Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 569/2295/19

провадження № 61-14212св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2019 року у складі судді Гордійчук І. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що 16 січня 1988 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб у м. Таллін. У 1990 році вони переїхали до України, де разом проживали за місцем її реєстрації. Зазначала, що їхнє подружнє життя не склалося, вони більше 25 років разом не проживають, спільного домашнього господарства не ведуть, не спілкуються, спільних дітей не мають.

Ураховуючи викладене, позивач просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що заявником у встановлений строк не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у повному обсязі, так як на запит суду надійшла відповідь від 11 березня 2019 року з відомостей відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, про те що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим у м. Рівне та Рівненській області не значиться. Вказані обставини перешкоджають суду визначити підсудність справи про розірвання шлюбу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що останнім відомим місцем проживання відповідача позивач вказала АДРЕСА_1 . Проте, як вбачається з відповіді відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області України, від 11 березня 2019 року, ОСОБА_2 зареєстрованим у м. Рівне та Рівненській області не значиться. Судом першої інстанції також вірно враховано те, що шлюб, який позивачка хоче розірвати, був укладений у м. Таллін, що зобов`язує позивача зазначити у позовній заяві останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача. Вказані обставини перешкоджають суду визначити підсудність справи про розірвання шлюбу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, й передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 569/2295/19 з Рівненського міського суду Рівненської області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена така підстава для залишення позовної заяви без руху та повернення її позивачу, як неможливість встановити останнє відоме зареєстроване місце проживання чи перебування відповідача, враховуючи, що позивач у позовній заяві вказала останнє відоме їй місце перебування відповідача.

За загальним правилом, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (частина перша статті 27 ЦПК України).

Частиною дев`ятою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

На виконання вказаних вимог закону, в позовній заяві ОСОБА_1 повідомила суд про те, що їй невідомо, де на даний час проживає чи перебуває відповідач, а тому вона зазначила останнє відоме місце перебування ОСОБА_2 - за адресою, де вони проживали разом протягом певного часу.

Як було зазначено позивачкою в позові, інформацією про наявність чи відсутність реєстрації місця проживання відповідача до прибуття в м. Рівне вона не володіє. Крім того, на ОСОБА_1 не повинні бути покладені негативні наслідки, пов`язані з неможливістю реалізувати своє право на розірвання шлюбу (так як подальше його збереження немає сенсу та суперечить її інтересам) у зв`язку з тим, що відповідач, розпоряджаючись своїми правами щодо зміни реєстрації місця проживання чи перебування на власний розсуд, виявив бажання проживати з нею разом без реєстрації вказаного факту.

Відповідно до частини шостої статті 187 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Пунктом 10 вказаної статті передбачено, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Вказану норму закону щодо покладення на суддю обов`язку вирішити питання про відкриття провадження у справі як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не врахували.

Вважав помилковим також висновок суду апеляційної інстанції про тісний зв`язок факту укладення шлюбу в м. Таллін із безумовним обов`язком позивача зазначити у позовній заяві останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху як таку, що подана з порушенням вимог статей 175 177 ЦПК України, та надано строк для усунення недоліків заяви. Підставами для залишення позовної заяви без руху стали обставини недоплати судового збору та відсутність документального підтвердження проживання відповідача у м. Рівне.

На виконання вказаних вимог ухвали суду ОСОБА_1 було надано квитанцію про доплату судового збору в необхідному розмірі та обґрунтовано відсутність документального підтвердження проживання відповідача у м. Рівне тим, що їй невідома адреса проживання відповідача. Крім того, така підстава для залишення позовної заяви без руху законом не передбачена.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто заявнику.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Предметом позову у цій справі є розірвання шлюбу.

Позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них (частина друга статті 28 ЦПК України).

Згідно з частиною дев`ятою статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до абзацу 2 частини першої та дев`ятої статті 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Аналіз вказаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що повернення позовної заяви позивачеві із вказаних в оскаржуваних судових рішеннях підстав законом не передбачено, оскільки у разі встановлення того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, а у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі.

На виконання запиту суду першої інстанції відділ обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області надав інформацію про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим у м. Рівне та Рівненській області не значиться.

Разом з тим, пред`являючи позов, ОСОБА_1 зазначила, що їй невідомо місце реєстрації чи перебування відповідача на даний час, тому нею вказано останнє їй відоме місце перебування відповідача.

Ураховуючи викладене, оскільки останнім відомим позивачу місцем проживання (передування) відповідача є АДРЕСА_1 , суд першої інстанції у порушення вимог частини дев`ятої статті 28 та частини десятої статті 187 ЦПК України помилково повернув позовну заяву ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович