Постанова

Іменем України

03 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 566/960/16-ц

провадження № 61-14769св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа: орган опіки та піклування Млинівської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що у неї на вихованні перебуває її неповнолітній внук - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Батьки дитини - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умисно ухиляються від виконання батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_4 , з ним не спілкуються, матеріальної допомоги на його утримання не надають, разом із ним не проживають.

Враховуючи наведене, позивач просила позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі по 900,00 грн щомісячно з проведенням індексації аліментів відповідно до закону, стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 07 березня 2019 року позов задоволено частково.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Призначено опікуном малолітнього ОСОБА_4 його бабу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 500,00 грн щомісячно, з урахуванням індексації, починаючи з 12 жовтня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 500,00 грн щомісячно, з урахуванням індексації, починаючи з 12 жовтня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками щодо сина ОСОБА_4 , а усі необхідні умови для здорового та повноцінного фізичного і духового росту й розвитку дитини забезпечує позивач - ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 липня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання та матеріального утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покладено на орган опіки та піклування Млинівської районної державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_4 .

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні заявлених ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовних вимог про позбавлення останніх батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , апеляційний суд виходив із того, що позивачкою не доведено необхідність застосування до відповідачів такого крайнього заходу впливу як позбавлення їх батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 .

При цьому, апеляційний суд, не погоджуючись з рішенням органу опіки та піклування Млинівської райдержадміністрації щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , зазначив, що органом опіки та піклування належним чином не обґрунтовано, що позбавлення батьківських прав відповідатиме насамперед інтересам дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційним судом не враховано того факту, що з моменту відкриття провадження в справі жодних дій, спрямованих на виконання своїх батьківських обов`язків, відповідачі не вчиняли та не вчиняють, на засідання комісії з питань захисту прав дитини не з`явилися. Суд також не взяв до уваги пояснення, надані ОСОБА_4 у судовому засіданні суду першої інстанції, з приводу його відносин з матір`ю, в яких він зазначив, що хоче щоб його її та ОСОБА_3 позбавили батьківських прав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 , справу передано до повторного автоматизованого розподілу.

Справу розподіллено судді-доповідачу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з повторно виданим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03 липня 2013 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_9

26 лютого 2015 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на ОСОБА_4 .

На підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 03 липня 2015 року № 13.11-05.01-39 про визнання батьківства, до актового запису про народження ОСОБА_4 внесено зміни, а саме: змінено прізвище дитини на " ОСОБА_4 ", внесені відомості про батька, а також прізвище матері дитини змінено з Божанської на ОСОБА_4 , та видано повторне свідоцтво про народження дитини.

ОСОБА_4 , проживає разом із ОСОБА_1 , яка є його бабусею та матір`ю ОСОБА_8 , та її колишнім чоловіком ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтв про народження від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають двох дітей: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі договору найму житлового приміщення від 25 грудня 2014 року № 4 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали у житловому будинку АДРЕСА_2 . У вказаному будинку були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою виконкому Берегівської сільської ради від 29 серпня 2016 року № 02-22/454 ОСОБА_4 був зареєстрований за вказаною адресою з 25 грудня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 , проте там не проживав.

Після закінчення терміну дії договору, зареєстровані у будинку особи були зняті з реєстрації, за заявою власника житла ОСОБА_18 .

Після припинення оренди житла по АДРЕСА_2 , сім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 переїхала проживати до господарства ОСОБА_19 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов та умов проживання від 25 серпня 2016 року, що складений комісією виконкому Берегівської сільської ради, сім`я у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_17 , без реєстрації, за усною домовленістю з власником проживають у АДРЕСА_3 . Умови їх проживання є задовільними, в будинку чисто та затишно, дитина - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доглянута, наявні продукти харчування.

Відповідно до характеристик ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виданих головою Берегівської сільської ради 29 серпня 2016 року, до поведінки вказаних осіб немає претензій з боку сусідів та сільської ради.

Із квітня 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та їх спільні діти - ОСОБА_17 та ОСОБА_20 проживають у будинку АДРЕСА_4 .

ОСОБА_3 із 01 листопада 2016 року працює на посаді робітника з комплексного обслуговування та ремонту будівель у Млинівській Центральній районній лікарні, а ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні ПФЦ Млинівського об`єднаного управління ПФУ та отримує пенсію по інвалідності.

Судами встановлено, що між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_14 склалися неприязні стосунки, вони не спілкуються та конфліктують, що підтверджується, зокрема, вироком Млинівського районного суду від 09 червня 2016 року стосовно факту нанесення ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та матеріалами Млинівського ВП Дубенського ВП ГУ НП в Рівненській області за фактом звернення ОСОБА_1

05 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Адміністрації Президента України зі скаргою, в який посилалася на те, що її мати, ОСОБА_1 , перешкоджає у спілкуванні з сином ОСОБА_4 та його вихованні, а служба у справах дітей Млинівської РДА не бере участі у вирішенні цієї проблеми.

Вказана скарга Адміністрацією Президента України для розгляду за належністю направлена до Рівненської обласної державної адміністрації, яка в свою чергу, у відповідь на скаргу ОСОБА_2 , повідомила останню про необхідність звернення до суду з метою усунення перешкод у вихованні сина та надала завдання Млинівській райдержадміністрації організувати роботу щодо попередження порушення прав та законних інтересів дитини - ОСОБА_4 .

Рішенням органу опіки та піклування Млинівської райдержадміністрації від 30 вересня 2016 року № 29-16 «Про соціально-правовий захист малолітнього ОСОБА_4 » вирішено за доцільне позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до листа директора Уїздецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_7 від 25 серпня 2016 року № 49 ОСОБА_4 , за заявою матері ОСОБА_8 , був зарахований у 2012 році до першого класу Уїздецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Виховується він дідусем і бабусею, які постійно підтримують зв`язок із вчителем, відвідують всі батьківські збори, забезпечують дитину всім необхідним для навчання. Бабуся завжди присутня на медичних оглядах, які проводяться в школі, відвідує свята, загальноосвітні заходи. З боку матері прояву інтересу до навчання та виховання дитини не було. Останній раз мама відвідувала дитину в школі в січні 2015 року, коли ОСОБА_4 навчався в другому класі. На батьківські збори останні два роки мати не з`являлася.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду апеляційної інстанції переглядається лише в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, оскільки в інший частині судове рішення заявником не оскаржується.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141 150 153 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Ураховуючи викладене, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки батьків, апеляційний суд, врахувавши пояснення відповідачів, які зазначили, що вважають себе батьками ОСОБА_4 та бажають брати участь у його житті та вихованні, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , надавши останнім можливість змінити ставлення до виховання та матеріального утримання сина.

При цьому, апеляційний суд не погодився з рішенням органу опіки та піклування Млинівської райдержадміністрації щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , оскільки органом опіки та піклування належним чином не обґрунтовано, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, що в свою чергу, є найголовнішим при вирішенні такого питання.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання своєї дитини, неврахування судами всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, висновків суду не спростовують, а спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, надання переваги одним доказам над іншими, у тому контексті, який, на думку позивача, свідчить про наявність правових підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав, тобто стосуються переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 04 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська