ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 560/6732/22

адміністративне провадження № К/990/8780/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 560/6732/22

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді: Мацький Є.М., Сушко О.О.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач 2, в/ч НОМЕР_1 ) у якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2), що полягають у здійсненні 01 березня 2022 року призову за мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без проходження призовної комісії, медичного огляду військово-лікарською комісією та без урахування належності останнього до осіб з інвалідністю, із подальшим направленням для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від здійснення призову за мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період його інвалідності;

- визнати протиправним і скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 березня 2022 року про призов за мобілізацією ОСОБА_1 - особи з інвалідністю, і наказ №13 від 02 березня 2022 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» в частині, що стосується мобілізації ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 28 лютого 2022 року №48 (про прийняття посади та початок виконання службових обов`язків) в частині, що стосується ОСОБА_1 , та наказ від 03 березня 2022 року №52 в частині зарахування до списків в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - особи з інвалідністю.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його протиправно було призвано на військову службу під час мобілізації та зараховано до військової частини, без урахування того, що він є особою з інвалідністю та без проведення медогляду військово-лікарською комісією (ВЛК). Більше того зазначає, що згоди на призов він не надавав і був призваний до військової служби поза межами свого місця проживання, в порушення приписів статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» якими передбачено відстрочка від призову.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини

3. Указом Президента України №69/2022 «Про Загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року оголошено про загальну мобілізацію на території всіх областей України та міста Києва, у тому числі Хмельницькій області, де проживає позивач.

4. 28 лютого 2022 року з ІНФОРМАЦІЯ_2 до пункту постійної дислокації АДРЕСА_1 прибув солдат ОСОБА_1 , такелажник евакуаційного відділення евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону управління військової частини НОМЕР_1 (наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 28 лютого 2022 року №48).

5. 02 березня 2022 року ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 березня 2022 року №13).

6. Наступного дня позивача зараховано до особового складу в/ч НОМЕР_1 (наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03 березня 2022 року №51).

7. Відповідач (ІНФОРМАЦІЯ_2) надав пояснення, що позивач 01 березня 2022 року за власним бажанням звернувся до 8-ого відділу з метою призову на військову службу під час мобілізації, після чого, 02 березня в добровільному порядку був призваний у військову частину НОМЕР_1 на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022, то медичну комісію ОСОБА_1 не проходив. Під час призову на військову службу позивач, зі свого боку, не повідомляв, що він є особою з інвалідністю. Скарг на стан здоров`я не заявляв. Посвідчення, яке підтверджує відповідний статус не надавав. Правом на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації не скористався.

8. У документах, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно позивача не було інформації, що він є інвалідом третьої групи. Військова частина НОМЕР_1 не повноважна була визначати ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, при його прибутті до військової частини НОМЕР_1 . Під час зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 з 8-ого відділу не надходила особова справа ОСОБА_1 .

9. ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав оскільки вважає, що будучи особою з інвалідністю, без направлення на проходження медичного огляду був примусово призваний, а не добровільно прийнятий, на військову службу під час мобілізації та зарахований до списків військової частини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

10. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року позов задоволено частково.

11. Визнано протиправною бездіяльність Територіального центру комплектування щодо не направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду після призову на військову службу під час мобілізації. Скасовано наказ № 13 від 02 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов війсковозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» в частині, що стосується ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано накази командира військової частини НОМЕР_1 № 48 від 28 лютого 2022 року в частині, що стосується ОСОБА_1 та № 52 від 03 березня 2022 року щодо зарахування до списків в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12. За висновком суду першої інстанції позивач в обов`язковому порядку мав пройти медичний огляд за результатами якого повинна встановлюватись його придатність до військової служби із врахуванням того, що йому 02 вересня 2021 року встановлена третя група інвалідності.

13. З огляду на те, що позивач не проходив медичний огляд суд першої інстанції зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 допустив бездіяльність щодо ненаправлення військовослужбовця на проходження медичного огляду після призову на військову службу під час мобілізації, та у цій частині задовольнив позов.

14. Водночас цей суд вказав про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача щодо утримання від здійснення призову за мобілізацією ОСОБА_1 у період його інвалідності, поза як судовому захисту підлягає лише порушене право особи, існування якого, в цій частині позовних вимог, судом першої інстанції не установлено.

15. Суд першої інстанції дійшов до висновку про скасування наказів в/ч НОМЕР_1 № 48 та № 52 в частині, що стосуються позивача (в тому числі щодо його зарахування до списків в/ч НОМЕР_1 ), на підставі того, що у довідці (№7/944), виданій військовою частиною НОМЕР_1 зазначено про те, що запис здійснений на сторінці 7 військового квитка ОСОБА_1 щодо його проходження військової служби у військовій частині в/ч НОМЕР_1 за спеціальністю такелажника і зарахування до особового складу військової частини на підставі наказу № 51 слід вважати недійсним, проте безпосередньо сам наказ керівництвом військової частини в/ч НОМЕР_1 не скасований.

16. Крім цього, суд першої інстанції не вирішував, по суті, заявленого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропущенням ОСОБА_1 строку на його оскарження через те, що відповідач заявив його у відзиві до позову, а не окремо, з дотриманням вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

17. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 лютого 2023 року апеляційні скарги відповідачів задовольнив частково, рішення суду першої інстанції скасував, а адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду.

18. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов до висновку, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав і не заявляв про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, а тому на підставі статті 123 КАС України залишив його позов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та в/ч НОМЕР_1 - без розгляду.

19. Поряд з цим, цей суд наголосив, що позивач не втратив право і можливість у встановленому порядку вирішити питання щодо можливості проходження служби в залежності від результатів медичного огляду, оскільки згідно пп. б) 6.1. п.6.1 глави 6 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), направлення на медичний огляд проводиться військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

20. Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року про часткове задоволення його позовних вимог.

21. Як на підставу оскарження постанови суду апеляційної інстанцій позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

22. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 викладеної вище статті скаржник зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 122 КАС України, а саме: абзацу першого частини другої чи частини п`ятої цієї статті у справах про оскарження рішень суб`єктів владних повноважень про призов на військову службу під час мобілізації або на строкову військову службу.

23. Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення через те, що нерозмежування судом апеляційної інстанції поняття «прийняття на військову (публічну) службу», що ґрунтується на добровільному волевиявленні громадянина та поняття «призову на військову (публічну) службу під час мобілізації», що по своїй суті є примусовим для громадян та ґрунтується на волевиявленні суб`єкта владних повноважень, призводить до порушення норм процесуального права закріплених у статті 122 КАС України щодо строку звернення до суду. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 122, яка встановлює місячний строк звернення до адмінсуду, а не абзац перший частини другої статті 122, яка встановлює шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, ототожнюючи прийняття на публічну (військову) службу із призовом на публічну (військову) службу.

24. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів Загороднюка А.Г., Єресько Л.О. ухвалою від 20 березня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

25. Також від позивача 27 березня 2023 року надійшли доповнення до касаційної скарги у яких він просить урахувати під час розгляду його скарги правовий висновок, викладений Верховним Судом у справі №500/1912/22 який полягає у тому, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що строк звернення до суду (частина п`ята статті 122 КАС України) слід обраховувати з моменту фактичного призову особи, та не урахував, що з оскаржуваними наказами про призов та зарахування до списків військової частини його ознайомлено лише після пред`явлення цього позову до суду (червень 2022 року).

26. Від в/ч НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. Зазначає, що суд апеляційної інстанцій правильно встановив обставини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з цим позовом та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

27. ІНФОРМАЦІЯ_2 10 квітня 2023 року надав відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити ОСОБА_1 в задоволені касаційної скарги.

28. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 19 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

31. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

32. Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 02 березня 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації, однак попередньо його не було направлено на проходження медичного огляду та не установлено, що він має третю групу інвалідності.

33. За висновком суду першої інстанції позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а оскаржувані рішення про прийняття його на службу та дії відповідача щодо ненаправлення позивача на медичний огляд є протиправними, поза-як позивач в обов`язковому порядку мав пройти медичний огляд за результатами якого повинна встановлюватись його придатність до військової служби із врахуванням того, що йому ще з 2021 року установлено третю групу інвалідності.

34. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов висновку, що і в період проходження військової служби позивач не втратив право і можливість у встановленому законом порядку вирішити питання щодо направлення його на медичний огляд ВЛК для визначення його придатності до служби, а от строк на пред`явлення цього позову до суду позивач пропустив.

35. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 визначила, що військова служба є різновидом служби публічної. Відтак дійшов до висновку, що строк на звернення із вказаним позовом становить один місяць з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

36. Констатувавши, що про спірні дії та рішення позивачу було відомо ще з дня коли його фактично призвали на військову службу, тобто з березня 2022 року, а із цим позовом він звернувся у червні 2022 року, тобто із пропуском строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, суд апеляційної інстанції на підставі приписів статті 123 КАС України залишив позов ОСОБА_1 без розгляду.

37. Відтак, суд апеляційної інстанції не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, використавши наслідки пропущення строку звернення до суду, визначені статтею 123 КАС України, на підставі частини першої статті 319 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

38. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

39. Як вже згадувалося, згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 122 КАС України. Так, на думку позивача для захисту його прав з якими він звернувся до суду, установлено шестимісячний, а не місячний строк, як вважає колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на те, що призов на військову службу під час мобілізації (що по своїй суті є примусовим для громадян) не можна ототожнювати з прийняттям на публічну службу, яке ґрунтується на добровільному волевиявленні громадянина.

40. Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 вказала, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної.

41. Апеляційний суд правильно вказав, що 08 червня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду запроваджено новий підхід до обчислення строку звернення до суду особами, що проходять військову службу і зроблено висновок, що військова служба є різновидом публічної служби.

42. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався тим, що оскільки дана адміністративна справа з огляду на предмет її спору є справою щодо проходження позивачем публічної служби, то при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду слід керуватися частиною п`ятою статті 122 КАС України, якою передбачено місячний строк звернення до суду та обчислювати такий строк з моменту, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у зв`язку із прийняттям оскаржуваних наказів та вчиненням протиправних дій.

43. Поряд із тим, колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про наявність очевидних підстав для залишення цього позову без розгляду, виходячи з таких міркувань.

44. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

45. Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

46. Також цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду (частина третя статті 122 КАС України).

47. Так, згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

48. У статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

49. Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

50. Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

51. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

52. Аналогічні правила КАС України розповсюджує й під час перегляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях.

53. На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19, від 14 липня 2022 року 380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі № 160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі № 420/6134/21 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.

54. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 320/11921/20 зроблено такі висновки:

«КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.

Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.

Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовно судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.

Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.

Зі змісту оспорюваного судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду».

Такий правовий підхід у застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду визначений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 380/10649/21 та у постанові від 28 серпня 2023 року справа № 400/11304/21.

55. Як слідує з матеріалів справи, в червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

56. Ухвалою від 01 липня 2022 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі. На етапі відкриття провадження у справі, судом, не досліджувалося та не вирішувалося питання пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, оскільки суд вважав, що такий строк не пропущено.

57. Натомість суд апеляційної інстанції, під час апеляційного розгляду, дійшов до висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.

58. Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду на стадії апеляційного розгляду, цей суд вказав, що матеріали справи не містять доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. Одночасно вказав, що позивачем не подано відповідної заяви про поновлення строку звернення до суду.

59. Однак питання щодо невчасного звернення позивача з цим позовом до суду не було предметом дослідження в суді першої інстанції.

60. Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати відповідну заяву, у якій вказати причини пропуску строку звернення до суду.

61. Отже, суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку та обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду. При цьому, розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження.

62. Таким чином, позивачу не було надано можливості навести свої міркування та надати відповідні докази, у разі їх наявності, з метою обґрунтування поважності причин звернення до суду з пропуском строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.

63. З огляду на наведене та застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою передумовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є надання позивачеві можливості подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.

64. Ураховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

65. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

66. Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню, а касаційна скарга задоволенню.

67. При цьому Суд зауважує, що відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Дана гарантія має бути забезпечена судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

68. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мушта проти України» від 18 листопада 2010 року (Заява N 8863/06) підкреслив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

69. Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Водночас, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставини, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.

70. У викладеній вище справі, Верховний Суд також вважав за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судові витрати

71. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у справі № 560/6732/22 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк