№ 565/1559/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 565/1559/21

провадження № 61-17668 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Вараський ліцей № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області, директор Вараського ліцею № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду

у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я. від 09 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Вараського ліцею

№ 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області та директора Вараського ліцею № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області, в якому з урахуванням уточнень просила суд:

визнати протиправним і скасувати наказ від 08 листопада 2021 року № 189-к/тр «Про відсторонення від роботи вчителя початкових класів ОСОБА_1 », виданий директором Вараського ліцею № 5; зобов`язати допустити її до роботи на посаді вчителя початкових класів у Вараському ліцеї № 5; стягнути з Вараського ліцею № 5 на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року до дня фактичного допуску.

Короткий зміст судових рішеньсуду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 21 червня

2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вараського ліцею № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області про визнання незаконним наказу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 08 листопада 2021 року № 189-к/тр «Про відсторонення від роботи вчителя початкових класів ОСОБА_1 », виданий директором Вараського ліцею № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вараського ліцею № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області про допуск до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судового збору скасовано, а справу № 565/1559/21 у зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-7726св22).

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 травня 2023 року позов ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Стягнуто з Вараського ліцею № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року включно у розмірі 65 557,44 грн.

Роз`яснено, що рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р. Ю., звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі

36 500,00 грн.

Крім того, у червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р. Ю., звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору

в розмірі 908,00 грн.

Додатковим рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області

від 12 липня 2023 року заяви представника позивача ОСОБА_1 - Кравця Р. Ю. , задоволено. Ухвалено додаткове рішення в зазначеній справі.

Стягнуто з Вараського ліцею № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області на користь ОСОБА_1 36 500,00 грн витрат на надання правничої допомоги. Стягнуто з Вараського ліцею № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області на користь ОСОБА_1 908,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Додаткове рішення районного суду мотивовано тим, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 500 грн є обґрунтованим та пропорційним предмету спору з урахуванням ціни позову, відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи.

Районний суд вказав, що неподання учасником справи попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. При цьому, суд зазначив, що стороною відповідача було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, воно було предметом оцінки суду, у зв`язку з чим суд не вбачав істотного порушення процесуальних прав відповідача через неподання позивачем попереднього розрахунку.

Районний суд послався на судову практику, викладену у відповідних постановах Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного суду

Полюховича О. І. від 19 жовтня 2023 року № 17 «Про передачу справи з одного суду до іншого» цивільну справу № 565/1559/21 передано на розгляд Волинському апеляційному суду з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 31 ЦПК України.

Постановою Волинського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу Вараського ліцею № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області задоволено частково.

Додаткове рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 липня 2023 року в частині стягнення з Вараського ліцею № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу змінено.

Стягнуто з Вараського ліцею № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що представник позивача

при першому розгляді справи у суді першої інстанції відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України не заявляв про необхідність стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, яка ним була надана позивачу та протягом 5 днів після ухвалення рішення відповідних доказів до суду не подавав. Крім того, про стягнення таких витрат представник позивача не заявляв і під час розгляду справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, відповідних доказів не подавав. Така заява подана лише під час нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вказав, що позовна заява ОСОБА_1 , апеляційна та касаційні скарги не містять попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи відповідно до положень статті 134 ЦПК України, тому відсутні передбачені законом підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, за апеляційну та касаційну скарги, судові засідання: у Кузнецовському міському суді Рівненської області 07 грудня 2021 року та 11 січня 2022 року, Рівненському апеляційному суді, що становить відповідно до акту наданих послуг від 17 травня 2023 року № 322 27 900 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 8 600 грн (36 500 - 27 900; розмір витрат при новому розгляді справи), не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності такого розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції при новому розгляді справи, тому їх розмір є необґрунтованим, так як представник позивача Кравець Р. Ю. при новому розгляді справи у міському суді брав участь у двох судових засіданнях в режимі відеоконференції, тривалість одного з яких, зокрема, 02 травня 2023 року, склала

5 хв, тривалість другого судового засідання, яке відбулося 17 травня 2023 року, склала 50 хв. до виходу суду в нарадчу кімнату. Оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження обсягу наданих позивачу послуг з професійної правничої допомоги, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин цієї справи,

а також заперечення представника відповідача, які наведені в клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначив, що реально понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанцій при новому розгляді справи відповідно до умов договору за позовну заяву і участь у судових засіданнях складають 5 000 грн та відповідають обсягу виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи.

Додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, додаткове рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 липня 2023 року залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу

№ 565/1559/21 з Кузнецовського міського суду Рівненської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

27 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 31 березня 2021 року у справі

№ 916/2087/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 905/716/20, від 14 грудня

2021 року у справі № 922/676/21, а саме те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок, відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано, що відсутність оплати витрат на професійну правничу допомогу надає право на їх відшкодування в судовому порядку. Дана позиція висловлена у постановах Верховного Суду:від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 03 жовтня

2019 року у справі № 922/445/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20,

від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, від 09 листопада 2021 року

у справі № 648/2776/20. Вказує, на неможливість суду втручатися у правовідносини між адвокатським об`єднанням (адвокатом) та клієнтом. Таку позицію підтримує Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 922/2056/20.

Касаційна скарга направлена на захист права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та мас значний суспільний інтерес, так як заявник поніс витрати на правову допомогу у справі про відсторонення, а міг взагалі їх не нести, якби відповідач діяв добросовісно та не приймав рішень, які не відповідають нормам Закону. Крім того, зазначає, що вказана справа має виняткове значення для позивача, оскільки стосується порушення її права на працю та відповідно заробляти собі на життя справою, якій присвятила все своє життя, а саме після 43 років роботи вчителем в школі.

Також зазначає, що понесені нею витрати на надання правничої допомоги є співмірними, відповідачем у своєму клопотанні та й в апеляційній скарзі не було спростовано її доводи про їх обґрунтованість, суд апеляційної інстанції вийшов за межі клопотання відповідача про зменшення судових витрат, а тому оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2024 року Вараський ліцей № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставні, суд апеляційної інстанції ухвалив постанову з дотриманням норм права, належним чином встановив фактичні обставини у справі. При цьому, зазначає, що представник відповідача порушив встановлені строки для подачі заяв, відповідних доказів для вирішення питання про розподіл відповідних витрат у судах різних інстанцій, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах 3) Апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1,3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 17 травня 2023 року до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції при новому розгляді справи після скасування судових рішень в суді касаційної інстанції представник ОСОБА_1 - Кравець Р. Ю. , відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України заявив про необхідність стягнення з Вараського ліцею № 5 Вараської міської територіальної громади Рівненської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, яка їй була надана ним як адвокатом та про подання до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідних доказів.

До заяви про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 -

Кравець Р. Ю. , додав: договір про надання правничої допомоги від 02 грудня

2021 року № 243, укладений між АО «Кравець і партнери» та ОСОБА_1 ; додаток № 1 до вказаного договору із зазначенням вартості послуг; акт від 17 травня

2023 року № 322 про надання послуг за договором від 02 грудня 2021 року № 243

(а. с.137, 138, 138 зворот, т. 2).

Згідно з актом від 17 травня 2023 року № 322 про надання послуг за договором

№ 243 від 02 грудня 2021 року, виконавцем виконані наступні послуги: подання позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги, ціна за кожну з цих послуг склала 5 000 грн, а також взято участь у п`яти судових засіданнях, у тому числі в одному засіданні в Рівненському апеляційному суді, а також чотирьох засіданнях

у Кузнецовському міському суді Рівненської області (два з яких відбулись 02 травня 2023 року та 17 травня 2023 року), ціна за участь у кожному із засідань склала

4 300 грн, а загальний розмір наданих позивачу ОСОБА_1 послуг з професійної правничої допомоги становить 36 500 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див.: пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого

2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див.: пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі

№ 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії»

від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що реально понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанцій при новому розгляді справи відповідно до умов договору за позовну заяву і участь у судових засіданнях складають 5 000 грн та відповідають обсягу виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи.

Зроблені апеляційним судом висновки по суті узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У зв`язку з цим, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги

на відповідну судову практику Верховного Суду. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності та виходячи із дотримання етапів реалізації права на відшкодування таких витрат.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що представник позивача при першому розгляді справи у суді першої інстанції відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України не заявляв про необхідність стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, яка ним була надана позивачу, та протягом 5 днів після ухвалення рішення відповідних доказів до суду не подавав. Крім того, про стягнення таких витрат представник позивача не заявляв ні під час розгляду справи у судах апеляційної, ні касаційної інстанцій, відповідних доказів не подавав.

Такий висновок апеляційного суду відповідає сталій і незмінній судовій практиці Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду. Зокрема, у пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22 зазначено таке: «Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України)».

Подібний висновок щодо необхідності обов`язкового подання заяви про понесені витрати на правничу допомогу і подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду зазначено

у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року

у справі № 901/459/21, провадження № 11-75заі23, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року, у справі

№ 285/5547/21, провадження № 61-4799св23.

Доводи суду першої інстанції, як і аналогічні доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 про те, що неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, є помилковими, такими, що повністю нівелюють інститут надання професійної правничої допомоги і процедуру стягнення таких витрат, адже кожний учасник процесу має право надіятися, що суд буде правильно застосовувати норми процесуального права. У цій ситуації ніхто не перешкоджав заявнику чи її представнику подати до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви та доказів понесених витрат на правничу допомогу при першому розгляді справи.

При цьому, для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга

статті 2 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець