ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 560/764/21
адміністративне провадження № К/9901/46034/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року (у складі головуючого-судді Фелонюк Д.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року (у складі колегії: головуючого судді Залімського І.Г., суддів: Сушка О.О, Мацького Є.М.) у справі №560/764/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при призначенні пенсії довідок про його заробітну плату № 14 від 28.06.2012 та № 25, № 26 від 26.03.2015;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок його пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату №14 від 28.06.2012 та №№ 25, 26 від 26.03.2015, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 20.01.2020 та провести виплату з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки при призначенні пенсії стаж його роботи набутий не в Україні врахований, то при обчисленні пенсії заробіток за цей період також слід враховувати.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.06.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо неврахування довідок №14 від 28.06.2012, №25 від 26.03.2015 та №26 від 26.03.2015 при призначенні пенсії ОСОБА_1 з 20.01.2020.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії з 20.01.2020 з урахуванням довідок №14 від 28.06.2012, №25 від 26.03.2015 та №26 від 26.03.2015 та з врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
3. Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої та підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
5. У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 (рішення Вищої ради правосуддя від 08.06.2023 № 622/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку"), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.06.2023 вказану справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бучик А.Ю. - головуючий суддя, судді: Рибачук А.І., Стрелець Т.Г.
7. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
8. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
9. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами встановлено, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020 у справі № 560/3062/20, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 15.02.2008 по 03.02.2009, з 04.02.2009 по 27.12.2009, з 11.06.2010 по 28.05.2011, з 01.06.2011 по 28.04.2012 з 02.05.2012 по 18.06.2012 та з 01.10.2014 по 20.02.2015 та призначити пенсію згідно із заявою від 19.03.2020 з моменту набуття на неї права, а саме з 20.01.2020.
11. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та з 20.01.2020 (на підставі вказаного вище рішення суду) отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, при обчислені розміру пенсії позивача відповідачем не враховано довідок про заробітну плату № 14 від 28.06.2012, видану ЗАТ ХК "Стройенергосервіс" (Російська Федерація), за період з лютого 2008 року по червень 2012 року, № 25 від 26.03.2015, видану ТОВ «Вимпеленергомонтаж» (Російська Федерація), за 2014 рік, та № 26 від 26.03.2015, видану ТОВ «Вимпеленергомонтаж» (Російська Федерація) за 2015 рік.
12. Відповідно до наявної у ГУ ПФУ в Хмельницькій області інформації (лист від 23.08.2018 №4998/19) ЗАТ «Холдингова компанія "Стройенергосервіс" у період з 05.12.2002 по 18.08.2009 було зареєстроване в м. Москві і зняте з обліку у зв`язку з перереєстрацією в м. Ковров, Володимирської області. Зазначена організація взята на облік в управлінні Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Ковров 04.09.2009. Юридична адреса організації: м. Ковров, вул. Волго-Донська, 33, фактична адреса організації: 111116, м. Москва, вул. Енергетична буд. 12, к. 1. Також повідомлено, що листи, адресовані на адресу організації (м. Москва, вул. Енергетична, 12, к. 1) про надання документів для проведення звірки, повертаються з відміткою - організація не існує. Відомостями про місцезнаходження документів щодо особового складу, а також про передачу документів на зберігання в архівні установи управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Коврові не володіє.
13. Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо підстав незарахування при обчисленні розміру пенсії позивача його заробітної плати за періоди з 15.02.2008 по 03.02.2009, з 04.02.2009 по 27.12.2009, з 11.06.2010 по 28.05.2011, з 01.06.2011 по 28.04.2012, з 02.05.2012 по 18.06.2012 та з 01.10.2014 по 20.02.2015.
14. Листом №2200-0304-8/56130 від 21.12.2020 ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило про те, що врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав з 01.01.2004 здійснюється згідно з вимогами статті 24 Закону № 1058-IV за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилась трудова діяльність. На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020 у справі №560/3062/20 періоди роботи з 15.02.2008 по 03.02.2009, з 04.02.2009 по 27.12.2009, з 11.06.2010 по 28.05.2011, з 01.06.2011 по 28.04.2012, з 02.05.2012 по 18.06.2012 та з 01.10.2014 по 20.02.2015 враховано ОСОБА_1 до страхового стажу та в розрахунок заробітку в нульовому значенні. Також зазначено про направлення до Пенсійного фонду Російської Федерації запиту про витребування довідки про заробітну плату позивача за період роботи в ТОВ «Вимпеленергомонтаж» з 01.10.2014 по 20.02.2015 та проведення звірки достовірності видачі довідки про заробітну плату, та про відсутність відповіді на вказаний запит.
15. Позивач вважає, що дії відповідача щодо неврахування заробітної плати зазначеної в довідках № 14 від 28.06.2012 та № № 25, 26 від 26.03.2015 є протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на врахування заробітної плати, яку він отримував працюючи на території Російської Федерації, оскільки періоди роботи, за яку він отримав вказану заробітну плату, зараховані до його страхового стажу на підставі рішення суду.
17. Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що оскільки позивач у період з 2008 року по 2015 рік працював не на території України і отримана ним за цей період заробітна плата для обчислення пенсії не може бути підтверджена даними персоніфікованого обліку, то вказана заробітна плата в обов`язковому порядку має бути підтверджена первинними документами.
Скаржник також вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на пропуск позивачем строку звернення до суду та не вирішували питання про застосування наслідків пропуску вказаного строку.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
21. Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
22. Частиною другою вказаної статті передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
23. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
24. Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
25. Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
26. Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
27. Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
28. Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
30. За змістом частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
31. Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
32. Згідно зі статтею 22 федерального закону № 167-ФЗ від 15.12.20001 «Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території Російській Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян Російської Федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
33. Відповідно до статті 2 Федерального Закону Російської Федерації № 173-ФЗ від 17.12.2001 "Про трудові пенсії в Російській Федерації", який застосовувався до 01.01.2015, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.
34. Згідно з частиною першою статті 10 наведеного вище Федерального Закону №173-ФЗ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.
35. При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації (частина перша статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ).
36. Відповідно до частини другої статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.
37. Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі Російської Федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ "Про страхові пенсії" (статті 3, 11, 14).
38. Отже, як за законодавством України, так і за законодавством Російської Федерації обов`язковою умовою для врахування відомостей про заробітну плату при обчисленні пенсії є сплата страхових внесків за цей період до Пенсійного фонду Російської Федерації.
39. Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 також дійшов висновку про врахування відомостей зазначених в довідках про заробітну плату, отриману в Російській Федерації, лише за умови підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд Російської Федерації, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.
40. За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки саме по собі зарахування до страхового стажу періодів роботи на території Російській Федерації не може бути підставою для врахування заробітку, отриманого за вказаний період, без підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд Російської Федерації, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.
41. Разом з тим, Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.02.2018 у справі №527/1655/17, від 23.04.2019 у справі №376/149/18, від 24.10.2019 у справі №376/1020/16, від 05.03.2020 у справі №539/3234/16, оскільки у зазначених справах вирішувалось питання про врахування при обчисленні пенсії заробітку отриманого на території України, а не поза її межами.
42. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
43. Разом з тим, з огляду на зазначений вище висновок Верховного Суду та без дослідження і з`ясування всіх доводів сторін, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими.
44. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
45. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
46. Отже, Верховний Суд позбавлений процесуального права самостійно дослідити докази та оцінити доводи сторін у справі.
47. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
48. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
49. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та, як наслідок, скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
50. Під час нового розгляду необхідно надати оцінку поданих сторонами доказів з урахуванням висновків Верховного Суду, зазначених у цій постанові, та на підставі оцінки наявних доказів (за необхідності - отримання додаткових доказів) прийняти законне та обґрунтоване рішення. Також необхідно вирішити заяву відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, оскільки зазначена заява залишилась поза увагою суду апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції.
51. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 343 349 353 356 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року скасувати.
Справу № 560/764/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: А. І. Рибачук
Т. Г. Стрелець