№ 569/15281/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 569/15281/18

провадження № 61-4766св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - ПАТ «Укртелеком») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки.

ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки з 21 грудня 2017 року по 17 липня 2018 року.

Позов мотивовано тим, що постановою Апеляційного суду Рівненської області у справі від 17 липня 2018 року № 569/283/18 було припинено дію безстрокового трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Укртелеком» з 20 грудня 2017 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Як наслідок, згідно наказу від 17 липня 2018 року №250-к ОСОБА_1 з 20 грудня 2017 року звільнено із посади начальника відділу правового забезпечення Рівненської філії ПАТ «Укртелеком».

На час звільнення у відповідача, згідно вищезгаданої постанови існувала заборгованість з виплати позивачу вихідної допомоги в сумі 11 678,37 грн, що констатовано нею, оскільки зазначену суму судом було стягнуто із відповідача. Однак, в порушення вимог статті 116 КЗпП України повний розрахунок з виплати вихідної допомоги було проведено не в день звільнення, а лише 17 липня 2018 року.

Вказує, що з метою отримання належної компенсації середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, а також затримки видачі трудової книжки, він звернувся із проханням видати йому довідку про розмір його середнього заробітку та проведення відповідної виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з листом від 01 серпня 2018 року № 704/20 ПАТ «Укртелеком» вказав, що заробітна плата ОСОБА_1 за жовтень 2017 року складала 2 953,68 грн, за листопад - 2 116,09 грн.

Як наслідок, відповідач визначив, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці становить (2 953,68 грн + 2 116, 09 грн):(18 днів-10днів)=181,06 грн. При цьому, жодних відомостей про можливість добровільного здійснення розрахунку із позивачем відповідач не вказав, та станом та день подачі цього позову, жодної виплати позивачу середнього заробітку не провів.

Проте, із зазначеним визначенням середньомісячної заробітної плати він не погоджується та вважає, що вона становить 271,59 грн з розрахунку 5 200 грн посадового окладу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у складі судді Панас О. В. від 12 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25 167,34 грн та судовий збір в сумі 704,80 грн.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у складі судді Панас О. В. від 12 листопада 2018 року стягнуто із ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 витрати за правничу допомогу в сумі 500 грн.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Укртелеком» задоволено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2018 року та додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2018 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укртелеком» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки закрито. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення та додаткове рішення місцевого суду з закриттям провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким апеляційну скаргу ПАТ «Укртелеком» залишити без розгляду, а апеляційне провадження закрити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача про закриття провадження у справі адже апеляційна скарга була підписана представником відповідача на підставі виданої йому довіреності від 28 грудня 2017 року. Апеляційний суд встановив обставину підписання ОСОБА_3 довіреності як представником, уповноваженим представляти юридичну особу, проте помилково вказав, що ця обставина є загальновідомою.

Крім того, апеляційний суд прийняв до розгляду апеляційну скаргу без з`ясування процесуальної дієздатності представника відповідача, адже справа розглядалась без виклику сторін, а в довіреності вік та паспортні дані представника не були вказані.

Доводом касаційної скарги є також те, що апеляційний суд помилково ототожнив підстави позову, адже у справі № 569/283/18 підставою позову було порушення права позивача вільно обирати працю, а у цій справі - несвоєчасний розрахунок при розірванні трудового договору.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року представником ПАТ «Укртелеком» - Доротою В. О. було подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому представник відповідача просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на її необґрунтованість, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а також відмовити у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки воно не обґрунтоване та не відповідає вимогам статей 182 183 ЦПК України.

Представник відповідача вказує, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, адже саме лише посилання заявника на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права без зазначення в чому саме таке порушення проявилось не може бути підставою для скасування правильного судового рішення. Довіреність на ім`я представника було оформлена відповідно до норм ЦК України, під час розгляду справи в суді попередніх інстанцій зауважень з приводу повноважень представника позивач не надавав.

Зазначає, що апеляційним судом було прийнято правильне рішення, адже вимоги в цьому спорі про стягнення середнього заробітку за той же період не мають правового підґрунтя з огляду на закінчений розгляд цих вимог у справі № 569/283/18.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Рівненського міського суду Рівненської області.

29 липня 2019 року цивільна справа № 569/15281/18 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2019 року справу призначено колегії суддів у складі: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Штелик С. П. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року № 3104/0/226-20 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 569/15281/18 (провадження № 61-4766св19) 11 грудня 2020 року призначено судді-доповідачеві Литвиненко І. В. Судді, які входять до складу колегії: Висоцька В. С., Грушицький А. І.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2018 року зобов`язано ПАТ «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» здійснити звільнення з роботи ОСОБА_1 шляхом видачі наказу про звільнення з роботи на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 20 грудня 2017 року. Стягнуто з ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 10 800 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за 49 днів в розмірі 8 871,94 грн, моральну шкоду в розмірі 1 000 грн, судові витрати понесені позивачем за надану правничу допомогу в розмірі 13 850 грн та судові витрати понесені позивачем у справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1 409,60 грн. В стягненні решти сум за позовними вимогами відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2018 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2018 року в частині зобов`язання здійснити звільнення з роботи ОСОБА_1 , шляхом видачі наказу про звільнення з роботи на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 20 грудня 2017 року, стягнення вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки, скасовано. Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укртелеком» про припинення трудового договору з 20 грудня 2017 року, стягнення вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки задоволено частково.

Припинено дію безстрокового трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Укртелеком» з 20 грудня 2017 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Стягнуто з ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 11 678,37 грн та судові витрати в розмірі 9 320 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки відмовлено.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2018 року в частині стягнення моральної шкоди залишено без змін.

17 липня 2018 року ПАТ «Укртелеком» видано наказ № 250-к про звільнення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 38 КЗпП України з 20 грудня 2017 року з виплатою вихідної допомоги в розмірі 11 678,37 грн та видачею трудової книжки 17 липня 2018 року.

Суди встановили, що вихідну допомогу в сумі 11 678,37 грн ОСОБА_1 виплачено 17 липня 2018 року.

Цього ж дня позивачем отримано трудову книжку, що підтверджується копією журналу (книги) обліку руху трудових книжок та вкладишів до них Рівненської філії ПАТ «Укртелеком».

Апеляційним судом встановлено, що із позовної заяви ОСОБА_1 від 05 січня 2018 року та заяви про уточнення позовних вимог від 24 січня 2018 року у справі № 569/283/18 за його позовом до ПАТ «Укртелеком» та ПАТ «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» вбачається, що позивач просив суд визнати трудові відносини з відповідачами припиненими з 20 грудня 2017 року у зв`язку з розірванням трудового договору з його ініціативи за наслідком його звільнення з посади начальника відділу правового забезпечення Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 20 грудня 2017 року та стягнути з відповідачів на його користь вихідну допомогу в сумі 10 800 грн, компенсацію за невикористану відпустку (за два дні) у розмірі 358,70 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки, а також 5 000 грн моральної шкоди.

Як на підставу стягнення з відповідачів середнього заробітку за час затримки розрахунку та затримки видачі трудової книжки ОСОБА_1 у вказаному позові покликався на те, що внаслідок подачі ним 20 грудня 2017 року заяви про звільнення, трудові правовідносини між ним та ПАТ «Укртелеком» припинились, а тому останнє повинно було провести з ним повний розрахунок, виплативши йому, в тому числі, вихідну допомогу у зв`язку із звільненням та видати трудову книжку.

Апеляційним судом встановлено, що у справі № 569/283/18 період стягнення середнього заробітку був заявлений з 21 грудня 2017 року по 17 липня 2018 року (день ухвалення постанови апеляційним судом).

У даній справі підставою позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки за період з 21 грудня 2017 року по 17 липня 2018 року (день виплати коштів, видачі трудової книжки) ОСОБА_1 вказує на припинення трудових відносин між ним та ПАТ «Укртелеком» з 20 грудня 2018 року згідно постанови Апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2018 року.

Сторонами у обох справах є ОСОБА_1 (позивач) та відповідач - ПАТ «Укртелеком», предметом позову є вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки за період з 21 грудня 2017року по 17 липня 2018 року; підставою - порушення строків розрахунку при звільненні, порушення строків видачі трудової книжки, вина власника.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України), а тому, звертаючись до суду з позовом, позивач реалізує своє право на захист свого законного інтересу у спосіб, передбачений законом.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до норм цивільного процесуального закону позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Закриваючи провадження у справі апеляційний суд вважав, що на час ухвалення оскаржуваного у цій справі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2018 року існувала постанова Апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2018 року, яка набрала законної сили, ухвалена з приводу спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Апеляційним судом було встановлено, що із позовної заяви ОСОБА_1 від 05 січня 2018 року та заяви про уточнення позовних вимог від 24 січня 2018 року у справі № 569/283/18 за його позовом до ПАТ «Укртелеком» та ПАТ «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» вбачається, що позивач просив суд визнати трудові відносини з відповідачами припиненими з 20 грудня 2017 року у зв`язку з розірванням трудового договору з його ініціативи за наслідком його звільнення з посади начальника відділу правового забезпечення Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 20 грудня 2017 року та стягнути з відповідачів на його користь вихідну допомогу в сумі 10 800 грн, компенсацію за невикористану відпустку (за два дні) у розмірі 358,70 грн, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки, а також 5 000 грн моральної шкоди.

Отже, позивачем заявлялась вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки з 20 грудня 2017 року.

Суд першої інстанції у справі № 569/283/18 ухвалив рішення від 02 березня 2018 року, яким стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки за 49 днів в розмірі 8 871,94 грн за період з 20 грудня 2017 року і по день постановлення судового рішення.

Отже ухвалюючи 02 березня 2018 року рішення у справі № 569/283/18 судом першої інстанції було вирішено позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Укртелеком» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки за 49 робочих днів, починаючи з 20 грудня 2017 року.

В календарному обрахунку цей період розпочався 20 грудня 2017 року та закінчився 02 березня 2018 року.

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції, про те, що у справі № 569/283/18 період стягнення середнього заробітку був заявлений з 21 грудня 2017 року по 17 липня 2018 року (день ухвалення постанови апеляційним судом), а тому провадження у справі підлягає закриттю є неправильним.

Апеляційними судом не було враховано, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки за період з 03 березня 2018 року по 17 липня 2018 року розглянута не була, а тому підстави для закриття провадження у цій частині у апеляційного суду були відсутні.

За наведених вище обставин, Верховний Суд приймає доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд помилково ототожнив предмет позову.

Колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача про закриття провадження у справі, адже апеляційна скарга була підписана представником відповідача на підставі виданої йому довіреності від 28 грудня 2017 року з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно пункту 2 частини першої, частини другої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Також Конституцію України було доповнено статтею 1312 згідно із частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Судом апеляційної інстанції було правильно встановлено, що спір у цій справі є трудовим, а апеляційна скарга підписана представником відповідача на підставі, виданої йому довіреності від 28 грудня 2017 року, зі строком дії по 31 січня 2019 року, яка підписана директором ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_3 Копія довіреності приєднана до апеляційної скарги, про що зазначено в її додатках та міститься на а. с. 114. Згідно відомостей ЄДРПОУ, які є загальнодоступними, особою, яка має право представляти юридичну особу ПАТ «Укртелеком» та вчиняти дії від її імені без довіреності з 24 лютого 2014 року є ОСОБА_3 .

Заявник вказував, що апеляційний суд встановив обставину підписання ОСОБА_3 довіреності як представником, уповноваженим представляти юридичну особу, однак помилково вказав, що ця обставина є загальновідомою, проте, як вбачається із змісту постанови суду апеляційної інстанції, апеляційний суд вказував, що згідно відомостей ЄДРПОУ, які є загальнодоступними, особою, яка має право представляти юридичну особу ПАТ «Укртелеком» та вчиняти дії від її імені без довіреності з 24 лютого 2014 року є ОСОБА_3 , тобто суд вказував на загальнодоступність відомостей щодо особи, яка уповноважена вчиняти дії від імені юридичної особи, а не на те, що ця обставина є загальновідомою.

Щодо клопотання заявника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду як такої, що містить виключну правову проблему, та формування єдиної правозастосовної практики стосовно таких питань:

підтвердження процесуальної дієздатності представника у справах, які розглядаються без виклику сторін;

можливості збирання судом доказів шляхом огляду сайтів без заяви сторони та відео фіксації огляду сайтів у справах, які розглядаються без виклику сторін.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

При цьому справа має принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень.

При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховується: наявність «глибоких та довгострокових розходжень» у відповідній судовій практиці національних судів; чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей та чи були такі механізми запроваджені, якщо так, то чи були вони ефективні.

У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на обставини справи, що по-різному тлумачаться судами у справах з подібними фактичними обставинами та правовідносинами, які б свідчили про те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, саме лише прохання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему. Тому підстави для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду указаної справи згідно зі статтею 403 ЦПК України відсутні. Враховуючи викладене, в задоволенні вищевказаного клопотання необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Щодо судових витрат

Оскільки справа направлена для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки за період з 03 березня 2018 року по 17 липня 2018 року скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Рівненського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук