ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 565/317/21

провадження № 61-20080св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Обслуговуючий кооператив «ЖБК Енергетик»,

відповідачі: ОСОБА_1 , державний реєстратор виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Головач Наталія Віталіївна,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Бренчук Г. В., постанову Рівненського апеляційного суду від 9 листопада 2021 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, прийняті колегією у складі суддів: Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У березні 2021 року Обслуговуючий кооператив «ЖБК Енергетик» (далі - ОК «ЖБК Енергетик») звернувся з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Головач Н. В. про скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності.

Позов обґрунтовував тим, що у серпні 2020 року ОК «ЖБК Енергетик» стало відомо про те, що 13 лютого 2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області - Головач Н. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 39650305), за яким зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

На думку позивача, вказана державна реєстрація права власності здійснена з порушенням вимог статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки державному реєстратору не надано усіх документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності ОСОБА_1 на квартиру.

ОСОБА_1 , всупереч вимог пунктів 41, 77, 80 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2005 року № 1127, державному реєстратору не подані, зокрема, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; довідки кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно.

Посилаючись на зазначене, ОК «ЖБК Енергетик» просило скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кузнєцовської міської ради Рівненської області Головач Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 39650305) від 13 лютого 2018 року, за яким зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , та припинити право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Кузнецовського районного суд Рівненської області від 19 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що з переліку документів, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_1 державному реєстратору не подала лише довідку про членство її в кооперативі та внесення нею на користь кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Разом з цим, з рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року, яке набрало законної сили, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 виконала грошові зобов`язання за договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку у повному обсязі, а також те, що ОСОБА_1 є асоційованим членом ОК «ЖБК Енергетик». Тому обставини щодо членства ОСОБА_1 в кооперативі та внесення нею пайового внеску у повному обсязі, які мають підтверджуватись відповідною довідкою кооперативу згідно з пунктом 80 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, фактично існували на час державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказане рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року ОСОБА_1 подано державному реєстратору.

За таких обставин суд першої інстанції вважав, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та припинення її права власності на вказану квартиру лише з формальних підстав неподання відповідної довідки буде непропорційним втручанням у її право власності на вказану квартиру; фактичне набуття права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру до дня його державної реєстрації, а також те, що державна реєстрація є лише моментом, з якого держава визнає право власності на нерухоме майно, додатково свідчить про непропорційність позбавлення права власності відповідача лише з формальних підстав.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 9 листопада 2021 року рішення Кузнецовського районного суд Рівненської області від 19 липня 2021 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року стягнено з ОК «ЖБК Енергетик» на користь ОСОБА_1 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 4 000 грн та їх співмірність складності справи, виконаним адвокатом робіт і часу та виплаченому гонорару.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2021 року ОК «ЖБК Енергетик» подало до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило рішення Кузнецовського районного суд Рівненської області від 19 липня 2021 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 9 листопада 2021 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки при вирішенні справи судами не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалась на безпідставність її доводів. Вказувала, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надали належну оцінку зібраним у справі доказам, і ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Кузнецовського міського суду Рівненської області матеріали цивільної справи № 565/317/21.

Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2021 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 лютого 2008 року ОК «ЖБК Енергетик» з ОСОБА_1 уклало договір № 112 про пайову участь у будівництві житла, згідно з яким сторони узгодили будівництво кооперативом житлового будинку у АДРЕСА_1 і передачу ОСОБА_1 визначеної договором квартири АДРЕСА_1 загальною площею 55,2 кв.м у цьому будинку та оплату її замовником.

Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» місто Кузнецовськ перейменовано на місто Вараш.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року (справа № 565/1225/15-ц) встановлено, що ОСОБА_1 зобов`язання за договором про пайову участь у будівництві житла № 112 від 12 лютого 2008 року виконала у повному обсязі та оплатила повну вартість квартири, передбачену договором.

Відповідно до копії Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № РВ 143170551220, 24 лютого 2017 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано вказану декларацію та визнано готовим до експлуатації закінчений будівництвом об`єкт житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями у АДРЕСА_1 (друга черга).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 114083675 від 15 лютого 2018 року суди встановили, що 15 лютого 2018 року за ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстрована двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Звертаючись з відповідним позовом, ОК «ЖБК Енергетик» вважав, що державна реєстрація права власності спірної квартири за ОСОБА_1 здійснена з порушенням статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, державному реєстратору не подано всіх документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності відповідачем на квартиру, а також не надано всіх документів, передбачених пунктами 41, 77, 80 Порядку.

Згідно з пунктами 40, 42 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

За пунктом 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461(у редакції на час виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до пункту 77 Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку.

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 01 січня 2013 року, особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом з метою забезпечення державної реєстрації права власності кожного окремого власника нерухомого майна можуть бути подані для долучення до Державного реєстру прав: документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна); затверджений особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта нерухомого майна, або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу; документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

Пунктом 80 Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подаються: довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 1 січня 2013 року, також обов`язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та подаються завірені відповідним кооперативом копії: документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна); документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

Встановивши, що ОСОБА_1 подала для реєстрації права власності на спірну квартиру перелік документів, передбачених пунктами 41, 77, 80 Порядку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність порушень у діях державного реєстратора.

Також суди вказували, що право власності за ОСОБА_1 реєструвалося на новостворений об`єкт нерухомості, а не реконструйований, тому необхідності для подачі нею документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомості до його реконструкції, у неї не було.

Встановлено судами і те, що ОСОБА_1 з усього переліку документів, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком, державному реєстратору не подала лише довідку про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

З рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року (справа № 565/1225/15-ц), яке подано державному реєстратору, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 , виконала грошові зобов`язання за договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку та повністю сплатила вартість об`єкта будівництва, що передбачена договором, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для набуття майнових прав на цей об`єкт в майбутньому.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Встановивши зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що неподання державному реєстратору довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі за наявності обставин, які існували на час проведення державної реєстрації права власності та були відомі державному реєстратору, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру та припинення її права власності на вказану квартиру буде непропорційним втручанням у його право власності на вказану квартиру.

Також суди правильного зазначали і про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Фактичне набуття права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру до дня його державної реєстрації, а також те, що державна реєстрація є лише моментом, з якого держава визнає право власності на нерухоме майно, додатково свідчить про непропорційність позбавлення права власності відповідача лише з формальних підстав.

Саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 565/308/21.

Щодо оскарження додаткової постанови Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.

ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОК «ЖБК Енергетик» на її користь витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 8 000 грн. На підтвердження розміру таких витрат надала копію додаткової угоди про надання правничої допомоги від 25 березня 2021 року №182, в якій сторони обумовили те, що вартість правничої допомоги під час розгляду справи в суду апеляційної інстанції становить 8 000 грн, акт виконаних робіт, а також квитанцію до прибуткового касового ордера № 025 від 8 листопада 2021 року про справляння вказаних грошових коштів.

Стягуючи з ОК «ЖБК Енергетик» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час апеляційного провадження справи, апеляційний суд врахував характер спірних правовідносин, складність справи, тривалість її розгляду, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) і час, витрачений на виконання цих робіт (послуг), у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про часткове відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу і визначив їх у розмірі 4 000 грн, що є співмірним розміру наданих послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій встановивши належним чином фактичні обставини у справі, дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог ОК «ЖБК Енергетик» та відсутність підстав для їх задоволення.

Касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Висновки апеляційного суду у справі, яка переглядається, не суперечать правовій позиції, викладеній у наведеній постанові Верховного Суду.

У справі № 522/1029/18 та у справі, яка переглядається, різні предмети спору, зокрема, у наведеній справі - визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, визнання права власності та витребування із чужого незаконного володіння майна.

Отже, відсутні підстави вважати, що суди у справі, що переглядається, не врахували висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведеній як приклад постанові, оскільки у цій постанові, та у справі, що є предметом перегляду, відмінними є, зокрема, предмет позову та встановлені фактичні обставини.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми права, що їх регулюють, тому безпідставним є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки вказана обставина є підставою для касаційного оскарження, а не для скасування судових рішень, які ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

Інші наведені заявником доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права фактично зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Таких порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статями 400 401 409 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 липня 2021 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 9 листопада 2021 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук