Постанова

Іменем України

19 січня 2021 року

м. Київ

справа № 563/1201/18

провадження № 61-7104св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Горинь Агро»,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроленд», ОСОБА_1 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроленд» на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 23 листопада 2018 року у складі судді Кулика Є. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Горинь Агро» (далі - ТОВ «Горинь Агро») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроленд» (далі -ТОВ «Рівнеагроленд»), ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним, посилаючись на те, що 22 січня 2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено два договори оренди землі, а саме - № 275 щодо земельної ділянки площею 2,27 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0020, та № 276 - щодо земельної ділянки площею 2,27 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0069, які зареєстровані відповідно 16 грудня 2010 року та 28 грудня 2010 року в Корецькому районному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК». Зазначені договори укладено на строк 10 років з дня державної реєстрації. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а її спадкоємцем є ОСОБА_1 01 лютого 2014 року між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди до договорів оренди землі від 22 січня 2010 року № 275 та № 276, за умовами яких змінено орендодавця з померлої ОСОБА_2 на її спадкоємця ОСОБА_1 . В період дії вказаних договорів оренди землі, укладених між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_1 , 30 вересня 2017 року відповідачі ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнеагроленд» уклали інші договори оренди землі щодо тих самих земельних ділянок. Оскільки спірні ділянки перебували в користуванні ТОВ «Горинь Агро», то відповідачі не мали права укладати оспорювані угоди. Враховуючи викладене, ТОВ «Горинь Агро» просило визнати недійсними договори оренди землі від 30 вересня 2017 року б/н, укладені між ОСОБА_3 та ТОВ «Рівнеагроленд» строком на 10 років щодо земельної ділянки площею 2,2741 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0020, та щодо земельної ділянки площею 2,2741 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0069, розташованих на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області.

04 вересня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до суду заяву, в якій визнала позовні вимоги ТОВ «Горинь Агро».

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 23 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 30 вересня 2017 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнеагроленд» строком на 10 років щодо земельної ділянки розміром 2,2741 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0069, розташованої на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області. Визнано недійсним договір оренди землі від 30 вересня 2017 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнеагроленд» строком на 10 років щодо земельної ділянки розміром 2,2741 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0020, розташованої на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнеагроленд» на користь ТОВ «Горинь Агро» судовий збір в розмірі 3 524 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час укладення оспорюваних договорів оренди землі діяли інші договори оренди тих самих земельних ділянок, що були укладені між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_2 , правонаступником якої є її син - ОСОБА_1 . Тобто укладенням договорів оренди між ТОВ «Рівнеагроленд» та ОСОБА_1 останній в односторонньому порядку відмовився від виконання умов раніше укладених з ТОВ «Горинь Агро» договорів. Тому при укладанні 30 вересня 2017 року оспорюваних договорів оренди землі, сторонами не додержані вимоги статей 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та норми Закону України «Про орендну землі».

Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Рівнеагроленд» задоволено частково. Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 23 листопада 2018 року в частині розподілу судових витрат скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнеагроленд» на користь ТОВ «Горинь Агро» судові витрати, понесені по сплаті судового збору, в розмірі по 1 762 грн з кожного. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на час укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнеагроленд» договорів оренди землі від 30 вересня 2017 року були чинними та продовжували діяти попередні договори оренди тих же земельних ділянок, що укладені 22 січня 2010 року між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_2 . Тому місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів оренди землі. Разом з тим Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) не передбачає солідарного відшкодування судових витрат у справі, тому витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача порівну - по 1 762 грн з кожного.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

05 квітня 2019 року ТОВ «Рівнеагроленд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Корецького районного суду Рівненської області від 23 листопада 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ТОВ «Рівнеагроленд» мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів і не звернули уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази реєстрації права оренди земельної ділянки площею 2,2741 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0020, та земельної ділянки площею 2,2741 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0069, в Поземельній книзі. Відсутність державної реєстрації права оренди в Поземельній книзі (відсутність відповідних записів) дає підстави вважати, що реєстрація не була повністю проведена, а договори оренди землі між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_1 не були укладені. Натомість оспорювані договори оренди землі, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнеагроленд» строком на 10 років, були зареєстровані в реєстрі речових прав 10 листопада 2017 року. Після державної реєстрації права оренди воно відкрито використовує зазначені земельні ділянки у своїй господарській діяльності, обробляє їх, здійснює посіви та сплачує орендну плату. Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У травні 2019 року ТОВ «Горинь Агро» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Корецького районного суду Рівненської області.

10 травня 2019 року справа № 563/1201/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Судами встановлено, що 22 січня 2010 року між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 275, за умовами якого ОСОБА_2 передала ТОВ «Горинь Агро» в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку площею 2,27 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0020, сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області. Договір містить відмітку про його реєстрацію Корецьким районним відділом Рівненської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за № 041059000121.

Крім того, 22 січня 2010 року між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 276, за умовами якого ОСОБА_2 передала ТОВ «Горинь Агро» в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку площею 2,27 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0069, сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області. Договір містить відмітку про його реєстрацію Корецьким районним відділом Рівненської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 грудня 2010 року за № 0410590002888.

Відповідно до пунктів 3.1 зазначених договорів оренди землі, які за своїм змістом є ідентичними, їх сторони узгодили, що договори укладено на 10 років.

Згідно з пунктами 12.5 договорів оренди землі їх розірвання в односторонньому порядку не допускається.

За пунктами 14.1 вказаних договорів вони набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадщину після її смерті, яка складається із земельної ділянки площею 2,2741 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0020, та земельної ділянки площею 2,2741 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0069, прийняв ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвами про право на спадщину за законом від 14 січня 2014 року та від 16 січня 2014 року.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

01 лютого 2014 року між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди до договорів оренди землі від 22 січня 2010 року № 275 та № 276, за умовами яких сторони дійшли згоди здійснити заміну орендодавця на його правонаступника.

Також судами встановлено, що 30 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнеагроленд» було укладено договори оренди земельної ділянки площею 2,2741 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0069, та земельної ділянки площею 2,2741 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0020 га, сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області.

10 листопада 2017 року проведено державну реєстрацію вищевказаних договорів оренди, укладених 30 вересня 2017 року між ТОВ «Рівнеагроленд» та ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23 липня 2018 року № 131796702 та № 131798108.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями частин першої, третьої, четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що на час укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнеагроленд»договорів оренди від 30 вересня 2017 року продовжували діяти попередні договори оренди тих же земельних ділянок, укладені 22 січня 2010 року між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_2 , правонаступником якої є її син - ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів оренди землі, оскільки право користування земельними ділянками, яке виникло та існувало в позивача на підставі договорів оренди землі від 22 січня 2010 року № 275 та № 276, порушено внаслідок укладення договору оренди цих же земельних ділянок між відповідачами, і таке право підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.

Внаслідок укладення договорів від 30 вересня 2017 року ТОВ «Рівнеагроленд» отримало право оренди земельних ділянок, що стало перешкодою в реалізації аналогічного права позивача щодо тих самих земельних ділянок. З огляду на це Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про порушення права ТОВ «Горинь Агро» на оренду земельних ділянок та наявність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Крім того, ОСОБА_1 визнав позовні вимоги ТОВ «Горинь Агро», про що його представник ОСОБА_4 подала до суду першої інстанції відповідну заяву.

Посилання заявника на те, що в матеріалах справи відсутні докази реєстрації права оренди земельної ділянки площею 2,2741 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0020, та земельної ділянки площею 2,2741 га, кадастровий номер 5623081000:05:008:0069, є необґрунтованими, оскільки на час укладення між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_2 , правонаступником якої є її син - ОСОБА_1 , договорів оренди землі від 22 січня 2010 року № 275 та № 276 порядок державної реєстрації земельної ділянки регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі». Згідно з пунктами 10, 11 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021, записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі. Дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

При цьому факт реєстрації укладених 22 січня 2010 року між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_2 , правонаступником якої є її син - ОСОБА_1 , договорів оренди землі № 275 та № 276 16 грудня 2010 року та 28 грудня 2010 року відповідно, підтверджується листом Управління Держгеокадастру у Корецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській від 07 квітня 2016 року № 32-1708-0.3-398/2-16.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновку апеляційного суду про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Рівненського апеляційного суду від 31 січня 2019 року справу за апеляційною скаргою ТОВ «Рівнеагроленд» на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 23 листопада 2018 року правильно призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 563/1217/18 (провадження № 61-7106св19), від 01 липня 2020 року у справі № 563/1194/18 (провадження № 61-8012св19), від 04 вересня 2020 року у справі № 563/1211/18 (провадження № 61-7105св19)

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення судів першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроленд» залишити без задоволення.

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 23 листопада 2018 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко І. М. Фаловська