ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 560/6957/22

адміністративне провадження № К/990/7961/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 560/6957/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «Городоцький елеватор Суффле» до голови Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, за участю третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України - про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Городоцький елеватор Суффле» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023, ухвалену у складі: головуючого судді Білої Л. М., суддів: Матохнюка Д.Б., Гонтарука В. М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Приватне акціонерне товариство «Городоцький елеватор Суффле» (далі - ПрАТ «Городоцький елеватор Суффле», позивач) звернулося до суду з позовом до голови Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою (далі - голова Комісії, відповідач-1), Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою (далі - Комісія, відповідач-2), за участю третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України - з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність голови Комісії щодо не скликання засідання Комісії у зв`язку з набранням законної сили судовими рішеннями щодо стягнення простроченої заборгованості, прийнятими не на користь держави, стосовно таких рішень судів: постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі 2-а-7428/10/2270; постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі № 2а-8104/10/2270/1; рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2013 у справі № 924/1048/13; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 у справі № 560/2668/19;

- зобов`язати голову Комісії скликати засідання Комісії у зв`язку з набранням законної сили судовими рішеннями щодо стягнення простроченої заборгованості, прийнятими не на користь держави, стосовно таких рішень судів: постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі 2-а-7428/10/2270; постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі № 2а-8104/10/2270/1; рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2013 у справі № 924/1048/13; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 у справі № 560/2668/19;

- зобов`язати Комісію провести засідання Комісії у зв`язку з набранням законної сили судовими рішеннями щодо стягнення простроченої заборгованості, прийнятими не на користь держави, стосовно таких рішень судів: постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі 2-а-7428/10/2270; постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі № 2а-8104/10/2270/1; рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2013 у справі № 924/1048/13; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 у справі № 560/2668/19, результати якого оформити протоколом засідання та за результатами такого засідання скласти акт.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що в Державній казначейській службі України за ним обліковується заборгованість перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками, наданими Міністерством фінансів України у 1993-1998 роках, у розмірі 2 409 973,01 грн. Щодо стягнення вказаної заборгованості судами неодноразово приймалися рішення про відмову у задоволенні позову, проте відповідачі ухиляються від обов`язку вчинити дії, направлені на списання указаної заборгованості, у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011, зокрема скликати і провести засідання Комісії для внесення Міністерству фінансів України, Кабінету Міністрів України пропозиції про визнання зазначеної заборгованості безнадійною.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. У Державній казначейській службі України за ПрАТ «Городоцький елеватор Суффле» обліковується заборгованість перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками, наданими Міністерством фінансів України у 1993-1998 роках, у розмірі 2 409 973,01 грн.

4. Як установлено судами попередніх інстанцій, податкові органи України, починаючи з 2008 року, періодично вчиняли дії, спрямовані на стягнення вказаної заборгованості: зверталися до адміністративних і господарських судів з позовами про стягнення боргу (справи № 22а-11270/08/9104, № 22/5025/177/12, № 924/1048/13, у яких не було прийнято рішення про задоволення позову), виносили податкові вимоги, які були скасовані адміністративними судами за позовами позивача.

5. Зокрема, 17.07.2013 Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ВАТ «Вікторійське ХПП», правонаступником якого є позивач, про стягнення бюджетних позичок на загальну суму 2 409 973,01 грн. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2013 у справі № 924/1048/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2014, у задоволенні позову відмовлено.

6. Представник позивача 01.10.2020 звернувся до Міністерства фінансів України з адвокатським запитом, у якому, зокрема, просив надати інформацію про створення Постійно діючої Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою та скликання головою цієї Комісії засідання у зв`язку з набранням законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2013 у справі № 924/1048/13.

7. У відповідь на вказаний запит Міністерство фінансів України листом від 30.11.2020 повідомило позивача, що голова Комісії зобов`язаний скликати засідання у разі набрання законної сили судовим рішенням щодо стягнення простроченої заборгованості, прийнятого не на користь держави, не пізніше, ніж у двотижневий строк з дня набрання цим рішенням законної сили. Водночас до Міністерства фінансів України не надходило інформаційних матеріалів про списання заборгованості ПрАТ «Городоцький елеватор Суффле» на підставі рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2013.

8. 09 листопада 2020 року позивач надіслав голові Комісії та Міністерству фінансів України вимогу №1-к про списання заборгованості, у якій просив визнати безнадійною всю заборгованість ПрАТ «Городоцький елеватор Суффле» перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками, наданими Міністерством фінансів України у 1993- 1998 роках, як таку, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, та вчинити встановлені нормативно-правовими актами України дії, необхідні для подальшого списання Кабінетом Міністрів України всієї заборгованості ПрАТ «Городоцький елеватор Суффле».

9. На вказану вимогу голова Комісії та Міністерство фінансів України не відреагувало.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

10. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2022 позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність голови Комісії щодо нескликання засідання Комісії у зв`язку із набранням законної сили судовими рішеннями щодо стягнення простроченої заборгованості, прийнятими не на користь держави, щодо таких рішень суду: постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі 2-а-7428/10/2270; постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі № 2а-8104/10/2270/1; рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2013 у справі № 924/1048/13; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 у справі № 560/2668/19;

- зобов`язано голову Комісії скликати засідання Комісії у зв`язку із набранням законної сили судовими рішеннями щодо стягнення простроченої заборгованості, прийнятими не на користь держави, щодо рішень суду: постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі 2-а-7428/10/2270; постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі № 2а-8104/10/2270/1; рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2013 у справі № 924/1048/13; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 у справі № 560/2668/19, не пізніше, ніж у двотижневий строк з дня набрання цим рішенням законної сили;

- зобов`язано Комісію провести засідання Комісії у зв`язку із набранням законної сили судовими рішеннями щодо стягнення простроченої заборгованості, прийнятими не на користь держави, щодо рішень суду: постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі 2-а-7428/10/2270; постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі № 2а-8104/10/2270/1; рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2013 у справі № 924/1048/13; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 у справі № 560/2668/19, результати якого оформити відповідно до Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів України у 1993- 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174.

11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття відповідним судом рішення про відмову у стягненні заборгованості за бюджетними позиками є підставою для визнання заборгованості за такими позиками безнадійною та її списання.

12. Механізм списання такої заборгованості передбачає: 1) внесення пропозиції про визнання заборгованості безнадійною Комісією з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою; 2) підготовку проєкту рішення Міністерством фінансів України; 3) прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про списання безнадійної заборгованості. Пропозицію вказана Комісія готує за наслідками проведення засідання, яке має бути скликане протягом двох тижнів з дня набрання судовим рішення про відмову у стягненні заборгованості законної сили.

13. Як установив суд першої інстанції, щодо стягнення заборгованості за бюджетними позичками, які обліковуються за позивачем, судами неодноразово приймалися рішення про відмову у задоволенні відповідних вимог контролюючих органів. Проте голова Комісії у двотижневий строк засідань Комісії не скликав, питання про внесення пропозиції про списання заборгованості Комісією не розглядалося.

14. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність голови Комісії та Комісії.

15. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2022 скасовано з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

16. Ухвалюючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Комісія не має статусу юридичної особи і в силу приписів чинного законодавства не має адміністративної процесуальної правоздатності, у зв`язку з чим належним відповідачем у справі має виступати той орган, який її створив (наділений повноваженнями створювати).

17. Посилаючись на ту обставину, що позов заявлено до неналежного відповідача та процесуальні обмеження щодо його заміни на етапі апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

18. 06 березня 2023 року до Суду від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023, у якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2022.

19. Ухвалою Суду від 24.04.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

20. За доводами позивача, які були підставою для відкриття касаційного провадження, у спірних правовідносинах відсутній висновок щодо застосування пунктів 7-9 Положення про Комісію з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174.

21. Скаржник доводить, що вказаними нормами установлений чіткий алгоритм дій Комісії у разі ухвалення судом рішення щодо про відмову у стягненні заборгованості за державними кредитами, який передбачає скликання у двотижневий строк засідання Комісії та розгляд нею питання про внесення Міністерству фінансів України пропозиції щодо визнання простроченої заборгованості безнадійною та доцільності її списання.

22. Водночас у спірних правовідносинах указана Комісія не скликалася, унаслідок чого податкові органи продовжують вчиняти дії щодо стягнення заборгованості за кредитами, щодо яких неодноразово ухвалювалися судові рішення не на користь держави.

23. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції не міг відмовити у позові з підстав того, що позов заявлено до неналежного відповідача, не з`ясувавши хто є належним відповідачем, і не розглянувши питання про заміну відповідача.

24. Кабінет Міністрів України у відзиві на касаційну скаргу щодо її вимог заперечив. Обґрунтовуючи заперечення проти касаційної скарги, Кабінет Міністрів України зазначив, що ані Міністерство фінансів України, ані Комісія обліку простроченої заборгованості за державними кредитами не ведуть, участі у справах, на які посилається позивач, не брали, а тому вони не володіють інформацією про ухвалення судами рішень, що можуть бути підставою для скликання засідання Комісії.

25. Міністерство фінансів України у відзиві на касаційну скаргу також наголошувало на тому, що воно не веде обліку простроченої заборгованості, не має інформації про результати розгляду справ, на які посилається позивач, а тому, на думку Міністерства фінансів України, у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність голови Комісії, що полягає у нескликанні її засідань.

26. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_1., суддів Білак М.В., Губської О.А.

27. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03 серпня 2023 року № 770/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначений повторний автоматизований розподіл справи № 560/6957/22.

28. За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу № 580/10383/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

29. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174 затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів України у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок) та Положення про Комісію з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою (далі - Положення).

30. Пунктом 3 Порядку визначено, що облік заборгованості, в тому числі простроченої за кредитами, ведеться Мінфіном та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані.

31. Відповідно до пункту 7 Порядку Державна казначейська служба України: інформує Мінфін, Державну податкову службу і банк-агента щомісяця до 10 числа про суми і дати надходження коштів до державного бюджету в рахунок погашення заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами в розрізі кодів бюджетної класифікації та кредитних (субкредитних) угод (станом на 1 число місяця, що настає за звітним); інформує Кабінет Міністрів України раз на півріччя та за підсумками року до 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, про стан погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

32. Пунктом 15 Порядку передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

33. Згідно з пунктом 20 Порядку прострочена заборгованість боржників за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою та нарахована на її суму пеня визнається Мінфіном безнадійною на підставі:

- довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи - боржника у зв`язку з визнанням її банкрутом; інформації, поданої органами державної податкової служби, про визнання боржника в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо погашення заборгованості якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю його активів (щодо боржників, які відповідно до законодавства не підлягають приватизації та на примусову реалізацію майна яких введено мораторій);

- протоколу засідання та / або акта Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою щодо неможливості або недоцільності стягнення такої заборгованості в судовому порядку та / або щодо якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили.

34. Пунктом 1 Положення передбачено, що Комісія з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою (далі - Комісія) є постійно діючим робочим органом, що утворюється з метою сприяння координації діяльності центральних органів виконавчої влади щодо стягнення в установленому порядку простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами та бюджетними позичками / фінансовою допомогою і пені (далі - прострочена заборгованість), розроблення пропозицій щодо обліку простроченої заборгованості, здійснення заходів з її погашення, а також визнання заборгованості безнадійною чи такою, що підлягає списанню.

35. Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Комісії є:

1) сприяння координації діяльності центральних органів виконавчої влади щодо стягнення, зокрема у судовому порядку, простроченої заборгованості;

2) аналіз матеріалів судових справ щодо стягнення простроченої заборгованості і підготовка за його результатами пропозицій щодо можливості/неможливості та доцільності / недоцільності її стягнення;

3) розроблення пропозицій щодо:

- визнання / невизнання безнадійною простроченої заборгованості;

- прийняття рішень щодо коригування обліку простроченої заборгованості; вирішення питання стосовно погашення простроченої заборгованості, зокрема шляхом залучення відповідно до законодавства юридичних осіб для представництва інтересів держави в судах у справах про стягнення простроченої заборгованості, в тому числі в процесі банкрутства, у стягненні якої органам державної податкової служби відмовлено;

- списання безнадійної заборгованості, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили, та/або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним.

36. Пунктом 7 Положення встановлено, що формою роботи Комісії є засідання, періодичність проведення яких визначається головою Комісії. Голова Комісії зобов`язаний скликати засідання у разі набрання законної сили судовим рішенням щодо стягнення простроченої заборгованості, прийнятого не на користь держави, не пізніше, ніж у двотижневий строк з дня набрання цим рішенням законної сили.

37. Згідно з пунктом 8 Положення на своїх засіданнях Комісія розробляє пропозиції та рекомендації з питань, що належать до її компетенції.

38. Відповідно до пункту 9 Положення у разі скликання засідання Комісії у зв`язку із набранням законної сили судовим рішенням щодо стягнення простроченої заборгованості, прийнятого не на користь держави, за результатами засідання складається також акт, в якому зазначаються:

- найменування і місцезнаходження боржника;

- реквізити кредитної угоди, угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги;

- сума кредиту, бюджетної позички/фінансової допомоги; сума простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою;

- реквізити рішення суду, прийнятого не на користь держави, яке набрало законної сили;

- обґрунтовані висновки щодо можливості/неможливості та доцільності/недоцільності визнання заборгованості безнадійною.

39. Пунктом 10 Положення передбачено, що контроль за реалізацією пропозицій, рекомендацій та актів Комісії здійснюється її членами, на яких Комісією покладено відповідні повноваження. У разі виникнення обставин, які перешкоджають виконанню прийнятих Комісією рішень в установлені строки, відповідальні за їх виконання повідомляють у письмовій формі голові Комісії про причини їх невиконання та готують пропозиції щодо вирішення проблемних питань.

VI. Позиція Верховного Суду

40. Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо особливостей застосування статті 48 КАС України та необхідності з`ясування належного відповідача за пред`явленим позовом (зокрема у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 826/11444/17, від 24.04.2024у справі № 260/1084/19, від 02.05.2024 у справі № 280/6737/22).

41. Так, у постанові від 24.04.2024 у справі № 260/1084/19 Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною третьою статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

42. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина сьома статті 48 КАС України).

43. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина п`ятої статті 48 КАС України).

44. З аналізу статті 48 КАС України випливає, що залучення співвідповідача чи заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

45. Належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред`явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов`язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред`явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд ураховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

46. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Для правильного вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права позивача обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності або залучення співвідповідачів.

47. У постанові від 21.02.2024 у справі № 826/11444/17 Верховний Суд також дійшов висновку, що заміна первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача справа має розглядатися спочатку.

48. У цій справі, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, адже Комісія не має статусу окремої юридичної особи, і в силу приписів чинного законодавства не має адміністративної процесуальної правоздатності. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що голова Комісії жодними повноваженнями стосовно представлення інтересів Комісії не наділений.

49. Суд не погоджується в повній мірі з указаними висновками суду апеляційної інстанції.

50. Частиною четвертою статті 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

51. Визначення суб`єкта владних повноважень міститься у статті 4 КАС України, відповідно до якої суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

52. Статтею 43 КАС України передбачено, що здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

53. Отже, головною ознакою суб`єкта владних повноважень як відповідача в адміністративній справі є не наявність або відсутність у нього статусу юридичної особи, а здійснення цим суб`єктом (у тому числі без статуту юридичної особи) владних управлінських функцій у відносинах, у яких виник спір.

54. Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21).

55. З аналізу викладених вимог Положення випливає, що Комісія є постійно діючим робочим органом, завданням якої є сприяння координації діяльності центральних органів виконавчої влади щодо стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами та бюджетними позичками/фінансовою допомогою і пені; розроблення пропозицій щодо обліку простроченої заборгованості, здійснення заходів з її погашення, а також визнання заборгованості безнадійною чи такою, що підлягає списанню.

56. Зі змісту 7-9 Положення та пунктів 20, 24 Порядку встановлено, що списання безнадійної заборгованості, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили, та / або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним, здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, проєкт якого вноситься Міністерством фінансів України на підставі пропозицій Комісії, у якій викладаються обґрунтовані висновки щодо можливості/неможливості та доцільності/недоцільності визнання заборгованості безнадійною. Відповідно до пункту 10 Положення члени комісії здійснюють контроль за реалізацією пропозицій. У разі виникнення обставин, які перешкоджають виконанню прийнятих Комісією пропозицій в установлені строки, відповідальні за їх виконання зобов`язані повідомити у письмовій формі голову Комісії про причини їх невиконання.

57. Таким чином, саме за результатами розгляду висновку Комісії у формі пропозиції про можливість уважати заборгованість за державними кредитами безнадійною здійснюється її списання.

58. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що у відносинах, пов`язаних з обліком заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів України у 1993- 1998 роках, Комісія не є суб`єктом владних повноважень. Неправильними є також висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у неї адміністративної процесуальної дієздатності.

59. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на вказані особливості правового статусу Комісії уваги не звернув і дійшов помилкових висновків про те, що Комісія у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень та не має адміністративної процесуальної дієздатності.

60. Указане порушення в застосуванні норм матеріального і процесуального права призвело до того, що суд апеляційної, переглядаючи справу, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах усіх інших істотних доводів та вимог апеляційної скарги не перевіряв.

61. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу

62. Підсумовуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду, під час якого суду апеляційної інстанції необхідно перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

VII. Судові витрати

63. Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

64. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

65. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Городоцький елеватор Суффле» задовольнити частково.

66. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 скасувати.

67. Справу направити на новий судовий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

68. Судові витрати не розподіляються.

69. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко