ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 564/1071/17

провадження № 61-45567 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відкрите акціонерне товариство «Берестовецький спецкар`єр»,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2018 року у складі судді Левчук В. В. та постанову апеляційного суду Рівненської області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів Хилевича С. В., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 06 травня 2017 року по 27 травня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила про незаконність її звільнення через скорочення чисельності працівників, адже вона на момент звільнення була членом первинної профспілкової організації роботодавця, проте необхідної згоди профкому на припинення трудових відносин надано не було.

15 березня 2018 року подала заяву про збільшення позовних вимог і просила також стягнути з відповідача:

- середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 травня 2017 року по 15 березня 2018 року у розмірі 32 139,52 грн;

- заробітну плату за час простою за період з 01 грудня 2016 року по 28 лютого 2017 року в сумі 5322 грн;

- відпускні за період з 01 по 28 лютого 2017 року в сумі 1080 грн;

- індексацію заробітної плати за період з 01 березня 2016 року по 15 березня 2018 року в сумі 5184,05 грн.

В обґрунтування збільшення позовних вимог зазначила, що позивач не виплатив усіх належних їй при звільненні сум.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 до ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» про поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив із того, що посилання позивача на неотримання ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» згоди профспілкового органу на звільнення ОСОБА_1 як на порушення норм трудового законодавства при її звільненні та підставу для її поновлення судом до уваги не приймається, оскільки дане порушення було усунуте в ході розгляду справи.

Неотримання згоди профспілкового органу на звільнення ОСОБА_1 не може вважатись безумовною та самостійною підставою для поновлення позивача на займаній посаді. Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 759/1366/16 (провадження № 61-6447св18).

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Костопільського районного суду від 18 квітня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» повністю обґрунтувало законність підстав вивільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відмова президії Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства, до якої звертався суд апеляційної інстанції, у наданні згоди на звільнення позивача визнана необґрунтованою, а обставини, з яких виходила профспілка, такими, що спростовуються встановленими судом обставинами.

У зв`язку з припиненням дії ліцензії ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» дійсно відбулось скорочення чисельності і штату працівників. При цьому у встановлений законом строк 06 березня 2017 року роботодавцем подано до місцевого центру зайнятості відповідну звітність форми 4-НП. ОСОБА_1 пропонувалася посада сторожа на підприємстві, однак про свою згоду на її зайняття вона на час припинення трудового договору не заявила.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року призначено справу до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Зазначає, що профспілкою прийнято рішення про відмову у дачі згоди на її звільнення з наведенням обґрнтувань такої відмови, відповідно до яких відповідач не дотримав процедуру звільнення, не провів консультації із незалежною профспілкою, не звернувся з відповідним поданням до незалежної профспілки для отримання попередньої згоди.

Стверджує, що відповідач пропонував усно їй працювати сторожем, з чим вона погоджувалася, однак її переведення на посаду сторожа не оформили.

Вважає, що відповідач при звільненні не провів з нею повний рохрахунок за заробітною платою, а суди нічого про це у своїх рішеннях не зазначили.

Зазначає, що відповідач не повідомив її в установлений законом спосіб і двомісячний строк про майбутнє звільнення.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року надійшов відзив на дану касаційну скаргу від адвоката Оніщука В. П., у якій представник відповідача просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Представник відповідача зазначив, що рішення первинної профспілкової організації про ненадання згоди на звільнення позивача не має юридичної сили, оскільки на засіданні профспілкового комітету ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» був присутній лише його голова, інші члени подали заяви про вихід із членства профспілки, тобто за обставин, коли членів профспілкової організації було менше половини.

Відмова президії Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства, до якої звертався суд апеляційної інстанції, у наданні згоди на звільнення позивача правильно визнана апеляційним судом необґрунтованою, а обставини, з яких виходила профспілка, такими, що спростовуються встановленими судом обставинами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 вересня 2000 року позивача прийнято на роботу до ВАТ «Берестовецький спецкар`єр».

ОСОБА_1 є членом первинної профспілкової організації ВАТ «Берестовецький спецкар`єр».

03 лютого 2017 року відповідач видав наказ № 1-к «Про скорочення чисельності і штату працівників», яким у зв`язку з оптимізацією виробництва та важким матеріальним становищем на підприємстві, а також із закінченням строку дії ліцензії на видобуток і переробку корисних копалин по Берестовецькому родовищу, керуючись пунктом 1 статті 40 КЗпП України, наказано скоротити чисельність працюючих на підприємстві в кількості 12 осіб; виключити із штатного розпису підприємства посади: обліковець, прибиральник виробничих приміщень, заступник директора, інженер відділу кадрів у порядку, встановленому трудовим законодавством; підготувати проект наказу про попередження працівників про наступне звільнення з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності та штату; повідомити працівників під розпис про майбутнє скорочення і запропонувати переведення на іншу посаду; підготувати звіт про заплановане звільнення працівників і в установлені терміни надіслати його в центр зайнятості.

Термін дії ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами від 06 лютого 2003 року № 2915, виданої відповідачу, становить 14 років, тобто до 6 лютого 2017 року.

02 березня 2017 року роботодавець видав наказ № 4-к "Про попередження про звільнення працівників спецкар`єру у зв`язку зі скороченням чисельності і штату підприємства».

Наступного дня позивачу вручено повідомлення про скорочення, в чому вона особисто розписалася, та повідомлено її про відсутність робочих місць на підприємстві, які можна було б запропонувати для працівників, що підлягають скороченню згідно з наказом від 02 березня 2017 року № 4-к.

06 травня 2017 року в. о. директора ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» видав наказ № 8-к «Про звільнення працівників у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників», яким у зв`язку з оптимізацією виробництва та важким матеріальним становищем на підприємстві, а також з закінченням строку ліцензії на видобуток і переробку корисних копалин по Берестовецькому родовищу скорочено чисельність працівників у кількості 17 осіб, серед яких зазначено і посаду комірника дробильно-сортувального цеху, яку обіймала ОСОБА_1 .

Згідно відомості на виплату грошей № 72 за травень 2017 року у день звільнення ОСОБА_1 виплачено 10 203,37 грн.

Згідно витягу з протоколу засідання профспілкового комітету ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» від 09 листопада 2017 року № 5, поданого на виконання ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2017 року по справі №564/1071/17, на засіданні якого був присутній лише Таргоній - Коваль В. Д. як голова профспілкового органу, який від імені профспілкової організації постановив, що первинна профспілкова організація ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» не надає згоду адміністрації ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» на звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України члена профспілки ОСОБА_1 .

Відмова мотивована тим, що ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» не зверталося у профспілковий комітет із питання вивільнення працівників за три місяці до запланованих звільнень з інформацією щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень категорії працівників, яких це може стосуватись, про терміни проведення звільнень. Профспілка не отримала від адміністрації техніко-економічне обґрунтування доцільності скорочення чисельності працівників,обґрунтоване письмове подання про надання згоди на звільнення працівника ОСОБА_1 , що підлягає скороченню і є членом даної профспілки, новий штатний розпис на погодження. Скорочуючи з роботи ОСОБА_1 , яка є працівником із тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, відповідач не запропонував іншої роботи на підприємстві.

Наказом від 2 серпня 2017 року № 17-к замість первинної профспілкової організації ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» створено Раду трудового колективу роботодавця.

21 серпня 2018 року апеляційний суд звернувся до Президії Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства з питанням про надання згоди/відмови у вивільненні ОСОБА_1

30 серпня 2018 року Президія Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства не надала згоди на звільнення позивача з посади комірника дробильно-сортувального цеху ВАТ «Берестовецький спецкар`єр». Мотивами для прийняття такого рішення були відсутність звернення відповідача з цього питання за три місяці до запланованих звільнень, а також неотримання відповідного техніко-економічного обґрунтування доцільності скорочення чисельності працівників. Ураховано відсутність подання про надання згоди на вивільнення працівника за два місяці до звільнення, а також неподання до виборного органу профспілкової організації нового штатного розпису на погодження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 року у справі № 163цс14 зазначив, що аналіз вищезазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

У постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15 Верховний Суд України зазначив, що висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки відмовам профспілок у наданні згоди на звільнення позивача, які містять посилання на порушення роботодавцем норм трудового законодавства, у тому числі статей 43 49-2 КЗпП України, не встановили наявності вакантних посад у відповідача на момент звільнення позивача, новий штатний розпис після проведення змін та скорочення чисельності або штату працівників, наявність можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві.

При цьому висновок апеляційного суду в частині необґрунтованості відмови профспілки про те, що ОСОБА_1 пропонувалася посада сторожа на підприємстві, однак про свою згоду на її зайняття вона на час припинення трудового договору не заявила, суперечить встановленим цим судом обставинам, відповідно до яких позивача було повідомлено про відсутність робочих місць на підприємстві, які можна було б запропонувати для працівників, що підлягають скороченню.

Суди не встановили обставин на підтвердження чи спростування того, чи була вакантною посада сторожа, чи дійсно пропонував відповідач позивачу зайняти таку посаду, чи відмовився позивач від зайняття вказаної посади, не надали оцінки доводам позивача та обставинам, викладеним у відмові профспілкового комітету, про наявність у позивача переважного права на залишення на роботі, та дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Окрім того, ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не враховано, що позивач 15 березня 2018 року подала позовну заяву про збільшення позовних вимог, яку мотивувала, зокрема, тим, що відповідач при її звільненні не провів з нею повний розрахунок.

Суд першої інстанції не встановив жодних обставин на підтвердження чи спростування цих позовних вимог, не надав будь-якої оцінки вимогам позивача та не прийняв за результатами розгляду жодного рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 11 вересня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук