Постанова

Іменем України

30 червня 2023 року

м. Київ

справа 567/651/21

провадження № 61-3254св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 06 вересня 2021 року у складі судді Назарук В. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Бомийструк С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю.

Позов обґрунтований тим, що 22 грудня 2017 на залізничній станції «Острог» під час зустрічного роз`їзду потягів сполученням Ужгород-Київ та Лисичанськ-Ужгород, потяг № 30 сполученням Ужгород-Київ, рухаючись по другій колії в напрямку м. Києва скоїв наїзд на ОСОБА_3 , яка внаслідок отриманих травм померла.

ОСОБА_1 втратив близьку людину - свою дружину, з якою перебував в шлюбі з1986 року і між ними були тісні сімейні стосунки та сталий життєвий устрій, який зі смертю дружини припинив своє існування. У зв`язку з чим позивач вимушений самостійно організовувати свій побут та побут дітей, що потребує від нього подвійних зусиль.

Просить стягнути з відповідача на свою користь 500 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

На момент смерті ОСОБА_3 її сину ОСОБА_2 було 9 років і для нього настали непоправні наслідки, пов`язані зі смертю матері, оскільки жодна людина не зможе замінити сину рідну матір.

Зазначає, що внаслідок смерті матері малолітній ОСОБА_2 позбавлений можливості отримувати допомогу та підтримку від матері, належне виховання, матеріальну допомогу від неї та втратив можливість тривалого життєвого зв`язку з одним із батьків протягом всього майбутнього життя.

Просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 750 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 06 вересня 2021 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, позов задоволено частково.

Стягнено з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю.

Стягнено з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 130 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок її грубої необережності, а саме порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд погодився, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть дружини та матері відповідно, порушенням укладу їх життя, погіршенням їх фінансового стану.

Причиною нещасного випадку, який стався з ОСОБА_3 , є невиконання останньою вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, розмір моральної шкоди суд визначив у розмірі 100 000,00 грн на користь ОСОБА_1 та 130 000,00 грн на користь ОСОБА_2 , який відповідає принципам розумності і справедливості.

Сам факт загибелі дружини ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 відповідно, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останніх, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2022 року АТ «Українська залізниця» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 06 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, просило оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вина та протиправність дій АТ «Укрзалізниця» відсутні, оскільки відповідач несе цивільно-правову відповідальність без вини, однак смерть потерпілої настала в результаті умислу потерпілої та у зв`язку з порушенням вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті.

Також суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/101/28/14-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 905/2419/18, від 05 лютого 2020 року у справі № 569/249/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 355/981/16-ц, провадження № 61-28019св18.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , поданий адвокатом Таргонієм В. М., на касаційну скаргу мотивований тим, що АТ «Українська залізниця» в касаційній скарзі посилається на порушення права на розгляд в апеляційному суді, проте обмежується лише формальним посиланням, не вказуючи конкретних порушень і в чому вони проявились.

Щодо посилання на умисел потерпілої - з матеріалів справи є очевидними наміри потерпілої, спрямовані виключно на те, щоб встигнути на потяг, вона разом з дітьми (та групою інших осіб) бігла через колію. Таким чином, немає жодних причин вважати, що це було самогубство.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України обов`язок довести наявність умислу або непереборної сили покладається саме на відповідача. Наявність умислу є не просто припущенням, але й припущенням, яке не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

При розгляді цього питання судами було враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у відповідних постановах Верховного Суду.

Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Рухсправи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_3 згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу від 05 квітня 1986 року, серія НОМЕР_1 , а малолітній ОСОБА_2 є їх сином, відповідно до свідоцтва про народження від 08 серпня 2008 року серія НОМЕР_2 .

Згідно зі свідоцтва про смерть від 22 грудня 2017 року, серія НОМЕР_3 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Оженин Острозького району.

Згідно із матеріалами кримінального провадження від 22 грудня 2017 року № 12017180170000530 за частиною третьою статті 276 КК України, досудовим розслідуванням встановлено, що 22 грудня 2017 року близько 05 год 56 хв на залізничній станції «Острог» Південно-Західної залізниці, що в с. Оженин Острозького району Рівненської області, під час руху пасажирського потяга № 30 сполученням Ужгород-Київ, який рухався по другій колії в напрямку м. Києва, було здійснено наїзд на ОСОБА_3 , яка перетинала залізничну колію і від отриманих травм загинула за місці.

Відповідно до висновку експерта від 19 січня 2018 року № 128 смерть ОСОБА_3 настала від масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів внаслідок залізничної травми, між спричиненням якої та смертю потерпілої існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Постановою слідчого від 30 березня 2018 кримінальне провадження від 22 грудня 2017 року №12017180170000530 за частиною третьою статті 276 КК України закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.

Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Доводи АТ «Укрзалізниця» у касаційній скарзі про те, що смерть потерпілої настала в результаті умислу потерпілої та у зв`язку з порушенням вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті спростовується матеріалами справи та встановленими обставинами у справі.

Згідно з постановою про закриття кримінального провадження і актом службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на залізничному транспорті України від 28 грудня 2017 року встановлено необережність в діях померлої ОСОБА_3 .

Суди попередніх інстанцій, обґрунтовано дійшли висновку, що відсутній умисел в діях ОСОБА_5 на завдання смерті. Відповідач не довів, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд врахував, що смертельне травмування ОСОБА_3 відбулося внаслідок грубої необережності, а саме порушення нею пункту 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, відповідно до якого пішоходам забороняється переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.

Факт порушення вказаного пункту Правил підтверджується постановою слідчого про закриття кримінального провадження №12017180170000530, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 грудня 2017 року, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях машиніста складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 276 КК України.

Враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, взявши до уваги те, що смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок її грубої необережності, а саме порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суди попередніх інстанцій погодилися з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях через передчасну смерть дружини та матері відповідно, порушенням укладу їх життя, погіршенням їх фінансового стану. Водночас, враховуючи той факт, що причиною нещасного випадку, який стався з ОСОБА_3 , є невиконання нею вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, розмір моральної шкоди суди визначили у розмірі 100 000,00 грн на користь ОСОБА_1 та 130 000,00 грн на користь ОСОБА_2 , який відповідає принципам розумності і справедливості.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненою смертю потерпілої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, із його володільця, незалежно від його вини.

У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги, на підставі яких відкрито касаційне провадження.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/101/28/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс19, у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 905/2419/18, від 05 лютого 2020 року у справі № 569/249/18, провадження № 61-48997св18 не є релевантними у справі, що переглядається.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 355/981/16-ц, провадження № 61-28019св18. Сформульовані за інших фактичних обставин, тому не є застосовними у справі, що переглядається.

Узагальнені висновки у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 355/981/16-ц, провадження № 61-28019св18, на які посилається заявник, не суперечить висновкам судів попередніх інстанцій у справі, яка переглядається.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 355/981/16-ц, провадження № 61-28019св18 розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 06 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко