Постанова

Іменем України

16 січня 2023 року

м. Київ

справа № 568/673/18

провадження № 61-8287св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Радивилівська міська рада,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року у складі судді Троцюк В. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Бугаївського дошкільного навчального закладу «Дивосвіт» Радивилівського району, треті особи: завідувач Бугаївського дошкільного навчального закладу «Дивосвіт» Радивилівського району Музика Л. В., Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області, про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 23 червня 2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2018 року залучено Бугаївську сільську раду Радивилівського району Рівненської області як співвідповідача у справі.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 березня 2019 року залучено до участі у справі профспілковий комітет Бугаївського дитячого навчального закладу «Дивосвіт» Радивилівського району як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2021 року залучено до участі у справі правонаступника Бугаївської сільської ради - Радивилівську міську раду Рівненської області; змінено назву відповідача Бугаївського дошкільного навчального закладу «Дивосвіт» Радивилівського району Рівненської області на нову назву - Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року:

в задоволенні клопотання третьої особи завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Музики Л. В. про виклик свідків відмовлено за його безпідставністю;

в задоволенні клопотання третьої особи завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Музики Л. В. про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору відмовлено за його безпідставністю;

в задоволенні клопотання третьої особи завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Музики Л. В. про призначення комплексної психолого-педагогічної експертизи відмовлено за його необґрунтованістю;

клопотання третьої особи завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Музики Л. В. про закриття провадження у справі задоволено частково;

закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області та виключено з числа третіх осіб без самостійних позовних вимог профспілковий комітет Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради;

в задоволенні клопотання в інший частині відмовлено;

заяву ОСОБА_1 від 17 листопада 2021 року про уточнення позовних вимог повернуто позивачу;

клопотання завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Музики Л. В. про зміну назви третьої особи задоволено;

замінено третю особу завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради ОСОБА_2 на фізичну особу ОСОБА_2 .

Постановляючи ухвалу в частині закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області припинено без правонаступництва, тому суд вважав за необхідне в частині позовних вимог до вказаного відповідача закрити провадження у справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції в частині часткового закриття провадження, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що Радивилівська міська рада замістила у справі, як правонаступник, Бугаївську сільську раду, яка ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2018 року залучена до участі у справі в статусі співвідповідача як засновник та утримувач дошкільного навчального закладу «Дивосвіт», та є належним суб`єктом відповідальності як представницький орган місцевого самоврядування, у комунальній власності якого перебував ліквідований нею дошкільний дитячий заклад, та продовжує перебувати майно цього закладу.

З урахуванням статті 2401 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (прийняття рішень органом, що розглядає трудові спори, у разі неможливості поновлення працівника на роботі внаслідок припинення діяльності підприємства, установи, організації), фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про часткове задоволення клопотання третьої особи про закриття провадження у справі та вказав, що доводи ОСОБА_2 фактично спрямовані на спростування ухвал, якими залучено до участі у справі Бугаївську сільську раду та Радивилівську міську раду, та не враховують норми КЗпП України.

На думку апеляційного суду, закриття провадження у справі суперечитиме завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у справі, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, третя особа просить оскаржувані судові рішення в частині часткового задоволення її клопотання та закриття провадження в частині позовних вимог до Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області та виключення з числа третіх осіб без самостійних позовних вимог профспілкового комітету Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі повністю; судові витрати покласти на позивача, а також стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у справі, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких за попередніми розрахунками складає 6 000,00 грн.

Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), обґрунтована порушенням судами норм процесуального права.

У своїй касаційній скарзі заявник зазначає, що суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 306/544/17, від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, а також вказує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає єдиній правовстановлюючій практиці, зокрема допускає її довільне трактування та не містить: посилання на норми закону, що дозволяє часткове закриття провадження у справі при ліквідації юридичної особи - Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області - сторони у справі; посилання на позовні вимоги до Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області, щодо яких закрито провадження у справі; посилання на позовні вимоги до Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області, щодо яких провадження у справі не закрито; посилання на позовні вимоги до Радивилівської міської ради Рівненської області, щодо яких провадження у справі не закрито; посилання на обставини, які встановлені при ліквідації юридичної особи - Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області - сторони у справі (чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, чи існує правонаступник в юридичної особи, яка припинилась, чи відбулося правонаступництво до припинення юридичної особи).

Заявник звертає увагу на те, що у справі відбулося припинення відповідача - юридичної особи (Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області), що є стороною у справі, шляхом ліквідації, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Співвідповідач Радивилівська міська рада не є правонаступником Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області. Позивач обрала неправильний спосіб захисту своїх прав, відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а в даному випадку позивач не скористалася своїм правом щодо цього. В результаті, позовна заява у справі не містить позовних вимог до співвідповідача Радивилівської міської ради Рівненської області, а відповідач - відсутній. Тобто позивач фактично відмовилася від позову, що, з огляду на пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України, є самостійною підставою для закриття провадження у справі повністю. За таких обставин, підстави для закриття провадження у справі частково відсутні, провадження у справі підлягає закриттю повністю.

Також ОСОБА_2 зазначає, що у позовній заяві позивач просить поновити її на роботі вихователя в Бугаївському дошкільному навчальному закладі «Дивосвіт» Радивилівського району, який ліквідований, відповідачем є суб`єкт владних повноважень - Радивилівська міська рада, отже, належним способом захисту порушеного права фізичної особи в даному випадку є зобов`язання такого суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, тобто скасувати наказ від 14 травня 2018 року № 38 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Водночас позивач не просить скасувати вказаний наказ, без скасування якого поновлення на роботі позивача є неможливим, як і задоволення інших позовних вимог, які є похідними. Позивач неправильно обрала спосіб захисту її прав, не скористалася своїм правом щодо внесення змін до позовної заяви після зміни учасників судового процесу в результаті ліквідації Бугаївського дошкільного навчального закладу «Дивосвіт» Радивилівського району та не подала такі зміни у передбачений законом спосіб та строк. Відсутність позовних вимог (предмета спору), а саме вимоги про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 , виключає можливість провадження у справі, оскільки в розумінні процесуального закону така справа не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, позаяк такий судовий розгляд позбавлений матеріального і процесуального правового змісту і за будь-яких умов не може мати наслідком відповідний правомірний результат.

У листопаді 2022 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якій, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_2 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 568/673/18 із Радивилівського районного суду Рівненської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2022 року матеріали справи № 568/673/18 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

З огляду на зміст та прохальну частину касаційної скарги, межі апеляційного перегляду справи, Верховний Суд здійснює перегляд цієї справи в порядку касаційного провадження лише в частині, що стосується закриття провадження у справі в частині вимог до Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанційустановили, що позивач перебувала у трудових відносинах з Бугаївським дошкільним навчальним закладом «Дивосвіт» Бугаївської сільської ради Рівненської області.

Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області, правонаступником якої є Радивилівська міська рада, є засновником вказаного закладу дошкільної освіти.

Ухвалою Радивилівського суду Рівненської області від 11 лютого 2021 року Радивилівська міська рада залучена до участі у справі як відповідач.

Згідно з рішенням Радивилівської міської ради від 08 квітня 2021 року № 201 «Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області» юридичну особу Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області припинено шляхом ліквідації.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Бугаївський заклад дошкільної освіти Радивилівської міської ради припинено 17 вересня 2021 року, дані про правонаступників відсутні.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Згідно зі статтею 2401 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 493 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).

Поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі» мають різний зміст.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106-109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (пункти 37-38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17).

Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Матеріалами справи підтверджується, що 17 вересня 2021 року Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, власником якого є Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області, припинено шляхом ліквідації, без правонаступництва.

Цьому передували рішення Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 11 січня 2021 року № 79 та № 82, згідно з якими майновий комплекс, земельна ділянка цього закладу дошкільної освіти прийняті із власності Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області у власність Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, майно Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області передано в оперативне управління відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

Суд будь-якої інстанції незалежно від стадії судового процесу зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань можуть підтверджувати факт правонаступництва юридичної особи у випадку її припинення шляхом реорганізації. Проте у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації.

За змістом пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо припинено юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зазначені приписи належить розуміти так, що суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо шляхом реорганізації чи ліквідації припинено юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі (крім суб`єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві), коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва відповідних прав та обов`язків такої юридичної особи, зокрема не допускають заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні. Не є підставою для закриття провадження у справі повністю або частково інформація про припинення шляхом ліквідації юридичної особи-сторони у справі (інформація про відсутність універсального правонаступництва юридичної особи), якщо спірні правовідносини допускають сингулярне правонаступництво прав та обов`язків цієї особи, і до такого припинення відбулася заміна відповідної юридичної особи як сторони у зобов`язанні, якого стосується спір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) виснувала, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України). Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи-сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті (частина третя статті 414 ЦПК України). За змістом вказаних приписів рішення суду першої або апеляційної інстанції не можна скасувати в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі, зокрема через припинення шляхом реорганізації чи ліквідації після ухвалення такого рішення юридичної особи, яка була однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва відповідних прав та обов`язків такої юридичної особи, а рішення суду першої або апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим (пункти 57-58).

Так, ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2018 року залучено Бугаївську сільську раду Радивилівського району Рівненської області як співвідповідача у справі (згідно з мотивувальною частиною ухвали, оскільки відповідач у справі Бугаївський дошкільний навчальний заклад «Дивосвіт» Радивилівського району є комунальною організацією, його засновником є Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області та Бугаївський дошкільний навчальний заклад «Дивосвіт» Радивилівського району фінансується із сільського бюджету, тому рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, може вплинути на права та обов`язки Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області), а згодом, ухвалою цього суду від 11 лютого 2021 року, залучено до участі у справі правонаступника Бугаївської сільської ради - Радивилівську міську раду Рівненської області (з посиланням суду на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» утворено Радивилівську територіальну громаду, до якої входить Бугаївська територіальна громада).

Отже, на дату розгляду цієї справи, з урахуванням оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, склад сторін має такий вигляд: ОСОБА_1 - позивач, відповідачем є Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області, за участю третьої особи - ОСОБА_2

Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області в результаті правонаступництва юридичної особи є процесуальним правонаступником Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, отже немає підстав вважати, що провадження у справі щодо неї підлягає закриттю.

Закриття провадження в частині вимог щодо Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, з огляду на його припинення без правонаступництва, відповідає частині першій статті 55 ЦПК України, пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України та є виправданим.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із позицією судів, що закриття провадження у справі суперечитиме завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд правильно звернув увагу, що доводи ОСОБА_2 фактично зводяться до незгоди з ухвалами суду першої інстанції, якими залучено Бугаївську сільську раду Радивилівського району Рівненської області та Радивилівську міську раду Рівненської області.

Таким чином, доводи касаційної скарги про необхідність закриття провадження у справі в цілому, не підтвердились.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (наприклад, пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Отже, посилання в касаційній скарзі на те, що Радивилівська міська рада Рівненської області не є належним відповідачем у справі, не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в частині часткового закриття провадження.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76). Тому доводи касаційної скарги про те, що позивач обрала неправильний спосіб захисту своїх прав, не мають правового значення, оскільки наразі суди ще не розглянули спір. У випадку, якщо суди дійдуть висновку при вирішенні спору про те, що позивач неправильно обрала спосіб захисту своїх порушених трудових прав, то зазначене стане самостійною підставою для відмови у задоволенні її позову.

Аргументи касаційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить певні посилання, не приймаються, оскільки за своєю формою вона відповідає вимогам статті 260 ЦПК України щодо змісту ухвали суду.

У свою чергу висновки судів не суперечать висновкам суду касаційної інстанції у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 306/544/17, від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц.

Посилання на загальні висновки у наведених постановах Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що суди порушили норми процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.

Верховний Суд послідовно наголошує, що на предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, закріплена у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20).

Зокрема у справі № 264/5957/17, на яку посилалася заявник, предметом позову було визнання недійсними кредитного договору і договору про внесення змін та доповнень до нього. Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій не забезпечили належної обґрунтованості судових рішень, не дослідили належно всі зібрані у справі докази, які стосуються предмета спору, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Особливістю наведеної справи за позовом фізичної особи - споживача фінансових послуг до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», було те, що згідно з даними з ЄДР 04 липня 2019 року ПАТ «Банк Форум» припинено без правонаступництва, але відповідно до листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 листопада 2019 року № 27-19833/19 відповідач відступив право вимоги до позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».

Переглядаючи справу № 264/5957/17, Велика Верховного Суду вказала, що «хоча під час її касаційного розгляду до ЄДР були внесені відомості про припинення ПАТ «Банк Форум» без вказівки даних про юридичних осіб-правонаступників, але згідно з інформацією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, наданою на запит суду касаційної інстанції, ПАТ «Банк Форум» до його ліквідації відступило право вимоги до позивача за кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста». Отже, незважаючи на припинення відповідача шляхом ліквідації, тобто без універсального правонаступництва цієї юридичної особи, потребує вирішення питання щодо її процесуального правонаступництва з огляду на наявність інформації про перехід права вимоги за кредитним договором до іншої особи (сингулярне правонаступництво)», тобто у наведеній справі судам необхідно було з`ясувати чи мало місце процесуальне правонаступництво єдиного відповідача з огляду на наявність інформації про перехід права вимоги за кредитним договором до іншої особи (сингулярне правонаступництво).

Натомість у цій справі, що переглядається в порядку касаційного провадження, не йдеться мова про сингулярне правонаступництво прав та обов`язків кредитора - сторони у справі, оскільки через правонаступника юридичної особи мало місце процесуальне правонаступництво співвідповідача.

Загалом доводи касаційної скарги дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку, з чим Верховний Суд погоджується.

Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильності виключення з числа третіх осіб профспілкового комітету Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради, тому колегія суддів Верховного Суду також не вбачає підстав для зміни чи скасування судових рішень в цій частині.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження, відповідно є необґрунтованими.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) та постанову апеляційного суду- без змін.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для відшкодування заявнику судових витрат, понесених у судах у зв`язку з розглядом ухвали Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року (в частині вирішення клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі) та постанови Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року (в частині вирішення клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі) та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак