ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 560/499/19
провадження № К/9901/22817/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Білої Л.М., суддів Гонтарука В.М., Граб Л.С.)
у справі № 560/499/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.07.2018 №104162 про відмову щодо здійснення перерахунку пенсії, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши у стаж роботи судді стаж роботи на посадах державного службовця, та призначити довічне щомісячне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково:
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково два роки роботи у сфері права у відповідності до ч. 2 ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII в редакції Закону № 2509-VIII від 12.07.2018.
4. У поданій касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у грудні 1992 року позивач був обраний Хмельницькою обласною радою суддею Чемеровецького районного суду Хмельницької області.
6. Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 25.09.2008 №598-VI позивач - ОСОБА_1 звільнений з посади судді Чемеровецького районного суду Хмельницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку за станом здоров`я, що перешкоджає виконанню обов`язків.
7. Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ (в редакції чинній на момент звільнення позивача з посади судді) (далі - Закон №2862-ХІІ) з 29.10.2008 позивачу призначена пенсія по інвалідності на умовах, визначених статтею 37 Закону №3723-ХІ, з врахуванням стажу державної служби 26 років 3 місяці 27 днів, до якого зарахований стаж роботи на посаді судді 15 років 9 місяців 21 день.
8. 18.07.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про перерахунок пенсії та призначення довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці.
9. Рішенням від 23.07.2018 №104162 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу у перерахунку пенсії, у зв`язку з тим, що законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII не передбачений перерахунок раніше призначених пенсій державним службовцям, та відсутністю права на одержання щомісячного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII у зв`язку з звільненням з посади судді за станом здоров`я.
10. Листом від 01.08.2018 №24629/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про прийняте рішення, вказавши, що у позивача відсутній необхідний стаж на посаді судді, що дає право на відставку.
11. Вважаючи протиправним рішення відповідача від 23.07.2018 №104162 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ (в редакції чинній на дату звільнення позивача у відставку, далі - Закон №2862) та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402), чинним на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії та призначення довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, не передбачене зарахування суддям у відставці до стажу судді стажу державної служби, а відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у зарахуванні до стажу судді стажу державної служби, здійсненні у зв`язку з цим перерахунку його пенсії та призначенні довічного щомісячного грошового утримання.
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції зазначив, що ч. 2 ст. 137 Закону № 1402 потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
14. У своїй касаційній скарзі відповідач стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 137 Закону № 1402, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин зазначена норма права не діяла. Наголошує, що позивач не має права на призначення йому довічного грошового утримання.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
16. Позивачем рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржено, а тому в цій частині зазначене судове рішення судом касаційної інстанції не переглядається.
17. Статус суддів на момент звільнення позивача з посади визначав Закон №2862-ХІІ.
18. Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.
19. Положеннями ч. 1 ст. 43 Закону №2862-ХІІ передбачено, що судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
20. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.
21. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІ.
22. Відповідно до ст. 43 Закону №2862-ХІІ з 29.10.2008 позивачу після звільнення у відставку за його вибором призначена пенсія державного службовця по інвалідності на умовах, визначених ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІ, з врахуванням стажу державної служби 26 років 3 місяці 27 днів, до якого зарахований період стаж роботи на посаді судді 15 років 9 місяців 21 день.
23. Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VII доповнено частиною другою, наступного змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".
24. Абзацом 4 п. 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
25. Даючи правову оцінку доводам касаційної скарги щодо відсутності у позивача права на зарахування до стажу роботи судді стажу роботи за юридичною спеціальністю, суд касаційної інстанції зазначає таке.
26. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18 сформовано правовий висновок, відповідно до якого ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VII слід тлумачити у такий спосіб, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
27. Відповідно до запису в трудовій книжці, ОСОБА_1 зарахований на посаду народного судді Чемеровецького районного народного суду 31.12.1992.
28. На момент призначення позивача на посаду судді діяв Закон СРСР від 04.08.1989 № 328-I "Про статус суддів в СРСР" (далі - Закон № 328-I).
29. Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону № 328-I встановлювалось, що народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
30. За таких обставин, позивач має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді додаткових двох років роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття ним права для призначення на посаду судді вперше і порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати цей період до стажу роботи судді.
31. Окремо колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не зобов`язував відповідача призначити позивачу довічне грошове утримання та не зазначав про наявність у позивача такого права.
32. Доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними та не відповідають змісту оскаржуваного судового рішення.
33. Також, колегія суддів звертає увагу, що всі доводи заявника касаційної скарги дублюють позицію відповідача, викладену в запереченнях на позов та в апеляційній скарзі.
34. Всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка.
35. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
36. Відповідно до статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
37. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
38. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
39. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
40. Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
41. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
42. огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 350 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 у справі № 560/499/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб