ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 565/1099/15

провадження № 61-24868 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», підписану представником Бондаренко Аліною Валеріївною, на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2016 року в складі судді Демчини Т. Ю. та на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2017 року в складі колегії суддів Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шеремет А. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося до суду з позовом

про стягнення з ОСОБА_1 80 532,21 грн заборгованості за кредитним договором, з яких:

- 40 114,36 грн заборгованості по кредиту;

- 12 130,55 грн заборгованості по процентах;

- 26 854,54 грн індексації простроченої заборгованості,

- 1 432,76 грн 3% річних за неправомірне користування чужими коштами.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 14 серпня 2013 року сторони уклали кредитний договір № 002, за умовами якого відповідач отримала 45 000 грн кредиту на споживчі потреби під 21,5 % річних зі строком повернення до 30 липня 2014 року.

Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала, у зв`язку з чим станом на 31 липня 2015 року в неї утворилася заборгованість у вказаному розмірі.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом та просила списати 50 000 грн з вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в ПАТ «Брокбізнесбанк» на її ім`я за договором банківського вкладу № D_260540791 від 31 липня 2013 року, та зарахувати їх на погашення заборгованості за кредитним договором № 002 від 14 серпня 2013 року.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовуються тим, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 002 від 14 серпня 2013 року сторони уклали договір застави майнових прав № 002 від 14 серпня 2013 року, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в заставу майнові права на грошові кошти, розміщені на рахунку за договором банківського вкладу № D_260540791 від 31 липня 2013 року.

У зв`язку із запровадженням у банку тимчасової адміністрації ОСОБА_1 зверталася до ПАТ «Брокбізнесбанк» з вимогою про визнання її кредитором банку та внесення її 50 000 грн депозитних коштів та 2 445,21 грн процентів на банківський вклад до реєстру вимог кредиторів, проте отримала відповідь про акцептування банком лише вимог у сумі 2 445,21 грн.

ОСОБА_1 зверталася до банку із заявою про зарахування коштів депозиту на погашення її заборгованості за кредитним договором, проте у такому зарахуванні їй було відмовлено. При цьому банк послався на відсутність в укладених договорах підстав, які б надавали можливість здійснити зарахування вимог кредиторів. ОСОБА_1 вважає відмову неправомірною, оскільки такий порядок передбачений договорами та не суперечить вимогам законодавства.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2016 року позов ПАТ «Брокбізнесбанк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 30 532,21 грн заборгованості за кредитним договором; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено: зобов`язано ПАТ «Брокбізнесбанк» списати з вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_1 , відкритого ОСОБА_1 у ПАТ «Брокбізнесбанк» за договором банківського вкладу № D_260540791від 31 липня 2013 року, 50 000 грн та зарахувати їх на погашення заборгованості за кредитним договором № 002 від 14 серпня 2013 року.

Суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за кредитним договором у сумі 80 532,21 грн; враховуючи розміщення ОСОБА_1 у ПАТ «Брокбізнесбанк» депозиту в розмірі 50 000 грн, слід здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача різницю між розміром заборгованості та сумою банківського вкладу.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Брокбізнесбанк»відхилено.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборона зарахування зустрічних однорідних вимог при розпочатій процедурі ліквідації банку в силу вимог пункту 8 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюється на правовідносини між сторонами.

Аргументи учасників справи

У квітні 2017 року ПАТ «Брокбізнесбанк»подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, відмовивши в задоволенні зустрічного позову.

Зазначає, що норми ЦК України щодо припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог не можуть бути застосовані в процедурі ліквідації банку, оскільки таке зарахування порушує норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та права кредиторів попередніх черг.

Вважає, що відповідач була вправі звернутися до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою про виплату їй депозитного вкладу в межах граничного розміру, передбаченого Законом. Водночас зобов`язання банку провести списання коштів з рахунку відповідача поза межами ліквідаційної процедури суперечить вимогам Закону.

26 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_1 надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі судові рішення.

Указує, що 27 червня 2014 року вона зверталась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з заявою про визнання її кредитором банку по спірному депозиту на суму в розмірі 50 000 грн (основна сума депозиту) та 2 445,21 грн (нараховані проценти), однак вимоги на суму в розмірі 50 000 грн Фондом акцептовані не були.

Вважає, що списання з її депозитного рахунку коштів у рахунок погашення її заборгованості за кредитним договором не суперечить положенням пункту 8 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року касаційне провадження в справі зупинене до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 198/305/15 (провадження № 14-704 цс 19).

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року касаційне провадження в справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 31 липня 2013 року ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 уклали договір № D_260540791 банківського строкового вкладу (депозиту) (вклад "Пенсіон"), за умовами якого ОСОБА_1 розмістила в банку грошові кошти в сумі 50 000 гривень строком до 4 серпня 2014 року з правом поповнення і сплатою процентів на суму вкладу у розмірі 17, 5 відсотків річних.

50 000 гривень відповідно до договору банківського строкового вкладу (депозиту) від 31 липня 2013 року № D_260540791 перебувають на рахунку відповідача, який зупинено 10 червня 2014 року, тобто вкладнику дані кошти не повернуті і не входять до складу акцептованих ПАТ «Брокбізнесбанк» грошових вимог ОСОБА_1

14 серпня 2013 року сторони уклали кредитний договір № 002, за яким ОСОБА_1 отримала у банку 45 000 грн кредиту для споживчих цілей з терміном повернення до 30 липня 2014 року зі сплатою 21,5 % річних за користування кредитними коштами.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 14 серпня 2013 року № 002 позивач та відповідач уклали договір застави майнових прав від 14 серпня 2013 року № 002, за умовами якого ОСОБА_1 передала в заставу майнові права на грошові кошти, розміщені на рахунку за договором від 31 липня 2013 року № D_260540791.

Відповідно до пунктів 2.1, 5.1 договору застава забезпечує вимоги заставодержателя щодо виконання позичальником усіх його грошових зобов`язань за кредитним договором; заставодержатель вправі в договірному порядку списати кошти з вкладного рахунку для виконання позичальником боргових зобов`язань за кредитним договором; заставодавець доручає заставодержателю здійснювати таке договірне списання без укладення будь-яких додаткових договорів та надання будь-яких додаткових документів; таке право може бути реалізовано заставодержателем за умови невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов`язань та умов, що випливають з кредитного договору.

14 серпня 2013 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору банківського строкового вкладу (депозиту) від 13 липня 2013 року №D_260540791, відповідно до якої умови договору банківського вкладу доповнено положеннями про право договірного списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Постановою Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року

№ 339 у ПАТ «Брокбізнесбанк» відкликано банківську ліцензію.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб своїм рішенням від 11 червня 2014 року № 45 розпочала ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» і призначила уповноважену особу Фонду на ліквідацію.

ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої кредитні зобов`язання, прострочивши їх, внаслідок чого станом на 31 липня 2015 року в неї перед банком утворилася заборгованість у розмірі 80 532,21 грн.

29 січня 2016 року відповідач звернулася до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку зі зверненням, де просила здійснити погашення її зобов`язань за кредитним договором від 14 серпня 2013 року № 002 через договірне списання коштів з її вкладного рахунку, звернення стягнення на предмет застави - грошові кошти, що перебувають на її вкладному рахунку, або зарахування зустрічних однорідних вимог.

16 лютого 2016 року ПАТ «Брокбізнесбанк» своїм листом № 1117 відмовило ОСОБА_1 у здійсненні договірного списання коштів з її вкладного рахунку в рахунок погашення заборгованості за кредитом з посиланням на те, що така можливість не передбачена законом чи договором.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За статтею 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно зі статтею 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У пункті 4-1 частини першої статті 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

У пункті 8 частини першої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку, крім іншого, забороняється зарахування зустрічних вимог. Це обмеження не поширюється на зарахування зустрічних однорідних вимог у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбулося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

У постанові Верховного Суду від 07 липня 2019 року в справі № 916/993/17 зроблено висновок, що «зазначеним пунктом передбачено сукупність умов, за наявності яких є можливим здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації банку, а саме: наявність заяви про зарахування зустрічних вимог; вимоги мають бути зустрічними та однорідними; строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; за кредитним договором не було здійснено заміни застави протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на рахунках банку на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку; договірне списання з рахунку передбачено умовами договору. Колегія суддів також зауважує, що норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (до 12.08.2015) встановлювали заборону зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, стороною якого є неплатоспроможний банк. Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" було доповнено Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідною нормою щодо можливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме пунктом 8 частини другої статті 46 цього Закону (вказана редакція Закону чинна з 12.08.2015). Зазначеним Законом також було внесено зміни до ст. 602 ЦК України, частину 1 якої доповнено п. 4-1, відповідно до якого не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом. Таким чином, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з погашення заборгованості кредитора банку перед таким банком безпосередньо під час ліквідаційної процедури такого банку є можливим лише за наявності умов, визначених пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 12.08.2015)».

Установивши однорідність зустрічних вимог сторін, які виникають із зобов`язань, де сторони мають взаємні права й обов`язки та є одночасно і кредитором, і боржником; наявність грошових коштів на депозитному рахунку; наявність у договорі застави можливості договірного списання коштів із вкладного (депозитного) рахунку відповідача з метою виконання її кредитних зобов`язань та відсутність зміни предмета застави протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог позивача та відповідача.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», підписану представником Бондаренко Аліною Валеріївною, залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 жовтня

2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14 березня

2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук