№ 560/754/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2020 року

Київ

справа №560/754/19

адміністративне провадження №К/9901/29025/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Білак М.В., Загороднюка А.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (суддя Шевчук О.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (судді Ватаманюк Р.В., Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.) у справі №560/754/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказів,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - ГУНП в Хмельницькій області; відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати зведений наказ відповідача, за підписом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУНП в Хмельницькій області полковника поліції Матвійчука В.В., від 18 лютого 2019 року № 58 «По особовому складу» в частині призначення відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби підполковника поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на посаду заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП, звільнивши з посади заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП, з 18 лютого 2019 року, встановивши посадовий оклад в розмірі 3250 гривень, та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП з 26 лютого 2019 року;

- визнати протиправним і скасувати наказ відповідача, за підписом начальника ГУНП в Хмельницькій області полковника поліції Віконського В.В., від 25 лютого 2019 року № 66 «По особовому складу», згідно якого відповідно до підпункту 2 частини першої статті 69 Закону України «Про Національну поліцію» тимчасове виконання обов`язків старшого слідчого слідчого відділення Віньковецького відділення поліції Ярмолинецького відділу поліції ГУНП покладено на підполковника поліції ОСОБА_1 (0065693), заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП, з 26 лютого 2019 року;

- стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Позивач вважає, що звільнення з посади заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП та призначення на посаду заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП, а також тимчасове покладення на нього виконання обов`язків старшого слідчого слідчого відділення Віньковецького відділення поліції Ярмолинецького відділу поліції ГУНП, - грубо порушують його трудові права; спірні накази ГУНП в Хмельницькій області складені та видані з порушенням норм Закону України «Про Національну поліцію», Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року № 1235, та додатку 1 до Переліку документів з питань проходження служби, затвердженого наказом № 1235.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 27 травня 2019 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував наказ ГУНП в Хмельницькій області, за підписом начальника ГУНП в Хмельницькій області полковника поліції Віконського В.В., від 25 лютого 2019 року № 66 «По особовому складу», згідно якого відповідно до підпункту 2 частини першої статті 69 Закону України «Про Національну поліцію» тимчасове виконання обов`язків старшого слідчого слідчого відділення Віньковецького відділення поліції Ярмолинецького відділу поліції ГУНП покладено на підполковника поліції ОСОБА_1 (0065693), заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП, з 26 лютого 2019 року. В задоволенні інших позовних вимог - відмовив. Стягнув на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Хмельницькій області.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що посада, яку обіймав позивач, та посада, на яку його призначено відповідно до оскаржуваного наказу від 18 лютого 2019 року № 58 «По особовому складу», та спеціальне звання, яке він мав до та після переведення, є рівнозначними, а отже, відповідачем у належний спосіб переведено позивача на іншу посаду відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII.

У частині позовних вимог, які були задоволені, суд першої інстанції дійшов висновку, що посада старшого слідчого слідчого відділення Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП не була вакантною; капітан поліції Баран Р.М. , який обіймав зазначену посаду, тимчасово виконував обов`язки заступника начальника Віньковецького ВнП - начальника слідчого відділення Ярмолинецького ВП ГУНП, не був тимчасово відсутній, усунений чи відсторонений від посади; відтак, відповідачем протиправно, всупереч нормам чинного законодавства, було покладено на позивача виконання обов`язків старшого слідчого Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, не зазначено з яких міркувань він виходив, визнаючи її розмір, та якими доказами це підтверджується, вказана вимога задоволенню не підлягає.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2019 року скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову та прийняв у цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував наказ ГУНП в Хмельницькій області, за підписом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУНП України в Хмельницькій області полковника поліції Матвійчука В.В. від 18 лютого 2019 року № 58 «По особовому складу» в частині призначення відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби підполковника поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на посаду заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП, звільнивши з посади заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП, з 18 лютого 2019 року, встановивши посадовий оклад в розмірі 3250 гривень. Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП з 18 лютого 2019 року. Відмовив у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди. Рішення суду першої інстанції в частині скасування наказу від 25 лютого 2019 року № 66 «По особовому складу» залишив без змін. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Хмельницькій області понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 921 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції керувався тим, що наказ ГУНП в Хмельницькій області від 18 лютого 2019 року № 58 «По особовому складу» не містить обґрунтованих підстав для переведення позивача на посаду заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП та прийнятий з порушенням Закону України «Про Національну поліцію», Типової інструкції та Переліку документів з питань проходження служби. Таким чином, оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП.

Водночас, апеляційний суд погодився з позицією Хмельницького окружного адміністративного суду в тій частині, що відповідачем протиправно було покладено на позивача виконання обов`язків старшого слідчого Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП, а також щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

На рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник зазначає, що Законом України «Про Національну поліцію» установлений порядок покладення на поліцейського тимчасового виконання обов`язків за іншою посадою і в разі вирішення даного питання, покладення тимчасового виконання обов`язків за невакантною посадою здійснюється незалежно від згоди особи. Крім того, ні спеціальним, ні загальним законодавством не визначено, що з метою покладення на працівника поліції тимчасового виконання обов`язків мають бути детально розписані усі обставини, в даному випадку - усі недоліки по ряду кримінальних проваджень, що слугували причиною прийняття такого рішення, адже керівник ГУНП володіє оперативною обстановкою в області та йому відомо про наявні недоліки. На думку скаржника, інформації, яка містилася у рапорті Харченко Н.О. , було достатньо для прийняття наказу від 25 лютого 2019 року № 66 «По особовому складу».

Скаржник вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що посада старшого слідчого станом на 25 лютого 2019 року була невакантною, а старший слідчий Баран Р.М. не був тимчасово відсутній і як слідчий, і як начальник слідчого відділення, не відповідає дійсності. На думку скаржника, в даному випадку суди неправильно тлумачать положення Закону України «Про поліцію», адже пункт 2 частини першої статті 69 цього Закону передбачає покладення тимчасового виконання обов`язків за невакантною посадою у разі тимчасової відсутності поліцейського та будь-якого виду відсутності такого поліцейського на службі вказаною нормою не визначено. Тому, оскільки капітан поліції Баран Р.М. не виконував функціональні обов`язки за посадою старшого слідчого у зв`язку з тимчасовим виконанням обов`язків заступника начальника Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП, то він був відсутній на службі за посадою старшого слідчого.

Крім зазначеного, в касаційній скарзі представник ГУ НП в Хмельницькій області посилається на те, що пунктом 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість переміщення поліцейського на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Тому, виходячи з інтересів служби, про які зазначалося у рапорті Харченко Н.О. , позивача було призначено на рівнозначну посаду заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП шляхом звільнення з посади заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП. Представник відповідача наголосив, що рівнозначність посад визначається граничним спеціальним званням за посадою, а не рівнем навантаження. Позивача не було направлено на роботу в іншу місцевість, адже він проходить службу в ГУНП з територіальністю обслуговування Хмельницької області.

Також скаржник стверджує про безпідставність висновку суду апеляційної інстанції про те, що рапорт мав бути написаний Харченко Н.О. власноручно, позаяк такий рапорт пишеться особою, яка приймається на службу чи призначається (переміщається) на посаду. До того ж, подання про призначення на посаду та про встановлення додаткових видів грошового забезпечення готується при призначенні особи вперше. Проте, оскільки вислуга років та спеціальне звання ОСОБА_1 залишились без змін, то підстав для їх перегляду та, відповідно, встановлення нових розмірів, на момент видачі наказу не було.

Ухвалою від 24 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М. (суддя-доповідач), Білак М.В., Загороднюка А.Г. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу ГУНП в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року в частині скасування наказу від 25 лютого 2019 року № 66 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року - залишити без змін. ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався норм процесуального права, повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи та які є доведеними, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні. Натомість, у касаційній скарзі відповідач не довів правомірності свого рішення, як суб`єкта владних повноважень. В обґрунтування касаційної скарги відповідач не наводить жодного порушення судами норм матеріального права, не вказує, які норми закону неправильно застосовані судами, не стверджує, що висновки судів не відповідають дійсності та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Ухвалою від 27 квітня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до статей 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» наказом т.в.о. начальника ГУНП в Хмельницькій області генерала поліції третього рангу Семенишина М. О. від 07 листопада 2015 року № 1о/с ОСОБА_1 був прийнятий на службу до Національної поліції України та призначений на посаду заступника начальника слідчого відділення Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області.

Наказом ГУНП в Хмельницькій області від 26 вересня 2016 року № 305о/с позивача призначено на посаду заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП в Хмельницькій області.

Відповідно до наказу ГУНП в Хмельницькій області від 22 січня 2018 року № 17о/с на підставі пункту 2 частини першої статті 69 Закону України «Про Національну поліцію» на ОСОБА_1 було покладено тимчасове виконання обов`язків заступника начальника Кам`янець-Подільського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП в Хмельницькій області з 23 січня 2018 року.

Пунктом 1 наказу ГУНП в Хмельницькій області від 14 червня 2018 року № 1062о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 » за вчинення дій, які підривають авторитет поліції і набули значного суспільного резонансу, та неналежне виконання службової дисципліни, що полягає у порушенні вимог статей 2, 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1, 2 та 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», статей 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, Присяги поліцейського, на заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 вирішено накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції.

14 червня 2018 року наказом ГУНП в Хмельницькій області № 164 о/с «По особовому складу» підполковника поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), заступника начальника-слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області звільнено зі служби в поліції.

Вищезазначені накази були визнані протиправними та скасовані відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 2240/2329/18, у зв`язку із чим наказом начальника ГУНП в Хмельницькій області полковника поліції Віконського В.В. від 15 лютого 2019 року № 54 о/с скасовано пункт наказу від 14 червня 2018 року № 164 о/с про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 (0065693), заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП в Хмельницькій області.

Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Хмельницькій області полковника поліції Матвійчука В.В. від 18 лютого 2019 року № 58 о/с відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, призначено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП в Хмельницькій області, звільнивши з посади заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП в Хмельницькій області з 18 лютого 2019 року, встановивши посадовий оклад в розмірі 3 250 грн. Підстава: рапорт Харченко Н.О. від 15 лютого 2019 року.

Наказом начальника ГУНП України в Хмельницькій області полковника поліції Віконського В.В. від 25 лютого 2019 року № 66 о/с відповідно до підпункту 2 частини першої статті 69 Закону України «Про Національну поліцію» тимчасове виконання обов`язків старшого слідчого слідчого відділення Віньковецького ВП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області покласти на підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП в Хмельницькій області, з 26 лютого 2019 року.

Не погоджуючись з винесеними вище наказами ГУНП в Хмельницькій області № 58 о/с від 18 лютого 2019 року та № 66 о/с від 25 лютого 2019 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить з наступного.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Положеннями статті 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частинами третьою, четвертою статті 59 Закону № 580-VIII закріплено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що фактично відбулось його переведення на іншу посаду, Верховний Суд зазначає наступне.

За змістом частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Відповідно до частини першої статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Оскаржуваним наказом від 18 лютого 2019 року № 58 «По особовому складу» визначено, що відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП, звільнивши з посади заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП, з 18 лютого 2019 року, встановивши посадовий оклад в розмірі 3250 гривень.

Підставою видання даного наказу став рапорт заступника начальника ГУНП в Хмельницькій області - начальника слідчого управління полковника поліції Харченко Н.О. від 15 лютого 2019 року.

У вказаному рапорті зазначено, що на даний час у слідчому підрозділі Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області негативно склалась ситуація щодо встановлення осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, стану досудового розслідування кримінальних проваджень та їх закінчення до суду. В зв`язку із вказаними недоліками та з метою покращення роботи щодо встановлення осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, стану досудового розслідування кримінальних проваджень та їх закінчення до суду, відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII заступник начальника ГУНП в Хмельницькій області - начальник слідчого управління полковник поліції Харченко Н.О. просила призначити на посаду заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області - начальника слідчого відділення заступника начальника Хмельницького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області - начальника слідчого відділу підполковника поліції ОСОБА_1 .

Отже, рапорт заступника начальника ГУНП в Хмельницькій області - начальника слідчого управління полковника поліції Харченко Н. О . від 15 лютого 2019 року містив обґрунтування переміщення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області - начальника слідчого відділення.

Судом першої інстанції установлено, що позивач обіймав посаду заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу за спеціальним званням «підполковник поліції», а переміщений був на посаду заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП за спеціальним званням «підполковник поліції». Тобто, посада, на яку було призначено ОСОБА_1 відповідно до наказу від 18 лютого 2019 року № 58 «По особовому складу», є рівнозначною тій, яку він обіймав.

Таким чином, у даному випадку переведення позивача відбулося на підставі прямої норми Закону № 580-VIII, а саме пункту 2 частини першої статті 65, про що зазначено в рапорті полковника поліції Харченко Н.О. від 15 лютого 2019 року та самому наказі від 18 лютого 2019 року № 58 «По особовому складу».

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість тверджень позивача щодо нерівнозначності посад у частині об`єму навантаження, оскільки в даному випадку рівнозначність посад визначається граничним спеціальним званням за посадою, а не рівнем навантаження.

Стосовно висновків суду апеляційної інстанції про порушення, допущені відповідачем, під час прийняття оскаржуваного наказу, Суд вказує, що згідно з розділом ІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року № 1235, підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ зазначеного Порядку, підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу. У свою чергу, пункт 3 розділу ІІІ містить відсилочну норму до Переліку документів з питань проходження служби, також затвердженого вказаним наказом.

Проте, аналіз зазначених вище нормативно-правових актів дозволяє прийти до висновку, що у разі переміщення працівника на рівнозначну посаду відсутній обов`язок щодо формування подання про призначення на посаду. Так само, в даному випадку був відсутній обов`язок щодо формування подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення, адже з переміщенням позивача на посаду заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області - начальника слідчого відділення, його вислуга років і спеціальне звання не змінилися, а тому необхідності в установленні додаткових видів грошового забезпечення та, відповідно, формування подання, не було.

Що ж стосується висновків суду апеляційної інстанції про те, що рапорт заступника начальника ГУНП в Хмельницькій області - начальника слідчого управління полковника поліції Харченко Н.О. від 15 лютого 2019 року написаний нею не власноручно, а виготовлений за допомогою друкованих пристроїв, що суперечить вимогам Переліку документів з питань проходження служби, то Суд зазначає, що в розумінні пункту 1 Переліку рапорт (заява) пишеться власноручно у довільній формі саме особою, яка приймається на службу, призначається чи переміщається на посаду. Натомість, вимоги до написання рапорту керівника не визначено.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що наказ т.в.о. начальника ГУНП України в Хмельницькій області полковника поліції Матвійчука В.В. від 18 лютого 2019 року № 58 «По особовому складу» в частині призначення підполковника поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на посаду заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП шляхом звільнення з посади заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП з 18 лютого 2019 року, відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби), - виданий з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі наявних на те правових підстав, а тому позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.

З огляду на це, Верховний Суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП з 18 лютого 2019 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права в частині вирішення позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування наказу ГУНП в Хмельницькій області від 25 лютого 2019 року № 66 «По особовому складу», яким на позивача тимчасово покладено виконання обов`язків старшого слідчого слідчого відділення Віньковецького відділення поліції Ярмолинецького відділу поліції ГУНП, Суд зазначає таке.

Так, оскаржуваний наказ підпадає під правове регулювання статті 69 Закону № 580-VIII, відповідно до якої, у зв`язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою, а саме:

1) вакантною - за його згодою;

2) невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди. Безперервний строк тимчасового виконання обов`язків не повинен перевищувати чотирьох місяців. Тимчасове виконання обов`язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом.

Частиною третьою статті 69 Закону № 580-VIII визначено, що тимчасове виконання обов`язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом.

Тобто, законодавчо визначено спеціальний порядок покладення на поліцейського тимчасового виконанням обов`язків за іншою посадою і в разі вирішення питання про покладення тимчасового виконання обов`язків за невакантною посадою таке покладення вирішується незалежно від згоди особи, на яку воно здійснюється.

Посилання скаржника на застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 жовтня 2017 року у справі № 420/5192/18, є необґрунтованими, оскільки правовідносини у зазначеній справі відмінні.

Судами попередніх інстанцій установлено, що оскаржуваний наказ від 25 лютого 2019 року № 66 «По особовому складу» виданий на підставі рапорту заступника начальника ГУНП в Хмельницькій області - начальника слідчого управління полковника поліції Харченко Н.О. від 25 лютого 2019 року, в якому покладення тимчасового виконання обов`язків на позивача зумовлено службовою необхідністю.

У рапорті Харченко Н.О. просить у зв`язку з виниклою службовою необхідністю та покращення стану досудового розслідування кримінальних правопорушень та їх закінчення до суду, з 26 лютого 2019 року покласти тимчасове виконання обов`язків старшого слідчого СВ Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області на заступника начальника Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області - начальника слідчого відділу підполковника поліції ОСОБА_1

Однак, на відміну від зазначеного вище рапорту від 15 лютого 2019 року, зазначений рапорт Харченко Н.О. не містить обґрунтування службової необхідності щодо покладення на ОСОБА_1 тимчасового виконання обов`язків старшого слідчого СВ Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області. Суди правильного зауважили, що з рапорту неможливо встановити стану досудового розслідування кримінальних правопорушень та їх закінчення до суду в СВ Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області станом на 25 лютого 2019 року.

Крім того, правовою підставою видання оскаржуваного наказу є пункт 2 частини першої статті 69 Закону № 580-VIII, як-то тимчасове покладення обов`язків за невакантною посадою незалежно від його згоди.

Судами попередніх інстанцій установлено, що посада старшого слідчого вакантна не була. Зокрема, згідно з повідомленням Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області від 05 березня 2019 року № 5аз/121/12-2019 станом на 25 лютого 2019 року вакантні посади у слідчому відділенні Віньковецького ВП Ярмолинецького ВнП ГУНП відсутні. Штатним розписом слідчого відділення Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП передбачена одна посада старшого слідчого слідчого відділення Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП.

Отже, покладення на позивача тимчасового виконання обов`язків старшого слідчого СВ Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області відбулося за невакантною посадою, що не потребувало його згоди.

З конструкції пункту 2 частини першої статті 69 Закону № 580-VIII слідує, що у зв`язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за невакантною посадою - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди.

Як установлено судами, старший слідчий СВ Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП капітан поліції Баран Р.М. не був усунений чи відсторонений від посади, натомість, він тимчасово виконував обов`язки заступника начальника Віньковецького ВП - начальника слідчого відділення Ярмолинецького ВП ГУНП згідно з наказом ГУНП в Хмельницькій області від 07 лютого 2019 року № 43 о/с.

Водночас, чинним законодавством передбачено, що виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника може бути як без звільнення працівника від своїх основних обов`язків, так і зі звільненням працівника від своїх основних обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року під час перегляду в касаційному порядку справи № 824/238/19-а зроблено висновок про те, що виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника характеризується так:

- виконання додаткових обов`язків у цьому разі означає фактичну заміну працівника, тимчасово відсутнього з причин, які дозволяють зберігати за відсутнім працівником місце роботи (відрядження, відпустка тощо);

- поряд з виконанням додаткових функцій працівник продовжує виконувати свою основну роботу, яка передбачена трудовим договором;

- виконання додаткових обов`язків відбувається протягом його робочого дня, який встановлений умовами укладеного з ним трудового договору;

- виконання додаткових обов`язків оформлюється наказом керівника підприємства про покладання додаткових функцій з виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника;

- призначення працівника виконуючим обов`язки тимчасово відсутнього працівника здійснюється за згодою працівника, якого призначають;

- відповідно до статті 105 Кодексу законів про працю України працівнику також провадиться доплата за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника;

- порядок оплати праці встановлюється на підставі положень колективного договору та вказується у відповідному наказі.

Тобто, тимчасове виконання обов`язків відсутнього працівника не завжди має наслідком звільнення від виконання основних обов`язків.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено того, що старший слідчий Баран Р.М. , тимчасово виконуючи обов`язки заступника начальника Віньковецького ВП - начальника слідчого відділення Ярмолинецького ВП ГУНП, не продовжував виконувати свої основні посадові обов`язки. Наказом ГУНП в Хмельницькій області від 07 лютого 2019 року № 43 о/с також не визначено, що Баран Р.М. був звільнений від виконання обов`язків старшого слідчого.

За наведених обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем протиправно, всупереч нормам чинного законодавства, наказом від 25 лютого 2019 року № 66 «По особовому складу» на ОСОБА_1 було покладено виконання обов`язків старшого слідчого Віньковецького ВП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області.

На підставі зазначеного, Суд констатує, що доводи касаційної скарги знайшли часткове підтвердження в ході касаційного розгляду справи. Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про скасування наказу ГУНП України в Хмельницькій області від 18 лютого 2019 року № 58 «По особовому складу» та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП з 18 лютого 2019 року.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке скасоване помилково, то наявні підстави для скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року та залишення в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи в зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341 344 349 352 356 359 КАС України КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити частково.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року - скасувати, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

В.М. Соколов

М.В. Білак

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду