ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа №560/469/23

адміністративне провадження № К/990/43952/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Берназюка Я. О., Бучик А. Ю.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 (у складі колегії суддів: Кузьмишина В.М. (суддя-доповідач), Сушка О.О., Ватаманюка Р.В.) у справі №560/469/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просила:

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 29.12.2022 в перерахунку й виплаті щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки № 223 від 12.07.2021;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити з 13.07.2021 перерахунок й виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області № 223 від 12.07.2021 з урахуванням відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а також здійснити його виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Хмельницький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 29.06.2023 (з врахуванням ухвали від 07.08.2023 про виправлення описки) позов задовольнив частково:

- визнав протиправною відмову ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо перерахунку щомісячного довідного грошового утримання ОСОБА_1 відповідно до довідки №223 від 12.07.2021, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, оформлену листом від 29.12.2022 №9805-9233/М-03/8-2200/22;

- зобов`язав ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довідного грошового утримання ОСОБА_1 відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області №223 від 12.07.2021 з 17.08.2022.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апеляційну скаргу відповідач вперше подав 01.08.2023, проте Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 08.08.2023 залишив її без руху у зв`язку з несплатою судового збору та запропонував в строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.

У зв`язку з невиконанням таких вимог, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу скаржнику своєю ухвалою від 01.09.2023.

Повторно відповідач звернувся із апеляційною скаргою 26.09.2023. Одночасно з апеляційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 27.10.2023 відмовив у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишив апеляційну скаргу без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та запропонував відповідачеві протягом десяти днів з дня вручення ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку із зазначенням поважних причин, підтвердженими належними доказами, для поновлення строку.

Апеляційний суд зазначив, що у цьому випадку апелянт у зв`язку з неспроможністю сплати судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі вже вдруге звертається до суду з апеляційною скаргою. В контексті наведених обставин апеляційний суд вважав, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а обставини щодо ускладненої процедури сплати судового збору за існуючих у країні умов не є непереборними обставинами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою, а є виключно внутрішніми питаннями організації роботи апелянта, та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку. У підсумку зазначив, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

На виконання вимог ухвали суду, відповідач подав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження. Зазначив, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права на судовий захист. Вважає, що у ситуації, яка склалася, ГУ ПФУ в Хмельницькій області діяло швидко та без невиправданих зволікань. Пенсійний орган також просив врахувати суд ту обставину, що станом на 28.09.2023 в системі «Електронний суд» зареєстровано більше 99 тисяч документів у справах, стороною у яких є ГУ ПФУ в Хмельницькій області. Щоденне надходження документів через систему «Електронний суд» становить близько 400 документів (по 40 на спеціаліста), що об`єктивно унеможливлює їх оперативне опрацювання та в деяких випадках призводить до порушення процесуальних строків.

Втім, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.11.2023 у задоволенні вказаної заяви та у відкритті апеляційного провадження - відмовив на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пенсійним органом не наведено об`єктивних причин, що перешкоджали заявнику у розумний строк після повернення апеляційної скарги, поданої вперше, повторно подати апеляційну скаргу. Апеляційний суд зазначив, що повернення апеляційної скарги, поданої вперше, було зумовлене несплатою судового збору. Повторно апеляційна скарга подана 26.09.2023. У контексті наведених вище обставин, апеляційний суд із посиланням на судову практику Верховного Суду, викладену у постановах від 01.08.2019 року у справі №1440/1822/18, від 22.07.2021 року у справі № 640/13056/19, від 30.11.2021 року у справі № 560/6797/20, від 26.05.2022 року у справі №806/4190/15, від 14.04.2022 року у справі №420/3670/20, від 18.04.2022 року у справі №200/240/21-а, констатував, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Та обставина, що відповідач звертався з первинною апеляційною скаргою в межах строку, встановленого статті 295 КАС України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію. Наполягає, що право на оскарження судових рішень в судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист.

Зазначає, що реалізація права повторного звернення до суду апеляційної інстанції здійснена без зайвих зволікань, а тому просить забезпечити право на апеляційне оскарження. Стверджує, що вперше апеляційну скаргу було подано з дотримання строку на апеляційне оскарження. Пропуск строку апеляційного оскарження при повторному зверненні скаржник виправдовує надмірною навантаженістю на працівників правового відділу, що зумовлене надходженням великої кількості документів через систему «Електронний суд».

Також, відповідач зазначив, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ХІ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому був продовжений та діяв на час повторного звернення відповідача з апеляційною скаргою. Відсутність коштів на сплату судового збору та запровадження воєнного стану на думку відповідача є поважними причинами для поновлення процесуального строку.

Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд виходить із такого.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Отже закон чітко визначає початок перебігу строку на апеляційне оскарження та підстави виникнення права на його поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Водночас, протягом встановленого судом строку особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про його поновлення або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Апеляційним судом установлено, що первинна апеляційна скарга подана скаржником у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, проте ухвалою від 01.09.2023 була повернуто у зв`язку із несплатою судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Вдруге апеляційна скарга подана 26.09.2023, тобто через 25 дні з дня отримання ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити заявник).

Отже КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

У справі № 560/15534/21 Верховний Суд дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги. вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Отже, слушними є висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів, що строк пропущений з поважних причин через відсутність коштів для сплати судового збору при первинному зверненні з апеляційною скаргою, через те, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 560/1608/22 та від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21.

Крім того, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку із такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Суб`єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22 та від 16.02.2023 у справі № 640/7964/21.

Колегія суддів наголошує, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Своєю чергою, апеляційним судом для заявника були забезпечені усі умови, за яких ГУ УПФУ в Хмельницькій області, як суб`єкт владних повноважень, не тільки мав можливість, а й процесуальний обов`язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Проте доказів існування непереборних обставин, які перешкоджали відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначених законодавчих строків, пенсійним органом не надано.

Щодо посилання скаржника на введення на всій території України воєнного стану, як на поважну причину порушення встановленого законом строку на апеляційне оскарження, суд зазначає про наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно положень частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, ГУ ПФУ в Хмельницькій області не наведено.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.

За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі № 560/469/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Судді В. М. Шарапа

Я. О. Берназюк

А. Ю. Бучик