№ 569/4464/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 569/4464/19

провадження № 61-9413св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - Державний вищий навчальний заклад «Рівненський коледж економіки та бізнесу»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держпраці у Рівненській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Данилюка В. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» (далі - ДВНЗ «Рівненський коледж економіки та бізнесу»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держпраці у Рівненській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, про визнання незаконним та скасування наказу про надання відпустки, визнання недійсним акта про нещасний випадок невиробничого характеру, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, зобов`язання скласти акт про нещасний випадок.

На обґрунтування позову посилався на те, що з 11 травня 2018 року він працював у ДВНЗ «Рівненський коледж економіки та бізнесу» слюсарем. 08 серпня 2018 року на робочому місці у робочий час з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав першу групу інвалідності та потребує довготривалої та вартісної реабілітації.

У листопаді 2018 року він звернувся до відповідача із заявою про видачу акта про нещасний випадок на виробництві, проте отримав відповідь про неможливість провести об`єктивне розслідування нещасного випадку невиробничого характеру.

Після його звернення до Управління Держпраці у Рівненській області йому надали акт про нещасний випадок невиробничого характеру від 10 грудня 2018 року № 22 та повідомили про те, що він нібито перебував у відпустці без збереження заробітної плати з 06 серпня 2018 року до 09 серпня 2018 року.

Заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 06 серпня 2018 року він не писав, а 08 серпня 2018 року перебував на робочому місці та виконував завдання керівництва.

З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним та скасувати наказ відповідача від 06 серпня 2018 року № 32-о про надання відпустки без збереження заробітної плати, визнати недійсним акт про нещасний випадок невиробничого характеру від 10 грудня 2018 року № 22, складений на підставі проведеного відповідачем розслідування і затверджений керівником ДВНЗ «Рівненський коледж економіки та бізнесу» 10 грудня 2018 року, визнати таким, що пов`язаний з виробництвом, нещасний випадок, який стався з позивачем 08 серпня 2018 року внаслідок падіння з висоти на території відповідача на вул. Київській, 53 у м. Рівному , зобов`язати відповідача скласти щодо цього нещасного випадку акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано наказ директора ДВНЗ «Рівненський коледж економіки і бізнесу» від 06 серпня 2018 року № 32-о про надання відпусти без збереження заробітної плати ОСОБА_1 . Визнано недійсним акт про нещасний випадок невиробничого характеру від 10 грудня 2018 року № 22, складений на підставі розслідування, проведеного ДВНЗ «Рівненський коледж економіки та бізнесу», затверджений директором 10 грудня 2018 року. Визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 08 серпня 2018 року внаслідок падіння з висоти на території ДВНЗ «Рівненський коледж економіки та бізнесу» за адресою: вул. Київська, 53, м. Рівне . Зобов`язано ДВНЗ «Рівненський коледж економіки та бізнесу» скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що стався з ОСОБА_1 08 серпня 2018 року на території ДВНЗ «Рівненський коледж економіки та бізнесу» за адресою: вул. Київська, 53, м. Рівне. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 отримав виробничу травму під час виконання ним 08 серпня 2018 року безпосередніх трудових обов`язків за дорученням роботодавця, проте відповідач видав наказ про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, час якої збігався із днем травмування, у зв`язку з чим комісія роботодавця склала акт № 22 про нещасний випадок невиробничого характеру.

Суд врахував висновки судової почеркознавчої експертизи, які спростовують доводи відповідача про власноручне написання позивачем заяви щодо надання чотириденної відпустки без збереження заробітної плати, що засвідчило той факт, що травмування ОСОБА_1 відбулося саме під час виконання ним трудових обов`язків.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в матеріалах справи містяться несумісні, непослідовні і повністю розбіжні між собою обставини події, за якої трапився нещасний випадок, що суд першої інстанції залишив без уваги.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач у поясненнях плутався та надавав неузгоджені, різні за своїм змістом та необґрунтовані пояснення. Комісія роботодавця підставно встановила, що подія, за якої трапився нещасний випадок, та інвалідність позивача, що настала згодом, не перебувають у причинному зв`язку між собою і не є взаємопов`язаними.

Суд апеляційної інстанції врахував висновок судової почеркознавчої експертизи від 20 серпня 2019 року № 1.1-222/19, проте зазначив, що висновок експерта істотного значення для правильності вирішення справи не має і спростовується перевіреними та оціненими судом апеляційної інстанції об`єктивними та переконливими доказами.

Постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року постанову Рівненського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив та не з`ясував обставини і причини, за яких позивач 08 серпня 2018 року отримав травми. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив висновок судової почеркознавчої експертизи від 20 серпня 2019 року

№ 1.1-222/19 та не встановив, чи перебував ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати з 06 серпня 2018 року до 09 серпня 2018 року, чи в робочий час стався нещасний випадок, чи отримав ОСОБА_1 травму під час виконання трудових обов`язків в робочий час.

Також потребує належного мотивування висновок про те, що стан гострої алкогольної інтоксикації ОСОБА_1 міг засвідчувати, що нещасний випадок стався не на виробництві, або ж стати основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних й організаційних причин його настання. Зазначена обставина також не була предметом розгляду комісії з розслідування нещасного випадку.

Постановою Волинського апеляційного суду від 05 травня 2021 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довів, що станом на 08 серпня 2018 року він не перебував у відпустці, тому відсутні підстави вважати, що нещасний випадок, який стався з позивачем 08 серпня 2018 року, пов`язаний з виробництвом.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновок експерта, оскільки експерт для встановлення відповідності підпису позивача взяв для порівняння лише один зразок - автобіографію позивача без зазначення дати її написання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, зазначаючи про те, що позивач не довів, що він не перебував у відпустці станом на 08 серпня 2018 року, не врахував, що карета швидкої допомоги забрала його біля побутової кімнати коледжу, де він перебував у робочий час.

Версія про знаходження його у відпустці без збереження заробітної плати не висловлювалася відповідачем у роз`ясненні від 05 грудня 2018 року, яке позивач отримав від відповідача після звернення із заявою про складання акта про нещасний випадок на виробництві.

Дочка позивача, допитана як свідок, підтвердила, що ОСОБА_1 зранку 08 серпня 2018 року пішов на роботу.

У висновку почеркознавчої експертизи зазначено, що заява про надання відпустки без збереження заробітної плати написана не ОСОБА_1 .

З відомостей про застраховану особу з Пенсійного фонду України випливає, що заробітна плата за серпень йому нарахована у повному обсязі і в страховий стаж зараховано 31 день, що свідчить про те, що він не перебував у відпустці.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості покладення в основу рішення про відсутність висновку експертизи за об`єктивної неможливості проведення такої експертизи без дослідження і надання правової оцінки іншим доказам; можливості визнання дійсним акта про розслідування нещасного випадку невиробничого характеру, в якому висновки суперечать обставинам, які встановлені судом, висновок зроблений без врахування пояснення потерпілого, без перевірки його пояснень шляхом опитування інших працівників, родичів, медичних працівників; недослідження зібраних у справі доказів.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року відкрито касаційнепровадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанцій не відповідає.

Суди встановили, що з 11 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 працював у ДВНЗ «Рівненський коледж економіки та бізнесу» на посаді слюсаря.

08 серпня 2018 року з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму голови.

Згідно з картою виїзду швидкої медичної допомоги від 08 серпня 2018 року № 18 позивач був доставлений в приймальне відділення Центральної міської лікарні м. Рівного із діагнозом: забійна рана тім`яної ділянки голови, гостра алкогольна інтоксикація. Виклик швидкої був здійснений сторонньою особою о 15 год. 44 хв. 08 серпня 2020 року на адресу: вул. Орлова, 36 у м. Рівному , за коледжем. У карті виїзду зазначено особу - ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 18).

Проведеною, на виконання вимог ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 03 травня 2020 року, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області перевіркою встановлено, що з огляду на перебіг захворювання та отримані травми ОСОБА_3 (згідно з посвідченням), який був доставлений 08 серпня 2018 року у Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради (далі - КНП «Центральна міська лікарня») із закритою черепно-мозковою травмою, забійна рана тім`яної частини голови, гостра алкогольна інтоксикація, та хворий ОСОБА_1 - це одна і та ж особа (т. 1, а. с. 78-80).

Відповідно до виписного епікризу № 14982 КНП «Центральна міська лікарня» ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 10 серпня 2018 року до 21 вересня 2018 року. Травма отримана за невиявлених обставин 08 серпня 2018 року, доставлений у приймальне-діагностичне відділення Центральної міської лікарні 10 серпня 2018 року у важкому стані з переломовивихом С6-С7 хребців, із забоєм спинного мозку, з порушенням функцій тазових органів (т. 1, а. с. 19).

У зв`язку з отриманою травмою у період з 10 серпня 2018 року до 03 грудня 2018 року позивач перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, що випливає з копій листків непрацездатності серії АДО № 001799, серії АДН № 993842, серії АДО № 000842, серії АДН № 993250, серії АДН № 993629, серії АДН № 993544. Причиною непрацездатності зазначено невиробничі травми.

29 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовою заявою про отримання акта за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який трапився з ним 08 серпня 2018 року (т. 1, а. с. 8).

Із роз`яснень щодо розслідування невиробничого нещасного випадку, що стався із працівником коледжу ОСОБА_1 від 05 грудня 2018 року за

№ 320/01-10/05, наданих відповідачем випливає, що у ході розслідування були отримані пояснення потерпілого із зазначенням умов та обставин настання події. Зі слів потерпілого ОСОБА_1 випадок травмування настав з необережності при вирішенні особистих завдань життєдіяльності. Подія сталася 08 серпня 2018 року близько 17 год. 20 хв. на вул. Київській, 53. Після падіння потерпілому надана медична допомога за зверненням у приймально-діагностичне відділення Центральної міської лікарні м. Рівне 08 серпня 2018 року, куди його було доставлено каретою швидкої медичної допомоги.

Проте у ході розслідування комісія встановила, що 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 за медичною допомогою не звертався, а лише 10 серпня 2018 року близько 12 год. 00 хв. був доставлений каретою швидкої допомоги з дому та госпіталізований у нейрохірургічне відділення Центральної міської лікарні.

Лікарняний листок непрацездатності наданий потерпілим від 10 серпня 2018 року. Враховуючи відсутність свідків події травмування, невідповідність показів потерпілого і з`ясованих вище обставин, комісія не вбачає можливості провести об`єктивне розслідування випадку травмування, з`ясування істинних причин, умов, обставин нещасного випадку, місця настання події травмування та стану потерпілого, що зумовив нещасний випадок (т. 1, а. с. 9).

Відповідач утворив комісію з розслідування нещасного випадку, що стався із позивачем 08 серпня 2018 року, за висновками якого був складений акт від 10 грудня 2018 року № 22.

Акт за формою Н-1 відповідач не складав, оскільки комісія не встановила за яких обставин позивач отримав травму, та дійшла висновку, що причиною травмування є особиста необережність позивача. Крім того, в акті зазначено, що ОСОБА_1 з 06 до 09 серпня 2018 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

18 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держпраці у Рівненській області та Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області із письмовою заявою про зобов`язання ДВНЗ «Рівненський коледж економіки та бізнесу» провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався з ним 08 серпня 2018 року, відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, та видати акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві (т. 1, а. с. 10-11).

Згідно з листом Рівненського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Рівненській області від 18 січня 2019 року

№ 11-01-09-93 позивачу відмовлено у проведенні розслідування нещасного випадку на виробництві згідно з Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок № 1232), з посиланням на те, що нещасний випадок, який стався з позивачем, є випадком невиробничого характеру і розслідується відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 (т. 1, а. с. 13).

Відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0951699 ОСОБА_1 з 04 грудня 2018 року встановлена І група інвалідності з причини загального захворювання (т. 1, а. с. 7).

Із копії витягу з наказу від 06 серпня 2018 року № 32-0 випливає, що відповідач на підставі заяви позивача надав йому відпустку без збереження заробітної плати з 06 до 09 серпня 2018 року (т. 1, а. с. 14, 15).

З дослідженого судом висновку експерта від 20 серпня 2019 року № 1.1-222/19, проведеного на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 12 серпня 2019 року Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, випливає, що рукописні записи в примірнику автобіографії ОСОБА_1 та в заяві про надання відпустки без збереження заробітної плати від 06 серпня 2018 року виконані різними особами.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерті.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Згідно зі статтею 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Таким чином, обов`язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а у разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності врегульована Порядком № 1232, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 1232 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1232 комісія зобов`язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення, зокрема, обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, а також вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); скласти у п`яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження. У разі, коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов`язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1232 обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є, серед іншого, виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу; виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до його трудових (посадових) обов`язків, зокрема із запобігання виникненню аварій або рятування людей та майна підприємства, будь-які дії за дорученням роботодавця.

Пунктом 16 Порядку № 1232 передбачено перелік обставин, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, зокрема відповідно до підпункту 4 пункту 16 Порядку обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, є алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком.

Отже, з`ясування обставин і причин нещасного випадку, обстеження місця настання нещасного випадку, одержання письмових пояснень потерпілого та свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, складання акта розслідування нещасного випадку за формою Н-1 належить до компетенції комісії з розслідування нещасного випадку.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами виробничий характер травми, що мала місце 08 серпня 2018 року.

Верховний Суд не погоджується з вказаними висновками з огляду на таке.

Такі доводи частково заслуговують на увагу. Зокрема, Верховний Суд констатує наявність висновку про застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, який не був врахований судом апеляційної інстанції у цій справі.

Так, у справі № 199/7265/20 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської про встановлення факту отримання виробничої травми, зобов`язання вчинити певні дії.Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факт настання нещасного випадку на виробництві саме під час виконання трудових обов`язків, як і не доведено факт відмови роботодавцем у складенні акта за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 199/7265/20 зазначив, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення кожного аргументу позивачки та не надав належної правової оцінки її доводам.

У справі, що переглядається, позивач посилався на те, що він 08 серпня 2018 року не перебував у відпустці, оскільки заяви про надання йому відпустки без збереження заробітної плати не писав. Зазначене підтверджується висновком експерта від 20 серпня 2019 року.

Відхиляючи вказане посилання, суд апеляційної інстанції зазначив, що він не бере до уваги висновок експерта від 20 серпня 2019 року, оскільки експерт для порівняння підпису взяв лише один зразок - автобіографію позивача, без зазначення дати її написання, а провести судову почеркознавчу експертизу щодо належності позивачу чи іншій особі підпису на заяві про надання відпустки неможливо, оскільки позивач не надав належної кількості зразків вільних підписів, наближених по часу виготовлення до дати написання заяви - 06 серпня 2018 року.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, судом може бути призначена експертиза або відповідні висновки експертів можуть надаватися суду сторонами (стороною) у разі підготовлення їх на замовлення такого учасника справи (статті 102 103 ЦПК України).

Водночас за приписами статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (див. постанову від 10 листопада 2021 року у справі № 757/38771/17).

Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував.Відхиляючи висновок експерта від 20 серпня 2019 року та відмовляючи у задоволенні позову, не дослідив та не надав належної оцінки іншим доказам, наявним у матеріалах справи, на які позивач посилався як на підставу задоволення позову і які, на його думку, підтверджують, що нещасний висновок, який з ним стався, пов`язаний з виробництвом, на що вказують місце та час настання нещасного випадку, облік днів виходу на роботу, відомості про нарахування заробітної плати.

Суд першої інстанції також не врахував характеру спору, який є трудовим, а тому відповідач як роботодавець мав належними доказами спростувати доводи та докази позивача про те, що він не писав заяви про надання йому відпустки, а в день, коли з ним стався нещасний випадок, перебував на робочому місці.

Верховний Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Надсилаючи справу на новий апеляційний розгляд Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року вказав, що суд апеляційної інстанції не встановив та не з`ясував обставини і причини, за яких позивач 08 серпня 2018 року отримав травми, необґрунтовано відхилив висновок судової почеркознавчої експертизи від 20 серпня 2019 року № 1.1-222/19 та не встановив, чи перебував ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати з 06 серпня 2018 року до 09 серпня 2018 року, чи у робочий час стався нещасний випадок, чи отримав ОСОБА_1 травму під час виконання трудових обов`язків в робочий час.

Верховний Суд також наголосив, що потребує належного мотивування висновок про те, що стан гострої алкогольної інтоксикації ОСОБА_1 міг засвідчувати, що нещасний випадок стався не на виробництві або ж стати основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних й організаційних причин його настання, і що зазначена обставина також не була предметом розгляду комісії з розслідування нещасного випадку.

Водночас суд апеляційної інстанції повністю не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 січня 2021 року, та не встановив і не з`ясував обставини і причини, за яких позивач 08 серпня 2018 року отримав травми, та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не встановив обставин справи, не дослідив та не надав належної правової оцінки доказам у справі, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції має врахувати викладене, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 05 травня 2021 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко