ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 565/1068/21
провадження № 51-1953км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
представника потерпілих ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_6 , в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30 серпня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12021181050000039 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Більська Воля Володимирецького району Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого у
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вступ
ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 13 березня 2021 року, приблизно
о 10:18, рухаючись автомобілем виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем потерпілого, який в цей час рухався у зустрічному напрямку, у результаті чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення.
Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження й призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Апеляційний суд, після розгляду апеляційної скарги захисника, вирок міського суду залишив без змін.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, захисник подав касаційну скаргу в якій просить пом`якшити засудженому покарання, застосувавши ст. 75 КК України і як результат звільнити його від призначеного покарання з випробуванням із встановленим іспитовим строком.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи про наявність неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від
30 серпня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Цим же вироком вирішено заявлені цивільні позови у даному кримінальному провадженні та долю речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 13 березня
2021 року, приблизно о 10:18, рухаючись автомобілем марки «RENAULT Тrаfіc», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі Рівненська в
м. Вараші, не врахував дорожньої обстановки та перед перехрестям всупереч п.10.1, п.12.3, п.14.2 б), в) та лінії 1.1 дорожньої розмітки розділу 34 Правил дорожнього руху (далі ПДР), не вмикаючи покажчик повороту ліворуч, перетнувши розмітку 1.1. ПДР, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «DODGE JOURNEY», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням потерпілого ОСОБА_9 , який в цей час рухався в зустрічному напрямку.
У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх спричинення.
Невідповідність дій водія ОСОБА_8 вимогам п.10.1 та лінії 1.1 дорожньої розмітки розділу 34 ПДР, у вказаній дорожній обстановці з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку із скоєнням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року вирок міського суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить пом`якшити призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України за вчинене ним кримінальне правопорушення, при цьому, посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень
ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через суворість.
Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, правової кваліфікації дій засудженого та вирішення заявлених цивільних позовів, захисник стверджує, що суди порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суди не врахували конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого, стан його здоров`я, його постзлочинну поведінку, спрямовану на залагодження своєї провини, а саме факт сплати потерпілому суми у розмірі 5 000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, що в сукупності давало судам підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні засудженому покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу захисника потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх представник наводять аргументи на спростування доводів цієї скарги та просять залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану скаргу, а представник потерпілих та прокурор заперечували проти її задоволення.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника, представника потерпілих та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікація його дій і вирішення заявлених цивільних позовів у касаційній скарзі не оспорюються.
Щодо правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень ст. 75 КК України, що
не призвело до невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Відповідно до ст. ст. 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.
З огляду на викладене, справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.
Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання, і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватись при призначенні покарання.
Стосовно обставин даного кримінального провадження, слід зазначити, що відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням. При цьому хоча по відношенню до наслідків вина засудженого є необережною, проте об`єктом посягання являється здоров`я іншої людини та наслідком вчинення якого, зокрема є спричинення людині тяжких тілесних ушкоджень.
Так, з матеріалів даного провадження слідує те, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивну характеристику за місцем проживання, досудову доповідь органу з питань пробації, конкретні обставини та наслідки скоєного кримінального правопорушення, постзлочинну поведінку засудженого, яка не була спрямована на залагодження своєї провини. При цьому суд зважив на відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
На підставі наведених даних, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі встановленому санкцією статті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, без застосування положень ст. 75 КК України, тобто призначив покарання яке він має відбувати реально.
Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, характер дій засудженого, наслідки діяння, суд обґрунтовано призначив засудженому покарання, яке він має відбувати реально. Такий висновок суду належно вмотивований.
При цьому не знижує тяжкості й небезпечності злочину, вчиненого засудженим за наведених обставин, як про це зазначає у своїй касаційній скарзі захисник, характеристика засудженого у загальносоціальному плані, стан його здоров`я, а також те, що після сплину двох років від подій дорожньо-транспортної пригоди засуджений сплатив потерпілому суму у розмірі 5 000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
З рішенням суду першої інстанції про призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі з відповідним позбавленням права керувати транспортними засобами, погодився апеляційний суд і погоджується колегія суддів.
З урахуванням наведеного, призначене засудженому покарання відповідає принципам справедливості, індивідуалізації призначення покарання та сприятиме виправленню засудженого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідає вимогам статті 65 КК України.
Таким чином, відсутні підстави вважати призначене засудженому покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість у наслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень
Тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є необґрунтованими та спростовується наведеним вище.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З урахуванням наведеного, у даному кримінальному провадженні суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання, яке він має відбувати реально.
Призначене засудженому ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам
ст. ст. 50 65 КК України. Таке покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Судові рішення в частині призначеного засудженому покарання без застосування положень ст. 75 КК України належним чином мотивовані й відповідають вимогам статей 370 419 КПК України.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не допущено, призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -
без зміни.
Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30 серпня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року щодо
ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника
ОСОБА_6 , в інтересах засудженого ОСОБА_8 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_12