Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 564/1780/17

провадження № 61-7877св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонере товариство акціонерно-комерційний банк «Львів»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на постанову апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2019 рокуу складі колегії суддів:

Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк «Львів» (далі - ПАТ АКБ «Львів») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 прострочено зобов`язання за кредитним договором від 20 червня 2011 року № 45094/2011/64к, внаслідок чого утворилася заборгованість загальною сумою у 345 143,85 грн. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 травня 2013 року, що набрало законної сили, зазначену суму боргу стягнуто з позичальника на користь банку. На день звернення до суду дане рішення не виконане.

Кредитні зобов`язання ОСОБА_2 перед кредитодавцем забезпечено заставою належного йому на праві власності автомобіля Lexus LS 460, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1 , сірого кольору, реєстраційний номер

НОМЕР_2 . Того ж дня, коли видано кредит, між сторонами було відповідний забезпечувальний договір, який посвідчений нотаріально.

Під час примусового виконання рішення суду державним виконавцем винесено постанову про розшук вказаного автомобіля. Було з`ясовано, що обтяжений транспортний засіб протягом 2014-2015 років двічі незаконно змінив свого власника, внаслідок чого останню реєстрацію титульного права здійснено на ОСОБА_1

ПАТ АКБ «Львів» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 червня 2011 року № 45094/2011/64к в розмірі 345 143,85 грн звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб Lexus LS 460, рік випуску - 2007, шасі - № НОМЕР_1 , сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був переданий ОСОБА_2 в заставу ПАТ АКБ «Львів», а власником якого на даний час є ОСОБА_1 , шляхом проведення публічних (електронних) торгів, початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації на торгах встановити на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнути з відповідачів солідарно судові витрати в розмірі 1 600,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не виконав вимоги, передбачені статтею 24 Закону України «Про заставу» та не надав суду витягу з державного реєстру обтяжень на підтвердження наявності чи відсутності інших обтяжувачів для перевірки виконання вимог, передбачених статтею 25 зазначеного Закону, що є підставою для відмови в задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет застави, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 202/29241/13-ц.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ПАТ АКБ «Львів» - Мочульського Л. Б., задоволено.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ПАТ АКБ «Львів» задоволено.

Звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб автомобіль Lexus LS 460, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1 , сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був переданий ОСОБА_2 в заставу ПАТ АКБ «Львів», а власником якого є ОСОБА_1 , для задоволення вимог за кредитним договором від 20 червня 2011 року № 45094/2011/64к, в розмірі

345 143,85 грн, з яких: 274 000,00 грн складає заборгованість за кредитом,

55 685,48 грн - заборгованість за відсотками, 12 239,37 грн - заборгованість за пенею, 3 219,00 грн - судовий збір.

Визначено спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних (електронних) торгів, початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації на торгах встановлено на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «Львів» по

2 121,50 грн судового збору з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що застава зберігає силу і для ОСОБА_1 , а тому правильною є вимога позивача про звернення стягнення на її предмет - спірний автомобіль на користь ПАТ АКБ «Львів».

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

11 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого

2019 року та залишити в силі рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/29241/13-ц (провадження № 14-118цс18). Апеляційним судом прийнято до уваги лише аргументи позивача, в свою ж чергу аргументи відповідача залишилися без належного реагування.

Доводи інших учасників справи

12 липня 2019 року АТ УКБ «Львів», яке є правонаступником ПАТ АКБ «Львів», через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Костопільського районного суду Рівненської області.

18 липня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на постанову апеляційного суду Рівненської області від

26 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши аргументи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи відомо, що 20 червня 2011 року між ПАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 45094/2011/64к, за умовами якого банк надав, а позичальник отримав 280 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,99 % річних, з кінцевим терміном повернення до 19 червня 2014 року.

З метою повернення кредитних коштів того ж дня між ними 20 червня 2011 року укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і зареєстровано в реєстрі за № 4248, яким забезпечено вимоги заставодержателя, що випливають з умов зазначеного кредитного договору та додатків до нього. Відповідно до умов цього правочину заставодавець забезпечив виконання своїх зобов`язань перед заставодержателем шляхом передачі в заставу належного йому на праві власності рухомого майна, а саме автомобіля марки Lexus LS 460, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1 , сірого кольору, реєстраційний номер

НОМЕР_2 , 4600 см3, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , видане 19 жовтня 2007 року УДАІ ГУ МВС України в м. Києві. Вартість предмета застави визначено у 317 465,00 грн.

Під час дії договірних зобов`язань ОСОБА_2 допустив прострочення їх виконання, з огляду на що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 травня 2013 року позов банку задоволено і стягнуто з позичальника на користь кредитодавця 341 924,85 грн заборгованості за кредитним договором, де борг за кредитом склав 274 000,00 грн, борг за відсотками - 55 685,48 грн, борг за пенею - 12 239,37 грн, а також 3 219,00 грн судового збору, а всього - 345 143,85 грн.

На примусове виконання рішення суду 04 жовтня 2013 року було видано виконавчий лист, однак заборгованість не стягнуто взагалі і на час розгляду справи її розмір не змінився.

04 серпня 2014 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у міста Києві арештовано автомобіль Lexus LS 460, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1 , сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 4600 см3, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , видане 19 жовтня 2007 року УДАІ ГУ МВС України в місті Києві та оголошено заборону на його відчуження, про що винесено відповідну постанову. Зазначено, що автомобіль, який оголошено в розшук, є об`єктом права власності позичальника.

У подальшому, 17 вересня 2014 року, державним виконавцем оголошено розшук даного транспортного засобу.

Під час виконання зазначеного рішення суду було встановлено, що 12 березня 2014 року було здійснено перереєстрацію заставного автомобіля при втраті свідоцтва про реєстрацію за дорученням власника. Того ж дня його перереєстровано на нового власника - ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку з видачею номерних знаків НОМЕР_5 .

Згодом, 27 липня 2014 року даний транспортний засіб знято з обліку для його реалізації, а 02 серпня 2014 року здійснено реєстрацію через придбання в торговельній організації на прізвище ОСОБА_1 з видачею номерних знаків НОМЕР_3 .

27 січня 2015 року проведено перереєстрацію автомобіля Lexus LS 460,

2007 року випуску, шасі НОМЕР_1 , сірого кольору, при заміні свідоцтва про реєстрацію, де власником вказано ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с.213).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 28 березня 2018 року № 14-10цс18.

Судами встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 травня 2013 року позов банку задоволено і стягнуто з позичальника на користь кредитодавця 341 924,85 грн заборгованості за кредитним договором, де борг за кредитом склав 274 000,00 грн, борг за відсотками - 55 685,48 грн, борг за пенею - 12 239,37 грн, а також 3 219,00 грн судового збору, а всього - 345 143,85 грн.

Отже, звернувшись до відповідача з позовом про повернення кредиту у повному обсязі банк змінив строк виконання основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановлено частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

За змістом частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено на 28 травня 2013 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак позивач звернувся до суду із зазначеним позовом лише у серпні 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Отже, апеляційний суд дійшовши правильного висновку про доведеність позовних вимог щодо наявності кредитної заборгованості дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Враховуючи те, що з позовом ПАТ АКБ «Львів» звернулося лише у серпні 2017 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що ПАТ АКБ «Львів» пропущено строк звернення до суду з даним позовом, визначений статтею 257 ЦК України, про застосування якої заявлено відповідачем в суді першої інстанції (а.с. 213).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати у розмірі 10 354,31 грн які поніс ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції слід стягнути з ПАТ АКБ «Львів» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 400 409 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , задовольнити.

Постанову апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2019 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» (код в ЄДРПОУ 09801546) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) 10 354,31 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2019 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун