№ 564/2219/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 564/2219/16-ц

провадження № 61-47580св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Грипіч Л. А., та постанову Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 28 березня 2016 року о 13 год30 хв

на 101-му км автодороги P-05 Городище-Рівне-Старокостянтинів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керування та автомобіля

«ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «Країна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AI/9323481 від 1 березня 2016 року.

Позивач зазначав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль зазнав механічних пошкоджень на суму 13 141,68 грн, що підтверджується звітом про визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot Expert» від 2 листопада 2016 року.

Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 6 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення - штаф.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 13 лютого

2017 року до участі у справі співвідповідачем залучено Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі - ПАТ «СК «Країна»).

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Країна» на його користь 13 141,68 грн -на відшкодування майнової шкоди, 2 000 грн - на відшкодування моральної та 1 139 грн витрат на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту, а також судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнено з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 13 141,68 грн на відшкодування майнової шкоди, 2 000 грн - на відшкодування моральної та 1 139 грн витрат на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AI/9323481 від 1 березня 2016 року, згідно з яким передбачено ліміт відповідальності у зв`язку із заподіянням шкоди майну в розмірі 100 000 грн.

Встановивши, що 29 березня 2016 року ОСОБА_2 і 30 березня 2016 року ОСОБА_1 повідомили ПАТ «СК «Країна» про настання страхового випадку та надали всі необхідні документи для виплати позивачу страхового відшкодування, проте страхова компанія відмовилася провести виплату, дійшов висновку про наявність правових для стягнення з ПАТ «СК «Країна» на користь позивача майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ «СК «Країна» на користь позивача моральної шкоди скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення відмову у задоволенні позову.

У іншій частині рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2018 року залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач належних та допустимих доказів, які б підтверджували завдання йому моральної шкоди, не надав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2018 року ПАТ «СК «Країна» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Країна» відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Зокрема, ПАТ СК «Країна» посилалась на те, що 29 березня 2016 року до страхової компанії від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 28 березня 2016 року, а 30 березня 2016 року таке повідомлення надійшло від ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 34.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

ПАТ «СК «Країна» надіслала запити до Єдиної централізованої бази даних Моторно-транспортного страхового бюро України і згідно з отриманими відомостями автомобіль «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі договору обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АЕ/6760785 від 2 грудня 2015 року, про що ПАТ «СК «Країна» повідомлено не було.

Крім того, з Єдиної централізованої бази даних Моторно-транспортного страхового бюро України також стало відомо, що автомобіль «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований і у ПАТ «СК Універсальна» за договором обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АЕ/4030022 від 23 травня 2015 року, про що також страховій компанії повідомлено не було.

У пункті 3 частини першої статті 989 ЦК України визначено, що страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Вирішуючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПАТ «СК «Країна» на користь позивача шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Не враховали суди і того, що відповідно до положень статті 20-1 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність. Тобто при зміні власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування, укладений з попереднім власником залишається чинним для нового власника, який набуває прав та обов`язків страхувальника.

Отже, вирішуючи справу, суди не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, а саме, що ОСОБА_2 не повідомив страхувальника про існування інших договорів страхування забезпеченого транспортного засобу, тому поліс № AI/9323481 від 1 березня 2016 року в силу вимог пункту 3 частини першої статті 989 ЦК України є нікчемним і обов`язку виплатити страхове відшкодування у ПАТ «СК «Країна» не має.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 7 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 30 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 березня 2016 року ОСОБА_2 придбав автомобіль «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , і того ж дня уклав з ПАТ «СК «Країна» поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АI 9323481.

З листа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 7 липня 2016 року

№ 070716-01457/к/у суди встановили, що цивільна-правова відповідальність попереднього власника автомобіля «ЗАЗ 110307», номер кузова НОМЕР_3 була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6760785 від 2 грудня 2015 року з терміном дії до 1 грудня 2016 року. ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не надходило звернень щодо страхового випадку, який мав місце 28 березня

2016 року, від власників пошкоджених автомобілів.

Цивільна-правова відповідальність попереднього власника автомобіля

«ЗАЗ 110307», номер кузова НОМЕР_3 була застрахована

ПАТ «СК «Універсальна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/4030011 від 23 травня 2015 року зі строком дії до 22 травня 2016 року.

28 березня 2016 року о 13 год 30 хв на 101 км автодороги P-05 Городище-Рівне-Старокостянтинів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням

ОСОБА_2 , та автомобіля «Peugeot Expert», реєстраційний номер

НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

29 березня 2016 року ОСОБА_2 повідомив ПАТ «СК «Країна» про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 28 березня 2016 року, а 30 березня 2016 року таке повідомлення надійшло від ОСОБА_1

2 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «СК «Країна» із заявою про виплату страхового відшкодування, а 19 серпня 2016 року - повторно звернувся із такою ж заявою.

Відповідно до звіту про визначення вартості відновлювального ремонту від 2 листопада 2016 року сума збитків, заподіяних власнику автомобіля «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 8 346,68 грн, а вартість відновлювального ремонту - 13 141,68 грн.

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 страхове відшкодування виплачено не було.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ «СК «Країна» на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого

2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) (частина перша статті 981 ЦК України).

Згідно статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 28 цього Закону визначає, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

ПАТ «СК «Країна», заперечуючи позов, посилалась на те, що страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ПАТ «СК «Країна» на користь позивача шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що підстави для звільнення ПАТ «СК «Країна» від виплати страхового відшкодування відсутні, оскільки ПАТ «СК «Країна» не доведено обізнаність ОСОБА_2 при укладенні полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 1 березня 2016 року про інші поліси страхування.

Проте з висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна з огляду на таке.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

Згідно з абзацом першим частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 989 ЦК України страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об`єкта з різними страховиками. У разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об`єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов`язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування.

Відповідно до статті 20-1 Закону у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

Тобто при зміні власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування, укладений з попереднім власником, залишається чинним для нового власника, який набуває прав та обов`язків страхувальника.

На час укладення ОСОБА_2 полісу № АI 9323481, автомобіль

«ЗАЗ-110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований

у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» і у ПАТ «СК «Універсальна» (поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6760785 від 2 грудня 2015 року та

№ АЕ/4030011 від 23 травня 2015 року відповідно). Отже, як на час укладення ОСОБА_2 полісу, так і на час настання страхового випадку, був чинним поліс ПАТ «СК «Універсальна», про що страхувальником при укладенні нового полісу повідомлено не було. Такі обставини дають касаційному суду підстави для висновку, що поліс № АI 9323481, укладений із ПАТ «СК «Країна», у силу пункту 3 частини першої статті 989 ЦК України є нікчемним.

Таким чином, ПАТ «СК «Країна» не є відповідальною особою за відшкодування майнової шкоди, завданої автомобілю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «ЗАЗ-110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який застрахований за полісом № АЕ/4030011 від 23 травня

2015 року, чинним на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме 28 березня 2016 року, тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог до ПАТ «СК «Країна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблений колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду і викладений у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 759/10739/16-ц, підстав відступати від якого колегія суддів не встановила.

Відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд скасовує рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у частині, яка оскаржена, і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Країна».

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги, касаційний суд стягує з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Країна» судові витрати зі сплати судового збору у суді касаційної інстанції у розмірі 2 204,80 грн.

Керуючись статтями 409 412 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» задовольнити.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» скасувати з ухваленням у цій частині нового рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» судові витрати у розмірі 2 204,80 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов