ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року

м. Київ

справа № 567/38/23

провадження № 61-18062св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хмарук Юлії Миколаївни на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (далі - ТОВ «Захід Агро») про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 5624286900:03:002:0027 площею 2,48 га, 5624286900:04:003:0037 площею 0,63 га, які розташовані на території колишньої Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області.

У грудні 2022 року йому стало відомо, що за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди належних йому ділянок. Підставою для державної реєстрації стали договори оренди землі та додаткові угоди до договорів оренди землі, укладені між ТОВ «Захід-Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ним. Вказував, що між ним та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» наявний спір про право користування земельними ділянками, належними йому, оскільки вищевказаних додаткових угод щодо передачі права оренди земельних ділянок він не підписував, їхні умови не погоджував та на укладення таких угод нікого не уповноважував.

Позивач зазначав, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується земельними ділянками, чим порушує його права на користування та розпорядження належним йому майном. Відповідач користується земельними ділянками без відповідної правової підстави, оскільки договори оренди та додаткові угоди до договорів оренди землі він не укладав.

ОСОБА_1 просив суд:

- зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути належні йому земельні ділянки з кадастровими номерами: 5624286900:03:002:0027 площею 2,48 га, 5624286900:04:003:0037 площею 0,63 га, які розташовані на території колишньої Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області;

- скасувати державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок за відповідачами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 25 липня 2023 року, ухваленим у складі судді Венгерчук А. О., позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624286900:03:002:0027, площею 2,48 га із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку із кадастровим номером 5624286900:03:002:0027, площею 2,48 га, здійснену на підставі додаткової угоди від 02 січня 2019 року до договору оренди землі від 01 квітня 2015 року.

Скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ «Захід Агро» на земельну ділянку із кадастровим номером 5624286900:03:002:0027, площею 2,48 га, здійснену на підставі договору оренди землі від 01 квітня 2015 року.

Стягнено з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь держави 1 610, 40 грн судового збору.

Стягнено з ТОВ «Захід Агро» на користь держави 1 610, 40 грн судового збору.

Стягнено з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн та 1 147,20 грн витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Стягнено з ТОВ «Захід Агро» на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн та 1 147,20 грн витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що гарантоване законом правом власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Суд виснував, що оскільки ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується земельними ділянками позивача без відповідної правової підстави, адже угода між ними не укладалась, то земельні ділянки підлягають поверненню позивачу. При цьому указав, що в цьому спорі належним способом захисту, який забезпечить реальне відновлення порушених прав позивача, є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельні ділянки за відповідачем, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельних ділянок за відповідачем, які не ґрунтуються на договорі оренди землі, порушують права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельними ділянками.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» задоволено.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 25 липня 2023 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Західна агровиробнича компанія» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 220,80 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи містять докази, що свідчать про наявність волевиявлення позивача на укладення спірних правочинів, зокрема, докази сплати орендної плати позивачу за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки, тому дійшов висновку про те, що між сторонами існували договірні відносини, що свідчить про наявність волевиявлення позивача на укладення спірних додаткових угод від 02 січня 2019 року до договорів оренди землі, незважаючи на заперечення ним факту підписання цих правочинів та висновку експертизи про це.

Платником орендної плати згідно відомостей та платіжних доручень є саме ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а не ТОВ «Захід Агро».Ураховуючи викладене, позивач належними та допустимими доказами не підтвердив факт відсутності між ним та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» правовідносин за договором оренди землі, а отже, не спростував факт використання спірного майна орендарем, внесення орендарем плати за таке використання та прийняття ним такої оплати. Тобто добросовісність у діях позивача відсутня.

У зв`язку з вищенаведеним апеляційний суд указав, що висновок суду першої інстанції про неукладеність між сторонами договору оренди землі та додаткової угоди є помилковим.

Короткий зміст касаційної скарги

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хмарук Ю. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Острозького районного суду Рівненської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) та у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21), від 11 травня 2023 року у справі № 357/3155/21 (провадження № 61-10293св22).

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, заявник указує:

- позивач не підписував жодних додаткових угод чи інших документів, які б свідчили про визнання ним укладення додаткових угод чи договорів щодо оренди належних йому земельних ділянок.

- відповідач не надав також жодного документа з підписами позивача, які б свідчили про таке визнання - зокрема, звернень до орендаря щодо виплати орендної плати, надання довідок про нараховану та виплачену орендну плату;

- суд апеляційної інстанцій не навів жодного аргументу, чому відніс відомості на виплату готівки та платіжні доручення про перерахування коштів до доказів укладення договору оренди землі, а не доказів повернення власнику земельних ділянок коштів за користування ними відповідно до положень статті 1212 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу визначений Верховним Судом строк не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 5624286900:03:002:0027 площею 2,48 га, 5624286900:04:003:0037 площею 0,63 га, що знаходяться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (колишня Почапківська сільська рада Острозького району Рівненської області), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 грудня 2022 року.

Із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 грудня 2022 року встановлено, що державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний офіс «Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області» на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 вересня 2016 року, індексний номер рішення 31374164, рішення від 30 січня 2019 року, індексний номер рішення 45283983, рішення від 15 вересня 2016 року, індексний номер рішення 31407444, від 30 січня 2019 року, індексний номер рішення 45283577 зареєстровано право оренди вищевказаних земельних ділянок 5624286900:03:002:0027 площею 2,48 га, 5624286900:04:003:0037 площею 0,63 га за ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем яких вказано позивача ОСОБА_1 , та підставою для реєстрації права оренди таких земельних ділянок зазначено договори оренди землі від 01 квітня 2015 року та додаткові угоди до договорів оренди землі від 02 січня 2019 року.

Позивач стверджував, що з приводу зазначених земельних ділянок жодних додаткових угод до договорів оренди землі не укладав та не підписував, і лише в грудні 2022 року дізнався, що право оренди на належні йому земельні ділянки отримало ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/118-23/3927-ПЧ, складеного експертами Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за наслідками проведеної 29 червня 2023 року судової почеркознавчої експертизи на виконання ухвали Острозького районного суду Рівненської області від 27 березня 2023 року, підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 02 січня 2019 року (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі від 01 квітня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624286900:03:002:0027 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді від 02 січня 2019 року (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі від 01 квітня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624286900:03:002:0037, не виявилось можливим.

Встановлено, що за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки ОСОБА_1 отримував орендну плату від ТОВ «Західна агровиробнича компанія» за користування земельними ділянками, що підтверджують копії відомостей від 12 лютого 2019 року № 00000000228, від 13 серпня 2020 року, копії платіжних доручень від 04 листопада 2021 року, від 07 грудня 2022 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Хмарук Ю. М. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто січень 2019 року), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-31595св18)).

Під час вирішення справи судами було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 02 січня 2019 року (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі від 01 квітня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624286900:03:002:0027 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Натомість встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді від 02 січня 2019 року (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі від 01 квітня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624286900:03:002:0037, не виявилось можливим.

Апеляційним судом встановлено, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» використовує спірні земельні ділянки, як орендар.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У цій справі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надало до суду першої інстанції докази отримання ОСОБА_1 від товариства грошових коштів протягом строку користування земельними ділянками, а саме: копію відомості на виплату готівки від 12 лютого 209 року № 00000002258 у розмірі 8 387,90 грн та 299,01 грн, копію відомості від 13 серпня 2020 року № 68 про виплату у розмірі 8 686,90грн, копію платіжного доручення від 04 листопада 2021 року № 9111232021 про виплату ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди землі за 2021 рік у розмірі 8 686,91 грн, копію платіжного доручення від 07 грудня 2022 року № 2473190995 про виплату ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди землі за 2022 рік у розмірі 8 686,91 грн.

Отримання грошових коштів в якості орендної плати не спростовано ОСОБА_1 , як і не спростовано факт виконання договорів оренди від 01 квітня 2015 року, укладених між ним та ТОВ «Захід Агро», яке в подальшому передало право оренди спірних земельних ділянок ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт отримання ОСОБА_1 від орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія» орендної плати за користування земельними ділянками протягом 2019-2022 років, слід погодитися з висновками апеляційного суду про те, що між сторонами спору фактично виникли та існували правові відносини щодо оренди землі, які визнавалися позивачем шляхом отримання орендної плати й відсутності претензій з приводу користування товариством земельними ділянками для сільськогосподарського виробництва.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, слід вважати поведінку, яка, зокрема, не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

Встановивши, що позивач, пред`явивши позов, діяв недобросовісно, оскільки отримував протягом чотирьох років орендну плату за користування земельними ділянками, дозволяв фактичне використання земельних ділянок орендарем, право якого було зареєстрованого у відкритому реєстрі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оцінивши у сукупності усі подані сторонами докази та їхню поведінку у спірних правовідносинах.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 567/1422/22 (провадження № 61-668св24).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які послалася заявниця у касаційній скарзі, не входять у суперечність з висновками апеляційного суду, у справі, яка є предметом касаційного перегляду.

Доводи касаційної скарги не свідчать неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, зводяться значною мірою до переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хмарук Юлії Миколаївни залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник