№ 568/1174/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 568/1174/21

провадження № 61-4850 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділ освіти, культури, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача: Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, Сестрятинська гімназія Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2021 року у складі судді Сільман А. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 березня 2022 року

у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до відділу освіти, культури, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, Сестрятинська гімназія Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона працювала на посаді директора Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (до зміни назви - завідувач (директор) закладу дошкільної освіти «Дивосвіт» загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області).

Рішенням Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 08 квітня 2021 року № 201 припинено шляхом ліквідації юридичну особу Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської областіта створено комісію з припинення указаного закладу.

Наказом начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області Ковалевської І. М. від 19 липня 2021 року № 59-к її було звільнено 19 липня 2021 року з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40

КЗпП України у зв`язку із ліквідацією закладу.

Позивач уважала своє звільнення незаконним, оскільки фактично ліквідація вказаного закладу дошкільної освіти не відбулася, було припинення юридичної особи шляхом приєднання до новоствореного комунального закладу - Сестрятинської гімназії Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області. При цьому у цьому закладі існували вакантні посади, однак їй не було запропоновано переведення на іншу роботу.

Також уважала, що оспорюваний наказ виданий неуповноваженою особою й вона не була своєчасно попереджена про своє звільнення.

Незаконні дії відповідача завдали їй моральної шкоди, негативно вплинули на її психоемоційний стан та вимагали від неї вжиття додаткових заходів для організації власного життя, розмір якої нею оцінений у 50 000,00 грн.

Позивач зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат,

які вона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складаються, зокрема з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі

16 500,00 грн, докази понесення яких будуть подані в порядку, визначеному ЦПК України (частина восьма статті 141 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним

і скасувати наказ начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області Ковалевської І. М. від 19 липня 2021 року № 59-к про її звільнення; поновити її на посаді директора Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області або на рівнозначній посаді у Сестрятинській гімназії Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 липня 2021 року по день ухвалення судового рішення; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн, а також стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області

від 30 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 24 березня 2022 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що звільнення

ОСОБА_1 із займаної посади відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства.

Позивачку попереджено про наступне звільнення з роботи у зв`язку

з ліквідацією дошкільного закладу за два місяці та повідомлено

про відсутність вакантних посад у відділі освіти, культури, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області.

Сестрятинська гімназія Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області не є правонаступником Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, тому

у роботодавця не виник обов`язок з працевлаштування звільнених

згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України працівників.

Саме по собі існування у структурі Сестрятинської гімназії дошкільного закладу не свідчить про наявність правонаступництва, а те що, частина працівників дошкільного закладу у подальшому була прийнята на роботу

у гімназію не вказує на порушення трудових прав позивача.

Урахувавши відповідні положення ЦК України, Закону України

«Про дошкільну освіту», Положення про відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, затвердженого рішенням Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 22 грудня 2020 року № 51,

й те, що з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи, крім тих, які залишаються згідно з законодавством України за засновником - Радивилівською міською радою Дубенського району Рівненської області, суди дійшли висновку, що як попередження про наступне звільнення,

так і наказ про звільнення ОСОБА_1 , із якими вона була ознайомлена

під особистий підпис, видано уповноваженими особами, а тому твердження позивача в цій частині є необґрунтованими.

Районний суд не взяв до уваги доводи позивача про те, що відповідач

не отримав згоди профспілки на її звільнення, як такі, що не ґрунтуються

на законі, оскільки у випадку ліквідації підприємства, установи, організації (стаття 43-1 КЗпП України), що і відбулося у даному випадку, згода

не вимагається, а всі інші положення відповідачем було виконано. Зокрема, 09 квітня 2021 року голові Об`єднаної територіальної організації Профспілки працівників освіти і науки відповідачем було направлено повідомлення про майбутнє розірвання трудового договору із позивачем у зв`язку

з припиненням шляхом ліквідації дошкільного закладу, в якому остання працювала. Будь-яких зауважень від профспілкової організації

не надходило.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та завданої їй моральної шкоди

є похідними від вимог про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення її на роботі, їхнє задоволення залежить

від встановлення факту незаконності такого звільнення, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні вказаних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду, а також, що судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені

в судовому рішенні (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, касаційна скарга містить вказівку про те, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи

у суді касаційної інстанції вона очікує понести в сумі 12 000,00 грн, докази понесення вказаних витрат будуть надані суду у визначений законом строк. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача на її користь витрати

на правничу допомогу (без зазначення розміру таких витрат), надану

у зв`язку з розглядом даної справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 08 червня 2022 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Відмовлено

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано заявникові звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень або навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме докази на підтвердження дати отримання постанови Рівненського апеляційного суду від 24 березня

2022 року разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та докази сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 30 листопада

2021 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 24 березня

2022 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 568/1174/21 із Радивилівського районного суду Рівненської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив

на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

18 липня 2022 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу зі змінами

та доповненнями до раніше поданої касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 22 липня 2022 року у прийнятті касаційної скарги зі змінами

та доповненнями ОСОБА_1 до касаційної скарги на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 30 листопада

2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 березня

2022 року у вказаній справі, відмовлено та повернуто її заявникові.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , як і додаткові пояснення до неї, мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій не враховано відповідні висновки Верховного Суду України та Верховного Суду у подібних справах, а також те, що з дня призначення ліквідаційної комісії Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи, у тому числі, щодо звільнення працівників, а тому наказ начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області Ковалевської І. М. від 19 липня 2021 року № 59-к

про її звільнення видано неуповноваженою на це особою. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження протилежного.

Вказує, що у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України вона не була своєчасно та належним чином попереджена про своє звільнення,

а висновки судів у цій частині є помилковими. Крім того, роботодавець

не звертався до профспілкової організації з письмовим повідомленням

про заплановане її звільнення.

У даному випадку вважає очевидним, що припинення юридичної особи Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області проведено власником (Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області) із одночасним покладенням виконання цих функцій на інший орган - дошкільний підрозділ

у Сестрятинській гімназії Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, який паралельно із проведенням ліквідаційної процедури виконував та виконує на даний час повноваження особи,

що ліквідована. Суди попередніх інстанцій вказаному оцінки не надали.

Також указує, що у порушення вимог частини шостої статті 268

та статті 383 ЦПК України у судовому засіданні 24 березня 2022 року апеляційним судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваної постанови, яка відсутня у матеріалах справи,

й не повідомлено, коли буде складено повний текст судового рішення. Вважає, що суд апеляційної інстанції проголосив у судовому засіданні рішення, яке не було підписано суддями, які брали участь у розгляді справи, що, на її думку, є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

У касаційній скарзі позивач просить стягнути з відповідача на її користь 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану у зв`язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції, а також витрати

на правничу допомогу, надану у зв`язку з розглядом даної справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Докази понесення цих витрат будуть надані до суду у визначений законом строк.

У серпні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про огляд судом вебсайту судової влади України (сторінка Єдиного державного реєстру судових рішень)на предмет відстеження даних про викладення в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи судового рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 30 листопада

2021 року у справі № 568/1174/21 (вступна та резолютивна частини)

за електронним цифровим підписом судді Сільман А. О. та внесення результатів огляду доказів у протокол.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів у справі, оскільки

це знаходиться поза межами його повноважень (стаття 400 ЦПК України).

Крім того, в ухвалі Верховного Суду про призначення даної справи

до розгляду від 12 вересня 2022 року вирішено розглядати справу

без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Отже, відповідно до частини тринадцятої статті 7 та частини другої

статті 247 ЦПК України, якщо розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи судове засідання не проводиться й відповідно не ведеться протокол судового засідання.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області,

у якому вказується, що доводи касаційної скарги є безпідставними

та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права,

а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства, позивача своєчасно було попереджено про ліквідацію дошкільного закладу та про відсутність вакантних посад у зв`язку з повною ліквідацією дошкільного закладу. У день її звільнення уповноважений орган (відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області) видав їй копію наказу про звільнення, її трудову книжку та провів розрахунок.

Поновлення позивача на посаді директора Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області є неможливим, оскільки даний дошкільний заклад 17 вересня 2021 року ліквідовано.

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли заперечення на відзив

на касаційну скаргу від ОСОБА_1 (по суті відповідь на відзив), проте

їх не надіслано всім учасникам справи, а тому вони до розгляду

не приймаються та не розглядаються (пункт 2 частини п`ятої статті 178, частина третя статті 179 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працювала на посаді директора Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області.

Рішенням Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 08 квітня 2021 року № 201 «Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області» припинено шляхом ліквідації юридичну особу Бугаївський заклад дошкільної освіти «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області. Створено комісію з припинення вказаної юридичної особи (а. с. 95-96, т. 1).

09 квітня 2021 року відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області було надіслано голові Об`єднаної територіальної організації Профспілки працівників освіти і науки України повідомлення про майбутнє розірвання трудового договору із ОСОБА_1 - керівником Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області,

у зв`язку з припиненням шляхом ліквідації вказаного дошкільного закладу (а. с. 98, т. 1).

13 квітня 2021 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку

з ліквідацією Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, та одночасно повідомлено, що станом

на 13 квітня 2021 року у відділі освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області відсутні вакантні посади або інша робота, працедавцем якої вона є

(а. с. 97, т. 1).

ОСОБА_1 »звільнено ОСОБА_1 , директора Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області,

у зв`язку з ліквідацією юридичної особи Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, 19 липня 2021 року

на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Зобов`язано провести повний розрахунок за період роботи з 16 лютого 2021 року

по 19 липня 2021 року (а. с. 19, т. 1).

17 вересня 2021 року Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області припинено, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17 вересня 2021 року, номер запису: 1006011110015000395, підстава: рішення щодо припинення,

та що відповідає положенням частини п`ятої статті 104 ЦК України

(а. с. 99-102, т. 1).

Дані про юридичних осіб-правонаступників відсутні.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року, у справі № 460/10643/21, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області про визнання протиправним і скасування рішення Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 08 квітня 2021 року № 201

«Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: 1) якщо суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір

є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 40

КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін

в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України визначено,

що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають

не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення

у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник

або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому

ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників

при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю,

чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії,

що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої

статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади

(інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням

за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те,

що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника

з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом

на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

За загальним правилом суд не може з`ясовувати доцільність введення (виведення) роботодавцем певних посад та визначення ним штатної структури, давати оцінку необхідності проведення змін в організації виробництва і праці, оскільки юридична особа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства, установи не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 уважала, що фактично ліквідація Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської областіне відбулася, відбулось припинення юридичної особи шляхом приєднання його до новоствореного комунального закладу - Сестрятинської гімназії Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області.

Оцінюючи вказані твердження позивачки, Верховний Суд виходить з такого.

Так, одним із видів змін в організації виробництва і праці пункт 1

частини першої статті 40 КЗпП України називає ліквідацію підприємства/установи/організації.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (частина перша статті 110

ЦК України); дані про рішення щодо припинення юридичної особи належать до відомостей, які вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі відповідних заяв (пункт 27 частини другої статті 9 Закону України

«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців

та громадських формувань»).

Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

Реорганізація - це інша форма припинення юридичної особи. Під час реорганізації юридична особа теж припиняється, однак всі її права

й обов`язки у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. Реорганізація може здійснюватися злиттям, приєднанням, поділом та перетворенням юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази

не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено,

що з 09 квітня 2021 року на підставі рішення Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 08 квітня 2021 року № 201

(а. с. 95-96, т. 1) розпочалася процедура припинення шляхом ліквідації Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься відповідний запис (а. с. 24-25, т. 1).

та що відповідає положенням частини п`ятої статті 104 ЦК України

(а. с. 99-102, т. 1).

Дані про юридичних осіб-правонаступників відсутні.

Отже, відбулася ліквідація Бугаївського закладу дошкільної освіти

(ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області.

Наявність правонаступництва після ліквідації позивачкою не доведена, а судами не встановлена.

В оцінці доводів касаційної скарги про те, що відбулось припинення юридичної особи (дошкільного закладу) шляхом приєднання його

до новоствореного комунального закладу (гімназії) суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що Сестрятинська гімназія Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області

не може вважатися правонаступником Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, оскільки: за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців

та громадських формувань вказана юридична особа зареєстрована

19 вересня 1994 року; гімназія є закладом загальної середньої освіти,

в якому функціонує підрозділ «Початкова освіта»; є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах казначейства, має печатку, штамп, ідентифікаційний номер; у складі закладу функціонує внутрішній дошкільний підрозділ (а. с. 156, 157, 162-163, т. 1).

Саме по собі існування у структурі Сестрятинської гімназії дошкільного закладу не свідчить про наявність правонаступництва у спірних правовідносинах, а тому суди правильно зазначили, що у відповідача

не виникло зобов`язання щодо працевлаштування звільнених за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України працівників.

При цьому позивач не належить до категорії працівників, визначених статтями 184 186-1 КЗпП України, щодо яких діють обмеження у разі

їх звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вирішуючи питання щодо правомірності звільнення ОСОБА_1

за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач дотримався процедури її звільнення та не допустив порушень трудового законодавства. 13 квітня 2021 року

її було попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1

частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області,

та одночасно повідомлено, що станом на 13 квітня 2021 року у відділі освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області відсутні вакантні посади або інша робота, працедавцем якої вона є (а. с. 97, т. 1).

Доводи касаційної скарги про те, що роботодавець не звертався

до профспілкової організації з письмовим повідомленням про її звільнення, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Зокрема,

09 квітня 2021 року відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської областібуло надіслано голові Об`єднаної територіальної організації Профспілки працівників освіти і науки України повідомлення про майбутнє розірвання трудового договору із ОСОБА_1 - керівником Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області,

у зв`язку з припиненням шляхом ліквідації вказаного дошкільного закладу (а. с. 98, т. 1).

Будь-яких зауважень від профспілкової організації не надходило.

При цьому у випадку ліквідації підприємства, установи, організації

(стаття 43-1 КЗпП України), що і відбулося у даному випадку, допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Урахувавши відповідні положення ЦК України, Закону України

«Про дошкільну освіту», Положення про відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області й те, що з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної

особи, крім тих, які залишаються згідно з законодавством України

за засновником, - Радивилівською міською радою Дубенського району Рівненської області, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили

з того, що як попередження про наступне звільнення, так і наказ про звільнення ОСОБА_1 , із якими вона була ознайомлена під особистий підпис, видано уповноваженими особами.

Перевіряючи доводи касаційної скарги в цій частині, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту» (тут і далі, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту»,

цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

З преамбули Закону України «Про освіту» вбачається, що цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» (тут і далі, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засновник закладу освіти є орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав

і обов`язків засновника.

Статтею 17 Закону України «Про дошкільну освіту» закріплено,

що управління системою дошкільної освіти здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти; інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади дошкільної освіти; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації; органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону України «Про дошкільну освіту» органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах

їх компетенції: забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території; виконують функції засновника закладів дошкільної освіти на відповідній території; здійснюють добір, призначення на посади та звільнення з посад керівних кадрів

у комунальних закладах дошкільної освіти.

Частиною третьою статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що керівника закладу дошкільної освіти призначає на посаду

та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган. Інших працівників закладу дошкільної освіти призначає

на посади та звільняє з посад його керівник у порядку, передбаченому установчими документами закладу, відповідно до законодавства.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах

їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відділ освіти, культури та туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області є виконавчим органом Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області

(пункт 1.1 Положення про відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області

(у новій редакції) (а. с. 87-94, т. 1).

Серед основних завдань відділу є здійснення управління закладами освіти, культури, туризму, молоді та спорту, що перебувають у безпосередньому управлінні (пункт 3.1.11 Положення про відділ).

За змістом розділу 5 цього Положення відділ очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою міської ради,

на конкурсній основі чи за іншою процедурою передбаченою законодавством України. Начальник відділу здійснює керівництво відділу; видає в межах своєї компетенції накази, контролює їх виконання; призначає керівників закладів дошкільної освіти та позашкільної освіти

та на конкурсній основі керівників закладів загальної середньої освіти

та культури; спрямовує і координує діяльність підпорядкованих закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту; здійснює інші повноваження, покладені на нього відповідно до чинного законодавства.

Рішенням Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 03 липня 2020 року № 1065 «Про делегування повноважень відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради» визначено та уповноважено відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області уповноваженим органом засновника, закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, закладів культури та КУ «Радивиліський інклюзивно-ресурсний центр» Радивилівської міської ради, серед іншого,

з укладення строкових трудових договорів (контрактів) з керівниками закладів, обраних (призначених) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладі; з розірвання строкових трудових договорів (контрактів) з керівниками закладів з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладів.

Тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши подані сторонами докази

та надавши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку,

що звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з ліквідацією закладу на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, роботодавець довів законність

її звільнення.

Оскільки ОСОБА_1 не поновлено на роботі, відсутні підстави

й для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

та відшкодування моральної шкоди.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та звертає увагу, що питання щодо поновлення на роботі вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи. У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального права, встановлено всі фактичні обставини справи й враховано доводи сторін.

Крім того, викладене в оскаржуваних судових рішеннях узгоджується

з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах касаційного суду (частина четверта статті 263

ЦПК України), зокрема, Верховним Судом України у постанові

від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року у справі

№ 800/538/17, провадження № 11-431асі18, та Верховним Судом

у постановах: від 11 червня 2020 року у справі № 714/93/18, провадження

№ 61/42406св18, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, провадження № 61-7098св21, від 01 червня 2022 року у справі

№ 673/1363/18, провадження № 61-8786св21, від 03 серпня 2022 року

у справі № 638/9657/20, провадження № 61-3125св22, й інших.

Колегія суддів ураховує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року, у справі № 460/10643/21, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області про визнання протиправним і скасування рішення Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області

від 08 квітня 2021 року № 201 «Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області», оскільки судами не встановлено процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення, які могли б вплинути

на кінцевий результат.

Таким чином, висновки судів щодо відсутності порушень трудових прав позивачки при її звільненні є правильними та обґрунтованими.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги щодо неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду України

та Верховного Суду, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини, доказування вимог

і застосовані до них норми права.

Отже, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести

до неправильного вирішення справи, відповідні доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, а тому відхиляються Верховним Судом.

У силу частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно

та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам у цілому,

так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення

є мотивованими.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи, у цілому є ідентичними доводам, викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі, яким уже надавалася оцінка судами, а тому вони не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Судом ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право

не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати

їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що орієнтовний розмір понесених нею судових витрат складає 12 000,00 грн й відповідні докази

на підтвердження розміру таких витрат будуть подані у визначений процесуальним законодавством строк (частина восьма статті 141

ЦПК України).

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, розподіл судових витрат

не здійснюється.

Керуючись статтями 141 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області

від 30 листопада 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду

від 24 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк