Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 569/14416/17

провадження № 61-2928св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2018 року, у складі головуючого судді Тимощука О. Я., та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання у квартирі АДРЕСА_1 у період з 2009 року до часу звернення з цим позовом.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся - ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь - ОСОБА_4 . На момент смерті, як баби, так і діда вона проживала разом з ними за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті баби та діда залишилося спадкове майно з приводу якого на даний час існує спір між сторонами.

У зв`язку з тим, що її постійне проживання зі спадкодавцями на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, вона звернулася до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , 1986 року народження, в квартирі АДРЕСА_1 в період з 2009 року до цього часу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем підтверджено належними доказами факт постійного проживання із спадкодавцями - бабою та дідом на час їх смертей та відкриття спадщини.

Зазначене рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено і набрало законної сили.

Короткий зміст заяви про перегляд рішеннясуду першої інстанції за нововиявленими обставинами

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року.

Заява мотивована тим, що після постановлення рішення суду та набрання ним законної сили, стали відомі обставини, які є істотними для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.

Зазначені обставини пов`язані з одержанням достовірних відомостей, що не були і не могли бути відомі суду і їй на час розгляду справи, а саме, про те, що ОСОБА_1 в дійсності не проживала в квартирі АДРЕСА_1 ні на час смерті ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ні на час смерті ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і не вела спільно з ними господарство, оскільки на той час вона проживала в квартирі свого батька за адресою: АДРЕСА_3 .

Після прийняття судом рішення у вказаній справі, заявнику стало відомо про те що, особи ( ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ), які підписували акт від 01 липня 2014 року перебувають у дружніх стосунках з ОСОБА_1 та не проживають у під`їзді № 1 будинку АДРЕСА_1 , в якому розташована квартира № 1 , ОСОБА_6 взагалі не проживає у вказаному будинку, а підпис ОСОБА_7 отримано ОСОБА_1 під впливом обману.

Обставини, що стосуються відомостей, які спростовують факт проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 і ведення спільного господарства з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали достовірно їй відомі лише 18 та 24 квітня 2018 року, вони мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, так як на їх підставі можна дійти висновку про фактичне місце проживання ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , що може вплинути на вирішення питання про наявність або відсутність законних підстав для реалізації права на спадкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо спадкового майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Заявник вважає такі обставини нововиявленими, які не були і не могли бути відомі їй як відповідачу під час первинного розгляду справи, а тому є всі необхідні та достатні підстави для перегляду вищевказаного рішення суду за нововиявленими обставинами.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року у зв`язку з нововиявленими обставинами та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2018 року, заяву ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року задоволено.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , в квартирі АДРЕСА_1 в період з 2009 року до цього часу відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 як на підставу перегляду рішення суду, яке набрало законної сили, є нововиявленими, про їх існування вона дізналась від своїх представників в період 18-24 квітня 2018 року і що вказані обставини їй не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, а факт постійного проживання з народження і до цього часу позивача ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 та ведення спільного господарства з дідом та бабою, відображений в акті від 01 липня 2014 року, посвідченому ЖКП «Покровське» свого підтвердження не знайшов, та не може бути визнаний належним доказом в підтвердження такого проживання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2018 рокузалишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2018 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що при розгляді справи в листопаді 2017 року відповідач брала участь у судовому засіданні через свого представника - ОСОБА_8 , а тому зазначені як нововиявлені обставини були відомі відповідачу в вересні-жовтні 2017 року ще до винесення судом рішення від 30 листопада 2017 року.

Допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 зазначили, що зустрічалися із представником ОСОБА_2 - ОСОБА_8 у вересні - жовтні 2017 року, аналогічні пояснення надані ними адвокатам відповідача - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Крім того, свідки зазначили, що передали ОСОБА_8 акт від 03 жовтня 2017 року складений мешканцями будинку АДРЕСА_1 та довідку від 25 жовтня 2017 року складену ОСББ Міцкевича, 3.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією паспорта НОМЕР_1 .

Після народження позивач проживала разом з батьками: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та дідом - ОСОБА_4 та бабою - ОСОБА_3 .

Шлюб між батьками позивача розірвано 19 грудня 1991 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .

Мати позивача 23 жовтня 1992 року вдруге вийшла заміж і стала носити прізвище ОСОБА_16 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Відповідно до розпорядження міського голови від 01 жовтня 1997 року № 1656-р ОСОБА_4 призначено опікуном ОСОБА_1 в зв`язку з ухиленням ОСОБА_15 від виконання батьківських обов`язків.

Позивач з моменту народження до 2002 року проживала в квартирі АДРЕСА_1 . У 2002 році переїхала жити в квартиру до батька за адресою: АДРЕСА_3 , де і проживала з батьком до його смерті.

Позивач 24 жовтня 2004 року вийшла заміж і стала носити прізвище ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 .

Баба позивача - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 . Дід позивача - ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_6 .

Ухвалюючи рішення 30 листопада 2017 року про задоволення позову та встановлюючи факт постійного проживання ОСОБА_1 , 1986 року народження, в квартирі АДРЕСА_1 в період з 2009 року до цього часу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено належними доказами факт постійного проживання із спадкодавцями - бабою та дідом на час їх смертей та відкриття спадщини.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року за нововиявленими обставинами, скасовуючи зазначене рішення та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у позові суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник як на підставу перегляду рішення суду є нововиявленими, про їх існування вона дізналась від своїх представників в період 18-24 квітня 2018 року і що вказані обставини їй не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, а факт постійного проживання з народження і до цього часу позивача ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 та ведення спільного господарства з дідом та бабою, відображений в акті від 01 липня 2014 року, посвідченому ЖКП «Покровське» свого підтвердження не знайшов, та не може бути визнаний належним доказом в підтвердження такого проживання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року та скасовуючи зазначене рішення, місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 як на підставу перегляду рішення суду є нововиявленими, про їх існування вона дізналась від своїх представників в період 18-24 квітня 2018 року, вказані обставини їй не були і не могли бути відомі на час розгляду справи.

Факт постійного проживання з народження і до цього часу ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 та ведення спільного господарства з дідом та бабою, відображений в акті від 01 липня 2014 року, посвідченому ЖКП «Покровське», свого підтвердження не знайшов, та не може бути визнаний належним доказом в підтвердження такого проживання.

Проте зазначені висновки є помилковими та свідчать про неправильне застосування норм процесуального права.

Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 423 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Перелік підстав, визначених статтею 423 ЦПК України для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи, або які могли бути встановлені судом при здійсненні певних процесуальних дій, дослідженні матеріалів справи тощо; обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі; обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 757/31348/15-ц (провадження № 61-4172св20).

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, №69529/01, §27,28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Із справи відомо, що представником ОСОБА_2 - ОСОБА_8 27 жовтня 2017 року до суду подані клопотання про виклик свідків (а. с. 23) та про долучення до справи доказів, а саме акта від 03 жовтня 2017 року складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1 та довідки від 25 жовтня 2017 року складеної ОСББ Міцкевича, 3 (а. с. 24).

Отже, докази, а саме акт від 03 жовтня 2017 року та довідка від 25 жовтня 2017 року, на які посилається заявник, за клопотанням її представника ОСОБА_8 приєднані до справи та перебували у справі на час ухвалення рішення 30 листопада 2017 року.

Таким чином, розглядаючи заяву ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року, суд першої інстанції на підставі отриманих у судовому засіданні показаннях свідків здійснив переоцінку доказів у справі, а саме довідки ОСББ «Міцкевича 3» від 25 жовтня 2017 року (а. с. 25) та акта від 03 жовтня 2017 року (а. с. 26), які спростовують факт постійного проживання з народження і до цього часу ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 .

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, у тому числі неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи, а з боку суду, переоцінка доказів, наявних у матеріалах справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть привести до перегляду судового рішення із зазначених підстав.

Суд апеляційної інстанції зазначених обставин та вимог закону не врахував, та не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_2 рішення місцевого суду у апеляційному порядку не оскаржила, а звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2018 року, не перевірив, чи є доводи заяви, на які посилався заявник, нововиявленими обставинами для перегляду рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд не може задовольнити касаційну скаргу повністю і відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд вказаного рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами, оскільки це виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Тлумачення наведених процесуальних норм свідчить про те, що заява про перегляд судового рішення суду за нововиявленими обставинами по суті може бути розглянуто лише судом, що ухвалив судове рішення. Інакше, особа буде позбавлена права на перегляд такого судового рішення (частина сьома статті 429 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини третьої, частиною четвертою статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості ухвалювати судове рішення по суті заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, так як таке судове рішення повинен ухвалити той суд, рішення якого просить переглянути заявник, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук