Постанова

Іменем України

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 566/435/18

провадження № 61-21514св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Острожецька сільська рада Млинівського району Рівненської області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Бондаренко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області про поновлення попередніх умов праці та стягнення різниці заробітку за весь час виконання нижчеоплачуваної роботи, посилаючись на те, що з 02 січня 2009 року вона працювала на посаді завідувача клубу села Радянське Млинівського району Рівненської області. Рішенням Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області від 20 січня 2017 року № 8-1/2017 припинено юридичну особу - Радянську сільську раду Млинівського району шляхом приєднання до Острожецької сільської ради. Рішенням Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області від 28 лютого 2017 року № 48-2/2017 село Радянське перейменовано в село П`яннє. Розпорядженням Острожецького сільського голови Млинівського району Рівненської області від 26 січня 2017 року № 1 її попереджено про наступне вивільнення в порядку статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а розпорядженням сільського голови Острожецької сільської ради від 28 березня 2017 року № 23/02-05 її було звільнено з посади завідувача клубом села Радянське в порядку переведення з роботи 07 квітня 2017 року за пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України та прийнято в Острожецьку сільську раду Млинівського району Рівненської області по переведенню на посаду завідувачем клубу села П`яннє, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом та навантаженням 0,25 ставки з 08 квітня 2017 року.Вважає таке звільнення та переведення без її на це письмової згоди незаконним. Крім того, відповідач незаконно змінив її посадовий оклад з 0,75 до 0,25. Враховуючи викладене, з урахуванням збільшення заявлених вимог, ОСОБА_1 просила зобов`язати Острожецьку сільську раду Млинівського району Рівненської області поновити їй попередні умови праці на посаді завідувача клубу села П`яннє Млинівського району з посадовим окладом 0,75 штатної посади з 08 квітня 2017 року та стягнути з відповідача на її користь різницю заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 08 квітня 2017 року до 14 червня 2019 року в розмірі 47 770,90 грн.

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 14 червня 2019 року у складі судді Бандури А. П. позов задоволено. Зобов`язано Острожецьку сільську раду Млинівського району Рівненської області поновити ОСОБА_1 попередні умови праці на посаді завідувача клубу села П`яннє Млинівського району Рівненської області з посадовим окладом 0,75 штатної посади з 08 квітня 2017 року. Стягнуто з Острожецької сільської ради на користь ОСОБА_1 різницю заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 08 квітня 2017 року до 14 червня 2019 року в розмірі 47 770,90 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про попередження позивача не менш ніж за два місяці про зміну істотних умов праці, а також про надання позивачем згоди на такі зміни.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області задоволено частково. Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 14 червня 2019 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України та прийняття її на посаду завідувача клубу села П`яннє Острожецької сільської ради відбулося з порушенням визначеного законом порядку. Разом з тим позивач звернулася до суду за захистом своїх прав з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, оскільки про порушення свого права вона повинна була дізнатися/дізналася у травні 2017 року, проте позов пред`явила 16 квітня 2018 року, тобто з пропуском тримісячного строку. ОСОБА_1 не довела поважності причин пропуску строку для звернення до суду з відповідним позовом, а також те, що її своєчасному зверненню перешкоджали непереборні обставини, які зробили неможливим або значно утруднили таке звернення. Оскільки позивач пропустила строк на звернення до суду з основною вимогою про поновлення попередніх умов праці, то відсутні правові підстави для задоволення похідної вимоги про стягнення різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року, а рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 14 червня 2019 року залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин спеціальну норму права - частину другу статті 233 КЗпП України, якою передбачено право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яким строком у разі порушення законодавства про працю. Наведене виключає можливість застосування до спірних правовідносин загальної норми права - частини першої статті 233 КЗпП України. За її заявою щодо порушення Острожецьким сільським головою законодавства про працю проведено перевірку та управлінням Держпраці у Рівненській області складений акт, вручений припис про усунення порушень, складений протокол щодо Острожецького сільського голови ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП). Після того, як відповідачем не був виконаний припис управління Держпраці у Рівненській області про усунення порушень законодавства про працю, вона звернулася до суду з відповідним позовом. В постанові апеляційного суду не відображено такого доводу апеляційної скарги відповідача, як пропуск позивачем тримісячного строку для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору.

У січні 2020 року Острожецька сільська рада Млинівського району Рівненської області подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Млинівського районного суду Рівненської області.

14 січня 2020 року справа № 566/435/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача клубу села Радянське Радянської сільської ради Млинівського району Рівненської області.

Рішенням Острожецької сільської ради від 20 січня 2017 року № 8-1/2017 «Про припинення повноважень Радянської сільської ради» вирішено припинити юридичну особу - Радянську сільську раду шляхом приєднання до Острожецької сільської ради, вважати Острожецьку сільську раду правонаступником активів і пасивів, всіх майнових прав і зобов`язань Радянської сільської ради.

Згідно з розпорядженням Острожецького сільського голови від 26 січня 2017 року № 1 «Про попередження працівників про наступне вивільнення у порядку статті 49-2 КЗпП України» попереджено працівників сільських рад та їх виконавчих комітетів про наступне вивільнення у зв`язку із припиненням шляхом реорганізації (приєднання) сільських рад на підставі пункту 1 статті 40 та статті 49-2 КЗпП України.

Рішенням Острожецької сільської ради від 28 лютого 2017 року № 48-2/2017 село Радянське перейменоване на село П`яннє Млинівського району Рівненської області.

Рішенням Острожецької сільської ради від 28 лютого 2017 року № 43-2/2017 «Про внесення змін в рішення Острожецької сільської ради від 26 січня 2017 року № 20-1/2017 «Про затвердження штатів Острожецької сільської ради (ОТГ) на 2017 рік» внесено зміни в пункт 1 рішення Острожецької сільської ради від 26 січня 2017 року № 20-1/2017 «Про затвердження штатів Острожецької сільської ради (ОТГ) на 2017 рік» викладено його в новій редакції: 1.4 Палаци і будинки культури, клуби та інші заклади клубного типу КФК-0114090 - 3 штатних одиниць, в тому числі: завідувач клубу села П`яннє - 0,25.

На підставі розпорядження голови Острожецької сільської ради від 28 березня 2017 року № 23/02-05 «Про звільнення з роботи» - звільнено з роботи ОСОБА_1 - завідувача клубом села Радянське в порядку переведення з роботи 07 квітня 2017 року за пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України та прийнято в Острожецьку сільську раду Млинівського району Рівненської області по переведенню на посаду завідувачем клубу села П`яннє з посадовим окладом згідно зі штатним розписом та навантаженням 0,25 ставки з 08 квітня 2017 року.

Згідно з частинами першою-третьою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина перша статті 49-2 КЗпП України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Вказана правова норма трудового законодавства передбачає можливість припинення трудового договору в порядку переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу чи організацію чи в зв`язку з переходом на виборну посаду за наявності певних умов, а саме: згоди працівника на переведення, угода між власниками або керівниками зацікавлених підприємств (того, на якому працює особа, і того, куди він має намір перевестися), наказу за попереднім місцем роботи про переведення, а також наказу про прийняття на роботу за новим місцем роботи.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

Частиною першою статті 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Вказана правова норма не передбачає переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

При цьому наслідки пропуску строку звернення до суду у вигляді відмови в задоволенні позову з цих підстав застосовуються судом лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але такі строки пропущено та підстав для їх поновлення не встановлено. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України та прийняття її на посаду завідувачем клубу села П`яннє Острожецької сільської ради відбулося з порушенням визначеного законом порядку, однак за захистом своїх трудових прав позивач звернулася до суду з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, оскільки про порушення свого права вона повинна була дізнатися/дізналася у травні 2017 року, а пред`явила позов 16 квітня 2018 року. При цьому позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до суду з відповідним позовом, а також того, що її своєчасному зверненню перешкоджали непереборні обставини, які зробили неможливим або значно утруднили таке звернення.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 233 КЗпП України, не взявши до уваги, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга вказаної статті), не заслуговують на увагу, оскільки основною позовною вимогою ОСОБА_1 є захист її порушеного трудового права щодо незаконного припинення з нею трудового договору на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України та переведення її на посаду завідувачем клубу села П`яннє Острожецької сільської ради без її згоди. Так як позивач пропустила строк на звернення до суду з основною вимогою про поновлення попередніх умов праці, то відсутні правові підстави для задоволення похідної вимоги про стягнення різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Аргументи касаційної скарги про те, що питання пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору не було доводом апеляційної скарги відповідача, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив в задоволенні її позову з цих підстав, є неспроможними, оскільки наслідки пропуску строку звернення до суду за захистом порушених трудових прав застосовуються судом незалежно від заяви сторін.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко