статусу країни - кандидата на вступ до ЄС», а також наданням 23 червня 2022 року Україні статусу кандидата на членство в ЄС.

61. Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров`я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції.

62. У силу вимог статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» держава зобов`язана забезпечувати, зокрема, дотримання прав споживачів на належну якість продукції та безпеку продукції.

63. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

64. У контексті обов`язку суб`єкта господарювання добросовісно інформувати споживачів про склад харчових продуктів, слід зауважити, що у практиці вирішення приватно-правових спорів застосовується доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці); в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться засада добросовісності як одна із складових верховенства права. При цьому, під час вирішення деяких категорій публічно-правових спорів також слід виходити з того, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інших суб?єктів правовідносин; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Такий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 380/744/20.

65. У справі, що розглядається, введення в оману споживачів поданням на маркуванні неоднозначної інформації про належність товару до рослинно-вершкового може також спричинити негативні наслідки для життя та здоров`я окремої категорії споживачів з особливої групи ризику або внаслідок тривалого споживання.

66. При цьому правовий висновок про пріоритетність життя та здоров`я людини у сфері захисту прав споживачів, що забезпечується, у тому числі належним інформуванням споживачів про якість товару, його відповідність встановленим вимогам, неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24 жовтня 2019 року у справі № 815/1729/16, від 14 листопада 2019 року у справі № 817/381/16, від 14 лютого 2020 року у справі № 808/2525/16, від 28 вересня 2020 року у справі № 826/855/16, від 30 листопада 2020 року у справі № 520/10868/19, від 17 лютого 2021 року у справі № 640/19248/19, від 31 січня 2022 року у справі № 640/15352/19 та від 15 лютого 2022 року у справі № 160/8569/20.

67. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ГУ Держпродспоживслужби діяла у межах повноважень та у порядку, визначених Конституцією та законами України, а тому спірне рішення про вилучення продукції з обігу з метою виправлення маркування, є правомірним.

68. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.

69. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

70. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

71. Оскільки при ухваленні судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

72. Суд також вважає за необхідне врахувати висновки Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висловлені під час розгляду справи «Danes and others v. Romania» (заяви № 44332/16, 44829/16, 44839/16), яка стосувалася відмови задовольнити цивільні позови заявників, членів правління Національного ордену ветеринарних хірургів Румунії (C.M.V.R.) проти журналіста та місцевої щотижневої газети з метою забезпечення захисту своєї репутації після публікації статті, яка містила відомості про небезпеку, пов`язану з торгівлею та використанням безрецептурних ветеринарних антибіотиків і, зокрема, критику заявників за їх участь у національній торгівлі ветеринарними лікарськими засобами.

У цій справі ЄСПЛ визнав відсутність порушення статті 8 Конвенції та зазначив, що метою оскаржуваної статті було викладення інформації про небезпеку для здоров`я споживача шляхом торгівлі та використання безрецептурних ветеринарних препаратів; кроки, вжиті заявниками для скасування указу, спрямованого на посилення ефективності відповідних стандартів, а також про безпосередню участь заявників в рекламі ветеринарних препаратів. Він також зазначив, що продаж м`яса, непридатного до споживання, вже був питанням, яке висвітлювалося в ЗМІ, коли була стаття опублікована і обговорювалася в національній пресі; він вважав, що теми, яких торкалася стаття, були питаннями загального інтересу, пов`язаними з охорони здоров`я. Він повторив, що відповідно до позитивних зобов`язань органів влади згідно зі статтею 8 Конвенції громадськість повинна була мати доступ до інформації, яка дозволяла б їм оцінити ризики, яким вони могли бути піддані (пункти 57, 58).

73. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

74. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

75. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

76. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

77. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. The Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59).

78. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

79. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

80. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

81. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

83. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець