Постанова
Іменем України
05 лютого2020 року
м. Київ
справа № 569/11463/15-ц
провадження № 61-20906св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», підписану представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2017 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В. Шеремет А. М., Бондаренко Н. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про визнання дій банку неправомірними щодо ненадання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqPay, зобов`язати банк зарахувати на рахунок позивача грошові кошти та відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay.
Позов мотивований тим, що на аккаунт ОСОБА_1 liqPay № НОМЕР_1 в період з 22 серпня 2014 року та 27 серпня 2014 року, за допомогою терміналу IPay, були здійснені платежі, на загальну суму 969 230,60 грн. Ці кошти з транзитного рахунку повинні були бути зараховані на рахунок LiqРay ОСОБА_1 , моб. тел. НОМЕР_1 , і фактично перераховані на картку № НОМЕР_2 , яка була прив`язана до рахунку LiqРay. Кошти так і не було зараховано на аккаунт LiqРay ОСОБА_1 . Після виконання зазначених платежів, АТ КБ «ПриватБанк», було заблоковано доступ до рахунків ОСОБА_1 та переказані кошти були заблоковані на транзитному рахунку АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку із вимогами розблокувати рахунки та зарахувати на них кошти, однак всі звернення по суті не розглянуті. Документи, які вимагав банк, ОСОБА_1 були повністю надані, однак вимоги задоволені не були. Посилаючись на вимоги статті 625 ЦК України ОСОБА_1 вважає, що має право на компенсації у зв`язку із порушенням АТ КБ «Приватбанк» зобов`язань щодо зарахування коштів.
ОСОБА_1 , з урахуванням заяв про уточнення (збільшення) позовних вимог просив:
визнати дії банку неправомірними щодо невиконання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqPay;
зобов`язати банк зарахувати на рахунок ОСОБА_1 969 230,60 грн та відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay,
стягнути з банку на користь ОСОБА_1 580 624,92 грн суму на яку збільшується заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції;
стягнути з банку на користь ОСОБА_1 43 575,55 грн суми трьох процентів річних;
стягнути з банку на користь ОСОБА_1 530 169,14 грн пені за кожен день прострочення зобов`язання.
стягнути з банку на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В серпні 2015 року ОСОБА_3 (під час розгляду справи змінила прізвище на ОСОБА_3 ) звернулася з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій банку неправомірними щодо ненадання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqPay, зобов`язати банк зарахувати на рахунок позивача грошові кошти та відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 є користувачем послуги web-інтерфейс liqPay, що надається АТ КБ «ПриватБанк» з переказу грошових коштів на підставі укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг. Договори було укладено шляхом підписання ОСОБА_2 наданої АТ КБ «ПриватБанк» заяви, відповідно до якої договір складається із самої заяви, а також Умов та правил надання банківських послуг розміщених на сайті відповідача. На рахунок ОСОБА_2 LiqРay № НОМЕР_3 , 27 серпня 2014 року, було перераховано 344 100,00 грн. З кореспондентського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» гроші були зараховані на розподільчий (транзитний) рахунок в цьому банку, на якому обліковуються грошові кошти, переказані через ІРay. В подальшому ці кошти з останнього рахунку повинні були бути зараховані на рахунок LiqРay ОСОБА_2 і фактично перераховані на її картку, але кошти так і не було зараховано на рахунок LiqРay ОСОБА_2
ОСОБА_2 просила:
визнати дії банку неправомірними щодо невиконання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqPay;
зобов`язати банк зарахувати на рахунок позивача 344 100,00 грн та відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay;
стягнути з банку на користь ОСОБА_2 206 135,71 грн інфляційних втрат;
стягнути з банку на користь ОСОБА_2 14 904,71 грн суми трьох процентів річних;
стягнути з банку на користь ОСОБА_2 181 340,70 грн пені за кожен день прострочення зобов`язання.
У жовтні 2015 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ухвалою Рівненського міського суду від 15 жовтня 2015 року в складі судді: Галінської В. В., позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг №569/11970/15-ц, яка перебуває у провадженні судді Рівненського міського суду Музичук Н. Ю. Справі присвоєно № 569/11463/15-ц.
Рішенням Рівненського міського суду від 20 січня 2017 року в складі судді: Галінської В. В., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що платіжний сервіс LiqPay - це торгова марка Банку, унікальний веб-інтерфейс для вводу реквізитів платежу в мережі інтернет і ініціювання переказу грошових коштів. Позивачі, стверджуючи, що є користувачами платіжного сервісу LiqPay, надали суду роздруківку виписки по їх рахунках, копії переписок з службою підтримки банку, письмові вимоги про розблокування рахунків та зарахування коштів. Надана анкета-заява про приєднання Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19 серпня 2016 року ОСОБА_1 є неналежним доказом, так як була подана в 2016 року, а не в момент виникнення спірних правовідносин. Позивачі не довели суду належними та допустимими доказами факту існування правовідносин із відповідачем, в тому числі доказів користування платіжним сервісом Liqpay та здійснення платежів на користь позивачів. За таких обставин та враховуючи факт позовної вимоги про зобов`язання зарахування коштів на рахунки, на яких не передбачений облік грошових коштів взагалі, слід відмовити позивачам в задоволенні позову в цій частині.
Оскільки відмовлено в задоволенні позовних вимог у цій частині не підлягають до задоволення і інші вимоги позивачів, так як вони є похідними зокрема щодо стягнення заборгованості із врахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних. Стосовно вимоги про відновлення роботи інтернет-сервісів, то будь-яких доказів того, що дані сервіси заблоковано для позивачів, суду не надано, а тому ці вимоги є недоведеними та до задоволення не підлягають.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 12 травня 2017 року прийнято відмову представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвоката Тарновецького П. Я. від позову до АТ КБ «ПриватБанк» в частині вимог про зобов`язання зарахувати грошові кошти. Рішення Рівненського міського суду від 20 січня 2017 року в цій частині скасовано, а провадження у справі закрито. Роз`яснити сторонам, що відповідно до частини третьої статті 206 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в судовому засіданні представник позивачів подав заяви в інтересах своїх довірителів про відмову від позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк» щодо зобов`язання зарахувати грошові кошти. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені частково. Рішення Рівненського міського суду від 20 січня 2017 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано дії АТ КБ «Приватбанк» в частині невиконання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqРay, а саме незавершення переказів на користь ОСОБА_1 виконаних за період з 22 серпня 2014 року по 27 серпня 2014 року на загальну суму 955 862,34 грн, неправомірними;
зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay за номером телефона НОМЕР_1 ;
стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 572 561,54 грн інфляційних втрат за час із вересня 2014 року по січень 2016 року, 43 053,08 грн суми трьох процентів річних за час із 03 вересня 2014 року по 3 березня 2016 року, 523 812,56 грн пені за кожен день прострочення з 03 вересня 2014 року по 03 березня 2016 року.
Позов ОСОБА_2 задоволено частково:
визнано дії АТ КБ «Приватбанк в частині невиконання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqРay, а саме незавершення переказів на користь ОСОБА_2 виконаних 27 серпня 2014 року на загальну суму 344 100,00 грн, неправомірними;
зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay за номером телефона НОМЕР_3 ;
стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 206 135,71 грн інфляційних втрат за час із вересня 2014 року по березень 2016 року, 14 904,71 грн суми трьох процентів річних за час із 24 вересня 2014 року по 03 березня 2016 року, 181 340,70 грн пені за кожен день прострочення з 24 вересня 2014 року по 03 березня 2016 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, щоміж позивачами та банком укладено договори банківського рахунка, які складаються з заяви-анкети, Угоди користувача та Умов і правил надання банківських послуг. Обґрунтованість підстав блокування банком грошових переказів на користь позивачів виключається. Апеляційним судом встановлено рух грошових коштів ОСОБА_1 , в тому числі і з використанням сервісу ІРay 23 серпня 2014 року, що разом з іншими доказами свідчить про реальну можливість здійснення фінансових операцій за належним ОСОБА_1 рахунком LiqРay за час із 22 серпня по 27 серпня 2014 року на загальну суму 969 230,60 грн, а ОСОБА_2 здійснення фінансових операцій за її рахунком LiqРay 27 серпня 2014 року на суму 344 100,00 грн. За обставинами справи існує презумпція винуватості боржника, яким є АТ КБ «ПриватБанк». Існування фактів порушених прав позивачів ним спростовано не було, в навпаки - банк, не зважаючи на законні вимоги суду, уникав надання інформації, що стосується безпосереднього предмета доказування у справі, покликаючись на різні мотиви, які колегія суддів вважає необґрунтованими. Судом також не було здобуто доказів, які свідчили би про відсутність таких фактів. З урахуванням наведеного апеляційний суд взяв до уваги, що наявність вини виконавця - банку, який одержав грошові кошти у споживача відповідно до угоди користувача та не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язань за цим правочином згідно зі статті 614 ЦК України, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань.
Апеляційний суд вказав, що перевірені та проаналізовані колегією суддів докази в справі збігаються у їх сукупності, є послідовними, переконливими і достатньо вказують про доведеність та обґрунтованість обставин незаконного незарахування АТ КБ «ПриватБанк» перерахованих грошових коштів на рахунки LiqРay, які належать ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , а тому й невиконання всупереч вимогам закону банком своїх грошових зобов`язань перед позивачами. 12 травня 2017 року при відмові позивачів від позовної вимоги про зобов`язання банку зарахувати грошові кошти представник АТ КБ «Приватбанк» визнав ті обставини, що спірні кошти добровільно перераховано боржником на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у квітні 2017 року. Тобто позов у цій частині відповідачем було визнано. Оскільки вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в матеріально-правовому розумінні є взаємопов`язаними та нерозривними між собою, випливають з одних і тих самих прав та обов`язків сторін та стосуються тих самих фактів порушення відповідачем суб`єктивних цивільних прав позивачів, тому визнання банком позову в частині зобов`язання зарахувати грошові кошти тягне за собою й задоволення інших позовних вимог. Надані позивачами докази на обґрунтування своїх позовних вимог колегія суддів визнала допустимими та належними, що об`єктивно та переконливо підтверджують факти порушення банком суб`єктивних цивільних прав ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Тому позов ОСОБА_1 позов ОСОБА_3 в частині визнання дій банку неправомірними щодо невиконання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqPay та відновлення роботи всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay є обґрунтованим та доведеним.
При вирішенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, апеляційний суд зазначив, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. Оскільки за наведених умов договірні зобов`язання банку перед позивачами з приводу зарахування на їхні рахунки LiqРay є грошовими, а щодо їх виконання боржником допущено прострочення, то спірні правовідносини в цій частині регулюються правилами частини другої статті 625 ЦК України. З банку на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних. Договірними умовами розмір пені не визначено, тоді як вимогами пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено відшкодування еквайром (у спірних правовідносинах - банком) 0,1 % суми платежу за кожен день призупинення завершення переказу. Тому з банку на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає стягненню пеня визначена пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
При відхиленні заперечень відповідача про сплив позовної давності вимоги про стягнення пені і відмову в задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд вказав, що представник банку брав участь у розгляді справи судом і користувався необхідними процесуальними правами та обов`язками сторони. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Між тим, такого клопотання АТ КБ «ПриватБанк» у суді першої інстанції не заявляв, що унеможливлює обґрунтованість його клопотання в апеляційному суді.
Аргументи учасників справи
У травні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» подалокасаційну скаргу, що підписана представником Сокуренко Н. В., в якій просило оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При цьому, посилалось на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що: в даних правовідносинах банк надає послуги з переказу грошових коштів. Переказ коштів не є грошовим зобов`язанням банку, оскільки воно полягає в здійсненні переказу грошових коштів, а не у виконанні зобов`язання із здійснення розрахунків з іншими учасниками правовідносин; стягнення пені не було предметом розгляду судом першої інстанції. Саме по цій причині банком не було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, а тому суд апеляційної інстанції став на бік позивачів та безпідставно відмовив банку в задоволенні зазначеного клопотання на стадії розгляду даної справи судом апеляційної інстанції.
У червні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» подало доповнення до касаційної скарги, які підписані представником Воробйовою А. Ю.
Доповнення мотивовані тим, що ані представником банком в судовому засіданні, ані жодними з письмових пояснень, що було подано у цій справі, позов визнано не було. При цьому судом не було досліджено природу здійсненого перерахування коштів та не було встановлено, чи є зазначена операція саме спірним переказом коштів.Судом апеляційної інстанції не було здійснено дослідження здійснених операцій: в якому порядку та чим врегульовано здійснення таких операцій, чи було в дійсності ініційовано операції на заявлену позивачами суму в зазначені позивачами дати та інші відомості, які мають бути встановлені на підставі окремо визначених документів, а саме - платіжних розпоряджень клієнтів, що є підставою для здійснення переказів коштів. Апеляційний суд не взяв до уваги відсутність належних доказів позовних вимог, не перевірено підстави, якими обґрунтовано винесення судового рішення й невірно застосовано положення статті 5 60 ЦПК та статті 614 ЦК України.
Вказує, що зобов`язання із перерахування грошових коштів не може вважатися грошовим, адже воно полягає не в сплаті грошових коштів, а в здійсненні їх переказу. Зазначене підтверджується в тому числі й тим, що позовні вимоги з приводу переказу коштів є вимогами немайнового характеру. Відповідно, положення статті 625 ЦК України до цих вимог не підлягають застосуванню. При розгляді судом першої інстанції у банку не було підстав для заяви про закінчення позовної давності, оскільки судом першої інстанції не було розглянуто вимоги позивачів про стягнення пені, а при провадженні в суді апеляційної інстанції - процесуальна можливість вже була відсутня.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року: заперечення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підписані адвокатом Тарновецьким П. Я., на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», залишено без розгляду; відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк», підписаного представником Мусійченком Д. Л., про участь представника у судовому засіданні; в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підписаної адвокатом Тарновецьким П. Я., про залишення касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» без розгляду та закриття касаційного провадження відмовлено; справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Апеляційним судом встановлено, що з 22 серпня 2014 року по 27 серпня 2014 року на рахунок ОСОБА_1 LiqРay № НОМЕР_1 за допомогою сервісу АТ КБ «ПриватБанк» IPAY було здійснено платежі на загальну суму 955 862,34 грн. Дані перекази здійснено ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_2 . Однак грошові кошти на рахунок LiqРay ОСОБА_1 № НОМЕР_1 так і не було зараховано, а доступ до рахунка LiqРay заблоковано банком.
27 серпня 2014 року на аккаунт ОСОБА_2 LiqРay № НОМЕР_3 за допомогою сервісу IPAY здійснено платежі на загальну суму 344 100 грн. АТ КБ «ПриватБанк» доступ до рахунку ОСОБА_2 LiqРay АТ КБ «ПриватБанк» було заблоковано, а переказані грошові кошти не зараховано.
Апеляційний суд вказав, що банк листом (без вихідного номера та дати, але виготовленим не пізніше 11 грудня 2014 року) визнав наявність правовідносин між ОСОБА_1 та банком, підтвердив надходження на рахунки позивача №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_4 грошових коштів від різних фізичних осіб, де, при цьому, річна сума таких надходжень перевищувала 120 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2014 року і просив надати, зокрема, податкову декларацію про доходи за останній звітний період, яка була направлена в органи Державної податкової служби. Також наявна роздрукована в письмовій формі переписка між ОСОБА_1 і банком протягом часу з 19 червня 2015 року по 14 липня 2015 року з офіційної електронної пошти відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2. Аналогічно роздрукована переписка в письмовій формі між ОСОБА_3 і банком протягом часу з 8 червня 2015 року по 24 липня 2015 року з офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2.
Листом банку від 16 липня 2015 року № 20.1.0.0.0\7-20150612\3497 підвержується факт розгляду звернення ОСОБА_3 щодо виплати на рахунок LiqРay НОМЕР_3 у розмірі 344 100 гривень, відшкодування збитків та нарахування процентів.
У квітні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про проведення фінансового моніторингу та службового розслідування на підставі Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та зарахування коштів у сумі 344 100 грн на картковий рахунок ОСОБА_2 та зарахування коштів у сумі 955 862,34 на картковий рахунок ОСОБА_1 .
При скасуванні рішення суду першої інстанції та частковому задоволенні позову апеляційний суд вважав, щопозивачами та банком укладено договори банківського рахунка, які складаються з заяви-анкети, Угоди користувача та Умов і правил надання банківських послуг. При відмові позивачів від позовної вимоги про зобов`язання банку зарахувати грошові кошти представник АТ КБ «Приватбанк» визнав ті обставини, що спірні кошти добровільно перераховано боржником на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у квітні 2017 року. Тобто позов у цій частині відповідачем було визнано. Оскільки вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в матеріально-правовому розумінні є взаємопов`язаними та нерозривними між собою, випливають з одних і тих самих прав та обов`язків сторін та стосуються тих самих фактів порушення відповідачем суб`єктивних цивільних прав позивачів, тому визнання банком позову в частині зобов`язання зарахувати грошові кошти тягне за собою й задоволення інших позовних вимог. Договірні зобов`язання банку перед позивачами з приводу зарахування на їхні рахунки LiqРay є грошовими, а щодо їх виконання боржником допущено прострочення, то спірні правовідносини в цій частині регулюються правилами частини другої статті 625 ЦК України. Договірними умовами розмір пені не визначено, тоді як вимогами пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено відшкодування еквайром (у спірних правовідносинах - банком) 0,1 % суми платежу за кожен день призупинення завершення переказу.
Колегія суддів не погоджується з цим висновком з таких підстав.
У частині першій статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У частині першій статті 174 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.
Тлумачення частини першої статті 61 та частини першої статті 174 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) свідчить, що потрібно розмежовувати визнання обставини та визнання позову відповідачем. Апеляційний суд на це уваги не звернув та помилково ототожнив визнання обставини із визнанням позову, хоча письмової чи усної заяв відповідач не заявляв та не подавав, а навпаки, заперечував проти позову.
Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
У пункті 1.14 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.
Згідно пункту 14.8. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.
У статті 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У частині другій статті 59 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В пункті 37.1 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» закріплено, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів. У разі правомірності переказу еквайр має завершити переказ та відшкодувати отримувачу 0,1 відсотка суми платежу за кожний день такого призупинення, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Згідно пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі;
У пункті 1.42 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що торговець - суб`єкт підприємницької діяльності, який, відповідно до договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі).
Тлумачення пунктів 1.9 та 1.42 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що еквайринг є послугою, яка на підставі укладеного договору надається еквайром або платіжною організацією суб`єкту підприємницької діяльності.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».
Згідно з частинами першою та другою статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що на підтвердження існування договірних відносин з банком: позивач ОСОБА_1 надав роздрукування ніким не підписане « Пользовательское соглашение» (Т. 1., а. с. 8-14) та копію анкети-заяви приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19 серпня 2016 року (Т. 2, а. с. 137); позивач ОСОБА_2 надала роздрукування ніким не підписане « Пользовательское соглашение » (Т. 1., а. с. 66-67).
Проте апеляційний суд: не з`ясував який договір було між відповідачами та банком (договір банківського рахунку; договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу) та чи можна відповідні зобов`язання кваліфікувати як грошові для застосування положень статті 625 ЦК України; не звернув увагу, що в пункті 37.1 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено відповідальність у вигляді пені саме для еквайра або платіжної організації, які надають послуги еквайрингу для суб`єкта підприємницької діяльності.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Оскільки рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, то підстави для поновлення його виконання відсутні.
Керуючись статтями 400 409 411 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», яка підписана представником Сокуренко Наталією Вікторівною, задовольнити.
Рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2017 року скасувати.
Передати справу № 569/11463/15-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2017 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
А. Ю. Зайцев
Є. В. Краснощоков