ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа №560/5547/21
адміністративне провадження № К/990/5239/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу №560/5547/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2022 (прийняту судом у складі: головуючого судді Кузьмишина В.М., суддів: Сапальової Т.В., Боровицького О. А.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі-відповідач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому позивач просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області за №2017/03-16 від 24.03.2021 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії згідно заяви від 15.03.2021;
-зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, виходячи із грошового забезпечення станом на 12.03.2021, зазначеного в оновленій довідці Хмельницької обласної прокуратури за №21-165вих.21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії без обмежень максимальним розміром пенсії, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та Конституційним Судом України рішення №7р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) прокуратурою Хмельницької області 24.03.2021 видано довідку №2017/03-16, але відповідачем прийнято протиправне рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру» на підставі оновленої довідки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.06.2021 позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" є чинною, а тому, відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про "підвищення заробітної плати прокурорським працівникам". Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки прокуратури Хмельницької області від 12.03.2021 №21-165вих.21. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що аналогічна позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у справі №560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20), яке набрало законної сили і є зразковим рішенням.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2022 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.06.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний, тому підстави для такого перерахунку відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №127/11766/16-а, від 14.02.2018 у справі №569/5531/16-а, від 22.08.2018 у справі №754/15912/16-а, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2022 скасувати, залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.06.2021.
Одночасно з цим, позивач посилається на положення частини третьої статті 291 КАС України, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції при вирішення даної справи не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 23.02.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 20.12.2013 призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
З 22.12.2017 ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності згідно частини 9 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ.
ОСОБА_1 звертався до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області із заявою щодо переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ та виплату її без обмеження граничним розміром, на що отримав відмову.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020 у справі №560/1111/20 визнано незаконним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.12.2019 №44127/03 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 04.12.2019 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за №18-844 вих.19 від 03.12.2019 про заробітну плату та її складові (з додатком), та обчислити її розмір відповідно до статті статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII з 21.09.2016, виходячи із розрахунку 60% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.02.2020 №412-306/Щ-04/8-2200/20 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії з 22.12.2017.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 22.12.2017 здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахуванням проведених виплат.
Хмельницькою обласною прокуратурою 12.03.2021 позивачу видано довідку №21-165вих.21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій. Зазначено, що ця довідка видана відповідно до рішення Конституційного Суду України №7р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 та постанови №657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури".
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 15.03.2021 про перерахунок пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.03.2021 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням посадових окладів прокурорам відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII у зв`язку з відсутністю нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури та тим, що пенсії, розмір яких перевищує максимальний розмір, не підлягають перерахунку.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з цим позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірним у цій справі є питання правомірності відмови ГУ ПФУ в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки від 24.03.2021 за №2017/03-16 та зобов`язання провести відповідний перерахунок за заявою ОСОБА_1 від 15.03.2021 без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром.
Відповідно до діючої на момент виникнення спірних правовідносин редакції статті 86 Закону №1697-VII, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
За правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів звертає увагу, що в цій справі право позивача на перерахунок пенсії сторонами не заперечується. Ключовими правовими питаннями є те, відповідно до вимог якого закону слід було перерахувати пенсію позивача, та чи розповсюджуються на позивача встановлені Законом №3668-VI обмеження розміру пенсії.
За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом внесені зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон № 1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII, питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувала правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
Суди попередніх інстанцій у справі встановили, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищить максимальний.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також необґрунтованими та задоволенню не підлягають, а відтак рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильному правозастосуванні.
Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке поле для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому, таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Посилання позивача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021, є безпідставними, через те, що такі висновки не є релевантними відносно тих, що виникли у цій справі, через те, що право не перерахунок пенсії позивача не є спірним у цій справі, але судами встановлено, що при такому перерахунку застосуванню підлягають положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, через що відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача.
Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2022 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді: С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець