Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 564/1993/18

провадження № 61-9996св19

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана її представником ОСОБА_4 , на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року в складі судді Боймиструка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позов мотивовано тим, що рішенням Рівненського міського суду

від 23 травня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину в розмірі 1/3 частини від заробітку щомісячно.

Посилаючись на те, що заборгованість зі сплати аліментів становить

9 641,39 грн, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 травня 2012 року

до 30 червня 2018 року в розмірі 190 114,13 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Костопілського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 40 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що загальна сума пені за прострочення сплати аліментів за період із 01 травня 2012 року до

30 червня 2018 року, яка підлягає стягнення з відповідача на підставі статті 196 СК України, становить 79 651,50 грн. Водночас, враховуючи матеріальний стан відповідача, перебування на його утриманні двох малолітніх дітей від іншого шлюбу, суд дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру неустойки за прострочення сплати аліментів із суми 79 651,50 грн до суми 40 000,00 грн з підстав статті 551 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів та ухвалив законне судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_4 , на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року.

Рішення суду мотивовано тим, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції що оскаржується у Верховному Суді

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 29 липня 2019 року ОСОБА_3 , яка не була стороною у справі, однак вважала, що оскаржуваним рішенням порушуються її права, подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2018 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання про права та обов`язки ОСОБА_3 у справі не вирішувалося, оскільки предметом спірних правовідносин було стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 вересня 2019 року ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до Верхового Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_4 , у якій, посилаючись на порушення норм процесуального прав, просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 07 серпня 2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2018 року та справу направити до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа № 564/1993/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини у справі, не з`ясував, які саме права ОСОБА_3 порушено оскаржуваним судовим рішенням. Поза увагою апеляційного суду залишилася та обставина, що ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в своїх інтересах та інтересах двох спільних із відповідачем малолітніх дітей, а тому спір про стягнення з ОСОБА_2 неустойки за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню на підставі статті 196 СК України, безпосередньо стосується прав та законних інтересів ОСОБА_3 .

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Костопілського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 40 000,00 грн.

Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3 , яка не була стороною у справі, вважала, що оскаржуване рішення впливає на її права, оскільки вона є дружиною відповідача, матір`ю двох спільних дітей, а оскаржуване рішення, яким стягнуто з її чоловіка ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 40 000,00 грн безпосередньо впливає на її права та інтереси двох малолітніх дітей, матеріальне забезпечення яких є обов`язком батьків.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі статті

358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважав, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права та обов`язки ОСОБА_3 у справі не вирішувалося, оскільки предметом спірних правовідносин було питання стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів із

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , а отже, оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про стягнення (пені) неустойки з неї, при цьому спір стосується обов`язку відповідача ОСОБА_2 , як батька сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримувати останнього належним чином.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_3 посилалась на те, що оскаржуваним рішенням порушуються її права як дружини відповідача, матері двох спільних дітей, а оскаржуване рішення, яким стягнуто з її чоловіка ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 40 000,00 грн, безпосередньо впливає на її права та інтереси двох малолітніх дітей, матеріальне забезпечення яких є обов`язком батьків.

Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, статтею 358 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Первинним для розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, є з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про її права, інтереси, та (або) обов`язки.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , апеляційний суд не врахував, що вона звернулася до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Тобто, апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту

3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Подібні правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18), постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 2-4211/09 (провадження№ 61-15860св19), постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 523/18248/18 (провадження № 61-11704св19).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 358 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

При цьому апеляційний суд зробив передчасний висновок про те, що оскаржуваним рішенням місцевого суду не порушено права ОСОБА_3 , фактично надав оцінку доводам апеляційної скарги по суті, що можливо лише в межах відкритого апеляційного провадження, з дослідженням усіх обставин справи та оцінкою доказів на підтвердження чи спростування доводів ОСОБА_3 про порушення її прав оскаржуваним судовим рішенням.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана її представником ОСОБА_4 , задовольнити.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Сімоненко

Судд А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик